Соціологія кохання: як українці одружуються і чому розлучаються

Напередодні 14 лютого, коли світ відзначає День святого Валентина, сайт "Сегодня" поспілкувався з Людмилою Слюсар, провідним науковим співробітником Інституту демографії та соцдосліджень ім. М.В. Птухи НАНУ, і дізнався все про те, як сучасні українці ставляться до шлюбу, чому розлучаються, як часто обмінюються штампами в паспорті з іноземцями і що називають головними причинами для одруження і заміжжя.

Українці вважають за краще "випробувальний період"

- Як наші співвітчизники ставляться до шлюбу? Чи стали зараз укладати більше шлюбів, і чи можна говорити про якісь тенденції?

- Сучасне суспільство, особливо країни Європейської цивілізації, характеризуються певними закономірностями, змінами в шлюбній сфері. Водночас, кожна країна має свої особливості, в тому числі і Україна. Особливістю України є те, що рівень шлюбності у нас високий за європейськими мірками. І десь до віку 30-35 років, ось цей віковий інтервал, фактично 90% населення або перебуває у шлюбі, або раніше перебувало у шлюбі. Позашлюбна самотність для нас нехарактерна.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Звісно, для того, щоб мати повнішу картину, потрібно проводити перепис населення, а у нас (може бути, ви чули) пропустили перепис раунду 2010 року, абсолютно незрозуміло чому. За результатами вибіркових обстежень ми можемо зробити висновок, що рівень шлюбності досить високий.

Водночас, всі ці сучасні тенденції, які відбуваються в шлюбній сфері, мають місце і в Україні. Це, насамперед, підвищення віку вступу в шлюб. Хоча у нас він все-таки нижче, ніж в більшості країн Європи, але, тим не менш, зараз у нас середній вік реєстрації першого шлюбу для жінок – 25 років, а для чоловіків – майже 28 років. Відходить у минуле рання шлюбність, тобто шлюби до 18 років. Якщо в середині 90-х це був досить великий відсоток – 8% шлюбів, навіть до 10%. То зараз це 1% шлюбів. Це стає дійсно рідкісним явищем (відзначимо, 2012 року в Україні набув чинності закон, згідно з яким одружуватись молодим людям можна тільки з 18 років. Раніше шлюбний вік для жінки становив 17 років, для чоловіка – 18 років. Водночас, вступити в шлюб раніше, після 16 і до 18 років, можна і зараз, але тільки за рішенням суду. – Ред.).

Особливістю України є те, що крива шлюбності має синусоїдальну форму. Кількість шлюбів різко зменшується у високосний рік, а, відповідно, перед високосним, після високосного їх більше. Ось така хвиля у нас йде весь час.

- А це якось пов'язано з переконаннями, що у високосний рік одружуватися не можна?

- Так-так. Традиційно шлюбів менше, люди відкладають, або роблять це раніше. Така традиція, ось її і дотримуються. Тому, якщо порівнювати, більше чи менше шлюбів з кожним роком, завжди треба це враховувати. Крім того, якщо ми порівняємо з 2013 роком і з попередніми роками, таке порівняння за останні десять років вже майже неможливо, тому що держава зараз контролює менше території України. Ми повинні відняти Крим і, все-таки, частина територій Донбасу і Луганській області. Тому ми не можемо порівнювати 2013 р. з 2014 р. Але якщо ми подивимося показники по областях, то з 2014 р. у нас зросла кількість шлюбів по всіх областях і в місті Києві. Ми пояснюємо це тим, що в умовах військової загрози ті, хто раніше не реєстрував свій шлюб, зробили це. У 2015 р. теж було невелике підвищення, а 2016 року – високосний, тому шлюбів було менше. Що було 2017-го, ми сказати ще не можемо, тому що Держстат ще не звів дані по країні.

Людмила Слюсар. Фото: Людмила Князьська-Ханова, "Сегодня"

- Скільки приблизно було укладено шлюбів за останні кілька років?

- Зараз ми з вами подивимося, 2014 р. у нас було майже 295 тис. шлюбів, 2015 р. – 299 тис. шлюбів, 2016 р. – це 229,5 тис. шлюбів. Тобто 2016-го було зниження, але це традиційне зниження. Подивимося, що буде 2017 р.

Для сучасного світу характерна плюралізація в різних сферах, в тому числі і в шлюбно-сімейного. Форми шлюбу стають різними. Переважно – це те, що шлюб не завжди реєструється, у нас це називається незареєстрований шлюб, хоча це не зовсім правильна назва. Але в нашій країні зазвичай незареєстровані спілки – це "випробувальний період", після якого або шлюб реєструється, або розпадається. Пишуть, що така модель у Франції, там люди теж живуть разом, а потім приймають рішення, реєструвати шлюб чи ні; якщо взяти скандинавські країни, вони взагалі ледь не все життя можуть жити незареєстрованими. У нас же ось така модель, основна форма – це традиційний, зареєстрований шлюб, але дуже часто все починається з випробувального етапу.
Коли проводили дослідження серед молоді і питали, яку форму шлюбу вони планують в майбутньому, виходило десь майже 50 на 50. Частина все-таки традиційно хоче відразу зареєструвати шлюб, а майже 50%, трошки менше, хочуть спочатку пожити разом і випробувати свої відносини, а потім вже зареєструвати шлюб, якщо все буде добре. Є група, близько 5%, які не планують реєструвати шлюб. Є люди, у яких дещо інший стиль поведінки, і вони вважають, що їм це не потрібно. Плюс, у нас часто не реєструються повторні шлюби, оскільки це складніший союз.

Стосовно поглядів на незареєстровані шлюби, то тут розкид думок. Проте, коли задається питання – що ж краще для дітей, більшість (майже 90%), вважає, що все-таки краще, коли шлюб зареєстрований. Реєстрацію шлюбу пов'язують з народженням дитини і вважається, що для дітей краще, коли це класичний, юридично оформлений союз.

- Чи зросла останнім часом кількість незареєстрованих шлюбів?

- Ви знаєте, у нас немає таких даних. Ми рахуємо за результатами попередніх досліджень – що це 10-12% від загальної кількості шлюбів. Але про те, яка динаміка йде зараз, ми сказати фактично не можемо. Потрібен перепис населення, який дає якусь інформацію, або частіші вибіркові дослідження.

Легко одружуються, легко розлучаються

- Чи є якась статистика по областях України? Де найбільше шлюбів укладається?

- Вважається, що традиційнішою поведінкою у нас відрізняються західні регіони. Але не в тому плані, що у них вище рівень шлюбності – у нас досить високий рівень і на півдні України. Тут справа в формі шлюбних союзів. Саме в західних областях, оскільки там традиційніша модель поведінки, в більш ранньому віці одружуються, менше незареєстрованих шлюбів за даними перепису (за вибірковим дослідженням порівнювати області досить складно). Там вище народжуваність і там менше розлучень. Тому що у нас досить високий рівень розлучуваності в країні, це сформувалося ще в 70-ті роки, за часів Радянського Союзу. І, фактично, ця традиція нестійкості шлюбів зберігається – у нас легко йдуть на укладання шлюбу, але і шлюб потім легко розпадається.

Останніми роками намітилася тенденція скорочення числа розлучень. Але вона не чітко виражена. А якщо взяти останні роки, коли у нас така військово-політична нестабільність, то з 2014 р. пішло зменшення числа розлучень, особливо 2014-го. Але, знову ж таки, це якщо не порівнювати з 2013 р. по всій території України, а якщо провести таке порівняння по областях. У 2015-2016 рр. ця тенденція майже продовжилася, але так, вже злегка. Населення трошки заспокоїлося.

2014 року – це 130,5 тис. розлучень, 2015-го – 129,3 тис. розлучень, а 2016 року – 130 тис., майже на тому ж рівні.

- Виходить, що у нас розпадається майже половина шлюбів? Наприклад, якщо було зареєстровано близько 300 тис.?

- Ні, справа в тому, що це порівняння не зовсім коректне. Це якщо порівнювати укладені протягом року шлюби і розлучення. Тому що, якщо ми візьмемо високосний рік, то виходить, що шлюбів мало, а розлучень стільки ж, як і попереднього року. Це такий коефіцієнт нестабільності шлюбів, він розраховується, але це не означає, що половина шлюбів розпадається. Якби щороку половина шлюбів розпадалася, то через кілька років їх би (зареєстрованих родин. – Ред.) і не залишилося.

- Ми говорили про Донбас. Я так розумію, що ситуація і з Донбасом і Кримом вплинула таким чином, що шлюби почалися укладатися інтенсивніше?

- Якщо брати шлюбно-родинну ситуацію в цілому, то вона, звичайно, погіршилася, тому що збільшилася кількість вдів, сиріт. Поки це не впливає на шлюбність, тому що втрати чоловічого населення не такі великі, але, в цілому, родинна ситуація тільки погіршується. Додаткові смерті, переселення не сприяють ні народжуваності, ні міцності шлюбних союзів. Іноді вони розпадаються, хтось переселяється, хтось залишається там. Але на контрольованій території число шлюбів збільшилася, тому що зазвичай в таких екстремальних ситуаціях родинна солідарність посилюється. І кількість розлучень, особливо 2014 року, зменшилася, тому що люди займаються гострішими проблемами.

- Чи можна виділити якийсь рік за часи незалежної України, коли кількість шлюбів була рекордною?

- Найбільше шлюбів (понад 400 тисяч) у нас було 2007 року. Це був передвисокосний рік, важко сказати, чому, але це був пік. Число шлюбів залежить від вікової структури населення, кількості молоді тощо.

Фото: Людмила Князьська-Ханова, "Сегодня"

- Скільки в Україні триває середньостатистичний шлюб?

- Ось цього я вам не скажу. Але, якщо розподілити всі шлюби за тривалістю, то на всіх етапах можливе розлучення. І при тривалих шлюбних союзах, і при невеликій тривалості шлюбних союзів. Все-таки, найбільше розлучень з маленькою тривалістю шлюбів – до 4 років. Але це не говорить про те, що далі йде якась стабільність, є різні випадки.

Треба визнати, що, якщо говорити про розлучення, то досі, значна їх частина пов'язана з різними соціальними патологіями, тобто алкоголізмом, наркоманією. Головна причина – це алкоголізм. Або нерозуміння, коли двом людям досить складно довго жити разом, адже люди змінюються. При всьому при тому, що ми хочемо, щоб шлюби були стабільними і щасливими, треба розуміти, що це реальність, що якась частина їх розпадеться. Є такі негативні явища, як сімейне насильство, алкоголізм. І розпад такого шлюбу і для жінки, і для дітей – вихід з положення, якщо його не можна виправити іншим шляхом.

Важливо, щоб після розпаду шлюбу дотримувалися норми соціальної поведінки, якісь взаємини. Чим зазвичай негативний розпад шлюбів? Якщо в шлюбі є діти, для них це психологічне випробування. За винятком, звісно, тих випадків, коли там алкоголізм або щось таке, що навіть розлучення – це вже не так погано для дитини. Але в нашій країні немає такої традиції, щоб після розпаду шлюбу батько займався вихованням дітей і брав активну участь в їх подальшому житті. Може, вона десь і зароджується, але поки що дуже слабо. Це з одного боку. А з іншого, у нас дуже часто і жінки не заохочують спілкування між дітьми і батьком після того, як шлюб розпався. В цьому і проблема, потрібно, щоб батьки розуміли, що вони батьки.

- Які ще можна виділити причини того, що шлюби розпадаються? Можливо, це якісь фінансові причини, соціально-економічна ситуація в країні?

- Все впливає. У нас було дослідження про те, як респонденти самі визначають причини розлучення. 42% – це напруга в морально-психологічних, емоційних відносинах. Крім відчуження в стосунках, це також ревнощі, подружня зрада. І це все на тлі невирішеності матеріальних та житлових проблем. 23% опитаних назвали головною причиною розлучень матеріальні проблеми, а 42% – однією з важливих причин. Тобто це морально-психологічні проблеми, але на тлі фінансових труднощів.

Що ще цікаво, згідно з опитуваннями про мотиви вступу в шлюб, переважно люди налаштовані дуже романтично – це любов, бажання мати поруч рідну людину. Якісь матеріальні чинники зазвичай не ставляться на перше місце (принаймні, це не афішується). Бажання мати спільних дітей – теж зараз не головний мотив шлюбів.

- А чи часто трапляється так, що українці реєструють шлюб, наприклад, після народження дітей?

- Відносно часті такі випадки, коли шлюб реєструється після народження дитини. Тобто люди живуть разом, але реєструються тільки після народження. Але не в тому сенсі, що вони взагалі стали жити разом через дитину – такі випадки мало поширені.

Все частіше вибирають іноземців

- Як українці одружуються з іноземними громадянами? Чи можна говорити про якісь загальні тенденції?

- Є у нас така статистика – шлюби з особами іншого громадянства. І число таких шлюбів зростає. Наприклад, якщо вважати шлюби з громадянами Польщі, то за останні пару років їх число зросло майже вдвічі.

Ось у нас всього 229 тис. шлюбів, з них 217 тис. – і чоловік, і жінка громадяни України. Є також невелика частина шлюбів, де обидва громадяни різних країн – це, зазвичай, іноземні студенти.

- І ці шлюби реєструються у нас?

- Так-так, ось у нас є приклади, коли і чоловік, і жінка – з країн Європи, але не з України. 92 шлюби. Для країни це крапля в морі, але це присутнє.

Зараз десь 6% шлюбів, де один з пари – громадянин іншої країни, це не так уже й мало. Але, наприклад, найбільша кількість 2016 року – 1289 шлюбів – це випадки, коли чоловік – житель Російської Федерації. Переважно, ці країни: Молдова, Росія. Ось є 630 шлюбів – Німеччина, Білорусь – 231.

- Тобто, це, в принципі, країни ближнього зарубіжжя?

- Так, і країни Європи, якщо ми візьмемо Німеччину. Не можна сказати, що таких шлюбів дуже багато, але в сучасних умовах їх число зростатиме.

Людмила Слюсар. Фото: Людмила Князьська-Ханова, "Сегодня"

- Наскільки я зрозуміла, одруження в Україні – це досить спонтанний процес. Чи можна якось спрогнозувати ситуацію з шлюбами на найближче майбутнє?

- Можна, головне – мати прогноз чисельності населення. Якщо у нас триває активне старіння і зростає кількість людей пенсійного віку, то ясно, що буде з шлюбністю. Я не готова зараз сказати, коли саме у нас піде зниження чисельності молоді, але воно піде, тому що в 90-ті роки народжувалося мало дітей, особливо 2000 року. Потім показники стали вище, але, коли ці покоління увійдуть в шлюбний вік, зрозуміло, що кількість шлюбів зменшуватиметься.

Плюс, тенденція того, що шлюби не завжди реєструються, трошки посилюватиметься. У найближчі кілька років не буде ніякого зменшення рівня шлюбності, але коли ці нечисленні молоді покоління увійдуть в шлюбний вік, тоді, звісно, кількість зареєстрованих шлюбів знижуватиметься.

- Останнім часом помітно змінилися культура і багато факторів, які впливають на людину. Змінюється, в тому числі, потреба в шлюбі, все більше молоді думає: "мені це не потрібно" і т.д. Чи є якісь фактори, які можуть дестабілізувати інститут сім'ї в країні?

- Це питання – про сучасний стан інституту сім'ї – дуже складне і дискусійне. Є точка зору, що ми переживаємо кризу сім'ї (багато розлучень, низька народжуваність тощо). Але є й інший підхід: і європейські вчені, і ми дотримуємося думки, що відбувається трансформація інституту сім'ї, він змінюється. Сім'я залишиться, але форми її можуть змінюватися.

Раніше, наприклад, мотивами вступу в шлюб дуже часто були економічні. 100 років тому родина була однодохідною, чоловік працював, а жінка ні. І жінці, щоб вести гідний спосіб життя, потрібно було або вступити в шлюб, або піти в монастир. З іншого боку, умови життя, особливо в сільській місцевості (відсоток сільського населення був високим) були такими, що чоловікові жити одному було дуже складно. Економічні умови були такими, що змушували вступати в шлюб.

Зараз основний мотив вступу в шлюб – мати рідну людину, тобто, причини зовсім інші. Звісно, це змінює умови життя. Зараз є сфера обслуговування, людина може десь харчуватися і, скажімо, чоловікові не потрібна жінка, щоб його обслуговувати. А жінці, якщо говорити примітивно, не потрібен чоловік, щоб її утримувати. В ідеалі і жінка, і чоловік самостійніші. Тому ці процеси стають складними. Складніше вибір: людина вибирає тому, що йому хтось близький, а не тому, що інакше просто не можна жити.

Це дуже цікаві процеси. Це відбувається, і ми спостерігаємо різноманітність родинних форм.

Нагадаємо, нещодавно відомий український соціолог Євген Головаха розповів сайту "Сегодня",чим цінності жителів України відрізняються від цінностей народів країн ЄС.