Три роки анексії Криму: що втратив український ВПК і як відновлюють

ЯК ЗАХОПЛЮВАЛИ КРИМ.Вважається , що процес незаконної анексії Криму розпочався 20 лютого 2014 року, після втечі з України екс – президента Віктора Януковича . Після цієї дати в Криму спалахнули сепаратистські виступи , а в ніч на 27 лютого озброєні люди захопили будівлі уряду і Верховної ради Криму . У той же день був захоплений аеропорт Бельбек , а 28 лютого розпочалася блокада українських військових частин , що дислокуються на території Криму .

Незважаючи на те , що озброєні люди не мали розпізнавальних знаків , дуже скоро стало зрозуміло , що мова йде про російських військовослужбовців ( пізніше їх почали називати " зеленими чоловічками " ) , а військова інтервенція в Україну санкціонована безпосередньо президентом РФ Володимиром Путіним . За допомогою " зелених чоловічків " російська сторона забезпечила проведення 16 березня 2014 року так званої референдуму , після якого процес анексії українського півострова практично завершився .

ЩО БУЛО ВТРАЧЕНО.Захоплення Криму означало не просто втрату території. За даними головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, на півострові перебувало 20 315 військовослужбовців різних збройних формувань, в тому числі 13,5 тисячі солдатів і офіцерів ЗСУ. "З цієї кількості, з лютого по травень 2014 року, на материкову частину України прибули 6010 військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, Держприкордонслужби, Державного космічного агентства та Управління держохорони", – зазначив Матіос.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Крім того, за словами члена комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони Дмитра Тимчука, фінансові втрати тільки Військово-морських сил України, в зв'язку з анексією Криму, перевищили 1,5 млрд грн. За словами Тимчука, з Криму встигли вивести лише три бойові кораблі, 32 судна забезпечення, 1438 одиниць автомобільної та броньованої техніки, а також 24 літаків та гелікоптерів. Врятувався і флагман українського флоту, фрегат "Гетьман Сагайдачний", який на момент початку анексії знаходився в морському поході і просто не повернувся в Севастополь.

У той же час окупанти захопили 11 бойових кораблів і катерів, 6 суден і катерів забезпечення, 2363 одиниці автомобільної, броньованої та спецтехніки, а також шість берегових протикорабельних комплексів. У розпорядженні російської сторони залишилися новітні українські бойові кораблі – корвети "Тернопіль" і "Луцьк", а також ракетні катери "Придніпров'я" та "Прилуки".

Також, за словами директора інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергія Згурця, на території Криму залишилися близько 30 підприємств ВПК України. "Вивозити їх ніхто і не намагався. Це питання, в умовах загального хаосу в головах і діях, просто не піднімалося", – заявив Сергій Згурець.

УНІКАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА. Серед таких об'єктів Згурець назвав полігон в районі мису Чауда, де можна було проводити ракетні стрільби, а також здійснювати збір даних з об'єктів, які випробовувалися і обстрілювали. Тепер на цьому полігоні щосили тренуються російські військові – вони вчаться проривати протиповітряну оборону і вражати наземні цілі. Тут же проводяться випробування російської авіатехніки.

Своїх льотчиків Росія тренує і на унікальному навчально-тренувальному комплексі "НИТКА", розгорнутому в районі міста Саки. Цей комплекс являє собою тренажер для навчання пілотів палубної авіації зльоту і посадці на борт авіаносця. Правда, ще до анексії Криму "НИТКА" використовувалася в основному саме російськими військовими, згідно з умовами договору, укладеного між Росією і Україною. Для потреб ЗСУ цей комплекс був непридатний.

Комплекс "НИТКА". Використовується російськими військовими для навчання пілотів палубної авіації

На думку Сергія Згурця , російській стороні буде дуже складно налагодити виробництво кораблів – амфібій в Криму . Адже газотурбінні установки , якими оснащені ці судна , виготовляються на миколаївському підприємстві " Зоря – Машпроект " . Втім , те ж саме стосується і України : навіть маючи в своєму розпорядженні миколаївські суднобудівні підприємства , ми навряд чи зможемо повернутися до виробництва " Зубрів " .

У свою чергу , Дмитро Тимчук вважає , що найбільш серйозною для нас стала втрата парашутного виробництва . Зокрема , в тій же Феодосії знаходилося підприємство " Передові технології парашутобудування " , на якому були розроблені парашутні системи " Скаут " . " Барс – С " і " Статус – СП " , прийняті на озброєння ЗСУ в 2009 , 2012 і 2013 роках замість старих радянських систем . " Втрата такого виробництва може серйозно зашкодити розвиткові наших аеромобільних і десантних військ " , – уточнив Тимчук .

ЯК ВІДШКОДУВАТИ ВТРАТИ. Українська сторона заявила , що вже знайшла заміну полігону біля мису Чауда . Ним став об'єкт в Херсонській області , де в грудні 2016 року пройшли ракетні стрільби , сильно стривожили російську сторону .

Як повідомив начальник прес-центру повітряного командування "Південь" Володимир Крижанівський, новий полігон відповідає всім критеріям. "Нам потрібна малонаселена місцевість і велика ділянка моря, куди можна направити ракети. Саме таке місце ми і знайшли в Херсонській області", – пояснив Крижановський.

Що ж стосується парашутів, то існуючих запасів достатньо для того, щоб навчати десантників. "У всякому разі, на засіданнях комісії РНБО з питань ВПК, тема браку парашутів не піднімалася. Та й десантники, під час війни на Донбасі, використовуються скоріше як елітна піхота. Класичні десантні операції не проводяться", – зазначив Тимчук.

За його словами, є варіант закупівлі парашутних систем за кордоном. До слова, в січні 2017 року на озброєнні ЗСУ з'явилася польська система Dedal, попередньо випробувана військовими вченими з Чернігівського Державного науково-випробувального центру. Про це повідомила начальник Управління комунікацій та друку Міноборони Оксана Гаврилюк.

В цілому ж, на думку Дмитра Тимчука, компенсувати кримські втрати допоможуть приватні підприємства: "Коли почалася війна, приватний виробник почав задовольняти потреби Міноборони навіть по тих напрямках, по яких у нас і виробництва-то ніколи не було. Ми бачимо, що держпідприємства неповороткі і дуже повільно реагують на потреби. А ось приватний сектор працює більш оперативно. Нам потрібно чітко відпрацювати механізм залучення приватних підприємств до виконання оборонного замовлення. і тоді не будемо так відновлювати втрати, понесені в Криму".