Маріуполь рік потому: обшуки авто і порожні вулиці

Рік тому, 9 травня, в Маріуполі озброєні прихильники так званої "ДНР" спробували захопити будівлю міського УВС. Зав'язалися вуличні бої, в результаті яких загинули близько 30 осіб. Місто потрапило під владу "ДНР-івців", які заправляли там протягом місяця. У червні 2014-го Маріуполь звільнили бійці батальйону "Азов". Зараз у місті як і раніше тривожно. У суботу, 9 травня, "Сегодня" побувала в Маріуполі і з'ясувала ситуацію через рік після трагедії.

ВЧОРА І СЬОГОДНІ . 9 травня 2014 терористична група "Мангуст" з числа прихильників самопроголошеної "ДНР" захопила два поверхи будівлі міськУВС. На третій поверх їх не пропустили міліціонери. Зав'язалася перестрілка. На підмогу міліції прибули підрозділи Нацгвардії, батальйону "Азов", а також 72-ї механізованої бригади ЗСУ. Військові мали у своєму розпорядженні БМП, з яких відкрили вогонь по першому і другому поверху будівлі УВС. Розуміючи, що справа серйозна, спаратисти викликали на допомогу проросійськи налаштованим громадянам, які відзначали в місті День Перемоги. Маніфестанти змусили військових відступити. Будівля УВС загорілася. Довелося рятувати і мепаратистів, і міліціонерів. В кінці-кінців, під тиском вороже налаштованого натовпу, військові пішли з міста, залишивши його "ДНР-івцям". Будівля УВС згоріла. Така ж доля спіткала і міськраду. У вуличних боях загинули 30 осіб, у тому числі шість силовиків, 20 заколотників і кілька учасників демонстрації.

13 червня 2014 Маріуполь звільнили бійці батальйону "Азов", але зараз в місті як і раніше неспокійно. За 25 кілометріа, в районі селища Широкине, проходить лінія фронту, а Маріуполь вважається однією з цілей можливого наступу бойовиків.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

За даними групи "Інформаційний спротив" (ІС), на маріупольському напрямку бойовики зосередили близько трьох тисяч осіб і велику кількість бронетехніки. Втім, координатор ІС Дмитро Тимчук вважає, що наступу чекати поки не варто: "Ми не думаємо, що на вузькій ділянці буде йти лобова атака на Маріуполь. Там достатньо наших військ, місто укріплене, і бойовики про це знають. У них в Маріуполі потужна агентура. А якщо три тисячі осіб розтягнути навколо Маріуполя, це не така вже й велика сила. Тоді вони будуть знаходитися в коридорі, який наскрізь прострілюється".

Бійці, які воюють під Маріуполем, також вважають, що поки атаки не буде. "Щоб мати плацдарм для наступу, ворог ще місяць тому повинен був зайняти Широкине, Лебединське, Комінтернове. Але вони не можуть вивести свої артгрупи – у нас всі квадрати "пристріляні", – повідомив заступник командира артбатареї полку "Азов" Юліан Матвійчук. За словами "азовців", противник виснажений втратами і не може підтягнути свою техніку ні до Широкиного, ні до Саханки. Незважаючи на міцну оборону, влада всерйоз побоювалася провокацій і повторення трагедії річної давнини. Було зроблено максимум зусиль для того, щоб цього уникнути.

ДИХАННЯ ФРОНТУ . 8 травня мер міста Юрій Хотлубей закликав військових посилити патрулі. Маріупольців попросили не виходити на вулиці без паспорта, повідомляти в міліцію про всіх підозрілих осіб, а також залишених без нагляду сумках і згортках. "У нас підвищена боєготовність", – повідомив боєць одного з добровольчих батальйонів, з яким ми збиралися зустрітися 9 травня в Маріуполі. Звільнювальну йому скасували.

Треба визнати, що дихання війни відчувається ще в сусідній Запорізькій області. По трасі Бердянськ – Маріуполь назустріч нам проїхали трейлери для перевезення танків і ще одна важка вантажівка, в кузові якого стояв БТР, обвішана противокумулятивними екранами.

На кордоні Запорізької та Донецької областей – блокпост, на якому нас зупинив озброєний боєць Нацгвардії. Він вимагав пред'явити документи і відкрити багажник. До Маріуполя залишалося ще кілометрів тридцять, але на цьому шляху ми побачили ще кілька блокпостів. Один з об'єктів в полі охоронявся чимось на зразок артилерійської позиції, з прожектором, спрямованим на шосе.

Блокпост на в'їзді в Маріуполь з боку селища Мангуш нагадує невелике військове містечко. Траса перегороджена бетонними блоками таким чином, щоб їх можна було об'їжджати повільно і по дуже крутій синусоїді. Екіпіровані гвардійці зупиняють всі машини. Прийшла і наша черга:

- Паспорт, будь ласка. І відкрийте багажник.

- У місті спокійно?

- Цілком. А ось за місто їхати не раджу, – заявив солдат, поправляючи автомат і повертаючи паспорт. – Щасливої дороги.

ВІЙНА СИМВОЛІВ . Всі святкові заходи в Маріуполі закінчилися вранці 9 травня. До 8:00 ветеранів запросили до пам'ятника Воїну-визволителю, де перед ними виступив міський голова Юрій Хотлубей, а також екс-губернатор Донецької області, бізнесмен Сергій Тарута. За дві години до заходу площу перед пам'ятником обнишпорили сапери, а самі збори охороняла міліція. Хвилина мовчання, покладання квітів, і на цьому урочистості закінчилися. Без сварок, втім, справа не обійшлася: прихильники георгіївської стрічки посварилися з тими, хто носив на одязі червоний мак.

- Це американський знак (червоний мак. – Авт.), – заявляв вусатий чоловік. – Почитайте інтернет. Он по телевізору показували, ніби це Росія скинула бомбу на Хіросіму і Нагасакі, а не американці...

- Наш президент – Віктор Янукович, – вторила літня жінка.

- Так це через таких, як ви, почалася війна, – відповідали їм громадяни з червоними маками. Втім, саме їх міліція почала ввічливо відтісняти від опонентів.

Інших масових заходів не було, може бути, тому, що городяни злякалися похмурої і дощової погоди. Вщухли навіть бої під містом: звуки залпів 9 травня не чути навіть у східних районах Маріуполя. Обвішані національними прапорами вулиці порожніли, лише в деяких місцях збиралися групи літніх людей, щоб відзначити свято, розпиваючи спиртне. Одна з таких груп розташувалася біля згорілої торік міськради. Дрібний дощ їх не лякав. Будівля досі стоїть з вибитими шибками і почорнілими від кіптяви стінами.

- Іди до нас, – покликав чоловік на милицях. – Випий з нами на честь свята.

З'ясувалося, що любителі випити під дощем – переконані прихильники "ДНР".

- Ми тут щороку будемо збиратися, – каже жінка, простягаючи склянку з червоним вином. При цьому вона показує приховану під плащем поношену георгіївську стрічку. – А нам заважають.

- Хто вам заважає?

- Так ці. Укропи, – відповідає жінка, махнувши рукою в бік гвардійського "кугуару", який котився по проспекту.

- Ми хочемо випити за нашу перемогу. За перемогу Донбасу. Цих западенців ще в царській Росії не любили.

- В СБУ з ним будеш говорити, – несподівано розлютився чоловік на милицях.

Прощаюся з дивною компанією, розуміючи, що передсвяткові запобіжні заходи були зовсім не зайвими. У сепаратистів в Маріуполі як і раніше є прихильники, які, втім, поводяться тихо через присутність військових.