У шкірі і з залізним конем: чим живуть харківські байкери

12 Вересня 2017, 05:44

"Сегодня" їздив з байкерами нічним містом і з'ясував, чому мотоциклісти не розлучаються з жилетами і навіщо нашивають черепи

<p style="text-align: justify;">Iron Heads. Байкери влаштували клаб-хаус в гаражному кооперативі в спальному районі Харкова, де проводять зустрічі. Фото: з архіву Iron Heads</p>
Iron Heads. Байкери влаштували клаб-хаус в гаражному кооперативі в спальному районі Харкова, де проводять зустрічі. Фото: з архіву Iron Heads

Шибайголови і бандити – як правило, саме такі асоціації у обивателя викликає поява людей на мотоциклах, одягнених у чорну шкіру. Воно й не дивно, адже грізний рев мотора, ланцюги і черепа можуть збентежити кого завгодно. І хоча частка правди в легендах про байкерів є, далеко не всі вершники на "залізних конях" знаходяться поза законом. Багато з них мирно співіснують з суспільством і переслідують вельми благородні цілі. "Сегодня" з'ясував, чому байкери не розлучаються зі шкіряними жилетами і як грізні атрибути допомагають їм у роботі.

Перш за все варто уточнити, що не кожного власника "залізного коня" можна називати байкером. Рядовий мотоцикліст лише час від часу виганяє "друга" з гаража і не перебуває в мотоклубі – об'єднанні байкерів в організацію зі своїм статутом, чіткою структурою і розподілом обов'язків.

Знайомство

Розвінчувати ж стереотипи ми вирушили до представників харківського мотоклубу Iron Heads. На превеликий подив, хлопці охоче пішли на контакт і навіть показали свій клаб-хаус. Героя чекали біля метро, і його складно було з кимось сплутати: до призначеного часу на чоппері під'їхав чоловік в шкіряному жилеті, джинсах і мотоботах. Прокотившись з вітерцем, опинилися в одному з гаражних кооперативів. "Тут ми живемо. Це наш клаб-хаус, де ми збираємося і проводимо час", – розповів президент мотоклубу Олексій "Козачок".

Перед нами був невеликий гараж з сірими залізними дверима, на яких виднівся малюнок з символікою клубу – череп в шоломі римського легіонера. Страхітлива, але, як виявилося, за нею ховалася простора кімната з запчастинами, інструментами і розібраними мотоциклами. Всередині нас чекали кілька членів клубу. Як виявилося, у байкерів є прізвиська, тому всі хлопці представлялися подвійним ім'ям, друга частина якого відображає захоплення або асоціюється з людиною. Наприклад, президент клубу отримав своє прізвисько через захоплення козацькою тематикою та участю в тематичних заходах. Віце-президент Андрій "Вєтров", який захоплюється мототехнікою з підліткового віку і в 13 років зібрав перший мотоцикл, увічнив в псевдонім загиблого товариша-мотоцикліста Максима Вєтрова. Найстарший член клубу, який відповідає за його охорону, Володимир, отримав псевдонім "Дядя Вова", що свідчить про повагу молодших товаришів. У гаражі також знаходився новобранець, або, як прийнято говорити серед байкерів, "саппорт" Артем "Ozzy", який тільки намагається влитися в клуб. Новобранця так охрестили також неспроста: під час одного із заходів він з'явився в образі, схожому на відомого британського рок-музиканта Оззі Осборна. Після знайомства ми перемістилися на вулицю в затишну альтанку, де нас чекав чай з печивом. "Чай будете? – поцікавився Андрій "Вєтров" і, почувши негативну відповідь, додав, – будете, у нас так не прийнято".

new_image2_476

Олексій "Козачок". Менеджер в косухе. Фото: з архіву Iron Heads

"Залізні голови"

У мотоклуб хлопці об'єдналися трохи більше року тому, щоб позначити себе в мотоспільноті і разом займатися розвитком моторуху в місті. Але при цьому, як і всі мотоклуби, він має свою символіку, статут і правила.

"Ми назвалися "Залізними головами", бо заради досягнення мети готові головою пробивати стіни", – пояснює Олексій "Козачок". У символіці клубу використовується череп, але, як розповідають мотоциклісти, це один з байкерських оберегів. Як з'ясувалося, байкери – дуже забобонні, при цьому вони усвідомлюють, що, кожен раз сідаючи на "залізного коня", піддають своє життя небезпеці. Череп, на думку мотоциклістів, оберігає їх від смерті – коли вона приходить на місце аварії і бачить череп, думає, що тут вже була, більше робити нічого, і йде ні з чим. Череп одягнений в шолом римського легіонера.

new_image3_403

Символ. Череп в легіонерському шоломі. Фото: з архіву Iron Heads

"Свого часу вони були прикладом дисципліни, сили і витримки. Використовуючи цей елемент у своїй символіці, ми підкреслюємо такі якості членів нашого клубу", – розповідає "Вєтров". Череп в легіонерських шоломі прикрашає прапор мотоклубу, а також жилети його членів, тим самим виділяючи їх серед інших байкерів. "Байкери не знімають свій жилет ніколи. Для нас це мундир, гордість, знак того, що ти належиш до певної мотородини", – діляться хлопці.

Iron Heads мають свій статут і правила, але зі сторонніми їх не обговорюють, мовляв, ця внутрішньоклубна інформація не афішується. Не поширюється інформація і про представників мотоклубу. Iron Heads, як і всі традиційні клуби, має чітку ієрархію і розподіл ролей, а також "проспекти" і "саппорти".

"Мені цікаве клубне життя, спілкування з іншими мотоциклістами і байкерами. Крім того, хочу також зробити свій внесок в розвиток моторуху в Харкові", – розповідає потенційний член клубу Артем "Ozzy".

Члени клубу Iron Heads проводять зустрічі, мирно спілкуються як з іншими байкерами, так і зі звичайними людьми. Вони сподіваються, що в Харкові не будуть так радикально ставитися до мотоциклістів і скасують дискримінаційний закон, що забороняє їздити по великих магістралях, який значно ускладнив логістику пересування власників двоколісних.

new_image8_161

"Залізний кінь". Не спосіб пересування, а вірний товариш. Фото: з архіву Iron Heads

Види мотоклубів

  • MG (MotoGang) — "бандитський" клуб з жорсткою ієрархією.
  • МС (Motorcycles Club) — мотоклуб з ієрархією і суворими правилами: членами є тільки чоловіки, можливі расові і класові обмеження.
  • MCC (Motorcycles Community) — спрощена версія МС, не зобов'язані влаштовувати байк-шоу та фестивалі, можуть не мати свого клабхауса.
  • MFC (Moto Fanats Club) — клуб любителів мототехніки без обмежень. У кандидата може навіть не бути власного "коня".
  • RC (Riders Club) — клуб любителів їзди на мотоциклах, зазвичай без ієрархії, клабхауса і жорстких правил.
  • FMC, WMC (Female Moto Club, Women Moto Club) — жіночий мотоклуб, зі своїм статутом, правилами та звичаями.

Мотородина: ієрархія і взаємовиручка

Незважаючи на чітку ієрархію, в мотоклубі часто панує досить сімейна атмосфера. "Відносини в клубі будуються на повній довірі і взаємовиручці. Ми завжди готові підтримати і прийти на допомогу один одному", – ділиться віце-президент "сталевих голів" Андрій "Вєтров". Хлопці з Iron Heads бачаться досить часто. У них є спеціальні клубні дні, в які вони зустрічаються, спілкуються, планують поїздки і заходи.

Щоб краще зрозуміти життя харківських байкерів, ми провели з ними пару вечорів, їздячи по центру міста. Атмосфера на подібних зборах дуже дружня і тепла. Якщо десь вони і з'ясовують відносини, то точно не тут. На "Скельці" мотоциклісти спокійно спілкуються і п'ють каву. До клубних байкерів на подібних зустрічах особливе ставлення – всі підходять і обов'язково вітаються.

"Більшість цих людей я навіть не знаю, як звати, але таким чином вони демонструють повагу", – розповідає Олексій "Козачок". На таких зібраннях мотобратство один за одного горою, ким би ти не був – байкером або просто мотоциклістом. Будь-хто може залишити свою техніку і піти погуляти пішки. "Я можу залишити мотоцикл або шолом і буду спокійний, адже знаю, що інші мотоциклісти доглянуть. Про це навіть не потрібно просити. Так само і я догляну за речами двоколісних побратимів, не замислюючись – автоматично", – говорить президент мотоклубу.

Перехожі часто спокійно реагують на мотоциклістів. Багато хто розглядає мототехніку або просять сфотографуватися. В один з вечорів п'ятирічний хлопчик, гуляючи з мамою, побачив мотоцикл президента Iron Heads і буквально прикипів до нього поглядом, не бажаючи відходити. Коли жінка спробувала його відвести, дитина стала чинити опір і вередувати. "Козачок" спочатку спостерігав за тим, що відбувається, а потім відставив стаканчик з кавою, взяв малюка на руки і посадив на чопер, дозволивши пограти і сфотографуватися, а наостанок навіть презентував юному мотолюбителю брелок із зображенням мотоцикла.

new_image6_220

Спільні подорожі – частина життя клубу. Фото: з архіву Iron Heads

ДОПОМОГА В РОБОТІ. Дивно, але образ байкера просочується і в звичайне життя. Хлопці запевняють: це не шкодить, а навпаки, часто грає на руку. Так, президент мотоклубу Олексій "Козачок" працює менеджером з продажу і представляє інтереси деяких українських заводів в східному регіоні країни. На роботу мотоцикліст любить ходити в улюбленій косусі, жилеті і джинсах. "На будь-якій угоді очікують побачити менеджера з продажу в традиційному костюмі, трохи нервового і метушливого, а не байкера в шкірі і ланцюгах. Тому, коли я приходжу на переговори, люди спочатку губляться, а потім починають розпитувати мене про мотоцикли. У більшості партнерів в дитинстві були мотоцикли, ми переходимо на особисті теми, а потім, після спілкування, вдало укладаємо угоду", – розповідає мотоцикліст.

Родини повністю поділяють захоплення хлопців: будь-які приводи для радості або невдачі в родині одного з членів переживають всім клубом.

"Я з повагою ставлюся до захоплення чоловіка. У будь-якій парі головне – відповідати партнеру думками, намагатися зрозуміти і розділити його інтереси. Я сама неформалка, захоплююся рольовими іграми історичного спрямування і часто беру участь у різних заходах. Тому розумію, що для чоловіка означає провести пару годин в гаражі, повозитися з мототехнікою, поспілкуватися з однодумцями", – розповідає дружина президента мотоклубу Анна.

Незважаючи на солідний стаж сімейного життя, пара часто катається разом, відвідуючи різні заходи з мототематики. "В середині літа чоловік повертався з чергового мотофестивалю в Одесі, заїхав до Черкас, забрав мене, і ми разом проїхали півкраїни разом на мотоциклі. Відчуття незабутні", – ділиться дівчина. Двоє синів також обожнюють захоплення батька: люблять посидіти на мотоциклі, покататися. "Особливо це цікаво старшому. Можливо, підросте і розділить захоплення", – говорить Анна.

new_image9_121

Посиденьки. Байкери люблять возитися з технікою і спокійно спілкуватися за чашкою кави. Фото: з архіву Iron Heads

Тусовка: клуби, сезон і фестивалі

Сьогодні в світі існує п'ять найбільших мотоклубів. Цікаво, що, подібно до великим комерційних компаній, у них є представництва по всьому світу. У їх числі американські клуби Hells Angels, Outlaws, Pagans, Bandidos, Mongols, деякі знаходяться за межею закону. Філії, або, як прийнято говорити в байкерському середовищі, чаптери Hells Angels і Bandidos є і в Україні.

У Харкові налічується близько десятка мотоклубів, серед яких Night Hunters (MC), "Веселий Роджер" (MCC), "Вільні душі" (MCC), і всі вони мирні. Крім клубних байкерів, є одинаки, які не входять до подібних об'єднань, а також звичайні мотолюбителі, які катаються на двоколісному транспорті, але представниками субкультури не є.

new_image_484

Місце зустрічі. Новачки хваляться технікою в центрі. Фото: Соцмережі

У Харкові байкерів традиційно можна зустріти в центрі біля станції метро "Університет", який в народі відомий як "Скельце", і на оглядовому майданчику біля підвісного моста через річку Харків в районі цирку. Туди вершники "залізних коней" з'їжджаються відпочити, поспілкуватися, похвалитися технікою і випити кави. "Подібні тусовки більш цікаві молодим мотоциклістам, які нещодавно придбали транспорт і хочуть влитися в моторух. Тим, хто в цьому давно вариться, на таких зборах нудно. Набагато цікавіше посидіти і поспілкуватися в більш тісному колі в тому ж клабхаусі", – ділиться Андрій "Вєтров".

Однак практично всі байкери збираються на відкритті і закритті мотосезону, а також влаштовують фестивалі. У нас це "Мотогонево" в Старому Салтові. Намагаються не пропускати люди в чорній шкірі і День пам'яті загиблих мотоциклістів: 18 вересня вони збираються в центрі, згадують загиблих побратимів, гудуть моторами і запалюють свічки.

new_image4_336

День пам'яті. Запалюють свічки і гудуть моторами. Фото: Соцмережі

Початок: забуті герої

Першим об'єднанням байкерів був мотоклуб Hells Angels, який в 1948-му організували колишні військові ВВС США. За легендою, під час Другої світової війни в американських військово-повітряних силах існувала однойменна 303-я ескадрилья важких бомбардувальників. Після закінчення війни колишні герої залишилися не при справах. Без роботи, уваги влади і підтримки держави їм нічого не залишалося, як збунтуватися, осідлати мотоцикли і об'єднатися в мотоклуби. З часів першого об'єднання всі клуби мають чітку структуру, ієрархію, а його члени – певні обов'язки. У кожному клубі є президент і заступник, віце-президент, керівник служби безпеки клубу, скарбник і відповідальний за дорогу під час подорожей. Всі повноправні члени клубу називаються "мембер". Крім цього, є "проспекти" – потенційні кандидати на членство, і "саппорти" – люди, які підтримують мотоклуб і планують в майбутньому стати його частиною.

ЕКІПІРУВАННЯ. З армійським минулим родоначальників мотоклубів пов'язують і зовнішній вигляд сучасних байкерів. Традиційний шкіряний або джинсовий жилет – скорочений варіант косухи з обрізаними рукавами, яка дуже нагадує куртку військового льотчика. Це обов'язковий елемент образу байкера. А ось додаткові атрибути – ланцюги, шипи, грізні татуювання – носять за бажанням.

На жилетах байкерів можна розглянути спеціальні нашивки в кольорах клубу, що говорять про приналежність до певної "мотородини". Нашивка на спині складається з трьох елементів: верхній рокер – назва мотоклубу, в центрі розташована емблема об'єднання, а в нижньому рокера – назва міста, в якому квартирує клуб. На грудях байкери носять нашивки-планки, дублюючі інформацію на спині, а також вказують на статус власника жилета.

ПОЗА ЗАКОНОМ. Байкери, які кидають виклик загальноприйнятим правилам, носять спеціальні нашивки, одна з яких – значок "1%". Вона з'явилася після виступу голови Американської мотоциклетної асоціації із заявою, що 99% байкерів – законослухняні люди і тільки 1% – пропащі порушники. Деякі мотоциклісти неоднозначно сприйняли сказане і стали нашивати собі "один відсоток" на косухи і жилети, демонструючи, що вони живуть за своїми правилами, не особливо шануючи закон. Сюди ж можна віднести англійські нецензурні абревіатури ACAB і DILLIGAF, які в більш радикальній формі демонструють негативне ставлення байкера до закону і його представників. А ось число 13 на жилеті свідчить про любов до марихуани, адже "М" – 13-а літера латинського алфавіту.

Ви зараз переглядаєте новину "У шкірі і з залізним конем: чим живуть харківські байкери". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Людмила Грубник

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування