За останню добу всі засоби масової інформації облетіла новина про побиття "свободівця" Ігоря Мірошниченка, якого його колишня дружина також звинуватила у застосуванні сили.
Однак позиції сторін конфлікту, як і інформація, яку вони повідомляють засобам масової інформації, діаметрально відрізняються. За версією Ігоря Мірошниченка, після прогулянки зі своєю дочкою пізно ввечері він повернув дівчинку в квартиру, яка належить йому і де та проживає зі своєю мамою – екс-дружиною Мірошниченка. Перебуваючи там, чоловік без певних на те причин напав на Ігоря й побив. Про це екс-нардеп розповів у своєму інтерв'ю журналістам у лікарні.
За версією колишньої дружини Ігоря Галини, після повернення з прогулянки з дитиною Мірошниченко перебував у вкрай збудженому емоційному стані. Після того, як екс-дружину, яка знаходиться на 3 місяці вагітності, спробувала перегородити йому шлях у спальню, "свободівець" вдарив її кулаком в живіт. Побачивши це, цивільний чоловік Галини Іван Абрамов заступився за жінку – і зав'язалася бійка. Про це екс-дружина Мірошниченка розповіла в інтерв'ю телеканалу "112 Україна".
Далі наводимо повну версію події від усіх сторін конфлікту.
Фото: Ігор Мірошниченко, Facebook
Ігор Мірошниченко: "Все, що відбулося, напевно, вписувалося б у рамки побутового конфлікту, в якому повинні були розбиратися правоохоронні органи. Я не живу у своєї колишньої дружини вже 10 місяців. Я розлучений. Відповідно до судового рішення вона проживає в квартирі, яка по праву власності належить мені, де я зареєстрований. Це на вулиці проспект Бажана, 12. Там же проживає моя неповнолітня дитина. У мене немає ніяких обмежень і заборон по відвідуванню моїй власності, моєї квартири.
Вчора я проводив день зі своєю дочкою, якій 7 років. На жаль, я рідко бачуся з дитиною, тому що дружина мене досить часто обмежує в цьому праві. Але вчора було все нормально, спокійно, не було ніякого конфлікту. Я забрав дитину, ми ходили по магазинах. Потім ми ходили в кіно, відпочивали. О 21:30 я повернувся з дитиною додому на Бажана, 12. Дитина і я подзвонили у двері, після тривалої паузи дружина відкрила двері. Ніщо не натякало ні на який конфлікт. Я зайшов у квартиру. Оскільки я купив кілька речей, які дитина не змогла поміряти в магазинах, але їй вони сподобалися, я сказав: "Давай поміряти, щоб не було, як минулого разу, коли мені довелося міняти речі, тому що вони не підійшли". Я роззувся, зайшов до вітальні. Дитина поміряла речі – вони підійшли.
У цій квартирі досі перебуває достатня кількість моїх речей: книги, якийсь одяг. Я запитав у дружини, чи не бачила вона мій коричневий светр. Вона сказала: "Твого там нічого немає". Я сказав: "Я знаю, що він лежить у шафі". Вона не пручалася, але сказала: "Ти туди не заходь, бо там нічого твого нема". Я зайшов у спальню, відчинив двері – на ліжку сидів чоловік в нижній білизні. Без розмов і звинувачень з матом, з образами він скочив на ноги і вдарив мене в обличчя. Почала текти кров. Він схопив мене за волосся і бив мене 10 або 15 хвилин. Очевидно, після цього випадку мені доведеться підстригтися. Він бив мене ліктями, він бив мене кулаками, він бив мене з ноги і намагався змусити мене лягти на підлогу. Я, звичайно, захищався, намагався стримати його руки, але це було досить складно зробити, оскільки він при цьому виривав мені волосся. Це все бачила моя 7-річна дитина, яка бігала, плакала і кричала. І це все бачила моя колишня дружина. Вона йому казала, щоб він припинив, на що він не реагував, а говорив: "Бери, я тобі наказую, телефон, знімай – будемо викладати на Youtube, фотографуй все".
Коли я в певний момент зрозумів, що ця людина не зупиниться, а просто буде бити, поки я не втрачу свідомість, я зрозумів, що мені потрібно намагатися вийти з квартири, тому що я не міг покликати на допомогу нікого. Мені вдалося дійти до дверей і вийти в під'їзд. Там знаходяться ще дві квартири сусідів. Я стукав до сусідів. При цьому він продовжував тримати мене за волосся і бити. Сусіди не відкрили. Потім, як виявилося, сусіда, який мене знає і нормально до мене ставиться, не було вдома, а були його родичі, які побоялися просто. Вони сказали, що вони бачили це у вічко.
У підсумку мені вдалося якимось чином спуститися на ліфті. Я викликав міліцію. Міліція вже, очевидно, викликала швидку допомогу. Там все було в крові. Калюжа крові була в моїй квартирі. Коли міліція приїхала – це відбулося десь через 10 хвилин, – ми піднялися на поверх. Моя дружина з незворушним обличчям відкрила двері і сказала, що в квартирі нікого немає – тільки вона з дитиною. Вона встигла вимити калюжі крові з мого носа. При цьому міліція почала складати протокол-заяву. Оскільки міліція була на першому поверсі, цей чоловік не встиг втекти і його затримали на восьмому поверсі.
Процедура допиту, складання заяви була тривалою. Вона тривала десь 2 або 3 години. "Швидка" мене обстежила, мене привезли сюди. За цей час дружина не звернулася до лікаря. Я не знаю, вагітна вона чи ні, тому що я фактично з нею не живу і не спілкуюся. Все моє спілкування з нею зводиться тільки до питань дитини.
Я не говорив з цим чоловіком, тому що я не встиг йому сказати жодного слова. Він накинувся на мене і вдарив мене. Що на сьогодні діагностують лікарі? Струс мозку, перелом гайморової пазухи, множинні гематоми, шишки на потилиці по всій голові. Якщо мене поголити, то шишок п'ять можна знайти явних. Слава Богу, моя черепна коробка виявилася міцною, тому крововиливу в мозок немає".
Галина Мірошниченко. Фото: "112. Україна"
Галина Мірошниченко: "Вчора о пів на 10-ту вечора мій колишній чоловік, з яким ми знаходимося в розлученні вже півроку, привіз дитину, з якою він гуляв вдень. І вже біля дверей, коли він завів дитину в квартиру, я відчула, що Ігор знаходиться в емоційно нестабільному стані, дуже знервований. Він зняв верхній одяг прямо біля дверей і пішов в квартиру. Такого він ніколи не робив – зазвичай він залишав дитину і йшов. А тут раптово він входить в квартиру і намагається дійти до спальні, бо там нібито знаходяться його речі. Речей його в квартирі немає – я їх давно вивезла до нього в готель.
У спальні в цей час мій цивільний чоловік збирав меблі. Щоб перешкодити конфлікту, я встала і закрила рукою двері. Ігор мене відштовхнув від дверей і штовхнув в живіт. Відкривши двері, Іван це все побачив. Як будь-яка звичайна нормальна людина, він кинувся на мій захист – і сталася ця бійка, яка відбулася вчора в квартирі.
Це тривало недовго. Чоловіки з'ясовували між собою взаємини. Правда, коли Іван виштовхнув Ігоря з квартири, крик вже стояв у коридорі, що його вбивають. "Викличте поліцію!" і так далі. Потім я закрила двері – і Іван пішов. Коли Ігор каже, що я з незворушним обличчям відкрила двері поліції, чесно кажучи, я не знаю, чому з незворушним, бо тиск у мене було 160 на 99, при тому, що я перебуваю на третьому місяці вагітності. Цей стан у мене і зараз – руки тремтять. Заспокоїтися я вже другий день не можу. Я вчора не спала всю ніч, я ледь заспокоїла дитину, яка це все бачила. І те, що я тут кров витерла, то це тільки для того, щоб не травмувати дитину, яка все це бачила. Я просто не могла все це залишити.
Він мене відштовхнув від дверей, тому що я закривала її собою, щоб він туди не входив. Ми не живемо вже півроку разом. Ми розведені. У мене є право на своє особисте життя. Але за договором про розлучення я проживаю з дитиною, а чоловік проживає окремо. Він не має права вриватися сюди і робити, що йому заманеться. У тому стані, в якому він опинився, як сказали лікарі, він зняв всі картини зі стін.
За договором про розлучення чітко вказано, що мати проживає з дитиною, батько проживає окремо. Де він проживає – не вказано, але чітко вказано, що окремо. Я не заважаю йому зустрічатися з дитиною, хоча він не платить на цю дитину ні копійки аліментів. За договором про розлучення він повинен платити 15 000. З нього їх ніхто не вимагав. Він підписав добровільно цей договір про розлучення. Ми майно не ділили, нічого не відбирала я у нього. Я попросила тільки сплатити аліменти. У нього залишилося все: дві машини, квартира, дача з двома будинками.
Я буду звертатися до лікарів, тому що у мене не падає тиск, паморочиться голова. У цьому зведеному стані я дуже боюся за здоров'я своєї дитини. Звичайно, я звернуся і до правоохоронних органів".
Іван Абрамов. Фото: "112. Україна"
Іван Абрамов: "Я був у квартирі і займався складанням меблів. Я переодягнувся в шорти з футболкою. Я працював з клеєм, і, щоб не замазатися, зняв джинси.
Ігор привіз дитину. Він кожні вихідні їздить кудись з дитиною розважатися. Це його право – він батько. Я перебував у кімнаті, де шафа, і займався ремонтом меблів. Двері були прикриті. Я почув скандали і крики.
Зазвичай в квартиру він не заходив. Манера розмови у нього незрозуміла і дуже гучна, на підвищених тонах. Він щось кричить – я не знаю, що він кричить, я не можу розібрати цей потік слів. Я чую крики Галини Микитівни, прекрасно розумію, чим цей інцидент може закінчитися. Думаю: "Зараз вони там самі розберуться, полаються – і він піде". Потім я чую звуки бійки. Потім я бачу через прочинені двері, як він б'є вагітну жінку в живіт. Вагітну жінку бити в живіт не можна. Природно, я дав йому в голову кілька разів, взяв його за комір і стусанами вигнав його з квартири. Він повзав рачки, скиглив, кричав "Допоможіть, вбивають!" – І виповз.
Я одягнувся, кажу: "Дзвони в "швидку" негайно – не дай Бог, обрив вагітності", – побіг дзвонити в поліцію, бо начебто її вже хтось викликав. Натягнув якісь джинси, кросівки, накинув куртку. Телефон я залишив у квартирі. Обидва ліфта не працюють – внизу вони вже забиті. Я спускаюся сходами вниз. Я не знав – я в цьому будинку не ходжу по сходовій клітці, – що двері закривається на ключ внизу. Я не можу потрапити в під'їзд. Я йду назад. У мене був робочий телефон порожній з робочою карткою. Я дзвоню Галі, кажу: "Ти "швидку" викликала?", – Піднімаюся до 8-го поверху і чую, як вже з'являються співробітники поліції з ліхтариками. Я підходжу до них, кажу: "Хлопці, на 16-й?" – "Так" – "Поїхали?" – "Поїхали". Ми піднялися наверх".
Нагадаємо, що згаданий інцидент стався вночі з 7 на 8 листопада. Після бійки, що відбулася, колишній нардеп був госпіталізований зі струсом мозку та численними гематомами.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми