Українським гірникам вдалося подолати небезпечне геологічне порушення

Їм вдалося подолати небезпечне геологічне порушення – величезну тріщину в земній корі довжиною 50 кілометрів.

Знаходиться аномалія в Дніпропетровській області і називається – Богданівське скидання. В результаті шахтарі дістались до гігантських покладів вугілля і забезпечили себе роботою на півтора десятиліття. Навіть у технологічно просунутій Європі – так сперечатися з природою – поки не вміють. Занадто небезпечно. Як вдалося нашим? – щоб побачити, Михайло Колесніков пішов під землю.

Вже переодягнені, отримали ізолюючі саморятівники, пройшли інструктаж. Головний інженер Олександр Аксьонов показує, як користуватися шахтним світильником. Це ще не вся екіпіровка.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Електроприлади залишають на поверхні – спускатися з ними заборонено. Вугільний пил вибухонебезпечний.

Від великої телекамери відмовимося, замість неї дозволили взяти маленьку повітронепроникну на шоломі. Нарешті ми в черзі на спуск.

Спуск – як на звичайному ліфті. Глибина не відчувається. Дихати можна вільно. Ось і наш поверх, або, як тут прийнято говорити, "горизонт". Всі новоприбулі прикладають свої магнітні картки до приладу. Тепер нагорі знають – ми спустилися. Тут суворий облік тих, хто знаходиться в забої. Проходимо сто метрів і сідаємо в новий транспорт.

На великі відстані шахтарі добираються в таких вагонетках. Швидкість невелика через вимоги безпеки, тому до місця роботи можна добиратися навіть до півгодини.

Нам же їхати недовго. Підземний обрив – за два кілометри звідси.

Богданівське скидання – це стародавнє тектонічне порушення. Мільйони років тому під землею утворилася тріщина, і літосферні плити зсунулися приблизно на триста метрів. Змістилися і поклади вугілля. І до недавнього часу спроба дістатися до них могла гарантовано закінчитися загибеллю прохідників.

Олександр Аксьонов обрав професію за прикладом батьків. Працює тут з початку нульових. Про те, що на глибині, поруч з тунелями, була геологічна тріщина, знав давно.

"Складність виконання цих робіт полягала в тому, що не було досвіду взагалі перетину", – говорить Олександр Аксьонов, головний інженер шахти "Самарська" ДТЕК шахтоуправління "Тернівське".

"Були спроби наблизитися до Богданівського скиданя, вони не увінчалися успіхом, оскільки 00.21.22 детальної розвідки від всіх факторів, які там мають місце, у нас не було", – пояснює Василь Снігур, директор ДТЕК шахтоуправління "Тернівське".

Василь Снігур трудиться на західному Донбасі вже 25-ий рік. Пройти скидання вважав справою професійної честі. Шанс з'явився, коли став директором шахтоуправління.

В тріщині могло бути все що завгодно – непрохідна кам'яниста порода, вода з поверхні або навіть природний газ.

Професор Олександр Шашенко викладає в Дніпропетровському гірничому університеті. Саме тут – кузня кадрів з видобутку копалин. Правильно, що гірники шахти Самарської звернулися за допомогою у надскладному проекті саме сюди.

"Існує цілий так би мовити комплекс апаратури, який безперервно відстежує процентний вміст метану в повітрі, і як тільки він перевищує якісь допустимі критерії, все припиняється, проводиться посилене провітрювання цих виробок", – каже він.

Щоб не пустити в шахту метан, воду, прохідники бурили невеликі розвідувальні свердловини – через них відкачували газ, а ще спостерігали – чи не сповзає порода.

До кінця жовтня підготовка була завершена. Можна було бурити. Професор Шашенко тоді вдень і вночі стежив за даними моніторингу. Відомості про стан поверхні, утримання води і концентрації газу надходили щохвилини.

На місці колись скупчень газу в тріщині утворювалися порожнечі. Їх потрібно було чимось заповнювати, щоб не було обвалень. Але чим?

"Аналогів у світовій практиці проведення виробок через такі порушення немає. Тому керувалися виключно своїм досвідом, новими сучасними інноваційними технологіями, і новизною розробок у науці", – каже Василь Снігур, директор ДТЕК шахтоуправління "Тернівське".

"Ми не просто закріплювали цю виробку, а також ми закріплювали і сусідні породи, ми склеювали їх спеціальними смолами і змогли заповнити порожнечі певними зміцнюючими складами", – каже Михайло Барабаш, в. о. директора з видобутку вугілля "ДТЕК ЕНЕРГО".

Ці 12 метрів гірники пройшли менше ніж за два місяці. Тепер місце, де було Богданівське скидання – ось воно позначено світловідбиваючими стрічками. Тут абсолютно безпечно. Прохід закріплений рамами з високоміцного металу і ось такими спеціальними чобітками.

Кріплення розробили саме для проходження небезпечної ділянки – на скиданні і поруч з ним. Крім посилених металевих арок, кріпили покрівлю анкерами – їх вбивали в ґрунт через кожні кілька метрів.

Завдяки багаторівневій системі кріплення, шахта проживе десятиліття без необхідності в ремонті – упевнений професор Шашенко.

Ця розвилка називається – сполучення двох виробок. І ось ми підійшли до безвиході. До поверхні – триста метрів, до якісного вугілля кілометр. Його почнуть видобувати вже через кілька років.

За підрахунками геологів – за тріщиною лежить не менше 10 мільйонів тонн вугілля. Його вистачить на електроенергію не тільки для Павлограда. Самарська шахта забезпечує вугіллям 6 теплоелектростанцій у різних частинах України.

Подолання розломів у породі – це один з найбільш складних аспектів видобутку вугілля. Не тільки технічно, а й економічно. Втім, для ДТЕК характерно стійко і успішно рухатися вперед, враховуючи можливі ризики. І, за великим рахунком, успіх ДТЕК на Богданівському скиданні безсумнівно стане цінним досвідом і для європейської вугільної галузі.

"Унікальна проходка через літосферне зрушення до нових родовищ заощадила мільйони. Адже раніше, не маючи технології, ніхто не пішов би на ризик. Швидше побудували б нову шахту – за Богданівським скиданням. Тепер є і вихід до вугілля, і вміння проходити тектонічні перешкоди – досвід, якого донедавна в Україні не було", – говорить Брайан Рікеттс, генеральний секретар Європейської асоціації вугільної галузі.

Ми повертаємося на поверхню. Стовбурова на горизонті – той, хто приймає і випускає підйомники, – командує заходити. Кілька хвилин – і ми нагорі. А під землею робота триває.

На шахті Самарській видобувають вугілля вже більше сорока років. А величезний пласт, до якого тепер підібралися, продовжить термін роботи підприємства ще мінімум років на 15. У нелегкі для галузі часи це – як друге народження. Можна побажати, як кажуть гірники: "М'якого вугілля і твердої покрівлі!".

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".