Все проти нас, один тільки вітер назустріч: українські льотчики розкрили таємниці своєї професії

Люди, пов'язані зі світом авіації, виглядають строгими, серйозними, стриманими. Але це враження оманливе. Льотчики, бортпровідники, диспетчери, фахівці наземних служб поза роботою товариські, дотепні, вміють пожартувати не тільки над іншими, а й над собою. "Сегодня" розпитала їх про найцікавіші, кумедні, курйозні випадки з власної практики.

Сміх і гріх: як наших у шпигунстві запідозрили

Негласне, але багаторазово перевірене правило-прикмета: летить на борту перевіряючий – чекай неприємностей. То знайде, до чого причепитися, то виліт перенесуть, маршрут змінять, відмовить техніка, погода зіпсується. Не сказати, що підтверджується завжди, однак щось в цьому є.
Льотчик з 46-річним стажем Іван Жуль багато побачив на своєму віку. Служив у військовій авіації, потім перейшов у цивільну. Опинився в Бориспільському льотному загоні, що виконував спеціальні перевезення. Возив перших осіб ще з часів УРСР – Володимира Щербицького, Володимира Івашка, Станіслава Гуренка. А потім, вже в роки незалежності, – Леоніда Кравчука, Леоніда Кучму, Віктора Ющенка, Віктора Януковича...

Якось сам був перевіряючим і літав з екіпажем у правому кріслі другого пілота.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Це був чартерний рейс в африканську державу Судан, – розповідає Іван Павлович. – Літак замовив ліванський бізнесмен. Вилетівши з Борисполя, дозаправилися в аеропорту Бейрута і вирушили далі, в Хартум. Ніхто з екіпажу в столиці Судану раніше не був. Розмістившись в готелі, вирішили піти в місто – цікаво ж подивитися на визначні пам'ятки, пофотографуватися...

Він теж хотів прогулятися з екіпажем, але незабаром повернувся, дійшовши до найближчого ринку, де зловив на собі насторожені і недоброзичливі погляди торговців, а у нього до того ж з собою була деяка сума валюти, тому вважав за краще не ризикувати.

Решта ж членів екіпажу – командир, штурман, бортмеханік і бортпровідниця – вирушили в центр міста. Повернулися в готель пізно ввечері. На запитання перевіряючого, чи все гаразд, відповіли ствердно, так, мовляв, все нормально. Щоправда, без подробиць.

- І раптом через кілька днів, коли повернулися в Україну, підходить командир екіпажу, з яким літали в Судан, і каже: "А знаєте, Іване Павловичу, ви нас могли там і не дочекатися ...", – продовжує розповідь льотчик.

З'ясувалося наступне. Гуляли наші співвітчизники безтурботно по Хартумі і побачили рідкісної краси будівлю. Як було її не сфотографувати! Почали знімати, бортмеханік був великим любителем цієї справи...

Але не встигли зробити і кілька кадрів, як біля них казна-звідки виник патрульний джип. З нього вискочили якісь люди в формі, не представилися, грубо, без жодних церемоній заштовхали наших всередину і на всіх парах помчали в невідомому напрямку ...

Поки везли, у земляків серце, звичайно, в п'яти пішло. Одні, в чужій, незнайомій країні, без знання місцевої мови ... Куди і навіщо везуть, незрозуміло, хто ці люди в формі, невідомо, слухати ті нічого не хочуть. Коротше, мимовільні заручники подумки приготувалися до гіршого ...

- Привезли їх на околицю міста, в якийсь поліцейський відділок, висадили і почали допитувати англійською – звідки прибули до Судану, яким вітром занесло в Хартум, чим займалися, і так далі, – каже Жуль. – Допитували довго, докладно, зажадали показати закордонні паспорти, інші документи ...

І лише переконавшись, що перед ними не шпигуни, а громадяни України, члени екіпажу, їм пояснили причину затримання. Будівля, яку вони фотографували, була президентським палацом. За місцевими законами – закритий, секретний об'єкт, знімати який було заборонено. Тому і пішла така реакція.

Кадри довелося засвітити, добре, хоч фотоапарат повернули разом з документами і відпустили, строго-настрого попередивши, щоб більше такого не було. Навіть не оштрафували – обмежилися усним навіюванням.

"Прикол" і справді вийшов не найвеселіший, так як позитивних емоцій про відвідування країни не додав, а навпаки. Однак профілактичну роль в подальших відрядженнях виразно зіграв: буваючи з тих пір в інших країнах, перш ніж взяти в руки фотоапарат або сфотографуватися, кожен з учасників того інциденту завбачливо з'ясовував, чи можна це робити і чи не призведе невинне бажання до силового захоплення з боку пильних правоохоронців...

Между нами, "летунами"...

Авиационный язык — это не английский и никакой другой. Это язык, понятный всем членам экипажа.
Лучшие люди нации служат в авиации (иногда конкретизируется, в какой — боевой, военно-транспортной, бомбардировочной, истребительной, гражданской и пр.).

• Між нами, "літунами" ...
• Авіаційна мова – це не англійська і ніяка інший. Це мова, зрозуміла всім членам екіпажу.
• Кращі люди нації служать в авіації (іноді конкретизується, в якій – бойовій, військово-транспортній, бомбардувальній, винищувальній, цивільній та ін.).
• Якщо льотчик – то вже хороший. Якщо не хороший – значить, і не льотчик.
• Коли сідає нехороший льотчик, всі піднімаються або встають.
• Відмінний пілот той, хто, використовуючи відмінні знання, уникає ситуацій, що вимагають відмінних навичок
• Всі проти нас, один тільки вітер назустріч (літак злітає не при попутному, а при зустрічному вітрі).

• Найчастіше літаєш – краще живеш. Рідше літаєш – довше живеш.

• Не кажи гоп, поки не сядеш.

• Не сяде літак – сяде технік.

• Чим більше гасу, тим краща погода.

• Краще втратити кохану дівчину, ніж швидкість на четвертому розвороті (у льотчиків).

• Краще втратити наречену, ніж обороти несучого гвинта (у вертолітників).

• У льотчика не буває питань. Якщо вони з'являються, він йде з ними до лікаря.

• Здоров'я треба не зміцнювати, а берегти.

• Швидкість – це життя: чим більша, тим краще.

• Наше справа права – не заважати лівій (в лівому кріслі завжди командир).

• Льотчик повинен знати, куди подивитися, що побачити і що при побаченому зробити.

• Найбезпечніший контакт – його відсутність.

• Льотчик живе, щоб літати, і літає, щоб жити.

• Три основних правила льотчика: не залишати горілку на завтра, жінок на старість, а гальмування на кінець смуги.

• Робити швидко – значить, робити повільно.

• Не знаєш, що робити – не роби нічого.

• Якщо літаки літають – значить, це комусь потрібно. Якщо не літають – це ще нічого не означає.

• Крайнє правило авіації – всяко може статися ...

Що таке, хто такий

• Кабінет – кабіна екіпажу
• Бізнесмени – пасажири бізнес-класу
• Першачки – пасажири першого класу
• Економісти – пасажири економ-класу
• Купки – купчасті хмари
• Слойки – шаруваті хмари
• Зашморг – ремінь безпеки
• Чотири дев'ятки – хороша погода
• Мільйон на мільйон – дуже хороша погода (видимість від 10 км і вище)
• Мряка – не дуже гарна погода
• Птах-говорун – бортрадист
• Бортач – бортмеханік
• Фломастер – флайтменеджер
• Гвардієць – хороший другий пілот
• Боєць – не дуже хороший другий пілот
• Очки – посадочні фари
• Салон – літак для VIP-пасажирів
• Трамвай – літак для звичайних перевезень
• Маршрутка – літак для чартерних рейсів (як правило, забитий під зав'язку)

Бортпровідники: жартують рідко, але влучно, і не образливо

Чимало різних випадків пригадують і бортпровідники. Вони першими зустрічають пасажирів на борту лайнерів, обслуговують їх в польоті і проводжають біля виходу після рейсу.

Марія і Дарина – сестри-двійнята. Без особистих бейджиків-бирок із зазначенням імен, мабуть, і не розрізнити, настільки схожі. Дівчата з авіаційної родини – літали дідусь, дядько, брати. Мама свого часу хотіла стати бортпровідником, але рідні запротестували. Зате обидві дочки, за освітою, до речі, педагоги, вибрали професію, про яку мріяла вона.

Ми запитали сестер, як справляються з пасажирами, які поводяться неадекватно. Наприклад, перебирають зі спиртним.

Дівчата розповіли про курйозний випадок на дубайському рейсі.

"Звернули увагу на чоловіка, який був добряче напідпитку, – ділиться Даша. – Судячи з усього, неслабо заправився в аеропорту, а коли набрали висоту, додав ще".

Цей моряк далекого плавання не шумів, не бешкетував, можливо, банально не розрахував сили. У небі алкоголь діє на організм інакше, ніж на землі ... Даша попросила більше не пити. Тільки пасажир десь роздобув нову пляшку ...

"І ми з сестрою ввічливо, але наполегливо, причому одночасно сказали:" Послухайте, вистачить! "- каже Маша. – Чоловікові, перед яким стояли дві абсолютно однакові бортпровідниці, мабуть, здалося, що від випитого у нього в очах вже починає двоїтися. Він мовчки дивився то на мене, то на Дашу, а потім погодився: "Так, ви маєте рацію, таки вистачить ...". І відключився, проспав до кінця рейсу ".

Ще бортпровідники під великим секретом розповіли нам, що іноді, сидячи в хвості, підколюють колег, коли ті перед зльотом демонструють правила поведінки на борту.

"Вони стоять в проході обличчям до пасажирів, показуючи, як пристібатися, як надягати кисневі маски, де розміщені аварійні виходи і так далі, – кажуть дівчата. – І ми через шторки починаємо повторювати ці рухи, чим розважаємо і їх, і себе . Пасажири сидять до нас спиною, тому не бачать, як ми корчимо пики, а дівчатка просто чадіють, ледве стримуючись, щоб не розсміятися. На інших рейсах вони так само над нами приколюються. Трохи повеселитися для настрою – не гріх. На рейсах деяких західних компаній бортпровідники співають, пританцьовують, гримасують, і це пасажирам подобається, скрашує політ. Ну а взагалі-то ми люди серйозні ... ".

Старший бортпровідник Олександр, з яким ми теж познайомилися в новому літаку, дуже ввічливий, приємний молодий чоловік. В авіакомпанії вже 10 років. Свою роботу любить, дорожить нею. Подобаються рейси через Атлантику, більше, ніж в Азію – швидше звикаєш до зміни часових поясів. Хоча на довгих маршрутах для бортпровідників передбачений відпочинок, і для цього є спеціально відведені місця.

"Ну а коли вже дуже хочеться когось розіграти, – каже Саша, – непомітно міняємо іменні бирки на формі. І спостерігаємо за реакцією, коли пасажири називають їх чужими іменами. Жарти нешкідливі, ніхто не сердиться ...".

Часто пасажири не проти закрутити легкий роман з бортпровідником і особливо бортпровідницею. Наші співрозмовники цей факт частково підтвердили. Щоправда, Маша і Даша запевнили, що на рейсах настільки зайняті, що їм не до того. А ось колега постарше, досвідченіше зізнався, що часто отримує записки від пасажирів жіночої статі.

"Коли розносимо гарячі напої або прибираємо підноси, на серветках нам залишають номери мобільних телефонів з сердечками, недвозначно натякаючи, що чекатимуть дзвінок, – відверто каже хлопець. – Або спеціально підходять і просять записати ... Чесно, жодного разу не дзвонив. У мене наречена є. Навіщо ж фліртувати ... ".

Голлівуд! Маша, ще один Олександр і Даша: "До польоту готові!". Фото: О. Беляков

Прізвища: такі не забудеш

На повітряному транспорті зустрічаються люди з унікальними прізвищами. Авіадиспетчер, який працював після КІІГА (нині НАУ) на Крайній Півночі, згадує, як його спантеличила радіограма: "Аеропорт" Сокіл ". Летить Кобець. З ним Дятел. Командир Ворон. Зустрічає Дрозд". Виявилося, що Кобець – перший секретар обкому, Дятел – голова облвиконкому, Ворон – КВС (командир повітряного судна), а Дрозд – зустрічає їх керівник району. "Але виглядало комічно, – каже колишній житель півночі" Сегодня ". – Одні пернаті ...".

Свої асоціації і у Івана Жуля: "Чоловік моєї сестри працював у Жулянах бортрадистом на Іл-14. Прізвище – Баран. Командир екіпажу – Вовк. А бортмеханік – Коза. Ось таким складом і літали. Приїхав якось перевіряючий і спочатку навіть не повірив , почувши доповідь: Вовк, Коза і Баран ". А в Борисполі пам'ятають відмінного льотчика В'ячеслава Первака. Другим пілотом у нього був Бражник. І бортпровідниця – Сивухіна. "Коли по рації представляли членів екіпажу, пасажири веселилися від душі, – посміхається Жуль. – Команда що треба – Первак, Бражник, Сивухіна".

Пасажир-оригінал: від любові до театру і сцени

Життя льотчика, жартують в авіації, як спідниця балерини – пишне і коротке. Такі театральні паралелі-порівняння поділяють не всі. Але саме люди мистецтва, представники творчої еліти стають іноді екстравагантними фігурантами невигаданих історій.

- Одного разу на реєстрацію рейсу Київ – Нью-Йорк якийсь досить представницький, солідний пасажир висунув несподівану вимогу – надати йому місце в ... партері, – розповідає Оксана Роменська, фахівець з наземного обслуговування. – Майнула думка запросити лікаря, але фахівця такого профілю, про який ми подумали, в аеропорту не виявилося. Та й пасажир, повторюю, не виглядав божевільним. Водій, що проводжав його, сказав нам, що це відомий артист, що він завжди відчуває себе на сцені і часом не може вийти з образу ...

Артиста запросили за стійку реєстрації і запропонували вибрати будь-яке з місць "в залі", яке побажає. Той вибрав. Співробітники авіакомпанії вирішили, що на цьому все закінчилося. І помилилися.

- Коли почалася посадка, екіпаж викликав на борт представника авіакомпанії, оскільки пасажир вимагав призначене йому в партері місце, – продовжує Роменська. – Мені подумалося, що лікаря все ж треба було викликати. Артист з образу і не збирався виходити – розмахував руками, заявляв, що йому обіцяли одне, а пропонують зовсім інше ... У його поведінці не було агресії, але була претензія – як же так, йому потрібно дивитися п'єсу, а партеру немає .. . Як на зло, в літаку не було жодного вільного місця, куди б його могли пересадити. А час ішов, і посадка закінчувалася. І тоді я, начальник зміни, сіла в його крісло, подивилася перед собою і сказала, що звідти прекрасно видно сцену ... Тепер уже всі дивилися на мене ... Зате артист запитав: "А що будуть показувати?". Я відповіла, що це захоплююча та пізнавальна п'єса в небесах під назвою "Маски і жилети" у виконанні гарних молодих акторів. Пасажира така відповідь влаштувала, він сів на своє місце, попросив води, але прискіпливо переписав всі наші прізвища, і літак полетів.

Коли екіпаж повернувся, то розповів наступне. Після так званого "перегляду п'єси" наш театрал заснув сном праведника, а при виході з літака пробурчав, що артисти могли б і співати, і танцювати, пообіцявши коли-небудь показати, як це роблять професіонали. Але найцікавіше сталося потім.

- Через місяць мене знайшов той же водій і вручив ... іменні квитки на виставу в відомий київський театр, – продовжує Оксана. – Всі місця в ложі були зайняті нашими співробітниками і бортпровідниками з нью-йоркського рейсу. Після представлення наш старий знайомий вийшов на сцену разом з акторами і, звертаючись до залу, оголосив, що спектакль присвячувався людям, які вміють ставити п'єси в хмарах ...

Артист виявився директором театру. Якого, Оксана розкривати не стала, зберігши інтригу, а хто в курсі, цей випадок не забули.

"Основа літання": він занадто багато їв!

Делікатна і підступна серед льотного складу тема – їжа і все, що з нею пов'язано. З цього приводу є чимало розхожих фраз і афоризмів не в брову, а в око: "Хто як їсть, той так і літає", "Основа літання – посилене харчування", "Пілот без пуза – що літак без вантажу", "Живіт – обмежувач, що дозволяє погасити різке бажання збільшити кут атаки "," Чим товщі пачка у пілота, тим більша тяга літака ".

Дві заключні фрази відносяться, як неважко здогадатися, до авіації бойової. Їх-то і привів у бесіді з нами офіцер однієї з винищувальних частин Повітряних сил України.

- Служив у нас в полку, в принципі, непоганий льотчик, але мав недолік – любив поїсти, – усміхається співрозмовник. – Льотний склад годували непогано: пайок, хоча і не подвійний, одинарний, зате по калорійності набагато вище звичайного. Ну і замовна система в офіцерській їдальні була, як в ресторані. Заходив цей товариш в їдальню і з порога – до жалісливих офіціанток: "Дві перші страви і три других ...". Ті несли – як же не уважити повітряного аса ... Посилені порції не могли не відбитися на його комплекції – одужував, як на дріжджах. Ми над ним беззлобно підсміювалися, що йому скоро взагалі літати заборонять ...

Того і справді кілька разів усували від польотів. А як не усунути, якщо в кабіну винищувача не влазить! Півтора центнера живої ваги! Лікарі засумнівалися, чи не булімія всьому виною – це коли людина їсть, їсть і не може наїстися. Однак обстеження показало, що наш герой практично здоровий, тільки апетит, як у слона.

- Неймовірним зусиллям волі, тобто зменшенням порцій до розумних меж, йому все ж таки вдавалося злегка зігнати вагу, щоправда, ненадовго, – продовжує офіцер. – І ненажеру просто списали з льотної роботи з унікальним для полку формулюванням: "За ожиріння". Вже краще б по п'янці – не так прикро ...

Намагався поновитися, так невдало, і кар'єра льотна закінчилася. Всі в полку про це знали. Тільки він переконував, що звільнили його "не за пузо, а за політичні погляди ...".