Рік після настання ЗСУ на Донбасі: втрати, головні бої і прогнози (інфографіка)

Рівно рік тому, після атак бойовиків, українські війська перейшли в активний наступ. Тоді, в ніч на 1 липня, президент Петро Порошенко оголосив про закінчення перемир'я, за чим послідувала низка боїв: звільнення міст, розширення підконтрольної нам території, втрата Донецька, обстріли житлових кварталів, а в кінці літа – Іловайський котел... "Сегодня" проаналізувала основні події, а експерти розповіли, чого чекати далі.

Положення на Донбасі буде коливатися, вважає політолог Володимир Фесенко: "Ситуація "гібридного" перемир'я буде зберігатися в найближчі місяць-півтора. У Мінську – глухий кут. Що буде через півтора місяці – знає тільки Путін. Поки бої тривають, посилюватиметься і блокада економічних зв'язків".

У найближчі два місяці буде неспокійно, вважає військовий експерт Олексій Арестович: "РФ засилає диверсійні групи, шукають слабкі місця в обороні. Концентрація військ бойовиків зараз найсильніша за весь час конфлікту. Поки йдуть переговори про особливий статус Донбасу, конфлікт буде те розгоратися, то притухати. У липні-серпні РФ спробує домогтися одного-двох наших поразок в окремих точках такого рівня, як у Дебальцевому, щоб проштовхнути легалізацію "ДНР" і "ЛНР" і уникнути нових санкцій. Наступу на Харків, Дніпропетровськ, тим більше Київ, точно не буде. А восени Росії стане не до наступів на Україні: у них будуть вибори в Держдуму і формування бюджету".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Міста на волі: "шкідники" і тиша

На початку липня українська армія, перейшовши в наступ, звільнила захоплені раніше бойовиками міста: Слов'янськ, Краматорськ і Маріуполь, а також кілька менших міст. "Сегодня" дізналася, як через рік живуть у цих населених пунктах. Жителі радіють тиші і свободи, борються з "шкідниками" і навіть стали менше пити.

СЛОВ'ЯНСЬК. Місто на півночі Донецької області стало форпостом бойовиків на чолі з одіозним терористом Ігорем Гиркіним. На початку липня Слов'янськ звільнили в результаті запеклих боїв, а над будівлею міськради знову замайорів український прапор. За словами місцевої жительки Анни Главатських, за рік Слов'янськ дуже змінився. "Стало більше активних громадян, особливо молоді. На вихідні група ініціативних молодих людей встановила в парку волейбольний майданчик за свій рахунок, своїми силами. Раніше у нас таке дуже рідко траплялося", – каже дівчина.

За її словами, відновленням міста більше займаються волонтери, ніж місцеві влади. "Слов'янську дуже важко дається відновлення. Багато чого, особливо багатоповерхових будинків, вже відремонтували. Школи, дитячі садки теж. Зруйнованою залишається лікарня на селищі Семенівка, та й саме селище не відновлене до кінця. Тиждень тому почалося відновлення купецького будинку "Андріївський", який цілий рік простояв зруйнованим із запахом гару", – резюмувала місцева мешканка. До слова, зараз над будівлею міськадміністрації розвивається інший прапор України. "Той прапор, який встановлювали бійці ЗСУ в день звільнення міста, нікуди не пропав, і зберігається у нас в міськраді як пам'ять", – сказали в прес-службі.

Слов'янськ. Городяни стали більш активними: багато роблять самі. Фото AFP

КРАМАТОРСЬК. Краматорськ був звільнений від бойовиків разом зі Слов'янськом. За словами місцевих жителів, в місті були проведені ремонтні роботи з відновлення зруйнованої інфраструктури, але основна робота була зосереджена в центрі, а до околиць ще не дійшли. "Будинок моєї бабусі знаходиться недалеко від міськради, – розповідає краматорчанка Аліна. – Після обстрілів у неї вилетіли всі вікна, і снаряд наскрізь прошив будинок. Вона відновила його своїми силами. Влада обіцяла компенсувати частину коштів, але чекаємо їх ще з зими".

Місцеві кажуть, що після звільнення життя в місті помінялася. "Дихаємо вільніше, влаштовуємо національні свята, яких раніше не було, – каже мешканка Краматорська Анастасія. – У нас з'явилося багато переселенців з Донецька, Горлівки, Макіївки. Ці люди виділяються, і помітно, що вони приїхали з великого міста. Але для місцевих стало менше робочих місць – пріоритет віддається переселенцям".

Є в Краматорську і люди, які живлять симпатії до самопроголошених республік. "Таких людей не так і мало. Багато відкрито говорять, що чекають приходу "наших". Деякі з них навіть паскудять. Наприклад, жителі міста виходять розмальовувати в кольори національного прапора стовпи вздовж дороги, а через пару днів хтось домалює там свастику. Доводиться це зафарбовувати. А не так давно на центральній площі вимазали фарбою герб України, який був там намальований", – резюмувала Анастасія.

МАРІУПОЛЬ. Найбільше змінилося життя Маріуполя. Приморське місто було звільнено в середині червня, після чого сюди перевели всі центральні органи влади Донецької області. Однак Маріуполь залишається в числі потенційних мішеней бойовиків, підтвердження тому – безперервні обстріли села Широкине, яке знаходиться на підступах до міста. У Генштабі також розуміють потенційну небезпеку, тому за рік навколо міста виросли фортифікаційні споруди, здатні відбити атаки бойовиків.
Житель Маріуполя Дмитро Сафронов розповів "Сегодня", що життя в місті дійсно стала іншим. "На вулицях частенько можна помітити автомобілів з логотипами різних міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ. Як на мене, це добре, тому що є запорукою того, що в їх присутності бойовики не наважаться напасти на місто, – каже Дмитро. – У центрі стало багато людей в камуфляжі і з автоматами. Пити пиво і горілку по кутах вже ніхто особливо не ризикує, адже не хочеться вступати в конфлікти з правоохоронцями. Але відчуваєш себе реально безпечніше".

Маріуполь. Жителі стали менше пити. Фото AFP

"Ходимо з паспортами"

Більше року триває військова операція на Донбасі, і весь цей час жителі окупованих територій вчилися жити в умовах як присутності бойовиків, так і правової плутанини. Введена з 16 липня минулого року комендантська година змусила донеччан навчитися завершувати всі свої справи до 23:00, адже до 6 години ранку з'являтися на вулиці можна тільки з поважної причини. "Ми постійно ходимо з паспортами, тому що можуть зупинити і перевірити документи. Бойовики в патрулі можуть запросто попросити телефон або планшет на перевірку і не віддати, – поділився з "Сегодня" донеччанин Григорій Криченко. – У багатьох є телефон із запасною сім-картою іншого оператора, бо зв'язок одного часто "лягає". Знаємо місця, де переводят в готівку гроші з карток за невеликий відсоток. Майже всі мої знайомі пережили епопею з отриманням пропуску і нарешті роздобули його. Плануючи поїздку навіть по місту, треба враховувати, що транспорту мало, і очікування на зупинці може бути дуже довгим".

Зниклими безвісти займаються родичі

За весь час боїв за Донбас без вісті пропали більше 1 тис. Бійців, і велика частина з них так і не була ідентифікована до теперішнього часу. Про це заявив глава Центру звільнення полонених Володимир Рубан.

Жетони із зразками ДНК

За словами голови громадської організації "Союз "Народна пам'ять" Ярослава Жилкіна, проблема ідентифікації солдатів і пошуку безвісти зниклих стоїть дуже гостро. "Пошуком зниклих бійців більше займаються їх матері та волонтери, ніж держава, – говорить Жилкін. – Станом на березень від родичів бійців надійшло 232 заяви на людей, які вважаються безвісти зниклими, але далеко не всі родичі пишуть такі заяви".

Жилкін каже, що ПАРЄ у своїх рекомендаціях запропонувала створити в Україні спеціальний орган, куди входитимуть фахівці, задіяні в процесі пошуку та ідентифікації. "Під цей орган, природно, потрібно планувати бюджет – адже на всій ділянці фронту зараз немає жодного автомобіля, який призначений для перевезення тіл. Особливо зараз, при температурі +30, тіло починає швидко розкладатися. І поки його привезуть з фронту, пізнати це тіло дуже важко", – резюмував Жилкін.

Допомогти у вирішенні цієї проблеми зголосилися та волонтери: вони пропонують роздавати всім солдатам жетони, в яких будуть зашиті їх зразки ДНК: волосся, нігті, крапля висушеної крові. У Генштабі відзначають, що раніше не чули про таку ініціативу, але готові розглядати всі пропозиції.

У Центрі сприяння визволенню заручників при СБУ, який також займається пошуком зниклих безвісти, кажуть, що зараз процедуру ідентифікації солдатів проводять в основному в Дніпропетровську. "Тіло чи його останки перевозяться в госпіталі та морги: там працює спеціальна лабораторія, де відбувається процедура упізнання. Беруться ДНК родичів солдатів, краще – зразки по жіночій лінії (від мами, сестри або дочки). Процедура ця для родичів безкоштовна", – розповів нам парламентер Центру Юрій тандем.

Особливий статус: на час

Спірним моментом залишається і статус окремих районів Донбасу. Тиждень тому ЄС запропонував Україні надати цим районам спецстатус, не чекаючи виконання всіх пунктів Мінських домовленостей, причому звучала ідея вписати особливий статус Донбасу відразу до Конституції. Але в АП, яка готується подати проект змін Основного закону в Раду, кажуть, що таку норму до Конституції прямо не впишуть, а пропишуть в перехідних положеннях, що статус окремих територій Донбасу визначається окремим законом.

За словами політолога Володимира Фесенка, цей варіант – найбільш прийнятний: "Це питання не Конституції, яка повинна прийматися в 300 голосів, а закону, який може змінюватися. Сепаратистам не подобається, що зараз в законі про місцеве самоврядування особливий статус територій прописаний тільки на 3 роки. Але я впевнений, Рада не проголосує за особливий статус Донбасу або окремої його частини на постійній основі. Якщо сепаратисти хочуть реінтеграції територій в Україні, вони не повинні наполягати на збереженні "ДНР" і "ЛНР". Згоден з ним і професор політології НаУКМА Олексій Гарань: "Варіант, який відстоює українська сторона, гнучкий: з одного боку – ми визнаємо особливий статус регіону, з іншого – закон можна міняти. РФ буде наполягати на закріпленні статусу Донбасу на постійній основі. Але тоді незрозуміло, як закріплювати статус третини Донбасу. І бойовики спробують розширити його до кордонів регіону в цілому".