Путін готує для Сирії "чеченський сценарій" – The New York Times

Російська авіація бомбить всіх ворогів Асада – і екстремістську "Джабхат ан-Нусра", і помірну опозицію. За чутками, ІДІЛ отримує з цього користь, передає InoPressa.

Як пише The New York Times, "є очевидний зразок для кампанії, яку Росія веде в інтересах сирійського диктатора, – це "гордість Путіна "Чечня". Кремль бачить у ролі "зловісного" Рамзана Кадирова "тихоню Асада", і криваві методи режиму лише посилюватимуться – під стать путінської тактиці в Чечні.

"Кремль заявив, що його армія увійшла до Сирії, щоб битися з "Ісламською державою", однак російські війська зосередили чималу частину своєї бойової мощі на повстанських угрупованнях, що протистоять президенту Башару Асаду: це і "Джабхат ан-Нусра" – філія "Аль-Каїди" в Сирії, і відносно світські угруповання, як, наприклад," Вільна сирійська армія "(ССА). Повстанці, що протистоять ІДІЛ, повідомляють, що "Ісламська держава" отримує з цього користь", – йдеться в статті.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Скориставшись російськими авіаударами й тим, що ССА зайнята своїми битвами в Хамі, ІДІЛ просунулося в Алеппо", – повідомив Reuters один з командирів повстанців. Просування "Ісламської держави" загрожує стратегічно важливого регіону на північ від Алеппо. Він знаходиться на шляху до пропускних пунктів до Туреччини, які повинні були стати частиною вільної від ІДІЛ буферної зони – за планом США, який, мабуть, зірвався", – пишуть журналісти.

Деякі антиурядові активісти звинуватили Росію в посиленні ІДІЛ через авіаударів по бореться з ІДІЛ повстанському угрупованню "Ліва Сукур аль-Джабаль". "Асад і росіяни називають всіх супротивників режиму терористами", – йдеться в статті.

"Існує очевидний зразок для кампанії, яку Росія веде в інтересах сирійського диктатора Башара Асада, – це Чечня, досягнення, яким Путін пишається", – пише оглядач The Washington Post Джексон Діл.

"Які складові цієї формули успіху? У першу чергу, оголосити всю опозицію пануючому режиму терористами, не відрізнятись від найрадикальніших джихадистів", – пише журналіст. У Чечні кінця 1990-х, набагато більш світською, ніж сучасна Сирія, "президент, ратував за незалежність Чечні, Аслан Масхадов, переміг на демократичних виборах свого опонента-ісламіста, отримавши 59% голосів проти 23", повідомляє Діл, а "його попередник Джохар Дудаєв не знав навіть, скільки разів на день моляться мусульмани".

"Обидва були вбиті, так само, як і решта помірні чеченські лідери", – йдеться в статті.

Ось чому перші російські бомбардування в Сирії були спрямовані проти залишків помірної опозиції – справа не тільки в тому, що їх підтримують США, – вони являють собою конкурентоспроможну альтернативу режиму Асада.

Як прогнозує оглядач, сили Асада і його ліванські та іранські союзники надалі тільки підсилять свої сумнозвісні жорстокі заходи, під стать путінської тактиці в Чечні. "А чеченський диктатор – в будь-якому випадку більш зловісна фігура, ніж тихоня Асад, – зауважує Діл: – як відомо, він практикував вбивства і тортури (...) Багато хто вважає, що він несе відповідальність за вбивство лідера російської опозиції Бориса Нємцова".

Основний реакцією Обами на новий наступ Путіна було застереження, що воно рано чи пізно "загрузне в трясовині". Але Захід роками попереджав Путіна, що війну в Чечні неможливо виграти і що єдине рішення цього конфлікту – політичне, проте він десять років наполегливо вів криваву війну. "У підсумку було досягнуто якесь умиротворення, яким він тепер хвалиться як своєю" візитною карткою ". Не варто очікувати, що Путін відмовиться від подібного результату в Сирії", – підсумовує журналіст.

"Не давайте зелене світло сирійському проекту Путіна", – закликає The Washington Post в редакційній статті. Заява Обами про небажання перетворювати Сирію в опосередковану війну з Росією "виглядає як зелене світло Москві на усунення в Сирії будь альтернативи режиму Башара Асада і "Ісламській державі", вважають автори матеріалу.

"На вторгнення Росії на Україну Обама відповів пророкуванням, що воно приречене на провал. Через 20 місяців Путін контролює Крим і шматок Східної України, домігшись також згоди Заходу на політичне врегулювання, яке, у разі повного впровадження, покалічить демократичний уряд України", – йдеться у статті.

"США не треба починати війну з Росією, щоб вжити заходів проти Путіна, що захищають базові американські інтереси. Слід активніше допомагати помірним силам, борцям з урядом Асада. Спільно з Туреччиною потрібно створити безпечну зону на півночі Сирії – для захисту цивільних осіб. Путіну потрібні не лекції, а обмеження, без них його агресія посилюватиметься", – вважає видання.

Чи вступить Італія у війну з ІДІЛ в Іраку? – Міркує на сторінках La Repubblica журналіст Еудженіо Скальфаро, засновник газети La Repubblica. Італійський прем'єр Маттео Ренці хоче, щоб рішення прийняв парламент. Якщо Італія вирішиться вступити у війну, вона зможе стати повноправним співрозмовником на зустрічах країн, які вже беруть участь у цій війні, хоча грають у ній різні, часом конфліктні ролі: США, Росія, Туреччина, Франція, Сирія, Ірак. Бажання Ренці бути гравцем на міжнародній арені в такому випадку здійсниться.

Чи вплине це на ситуацію з мігрантами або ІДІЛ? Жодним чином, переконаний Скальфаро. Європа опинилася на задвірках цих подій, у неї немає своїх збройних сил, немає єдиної зовнішньої політики, нарікає журналіст.

Говорячи про головних дійових осіб, автор висловлює думку, що їх три: Обама, Путін і Папа Франциск. Президент США в багатополярному світі він хоче, щоб Америка, подібно диригентові, вказувала, яку музику грати і в якому ритмі і координувала гру різних інструментів. Що стосується Путіна, то він усвідомлює, що керувати цілим оркестром і вибирати музику – не його функція. Навіть у часи СРСР американська імперія була більшою, ніж радянська: СРСР не міг створити блок навіть з комуністичним Китаєм.

"У Путіна більше немає ідеології, яку б він міг використовувати як політичний інструмент, немає і потужної економіки. У нього навіть немає великої військової сили, як та, яку США можуть розгорнути в разі потреби. Проте свою партію в Європі і на Близькому Сході він грає сміливо і майстерно", – визнає Скальфаро.

"На Близькому Сході цей" цар "хоче мати вихід в Середземне море і політичний і економічний вплив в регіоні. Крим мав першорядне значення для російської присутності в Чорному морі, але Середземне море з ряду причин значить ще більше", – йдеться в статті. "Путін також розуміє, що він повинен підписати угоду з США і Обамою, адже через рік місце Обами займе хтось інший і не факт, що він погодиться з нинішньою роллю Росії. Угода між Путіним і Обамою буде досягнуто в найближчі дні, і, звичайно, ситуація навколо Асада не стане перешкодою", – вважає автор.

Третє головна дійова особа – Папа Римський – діє не в політичному, а релігійному вимірі. Його заява про те, що Бог один у всьому світі, хоча описується різними релігіями по-різному, вважається головним відправним моментом з украй важливими політичними наслідками. Єдиний Бог виключає будь фундаменталізм. Тероризм мусульманського халіфату з його смертниками, жертвами своїми молодими життями, вбиваючи інших, є жахливим відхиленням, породженим фундаменталізмом, що повністю відкидається єдиним Богом Франциска, йдеться в статті.

"В серці шиїтського Іраку одним з найпопулярніших постів на Facebook стало створене в фотошопі зображення президента Володимира Путіна в одіянні шейха південного племені", – повідомляє Майкл Р.Гордон в The New York Times.

Так як боротьба США з "Ісламською державою" застопорилася, шиїти захоплюються відвертою демонстрацією сили, яку Росія влаштувала в сусідній Сирії, а також лідерськими якостями "шейха Путіна", передає автор. "Люди на вулицях стурбовані тим, як би витіснити ДАІШ (арабська абревіатура "Ісламської держави". – Прим. Ред.) з Іраку. Тепер їм здається, що Росія серйозніше, ніж США", – сказав іракський парламентар Ібрагім Бахр аль-Улум.

"На Близькому Сході часто має значення сила – або хоча б її ілюзія", – зазначив Хайдер аль-Кохеі, співробітник лондонського аналітичного центру Chatham House.

"В американців є техніка, щоб знайти воду на Марсі. Чому вони не можуть перемогти ІДІЛ?" – Наводить автор слова Ахмеда Наджі, професора Куфінского університету.

Видний шиїтський релігійний діяч Мохаммед Хуссейн Хакім сказав, що новоявлений престиж Москви більше говорить про розчарування іракців під час спільної з американцями і їх союзниками кампанії по боротьбі з "Ісламським державою", ніж про підтримку Путіна. "Та війна з ІДІЛ йшла повільно, – сказав Хакім в інтерв'ю. – Іракські вулиці хочуть ефективних, практичних дій проти ІГІЛ. Мова не йде про російську військову інтервенцію".

Раніше повідомлялося, що російська телеведуча назвала справжню причину втручання Росії у війну в Сирії.

Як відомо, РФ почала військову операцію в Сирії 30 вересня.