Мільйонний бізнес на іномарках і відмова від ядерної зброї: як Україна прожила 1994

17 Серпня 2015, 19:26

Про нашу країну заговорив увесь світ після відмови від ядерної зброї і першої перемоги на Олімпіаді


У 1994 році Україна заявила про себе на весь світ. Саме тоді було прийнято стратегічне рішення про відмову від ядерної зброї. 5 грудня 1994 лідери України, США, Росії і Великобританії підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – так званий Будапештський меморандум. Наша країна продемонструвала всім, що хоче тільки миру і процвітання. На той момент в України був третій за потужністю ядерний арсенал у світі – могутніше, ніж у Франції, Британії, Китаю. Натомість Вашингтон і Москва гарантували нам незалежність і цілісність.

Усередині країни в цей час люди намагалися знайти роботу і вижити. Одним з найприбутковіших бізнесів став ввезення старих іномарок з-за кордону. "Гонщиками" в той період називали скоріше не професійних спортсменів, а людей, які ганяли з-за бугра старі автомобілі. Завдяки такому "спорту" тільки за рік у нас з'явилося півмільйона іномарок.

Так, співак Павло Зібров згадує, що під час поїздок за кордон примудрявся і концерт дати, і іномарку додому пригнати. "У Францію їздив, до Канади. Там ми відбирали машини, які вже від'їздили по 7 – 8 років, переправляли в ризький порт, а з Риги гнали до Києва. У той час у мене був золотистий "Форд". Красень! Єдиний у Києві", – розповів Зібров. Продавши автомобілі, він створив собі міні-студію.

Гроші на іномарки люди знаходили будь-якими способами. Головне – показати всім, що ти можеш дозволити собі не вітчизняну машину. На вершину автомобільних "понтів" надовго заїхав 600-й "Мерседес".

Ввезення іномарок виявився найприбутковішим бізнесом 90-х, яким міг зайнятися хто завгодно. "800 – 900 доларів – така сума вважалася дуже хорошим заробітком", – згадує голова Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів Олег Назаренко.

Але справа була не тільки вкрай прибутковим, але і дуже ризикованим. "Гонщиків" могли і свої бандити пограбувати, і за бугром зупинити. "Були цілі бригади гонщиків, які ганяли професійно автомобілі, платили рекету. Потрібно було мінімум 500 доларів дати відкупного за те, щоб була можливість пригнати машину", – розповів Олег Назаренко.

Все це тривало аж до 1998-го, коли ввезення старих машин обмежили. За 4 роки в Україні перегнали 2 – 3 мільйони іномарок, хоча скільки точно – не знає ніхто.

Із засобів зв'язку в 1994 році стільникові телефони все ще були розкішшю. Замість них українці купували пейджери, які були дешевші раз в 20.

"Звичайно, у мене був пейджер, і я досі його зберегла, можна в ящику пошукати", – згадує народна артистка України Ольга Сумська.

Пейджер коштував близько 100 доларів, з його допомогою термінові повідомлення можна було отримувати де завгодно. Особливо зручно це було для тих, кому необхідно було весь час перебувати на зв'язку. "Перший пейджер я побачив у "Кроликів", – поділився Павло Зібров. "Зустріч там-то, концерт там-то... Я так зрозумів, що оперативність – це наша перемога, якщо у тебе є пейджер, у тебе буде більше роботи, більше концертів", – каже співак.

Але на відміну від мобільних телефонів, пейджер – це річ скоріше не для начальників, а для підлеглих. "У перших чотирьох осіб, у тому числі голови правління були телефони, більше ні в кого у всьому підприємстві їх не було", – розповів Олег Назаренко, який в 1994 році працював у бізнесі. "У водіїв пейджери були, щоб можна було в будь-який момент викликати машину", – згадує він.

Дивно, але пейджери в Україні протрималися до 2010 року, саме тоді закрилася остання пейджингова компанія.

1994 приніс Україні знамениту спортивну нагороду – першу в історії незалежності Олімпійську золоту медаль. Тендітна 16-річна дівчина Оксана Баюл несподівано стала головною надією нашої збірної на перше в історії олімпійське золото на Іграх в Норвегії. Під музику Чайковського Оксана видала номер, який у фігурному катанні досі вважається одним з кращих. До наступного виступу дівчина випадково отримала важку травму спини, але вийшла на лід незважаючи ні на що. "У мене дуже боліла спина і я боялася, що не впораюся з програмою, яку мені поставив тренер", – розповіла Баюл після виступу. Напруга досягало такої сили, що в Оксани стався нервовий зрив. Але перше місце все ж пішло їй.

У США до того були захоплені Оксаною, що пробачили їй перемогу над американкою, запросили до себе і зняли про неї фільми. Але випробування славою і грошима юна українка не витримала: почала пити, влаштовувала скандали, потрапила в аварію. У 2000-х Оксані вдалося побороти алкоголізм і повернутися в спорт. Але не в рідну Україну. Не знайшовши спільну мову з нашими чиновниками, вона залишилася жити і виступати в Штатах.

Ви зараз переглядаєте новину "Мільйонний бізнес на іномарках і відмова від ядерної зброї: як Україна прожила 1994". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування