рус
Светлана Панаиотиди
Территория добра
Головна Новини України
31 Грудня 2014, 10:00  Версія для друку  Відправити другу
×
Головні підсумки 2014: події, які змінили Україну назавжди http://www.segodnya.ua/img/article/5815/21_main.jpg http://www.segodnya.ua/img/article/5815/21_tn.jpg Україна Як ми прожили рік, що минає, і головні зміни, які він приніс
Головні підсумки 2014: події, які змінили Україну назавжди

Головні підсумки 2014: події, які змінили Україну назавжди

Як ми прожили рік, що минає, і головні зміни, які він приніс

Ми виділили події, які стали історичними та насправді змінили країну.

Поки не в шоколаді...

Ще рік тому обрання "шоколадного короля" Петра Порошенка президентом України будь-який експерт відніс би до області фантастики. Але Петро Олексійович на всі сто використав свій шанс опинитися на гребені хвилі народних симпатій після Євромайдану. Не змогла скласти йому конкуренцію навіть Юлія Тимошенко, звільнена з колонії після перемоги Революції гідності. У підсумку, вперше з 1991 року, Україна обрала президента вже в першому турі виборів.

Втім, народна любов непостійна – вже жовтневі вибори Верховної Ради продемонстрували, що популярність Петра Порошенка різко пішла на спад. Блок його імені набрав майже в три рази менше голосів, ніж сам Петро Олексійович п'ятьма місяцями раніше.

Власне, дострокові парламентські вибори поки залишаються єдиною передвиборчою обіцянкою Петра Порошенка, яку можна вважати безумовно виконаною. Решта положень передвиборчої програми президента все ще не реалізовані. Світ на Донбасі не встановлений, децентралізація влади не відбулася. Навіть Угоду про асоціацію з ЄС, яке підписав президент і ратифікувала Верховна Рада, набула чинності лише частково – його економічна частина почне діяти тільки з 2016 року.

Люди не отримали тих змін, на які розраховували, думаючи, що, вибираючи "шоколадного короля", Україна теж незабаром буде в шоколаді. Все частіше звучать фрази типу: "Вибрали тому, що нікого було вибирати", "Думали, бізнесмен принесе стабільність і мир..." І все частіше згадують ПП під час інавгурації, коли перед Порошенко курсант впустив зброю: пора вже закінчити воювати і почати творити, інакше неприємна ознака може збутися...

Реконструкція свідомості

"Сегодня" попросила експертів відповісти: як змінилося самосвідомість нашого суспільства за останній рік? Експерти відповіли: українці стали чіткіше відчувати себе частиною своєї країни. "Зросло число людей, які вважають себе громадянами України. У грудні 2013 року, за даними Інституту соціології НАН України, таких було 54%, а зараз – 71%. На 15% стало більше людей, що відчувають гордість за те, що вони українці. Процес національної консолідації в чому відбулося за рахунок зростання самосвідомості російськомовного населення Сходу і Півдня, а також населення маленьких міст", – говорить директор фонду "Демініціативи" Ірина Бекешкіна.

"Свідомість суспільства за рік зросла: відбулася реконструкція. Остання тенденція – негативне ставлення зміщується з громадян Росії (так було ще на початку року) на тих, хто винен у подіях на Сході – влада РФ і "найманці". За рік наші люди звикли до зовнішньополітичних труднощів, виробили в собі внутрішній спокій і стали краще усвідомлювати себе і свою традицію, почали пишатися тим, що вони українці", – сказав психолог Олексій Васильєв.

Важливі зміни в цей рік відбулися також у свідомості людей, що живуть на сході і півдні України, – які традиційно вважалися більш проросійськими, ніж захід і центр країни. "Зараз Південь і Схід відчувають себе українцями в набагато більшому ступені, ніж торік, – вважає професор політології НаУКМА Олексій Гарань. – Зараз я проводжу опитування прямо з Донецького аеропорту. У нас тут Костя з Красноармійська, Сергій – художник з Дніпропетровська, Коля Димитров з Харкова... За що вони стоять? За Україну". Але залишається питання, як в Україні міг зародитися такий потужний сепаратистський рух. На думку політолога Вадима Карасьова – це були спроби поліпшити своє життя, в умовах, коли чиновники в Києві відкладали проблеми регіону "на потім". "Рух піднявся з низів, де сепаратизму раніше не було. Він виник як реакція на крах режиму Януковича, від почуття безгосподарності і спочатку це було боротьбою за свої права. А Росія скористалася ситуацією".

Обвал гривні і енергокриза

Минулий рік запам'ятався українцям стрімким падінням гривні: заповітні цифри в обмінниках не встигали міняти, а нацвалюта в цей час била один антирекорд за іншим. Всього за рік гривня подешевшала більш ніж в два рази – з 8 до 16-18 грн/$.

БАНКІРИ. На думку банкіра Ігоря Львова, причина такого різкого обвалу криється в політичні й економічні події в країні: "В Україні різко змінилася влада, змінився зовнішньополітичний курс країни. Ці потрясіння відгукнулися і на економічній стабільності, адже попередня влада занадто довго намагалася утримати нацвалюту на позначці 8 грн/$ ". Ще одна важлива причина знецінення нацвалюти – тривалі і дорогі військові дії на сході країни: "Решта причин, таких як непослідовні дії Нацбанку щодо стабілізації курсу, паніка населення, скупающего валюту, або експортери, що перестали її завозити, – вторинні".

ФІНАНСИСТИ. Фінаналітик Ерік Найман вважає, що в 2014 році причиною обвалу гривні стало зниження валютних резервів НБУ "через злодійство попередньої влади", і невмілі дії регулятора. "Погіршили ситуацію анексія Криму і конфлікт на Сході. Свою лепту внесла й емісія гривні: влада почала друкувати більше грошей, щоб покрити дефіцит держбюджету, але цей крок був необхідний, оскільки в країні криза", – вважає експерт.

НАЦБАНК. Юрій Полунєєв, член Ради НБУ, зазначає, що початком обвалу стали закріплені в меморандумі з МВФ дві обов'язкові умови: "Повна лібералізація валютного курсу і безперешкодний доступ комерційних банків до рефінансування Нацбанку. Це посилило спекулятивний попит на валюту". За словами Полунєєва, надалі населення перестало довіряти нацвалюті і почало сумніватися в здатності влади і НБУ контролювати ситуацію: "В результаті девальваційного шоку різко прискорилися темпи інфляції. Населення почало втрачати доходи, що призвело до зниження купівельної спроможності. Також заглибилися макроекономічні диспропорції: виросло співвідношення боргу і ВВП, а значить, обслуговування боргу стало для українців дорожче".

ЕНЕРГОДЕФІЦИТ. Складним виявився рік і для української енергосистеми. Цієї зими жителів України не здивуєш відключеннями електрики в квартирах, які можуть тривати по два-чотири години. Причина – військові дії на Донбасі, шахтарському краї країни, через яких вугілля, що зберігається на місцевих шахтах, стало просто неможливо доправити на ТЕС – через дії бойовиків і зруйнованої інфраструктури. Запаси вугілля на наших електростанціях – критично малі, і влада була змушена впроваджувати віялові відключення, щоб уникнути повномасштабного енергокризи. Директор енергопрограм Центру світової економіки НАНУ Валентин Землянський вважає, що цих проблем можна було б уникнути, якби влада мислили стратегічно: "Зараз Україна змушена закуповувати вугілля та електроенергію в Росії, ПАР і Австралії. Але цих проблем не було б, якби Київ зміг домогтися миру на Сході чи як мінімум ще навесні-влітку вивіз б видобуте на Донбасі вугілля на територію, підконтрольну українській владі".

"Новоросія": як з'явився проект

Найбільш резонансними в 2014 році стали трагічні для України події – анексія Криму і війна на сході країни. Очевидно, що слабкість державної влади відразу після втечі Віктора Януковича стала лише каталізатором цих подій. Грунт для них готувалася давно – як мінімум, з 2003 року, коли в інформаційний простір почав впроваджуватися теза про "Україну трьох сортів". Нагадаємо, цей вислів з'явився з виникненням плаката невідомого автора, яка твердила, що нібито західна Україна – люди першого сорту, центральна і північна – другий, а Південний Схід – третій. За часів Януковича Схід і Захід поміняли "сортами"...

Протягом десяти років політики пестували стереотипи свідомості, пов'язані зі страхами людей. Страхами жителів східних областей були міфи про жорстоких "бандерівців", нетерпимих до всього російського, страхами населення заходу України, та й країни в цілому були міфи про свавільників-"донецьких", які живуть виключно за поняттями і ненавидять все українське. І в 2014 році не обтяжені моральними бар'єрами політтехнологи випустили джина громадських страхів на волю. У результаті виник проект "Новоросія". У нього планували включити Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Харківську і Дніпропетровську області. Однак страхи – джин, якого, одного разу випустивши з пляшки, дуже важко загнати назад. І майже неможливо контролювати. А тому, самопроголошені республіки Донбасу швидко зажили власним життям, то і справа виходячи з-під контролю своїх ідейних натхненників.

Бої в Донецькій і Луганській областях породили і ще одну хвилю громадських страхів – перед розширенням зони бойових дій на інші області країни. Ці нові страхи стали потужною противагою сепаратистським прагненням. Втім, локалізований конфлікт не перестає бути конфліктом. Конфліктом, рішення якого, судячи з усього, затягнеться на роки. Хочеться вірити, що політики винесуть з цього необхідні уроки, і протиставлення одних громадян України іншим назавжди залишиться в минулому.

Без Криму: без валюти і ВВП, але з патріотами

Скориставшись політичною кризою в Україні, Росія анексувала нашу Автономну республіку Крим: 18 березня президент РФ Володимир Путін підписав договір про приєднання півострова до Росії.

За словами економіста Ярослава Жаліло, незважаючи на те, що Крим був дотаційним регіоном, українська економіка зазнала великих втрат. "По-перше, Крим давав близько 3% українського ВВП. По-друге, це втрата значної частини нашого рекреаційного потенціалу: імпорт послуг, потенційні надходження валюти і можливість для оздоровлення значної частини населення України. Щорічно в Криму відпочивали близько 4 млн українців. Також це удар для морегосподарського комплексу, адже ми втратили більшу частину рибної промисловості. Це втрати для транспортної промисловості, так як у Криму було два великих морських порти, та й перевезення в кримському напрямку також впали, а це доходи в бюджет, – вважає економіст. – Крім того, Україна змушена була понести витрати по забезпеченню нового статусу Криму: облаштування нової адмінграніци, а також поява військової загрози з боку цього напрямку".

Політолог Ярослав Макітра каже, що Крим став гнітом, який запалив конфлікт на Донбасі: "Втративши Крим, Україна втратила спокій в країні і кожен день втрачає своїх громадян. Однак, як це не дивно, після анексії Криму діалог з Україною міжнародні лідери стали вести більш поглиблений, ніж це було за режиму Януковича, тому в геополітичному плані 2014 для країни став початком, попереду 2015-й".

А ось соціальний психолог Олег Покальчук впевнений: для пересічних українців втрата Криму не була фатальним розчаруванням, навпаки, це згуртувало українців. "Цей стрес надав мобілізуючий вплив на тих, хто вважає, що Крим був віднято несправедливо, – міркує Покальчук. – Анексія тільки посилила їх мотивацію до боротьби за державність, а тих людей, яких це взагалі ніяк не стосувалося, цей процес зацікавив, вони спантеличені причинами анексії і політикою, і приєднуються до руху на захист України".

Народження суспільства та волонтерів

Рік, що минає має всі підстави увійти в історію, як рік становлення в Україні громадянського суспільства. Розчарувавшись у політиках, активна частина українців усвідомила: потрібно брати відповідальність за долю країни на себе і в свої руки. Природно, не завжди цей процес проходив у конструктивному руслі: "сміттєва люстрація" і навіть спроби штурму будівель органів влади у Вінниці та Запоріжжі – ці події також є наслідком пробудження суспільства від летаргічного сну.

Втім, почуття відповідальності громадян за долю своєї країни частіше носить цілком конструктивний характер. Саме громадянське суспільство, в умовах слабкості органів захисту правопорядку і відвертого саботажу з боку їх окремих співробітників, не допустило поширення хвилі сепаратизму на Дніпропетровську, Запорізьку, Одеську, Херсонську та Харківську області.

Завдяки стихійно виниклому, але швидко самоорганізуваному волонтерському руху, українська армія змогла ефективно протистояти прекрасно озброєному противнику на сході країни.

Наш волонтерський рух – це те, чим нам, без сумніву, варто пишатися особливо. Згідно з даними ООН, цей рух – унікально, адже в ньому, так чи інакше, беруть участь 23% населення. За даними соціологів, волонтерам сукупно вдалося зібрати майже 9 мільярдів гривень на допомогу армії, біженцям, пораненим і постраждалим в зоні АТО – при тому, що сама держава виявилося абсолютно безпорадною в питаннях, які перед ними поставило протистояння на сході. Волонтери, незалежні від бюрократичних чиновницьких процедур, здатні забезпечити нагальні потреби армії дуже оперативно – в той час як люди, які повинні цим займатися за обов'язком служби, часто просто відмовляються виконувати покладені на них функції: "навіщо, якщо волонтери самі все зроблять?". Таке ставлення влади вже стало причиною кількох гучних скандалів: фігуранти кримінальних справ крали навіть воду, призначену бійцям, в той час як волонтери продовжували забезпечувати армію всім необхідним.

Найчастіше, згідно з дослідженнями, йдуть допомагатимуть студенти, журналісти, бізнесмени, айтішники та бухгалтери, середній вік яких – 30-35 років. Ці відчайдушні люди доставляють допомогу на передову, ризикуючи життями під кулями і обстрілами. Без них багато солдатів і добровольці просто померли б від ран, голоду чи холоду. Напрямки роботи волонтерів самі різні: допомога армії (продуктами, медикаментами, обмундируванням (бронежилети, каски), спецзасобами (тепловізори, прилади нічного бачення), переселенцям (пошук житла, евакуація з небезпечних територій, продукти, предмети гігієни, юрдопомога).

Очевидно, що українське громадянське суспільство ще молоде і йому належить багато чому навчитися. В першу чергу – ефективному формуванню інститутів влади. При цьому важливо пам'ятати: про становлення громадянського суспільства в Україні говорили вже двічі – в 1991 і в 2004 роках. І обидва рази, почавшись вельми активно, цей процес зійшов нанівець, змінившись загальною апатією. Але зараз є всі підстави констатувати: українці винесли всі необхідні уроки зі своєї недавньої історії.

Про створення громадянського суспільства говорили в 1991 і 2004 роках, але тоді процес зійшов нанівець. Сьогодні українці засвоїли уроки історії.

Самосуд: сміттєві баки для чиновників

Не дочекавшись прийняття ВР і підписання президентом закону про люстрацію, восени минає українці почали самостійно влаштовувати розправи над чиновниками, при цьому не завжди розбираючись, винні ті в чомусь чи ні. Винних, на думку активістів, викидали в сміттєві баки, влаштувавши українську версію "Суду Лінча" (за прикладом Америки в XVIII столітті: там суддя Чарльз Лінч практикував самосуди під час Війни за незалежність. – Авт.). Потрапляли багато хто: чиновники, нардепи, які голосували за закони 16 січня, судді, прокурори і навіть головні лікарі. Акція почалася з Одеси: спочатку вересня активісти "занурили" в сміттєвий бак главу Фонду соцстраху Олега Руденка. Раніше його зловили на хабарі, але суд виправдав чиновника і поновив на посаді. Правда, після цього інциденту Фонд соцстраху Руденко перестав очолювати. Його доля незабаром спіткала екс-голову Сумської ОДА, кіровоградського губернатора та голову Черкаської облради. Потім хвиля самосудів докотилася і до Києва. У середині вересня біля стін парламенту в баку виявився автор "драконівських" законів 16 січня, екс-регіонал Віталій Журавський. Закінчилася "сміттєва люстрація" теж в Одесі: під час візиту в місто теперішнього нардепа від "Опозиційного блоку" Нестора Шуфрича, якого намагалися викинути в сміттєвий бак, а потім жорстоко побили. З черепно-мозковою травмою майже тиждень він провів у лікарні. Як і писала "Сегодня", незважаючи на невдоволення українців і нездатність судів самостійно покарати винних, "сміттєва люстрація" для країни, яка рухається в ЄС, неприйнятна. Так вважають і експерти, і представники влади. Глава Мін'юсту Павло Петренко засудив самосуди і закликав громадян діяти в рамках закону про люстрацію. Тієї ж думки дотримується і прем'єр Арсеній Яценюк, який назвав "сміттєву люстрацію" – неприйнятним явищем для демократичної держави. Тимчасово такі самосуди в Україні припинилися. Але експерти попереджають: якщо найближчим часом влада не почне реформу судової системи, гнів суспільства може перерости у щось більше.

Рік милосердя для Донбасу

Майже двадцять тисяч тонн вантажів, більше мільйона чоловік, які отримали допомогу, і майже 40 тисяч евакуйованих – такий підсумок роботи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова в році, що минає.

У мирний, працьовитий край прийшла війна, і мільйони українців опинилися на межі виживання. Термін "гуманітарна катастрофа" став реальністю для Донбасу: припинення соціальних виплат з 1 грудня фактично позбавило людей, що залишилися на Донбасі, останніх засобів до існування.

На початку серпня Рінат Ахметов вирішив створити Гуманітарний штаб для того, щоб допомогти своїм землякам у цій біді. Для допомоги мирним жителям Донбасу були акумульовані всі ресурси бізнесів Групи СКМ, а багато її співробітники стали волонтерами. З самого першого дня роботи Штаб відкрив напрям "Евакуація". Всього за цей час вивезти вдалося 39462 особи, з яких понад 14 тисяч – діти.

А 23 серпня з Дніпропетровська відправився перший Гуманітарний рейс Штабу Ахметова. 1325 фур з найнеобхіднішим – продуктами, ліками і предметами гігієни – доставили вантаж у Маріуполь, звідки, за допомогою волонтерів, він був поширений в багато міст Донбасу. За чотири місяці продуктові набори отримали 1,3 млн осіб, було роздано 50 тис. дитячих наборів, сумарний обсяг виданої допомоги – 20 тисяч тонн.

І допомога буде продовжена: відразу після свят, 4-го січня, на Донбас відправляться нові машини з гуманітарним вантажем від Штабу Ріната Ахметова.

Нова влада: експати і реформи

Після парламентських виборів в Україні, по суті, завершилася перезавантаження центральних органів влади. Персональний склад Ради оновився більш ніж наполовину. Змінилася і конфігурація політсил – з парламентської шахівниці зникли комуністи, Партія Регіонів та ВО "Свобода". Але представники двох останніх пройшли або під брендом "Опозиційного блоку", або змогли провести кандидатів по одномандатних округах. А ось на роль нових облич в Раді претендують "Самопоміч" та Радикальна партія: спільно з "Батьківщиною" ці політсили вже показали партнерам по коаліції, що з ними доведеться рахуватися – як показала практика, БПП і "Народний фронт" не можуть самі забезпечити результативне голосування.

З'явилися нові обличчя і в уряді. В першу чергу, це – іноземці, які прийняли українське громадянство заради роботи в Кабміні. Міністри економіки та охорони здоров'я Айварас Абромавічус та Олександр Квіташвілі вже відзначилися гучними заявами. Перший заявив, що його міністерство потрібно реформувати або ж взагалі скасувати, а другий пообіцяв посадити у в'язницю людей, причетних до розбазарювання коштів, виділених на "Охматдит". Втім, поки заяви – це єдине, чим відзначилися нові міністри – як "імпортні", так і "доморощені". Навіть поправки в Податковий і Бюджетний кодекси, прийняті зі скрипом, розроблялися ще колишнім Кабміном.

Але, на відміну від попередників, у чинного Кабміну немає можливості виправдовувати зволікання реформ своїм тимчасовим статусом. А отже, для демонстрації своєї ефективності у нового уряду залишилося мало часу.

Кличко – мер: плюси і мінуси

У році, що минає 2014 владу в столиці змінювалася як ніколи часто: за перше півріччя змінилося чотири голови КМДА, а законно обраного мера кияни отримали лише в червні. За сім місяців роботи у Віталія Кличка були і злети, і падіння. Ми підібрали ключові події в житті Кличко-мера.

Боротьба з МАФами. Кожен день в столиці демонтують по кілька МАФів, а на сесії 25 грудня Київрада затвердила схему розміщення кіосків, якою передбачається демонтаж понад 10 тисяч МАФів до кінця 2015 року. Правда, такі обіцянки давали і колишня влада, і нічим іншим, окрім збільшення числа кіосків, справа не закінчувалася...

Люстрація. "Було вже звільнено близько 50 осіб, які не відповідали критеріям і працювали неефективно", – заявив Кличко. Почали в мерії з найбільш корумпованого відділу – по роботі з інвесторами. Тепер КП "Київське інвестиційне агентство" працює на другому поверсі мерії за скляними стінами. Але знову ж, знаючи наших, не віриться, що люстрація не буде всього лише зручним механізмом позбавлення від неугодних і прилаштовуванням своїх людей на хлібні посади. Та й скляні стіни для українця – ще не гарантія стати кришталево чистим.

Відкриті земаукціони. У жовтні в Києві пройшов перший за останні шість років земельний аукціон. Тепер вони проходять щотижня, а стартова ціна ділянок затверджується на сесії Київради.

Не встиг Кличко прийняти присягу мера, як у Києві відключили гарячу воду: з червня почалися масові відключення гарячої води в будинках киян, а повернули її тільки до листопада.

Борги транспортників. Мер "накопичив" 85-мільйонний борг по зарплаті КП "Київпастранс". Через це працівники змушені були вийти на страйк.

Подорожчання проїзду. З лютого 2015 проїзд в наземному транспорті коштуватиме 3 грн, в метро і міській електричці – 4 грн.

Метро на Троєщину не буде? До виборів Кличко заявив, що знайде гроші на будівництво горезвісної гілки. Але зрушень поки немає. "Фінансування метро – під питанням", – повідомили в мерії.

Європа: від захоплення до "тріщинок" у відносинах

Після перемоги Революції гідності Україна відновила євроінтеграційний процес, перерваний Віктором Януковичем у листопаді 2013-го. Крок назустріч нашій країні зробив і Євросоюз, в односторонньому порядку відкривши свої ринки для української продукції.

А 27 червня довгоочікуване Угода про асоціацію України з Європою підписали президент Петро Порошенко, а також президент Європейської ради Херман Ван Ромпей і президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. За підписанням стежила майже вся країна, телетрансляція велася навіть у серці революції – на Майдані Незалежності в Києві. А вже 16 вересня СА була ратифікована і Верховною Радою. Втім, економічна частина Угоди поки продовжує працювати в односторонньому режимі – за погодженням з європейськими партнерами України відтермінувала її повноцінну реалізацію до кінця 2015 року.

Потепління у відносинах з Євросоюзом відчувається і в інших сферах. В першу чергу – в підтримці нашої країни в конфлікті на сході України. Країни Євросоюзу синхронно з США продовжують вводити санкції проти російської економіки, відстоюють інтереси нашої країни на переговорах у Мінську, в Радбезі ООН. Щоправда, саме тут українці і намацали якусь "тріщинку" у відносинах з Європою. За гаслами підтримки, словами і близько $ 2 млрд допомоги ховаються, виявилася лише "глибока стурбованість", що стала вже фразеологізмом, і неготовність до реальної допомоги з конфліктом на Сході. Без особливого завзяття ЄС готова і до підтримки реформ в Україні, хоча й задекларувала це на словах. З одного боку, їх можна зрозуміти: українська влада не особливо поспішає їх впроваджувати, реформи "пробуксовують" в кабінетах, і це почало викликати деяке роздратування з боку європейських партнерів. Українській владі все ясніше дають зрозуміти, що не схильні більше вірити обіцянкам. 

А отже, на матеріальну допомогу від ЄС Україна може розраховувати лише після того, як на Заході побачать реальні дії Порошенко, Верховної Ради та Кабміну, спрямовані на реформування системи влади й економіки.

"БУЛАТИ" І "ХАТИ"

Відповідаючи більше року тому на питання про боєготовності української армії та її здатності вести повномасштабні бойові операції тодішній міністр оборони Павло Лебедєв рапортував: "Армія боєздатна, рівень озброєння та оснащення особового складу достатній для виконання всіх поставлених завдань, ВСУ мають достатню кількість озброєння і військової техніки, яка не поступається аналогічним зразкам в арміях країн-сусідів, включаючи найсучасніші".

Події в Криму, а потім на Сході показали: це був блеф. Петро Порошенко визнав, що початок бойових дій ВСУ зустріли з нуля – тільки зі стрілецькою зброєю, на голому ентузіазмі, без бронежилетів, кевларових касок, розгрузок, а також продовольства і речзабезпечення.

І тільки зараз потроху "картина" налагоджується. "Події на Донбасі підштовхнули і реанімували розробки, які велися повільно або взагалі були заморожені", – говорить експерт у сфері оборонпрому Максим Глущенко.

На озброєння ЗСУ надійшли модернізовані під різні версії бронетранспортери, танки Т-64Б1М "Булат", бронеавтомобілі. Машини добре зарекомендували себе в бойових умовах.

У війська направлені реактивні системи залпового вогню "Бастіон-1" і "Бастіон-2", оснащені новими системами навігації, цілевказівки, розвідки, що робить їх ефективніше БМ-21 "Град" радянського і російського виробництва – дальність вдвічі більше (до 40 км ), вище скорострільність.

Армію оснастили протитанковими комплексами, бойовим модулем "Сармат", здатним вражати наземні і надводні цілі, багатофункціональними крилатими ракетами, потужними самохідними артустановками. На київському заводі "Маяк" освоєно виробництво снайперських гвинтівок VRP-308, VRP-330LM, великокаліберних кулеметів КМ і КТ типу кулемета Калашникова. Інші підприємства налагодили випуск прицілів, бронежилетів, спецзасобів захисту, спецобмундирування... Одна зі столичних фірм виготовила партію комплектів "Хата для солдата". Вони складаються з спального мішка, утепленої куртки-накидки і носилок. Всього ж у 2014 році ВСУ отримали озброєнь більш ніж на 150 млн грн.

Ось тільки все ж так хочеться, щоб все це не знадобилося! Хочеться миру, а гонка озброєнь щоб нам зовсім не знадобилася.

Гастролери: рік без концертів

Політична ситуація в Україні серйозно вдарила по гастрольному ринку. Якщо вірити офіційній статистиці, тільки за останні півроку в столиці було скасовано понад 500 культурних заходів, а збитки промоутерів склали близько 100-150 млн грн. Понад 95% організаторів, серед яких були монстри концертного ринку, взагалі згорнули свою діяльність в Україні, пояснюючи це різким зниженням купівельної спроможності і падінням попиту. Один із найбільших скандалів минає – скасування чнрвневого концерту групи AEROSMITH на НСК "Олімпійський". Виступ широко рекламували, про скасування концерту стало відомо буквально за кілька днів до заходу, а гроші за куплені квитки організатори не повернули людям досі. Не приїхали в Київ і легенди 1970-х – група Smokie. Утрималися від проведення концертів ще цілий ряд артистів: Мірей Матьє, балету Ейфмана, Надії Кадишевої, Христини Орбакайте, Дениса Мацуєва, Володимира Співакова. Не судилося в черговий раз приїхати до Києва і московському МХАТ Олега Табакова, акторам Ринаті Литвиновій, Ігорю Вернику, Андрію Смолякову. Як розповіли нам представники концертного бізнесу, позитивної динаміки найближчим часом чекати не варто: за найоптимістичнішими прогнозами, гастрольний ринок почне підніматися з колін років через п'ять.

Тим часом на тлі скасування концертів іноземних артистів виріс інтерес до вітчизняних виконавців. Втім, не обійшлося і без скандалів. Так, бійками запам'ятався річний концерт Ані Лорак в Одесі та осінній в Києві – радикально налаштовані молодчики намагалися зірвати шоу артистки, оскільки та не припиняє виступати в РФ.

Кіно: скандал з "Оскаром"

Знаковим, хоча і неспокійним, став рік, що минає для нашої кіноіндустрії. Зважаючи напруженої ситуації в країні багато наполягали на тому, щоб скасувати щорічний Одеський кінофестиваль (на сьогодні – найбільший в Україні), проте подія все ж відбулося. Фестиваль пройшов далеко не з таким розмахом, як раніше: червону доріжку розстелили не коло Оперного, а у театру музкомедії. Але, незважаючи на це, на фестивалі були цікаві гості – наприклад, режисер Пітер Веббер ("Жінка з перловою сережкою"), а також виконавець ролі бойового гнома з "Хоббіта" Ейдан Тернер.

Восени на екрани вийшли відразу два резонансних і сильних фільми – "Поводир" (про сліпих кобзарів) режисера Олеся Саніна та "Плем'я" (про глухих підлітків) Мирослава Слабошпицького.

Стрічка Слабошпицького "Плем'я" отримала визнання в Каннах і турон, взяла "Єврооскар" і продовжує номінуватися на все, що тільки можна. В кишені у режисера вже більше десяти фестивальних нагород, а попереду чекає участь у фестивалі Санденс, в якому вперше буде представлятися стрічка від України. Саме з "Плем'ям" пов'язаний і головний кіноскандал року: український оскарівський комітет несподівано вирішив, що представляти Україну в боротьбі за премію "Оскар" буде робота Саніна. Виявилося, що кілька людей з комітету мали безпосереднє відношення до виробництва "Поводиря". У результаті фільм не пройшов відбір американської кіноакадемії мистецтв, а український комітет розпався – після скандального рішення його покинула половина членів.

Тренд: мода на все українське

Цього року, як ніколи за весь час Незалежності країни, затребуваним стало все українське. За рік у нас з'явився з десяток брендів, які випускають одяг самих різних напрямків, але неодмінно з акцентом на те, що він – український. Будь то спортивна кофта із зображенням тризуба, або вечірня сукня з елементами традиційної української вишивки. Навіть можновладці цього року відмовилися від одягу іноземних брендів і показово одягалися в українських дизайнерів. На вікнах багатьох будинків з'явилися жовто-блакитні прапори, в кольори прапору "одяглися" навіть ліхтарні стовпи і поручні мостів. У вишиванки переодягли і авто – з квітня на дорогах України з'явилися машини, обклеєні стрічками з візерунками вишивки. Мода на патріотизм торкнулася навіть ялинкових іграшок: цього року на лісових красунях будуть висіти кульки з тризубами і козачками. Та й серед найпопулярніших подарунків на новий рік – кулончики у вигляді тризуба з написом "Україна єдина".


×
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Джерело: "Сегодня"
Автори: Андрій Данилов, Олександра Захарова, Олександр Ільченко, Зеленюк Крістіна, Корчинський Олександр, Коновалова Христина, Віра Холмогорова, Ірина Золотар, Бунецький Дмитро, Варвара Ткачова, Олександр Панченко
Ви зараз переглядаєте новину "Головні підсумки 2014: події, які змінили Україну назавжди". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Додати коментар

Ваш коментар (залишилось символів 1000)
Правила коментування на сайті Сегодня.ua
Підписка: