ЗМІ назвали ТОП-5 причин перемоги Макрона

"Ефект Еммануеля Макрона" у французькій політиці можна порівняти з землетрусом.

Рік тому він був членом уряду при одному з найбільш непопулярних президентів в історії країни. А сьогодні, в свої 39 років, він переміг на президентських виборах в боротьбі з системними кандидатами як справа, так і зліва, а тепер і з крайніми правими, пише BBC. І називає ТОП-5 причин такого оглушливого успіху.

1. Йому пощастило

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Частково Еммануелю Макрона просто супроводжував успіх. Початковий лідер передвиборної гонки, правоцентрист Франсуа Фійон, розгубив окуляри через гучний скандал, а кандидат від соціалістів Бенуа Хамон, представник радикального крила цієї партії, виявився незатребуваним в умовах, коли основна маса виборців явно хотіла чогось іншого.

"Макрону дуже пощастило, він виявився в абсолютно несподіваній ситуації", – зауважує Марк-Олів'є Падісе з паризького аналітичного центру Terra Nova.

2. Він був далекоглядний

Але одним везінням пояснити успіх Макрона важко. У нього була можливість боротися за висунення від соціалістів. Але він зрозумів, що соціалісти кілька років були при владі, люди від них втомилися, партія втратила популярність і повернути її буде вкрай складно.

"Він зумів передбачити, що у нього буде шанс, коли ніхто інший це передбачити не міг", – зазначає Падісе.

Макрон подивився на політичні рухи, що виникли в інших країнах Європи, такі як Podemos в Іспанії або "П'ять зірок" в Італії, і побачив, що аналогічної позасистемної політичної сили у Франції немає.

У квітні 2016 року він заснував свій рух En Marche! ("Вперед"), який декларує намір висловлювати сподівання широких мас. Ще через чотири місяці Макрон покинув уряд Франсуа Олланда.

3. Рецепт Обами

Рух Макрона будувався за тим самим принципом, що і кампанія Барака Обами на виборах 2008 року, говорить паризька журналістка Емілі Шултейс. Його першою акцією став "Великий марш" для мобілізації недосвідчених, але повних ентузіазму активістів.

"Його штаб використовував алгоритми, розроблені політтехнологічною фірмою, з якою вони працювали – та ж фірма, до речі, на волонтерських засадах брала участь в кампанії Обами у 2008 році. З їхньою допомогою вони виділили округи та райони, найбільш відображаючі соціальну структуру Франції. Потім вони відправили своїх людей, щоб обійти 300 тис. адрес у цих місцях", – розповідає Шултейс.

Волонтери Макрона не просто роздавали листівки. Вони провели 25 тис. глибинних інтерв'ю з виборцями по всій країні, кожне тривалістю близько 15 хвилин. Результати інтерв'ю занесли до бази даних, яка використовувалася для визначення пріоритетів для агітації.

"Це була гігантська фокус-група, яка дозволила Макрону заміряти настрій в країні. Крім того, завдяки цьому у людей встановився контакт з його рухом на ранній стадії, а волонтери набули досвіду обходу будинків для агітації. Цей досвід став у нагоді їм в цьому році", – пояснює Шултейс.

4. Позитивний месидж

Політичний образ Макрона здається повним протиріч. З одного боку, він нібито "новачок" в політиці, з іншого боку, – протеже президента Олланда і кілька років був міністром; з одного боку, він інвестиційний банкір, з іншого – лідер низового протестного руху; він називає себе центристом і при цьому висуває радикальну програму скорочення держсектора.

Все це дало його суперниці по другому туру Марін Ле Пен масу аргументів, щоб викривати в Макрона ставленика непопулярної політичної еліти, а зовсім не "новачка", яким він сам себе уявляв.

Однак опонентам так і не вдалося наклеїти на Макрона ярлик нового Олланда. Він зумів зберегти імідж, що привертає тих, хто зголоднів по чомусь новому. "У Франції переважають песимістичні настрої – десь навіть занадто песимістичні – а він прийшов з дуже оптимістичним і позитивним меседжем", – зазначає Марк-Олів'є Падісе.

"Він молодий, сповнений енергії і пояснює, не те, що він зробить для Франції, а які можливості з'являться у людей. І він єдиний, у кого такий меседж", – додає Падісе.

5. І, звичайно, він не Марін Ле Пен

На оптимістичному тлі Макрона меседж Марін Ле Пен сприймався як негативний: проти імміграції, проти ЄС, проти системи.

Мітинги на підтримку Макрона проходили на яскраво освітлених стадіонах під акомпанемент поп-музики. На мітинги за Ле Пен, хоча й численні, збиралися протестуючі з пляшками та фаєрами.

Теледебати між кандидатами 3 травня були запеклими. Обидва опоненти обрушили один на одного потоки образ. Він звинувачував її в тому, що вона нагнітає атмосферу страху, що вона політична шарлатанка і недалеко пішла від свого батька-екстреміста. Вона називала його маріонеткою соціалістів, небезпечним знаряддям світових фінансових кіл і слухняним виконавцем всіх побажань Ангели Меркель.

Багато глядачів подивилися на це і задумалися: адже країна може прокинутися з новим ультраправим президентом, що несе дестабілізацію і не бажають правити в інтересах усіх французів. І єдиний, хто може зупинити такого президента, – ось він, його звуть Еммануель Макрон.

Марін Ле Пен досить ефективно вела кампанію, але її рейтинг повільно, але вірно сповзав вниз. Ще в минулому році її рейтинг сягав 30%, і ось – на протязі двох тижнів вона двічі поступилася Макрону.