Одкровення експертів МВС: "Курочкіна не врятував би навіть броньовий щит"

Ми продовжуємо розповідати про роботу експертів МВС, які свого часу брали участь в розслідуванні найрезонансніших злочинів. Про найбільш цікаві випадки, несподівані зустрічі згадують ветерани Державного науково-дослідного криміналістичного центру МВС України (надалі – просто Центру) полковники міліції Юрій Ірхін і Андрій Коструб. Перший очолював там відділ психологічних експертиз, другий працював заступником начальника Центру.

Слово – Юрію Ірхіна, нині звільнився з МВС і працює начальником відділу в КНДІСЕ (це інститут судових експертиз, що входить до складу Мін'юсту України). Він згадує, як в ході тривалих поїздок по таборах і тюрмах з метою створити психологічний портрет ще не спійманого тоді "харцизького маніяка" зустрічався з самими моторошними злочинцями країни. В одному з ізоляторів Юрію Ірхіну довелося спілкуватися і з сумно відомим маніяком на прізвисько Тушоночник – Володимиром Довгим. Правда, спілкування вийшло недовгим...

- Ми з ним поговорили, начебто відверто, домовилися на завтра продовжити розмову, – згадує Ірхін. – Однак вночі Довгий... помер в камері Херсонського СІЗО, де утримувався на той момент. Причому ця смерть ретельно перевірялася, він дійсно помер від серцевого нападу. Але все ж він встиг чимало розповісти мені про себе. У мене правило: я не питаю злочинців про деталі злочинів, типу: а як ви його вбили? Ні, спочатку йшлося про дитинство Володимира, про його маму, про сферу інтересів і захоплень... У підсумку я зрозумів, що патологія вже була в голові Довгого, стійка форма шизофренії.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Теоретично його навіть могли не посадити, а відправити на лікування. Але офіційно цю експертизу не встигли провести. А взагалі в Україні є єдина установа, де подібні хворі проходять лікування. Це, власне, психлікарня, але закритого типу, по суті – в'язниця. І там бути наслідки, а вийти звідти здоровій людині нереально. Тому "косити" під такого хворого злочинцеві невигідно, у довічників більш комфортні умови утримання, по 1-2 людини в камері зазвичай. У лікарні не так... Але щодо Довгого думаю, що, швидше за все, він сів би в звичайну в'язницю, бо цілком усвідомлював те, що робить. А накоїв він чимало, дещо сам розповів.

Зрушення в психіці у нього сталося після смерті матері, яку він любив понад усе на світі. А мама його була дуже вправний кулінар, прекрасно готувала, в тому числі власні консерви. Там, в Новій Каховці, взагалі дуже розвинене консервування, причому не тільки овочів, а м'яса і риби. Благодатний край, повно живності, Дніпро, море... Все це, мабуть, наклало свій відбиток на психіку Володимира. А коли мама померла, весь звичний світ навколо Володимира звалився. І стався психологічний надлом. Відбилося це на його сексуальних здібностях, причому тільки психологічно, фізіологічно він був здоровий. Але нібито при кожній зустрічі з будь-якою дівчиною, якщо справа доходила до інтиму, Володимир терпів фіаско.

Одного разу друг привіз йому повію, а та стала знущатися над слабкістю Володимира. Він в пориві накопичених емоцій задушив її. Сторопілий друг став обурюватися, тоді убив і його. (За іншою версією, перше вбивство Володимир звершив разом зі своєю дівчиною, яку жертва нібито образила, а приятеля зарізав набагато пізніше, перед арештом. І подальші вбивства Довгий здійснював майже завжди на пару з подругою. – Авт.) спочатку розчленував їх тіла тільки з метою позбутися від трупів. Замести сліди вийшло, ніхто не став шукати зниклих. Але виявилося, що при вбивстві дівчини, навіть без фізичного контакту, Довгий відчув насолоду. Йому захотілося повторити, він знову запросив повію і задушив. Знову відчув екстаз... Так і пішло. Але заодно згадалися кулінарні уроки мами, і маніяк став закочувати частини тіл своїх жертв в банки, робив тушонку (звідки і прізвисько), яку їв сам і пригощав знайомих... Під час обшуку після арешту у нього знайшли 40 таких банок. Трилітрових! За його свідченнями знайшли останки (в основному кістки) дев'яти жертв, причому чотирьох навіть не вдалося ідентифікувати. Незважаючи на таку жорстокість, за характером Володимир був слабким, коли його заарештували, сильно переживав, навіть в розмові зі мною за серце не раз хапався. І воно незабаром відмовило, позбавивши, власне, вбивцю від заслуженого покарання.

Володимир Довгий після арешту. Фото: А. Корчинський

Педофіли

В ті часи відпрацьовували ми в місцях позбавлення волі і педофілів, щоб в майбутньому легше було визначати подібних типів. Запам'ятався один, що сидів за цією статтею, колишній командир одного з спецназів в Україні. Видний чоловік, справжній командир, я б сказав, полководець... Та він і не був насправді педофілом. Просто вирішив з друзями заробити грошей, зайнялися порноіндустрією за участю маленьких дівчаток. Вдома відкрили порностудію, потім відео продавали... Правда, він і сам брав участь в цих порнодейство, йому це ставили, інакше міг би і не сісти.

Взагалі, у нас питання педофілії не всі розуміють правильно. Найчастіше ті, кого називають педофілами, такими не є, вони просто розпусники. А справжній педофіл той, кого тягне до дитини, навіть не до підлітка, до статевого дозрівання. Ті, хто старше, педофіла не цікавлять. Справжнім педофілом був, наприклад, севастопольський маніяк-вбивця Хаткевіча, який помер в СІЗО в Криму напередодні анексії.

Ми в ті часи об'їхали ряд колоній і зустрічалися з 82 засудженими за цією статтею. Так ось справжніх, класичних педофілів з них було від сили чоловік п'ятнадцять. Решта займалися розпустою з підлітками з легкодоступного сегмента, частіше з неблагополучних сімей.

- У МВС ми свого часу підготували велику працю по визначенню психологічного портрета серійних вбивць і педофілів, ще не спійманих, – каже Юрій Борисович, – грунтуючись на тих слідах, які маніяки так чи інакше залишають: спосіб дії, звички, прикмети, показання можливих свідків... І навіть розробили спеціальну комп'ютерну програму, вірніше, ентузіасти з КПІ практично даром її для нас зробили, виходячи з важливості теми. І за кількома серійним вбивцям наші розробки "вистрілили", наприклад, допомогли при затриманні "боярського маніяка" Кузьменко. Але, на жаль, потім почалася війна на сході країни, з'явилися інші серйозні проблеми і стало якось не до маніяків...

Хаткевіч. Маніяка, педофіла і насильника видала... ворсинка зі светра однієї з убитих ним дівчаток. Фото: з архіву Р. Сушко

Викрадачі людей похилого віку

А створив і керував згаданої вище групою зі складання психологічного портрета маніяків, а також педофілів, дуже досвідчений експерт, заступник начальника Центру МВС полковник міліції Андрій Коструб. У 2015 році він звільнився, але експертною діяльністю продовжує займатися в іншому закладі. Ми зустрілися з Андрієм Миколайовичем, попросили його згадати яскраві епізоди, пов'язані з проведенням експертиз в роки служби в МВС.

- останніх 10 років в Центрі я курирував криміналістику, ми займалися найбільш тяжкими, резонансними злочинами, вбивствами, – каже Коструб. – Зокрема, проводили експертизи по подвійного вбивства дівчаток у Севастополі. Там спочатку проводили близько десятка оглядів в житло маніяка Хаткевіча, якого запідозрили, але доказів не було. Тоді на допомогу прибула наша бригада з Києва. Ми буквально розібрали цей приватний будинок по частинах, але знайти сліди крові не вдавалося, тому що маніяк все ретельно замилити, з хімією, та ще й ремонт зробив в кухні, де вбивав. Але коли я наказав витягнути і оглянути ретельно, з приладами, сходи в підвал, нам вдалося знайти там ворсинки від светри однієї з убитих. Вона зачепилася, коли вбивця скидав тіла дівчаток в підвал. Це, поряд з іншими доказами, змусило Хаткевіча зізнатися. Як відомо, до суду він не дожив...

Пригадується також наша участь в розслідуванні вбивства в Бершадському районі Вінницької області. Там біля села Чернеткі в річці Південний Буг знайшли обезголовлене тіло літнього чоловіка. Потім неподалік знайшли голову, встановили особу загиблого. З'ясувалося, що він киянин, володів квартирою, але потім зник. А квартира пішла іншим людям по нібито підписаним дідусем документам і була перепродана. На його телефонним контактам вирахували можливих викрадачів, однак треба було знайти їх лігво. Сищики виявили будинок на окраїні, за цим селом, його знімали у місцевих жителів невідомі. Прибула слідча бригада з Києва і ми з експертами. Пам'ятаю, до будинку підійти було неможливо по оранці і бруду, довелося навіть замовляти Бродні... В одній з кімнат знайшли позначки від шурупів і інші сліди, що дозволили встановити, що чоловіка тримали там ланцюга, як собаку, годували хлібом і водою. І змусили підписати документи на квартиру. А потім убили...

Ми шукали в будинку сліди крові. Однак вбивці залили все зеленкою, а вона сприяє деградації крові, тобто сліди стають непридатними. Однак коли розкрили мостини, все ж знайшли сліди крові. Провели аналіз і з'ясували, що кров... не належала убитому! А кому? Стали перевіряти зниклих безвісти, знайшли ще такого старого, у якого хтось продав квартиру. Узяли ДНК у його найближчої рідні, виявилося, кров на підлозі – його. В результаті сищики і наслідок цю справу розкрили. Були такі брати Б., які організували банду, що займалася викраденнями і вбивствами одиноких людей похилого віку з метою заволодіння квартирами. Знайшли свідків, виявили телефонні контакти з жертвами. Їх вину довели, зараз вбивці відбувають покарання.

Тюрма. У спецдворіке прогулюються довічно засуджених. Фото: А. Корчинський

Бронежилет для Курочкіна

Брав я участь і в розкритті серії звірячих вбивств в Чернігові кілька років тому. Там якийсь невідомий просто рубав городянам голови лопатою! Всього вбив трьох. Перше вбивство сталося на дачній ділянці, там до нас працювали місцеві криміналісти, але нічого не знайшли. А ми дивилися більш професійно і знайшли біля одного дерева відбиток кросівка. Нам стали говорити, що, мовляв, це навряд чи злочинця слід, тут адже вже побували десятки людей, швидше за все, хтось із них і наслідили. Але мій досвід підказував, що все не так просто, треба перевіряти. І не дарма. Незабаром з'явився у слідства підозрюваний на ім'я Сергій. Ми поїхали до нього додому, біля дверей знайшли кросівки. Тільки я взяв їх в руки, як зрозумів: це все, вбивця попався. Слід точно збігався, що потім підтвердила і експертиза.

Працювали ми і по справі про вбивство російського бізнесмена Максима Курочкіна на порозі Святошинського суду в Києві. Після розстрілу було багато закидів на адресу правоохоронців, мовляв, могли б уберегти Курочкіна, якби наділи на нього бронежилет або при переході в автозак накрили бронеодеялом. Ми провели експеримент. Оскільки кілер залишив снайперську гвинтівку, з якої стріляв, на горищі, ми взяли її (фінська "Сакко") і на полігоні приблизно з такого ж відстані відстріляли і по бронежилету, і по ковдрі. Куля легко прошивала і те, і інше. Висновок: таким чином уберегти Курочкіна було не можна.

Гвинтівка. Курочкіна вбили саме з цієї фінської "Сакко". Фото: А. Корчинський

Саморобні патрони

Тижнями ми працювали, допомагаючи слідству розкрити жорстоке вбивство сім'ї харківського судді Трофимова, коли людям відрізали голови. І майже нічого особливо цінного з колекції судді не пропало. Версій було багато (службова, колекційна, кавказька та інші), ми навіть випустили брошуру з експертними напрацюваннями та оцінками, в тому числі в психологічному напрямку, пов'язаному з обрядами, якими займався член сім'ї, який залишився в живих. Але, на жаль, щось, як кажуть, не зрослося і злочин так і не розкрито. Як і інше гучне харківське справа – про напад на інкасаторів. Ми встановили, що стріляли з одного зброї в різних випадках, причому готував саморобні патрони якийсь майстер, швидше за все колишній спецназівець, який володіє професією і навичками зброяра. Ці патрони відрізнялися підвищеною пробивною силою і легко прошивали бронежилети. За цим патронам ми ідентифікували автомат, було кілька нападів з вбивствами, але потім бандит затих. Може, колись ще проявиться, а може, й ні...

Багато працювали по "Харцизському маніякові", про який ви багато писали. Він, як відомо, після взяття у нього на аналіз ДНК повісився, розуміючи, що його ось-ось розкриють. Є цікавий момент. Одна з тих, що вижили жертв говорила про специфічний запах від насильника. Ми подумали, що це може бути пов'язано з в'язницею, звідки недавно, імовірно, вийшов маніяк. Повозили жертву по зонам і СІЗО, але нічого схожого вона не знайшла. А коли вже після смерті маніяка ми зайшли в його будинок, то відразу вловили цей запах, що йшов від одягу гвалтівника, брудної і часто мокрою. Так що навіть за цим критерієм маніяком точно був підозрюваний К.

Реліквії

Не раз проводили в Центрі мистецтвознавчі, однак пов'язані з криміналістикою експертизи. Створювати цей напрям досліджень свого часу трапилося саме мені, коли я працював заступником голови Центру. Пам'ятаю, першої до нас звернулася заступник директора одного українського музею. Проблема була в тому, що на одній з картин знаменитого художника, яка регулярно виставлялася на різних вернісажах, була зображена, як раніше вважали, незнайомка. Але ось закралася підозра, що це портрет відомої свого часу актриси. Треба було підтвердити або спростувати цю думку. Ми залучили до роботи історика мистецтва та нашого художника-криміналіста, взяли для досліджень кілька художніх робіт, де була зображена саме ця актриса. Провели ідентифікацію і дали однозначний висновок: на згаданому портреті зображена саме та сама актриса! З того часу полотно саме так і підписують...

Ще приклад. Пам'ятайте гучне викрадення картини "Поцілунок Іуди" з одеського музею? Тоді злодії зуміли направити камери стеження в іншу сторону і вирізали полотно з рами. Пізніше полотно вдалося знайти. Мистецтвознавці дали оцінку: це дійсно полотно "Поцілунок Іуди". Але відповісти на питання, чи було воно вирізано саме з тієї рами, могла тільки криміналістика. І ми попрацювали в музеї, зіставили краю, за різними ознаками встановили, що полотно раніше знаходилося в цій рамі, звідки його вирізали. Це чиста трасологія.

Траплялося нам рятувати культурну спадщину від нинішніх варварів. Наприклад, в Чернігівській області дехто вирішив... розорати стародавні кургани. Однак ми з колегами з області провели мистецтвознавчу експертизу і довели, що кургани мають велику історичну цінність. Розорати їх не вдалося, реліквії були збережені.

Працювали мої колеги і над експертизою знаменитої книги "Апостол". Причому комісійно, з фахівцями саме за цим виданням, тому що книга безцінна. І вдалося встановити, на жаль, що були сліди втручання, деякі сторінки, мабуть, переклеювати, не відповідали оригінальним ознаками. Хто це зробив і навіщо – це вже робота не для експертів, а для слідства.

"Поцілунок Іуди". Встановили, що вкрадено було це полотно