Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

"Розслідувати злочини в Україні будуть детективи": інтерв'ю з першим заступником голови Нацполіції Вадимом Трояном

21 червня 2016, 08:04

Корчинський Олександр

Вадим Троян - про життя без УБОЗ, чищення корупціонерів, посилення покарань, недосконалість законів, про свій жіночий батальйон, а також про ставлення до легалізації зброї і проституції

Троян. «Мені доповідають із кожного вбивства. А буває, виїжджаю на місця конфліктів зі зброєю». Фото А. Новицький

Троян. «Мені доповідають із кожного вбивства. А буває, виїжджаю на місця конфліктів зі зброєю». Фото А. Новицький

— Вадиме Анатолійовичу, Україна вже рік живе без УБОЗ. Як це відбилося на боротьбі з оргзлочинністю? Може, даремно розігнали?

— УБОЗ дійсно створювався для боротьби з оргзлочинністю. Але з часом перетворився здебільшого на "дах" для неї. Процвітали злодії в законі, ватажки злочинних співтовариств були легалізовані, у них з'явилися гроші для підкупу чиновників і депутатів. І його розформування було непростим рішенням глави МВС Арсена Авакова. Але час показав: воно було вірним. Справжні професіонали в основному залишилися в системі, хтось став керівником в регіонах, інші вчать молодих оперативників. У підрозділ по боротьбі з оргзлочинністю ми зараз набираємо молодих хлопців. Я не прихильник того, щоб туди знову зібрати "старих", які б знову об'єдналися для своїх цілей. Ми подаємо новий проект створення та роботи кримінальної розвідки (була така в УБОЗ), щоб це був сучасний підрозділ. А може, об'єднаємо всі подібні структури ("двійка", "сімка" і кримінальна розвідка) в один департамент. Це дасть нам глибоке бачення всіх проблем і їх рішень. Намагаємося враховувати і закордонний досвід. Особливо, на мій погляд, нам підходить досвід двох країн. В першу чергу, це ФБР США. У них просто божевільна агентурна мережа і контррозвідка. Це дуже потрібно і нам. Друга країна — Ізраїль. Там одна з кращих в світі контррозвідок. Вони працюють профілактично, бачать проблему в момент її зародження і не дають їй розвинутися.

— У кримінальну поліцію входять і борці з наркобізнесом. Що відбувається на цьому фронті?

— Якщо говорити про наркотики, то традиційні для України марихуана та опій були і є на ринку. Але серед молоді дуже популярні т. зв. спайс — небезпечні курильні суміші. А також амфетаміни, які виробляють у нас. Ми ліквідували безліч лабораторій, але на їх місці виникають нові. Ми подали на розгляд керівництва новий Департамент із боротьби з наркозлочинністю. Почали з того, що серйозно почистили кадровий склад цього підрозділу. Було 3600 осіб, залишилося 600. Ми це кількість знову збільшимо, але в новій якості і з новим менеджментом. І повернемо борців з наркобізнесом в районну ланку.

— Тобто зараз цей департамент в стадії реформування?

— Так, як і весь блок кримінальної поліції. У Нацполіції закінчується реформування блоку громадської безпеки, тобто нові патрульні на вулицях, нова лінія 102, нові групи швидкого реагування (не 10-15 груп в області постійно патрулюють, а 70-80, прибути повинні через 20-30 хвилин після виклику. В місті — до 15 хвилин). Тепер — черга кримінальної поліції. Ми подали на розгляд зовсім нову структуру, але озвучити її наповнення, вважаю, повинен не я, а глава МВС з начальником Нацполіції. Для прикладу скажу, що пропонуємо об'єднати зусилля слідчих і оперативників в єдину службу детективів. Щоб подолати розмежування, коли оперативник віддає слідчому сирі матеріали і не відповідає за хід слідства. Причому до слідчого приходять абсолютно всі матеріали — і про дрібні правопорушення (а їх три чверті від усіх), і про тяжкі злочини. В результаті у одного слідчого буває до 300 матеріалів одночасно! Коли він до кожного з них приступить? Причому навіть справа про крадіжку курки займає 100 сторінок і більше. Тому ми мислимо розділити детективів на дві групи — із тяжких злочинів і нетяжких, де будуть працювати дізнавачі, починаючи від дільничного. В принципі, це повинен мати право робити будь-який поліцейський. Він швидко розслідує ту ж крадіжку курки і призведе викрадача в суд. А слідчий і оперативник в групі будуть розслідувати, скажімо, вбивство. Вони обидва будуть детективами, і самі будуть визначати, хто і чим займеться в групі, і відповідати за справу будуть обидва в рівній мірі. До речі, цю ідею — піти від совдепівської школи розслідування і створити щось на зразок детективів — висловлював ще покійний глава МВС Юрій Кравченко разом з шефом Харківського університету внутрішніх справ Олександром Бандуркою, коли я там вчився. Нині цю нашу ідею про створення служби детективів підтримує і глава ГПУ Юрій Луценко. Він і сам каже, що, очолюючи МВС, хотів зробити щось подібне, але не знайшов підтримки. А зараз у нас ця підтримка повна — від міністра, шефа Нацполіціі, глави ГПУ, до наших партнерів з місії ЄС. Так що ми в цьому році подаємо пропозиції, а безпосередньо реформа почнеться в наступному році. Вона складна і за рік, звичайно, не закінчиться. Адже щоб "створити", навчити оперативника або слідчого, потрібно як мінімум три роки. Реформується і підрозділ по захисту економіки (колишній БЕЗ). Днями ВР прийняла поправки в закон про оперативно-розшукову діяльність. Це дає уже можливість працювати самостійно. Раніше — тільки за допомогою СБУ, ГПУ і НАБУ. Результати вже вражають. З початку року понад 600 держчиновників були взяті при вчиненні корупційних дій, сума хабарів — понад 17 млн гривень. Причому багато затриманих — високого рівня: зампрокурора області, суддя, заступник голови ОДА... А ось свіжий приклад: днями затримали директора будівельної компанії в Херсоні під час отримання хабара в 225 тисяч доларів. Причому за банкрутство частини виробництва і передачі її в приватні руки він вимагав набагато більше, це була перша частина...

— Чи все вас влаштовує в кримінальному законодавстві?

— Звісно, ні. Наприклад, треба міняти КПК, створений при Януковичі. Там багато негативних моментів, скажімо, в частині, що стосується роботи слідчих і процесуальних прокурорів. Або, наприклад, невідповідність величини застави, під який людини випускають з-під варти, тяжкості злочину. При викраденні машини вартістю 100 тисяч доларів заставу може становити 30 тисяч гривень. Більш того, якщо викрасти, а потім повернути машину, то потерпілі взагалі відмовляються від своїх претензій, і викрадач відбувається адмінштрафом або взагалі залишається безкарним! Тому число викрадень і стало рости, бо криміналітет побачив ці моменти, вирішив: нам дали "зелене"! Припустимо, працює група в 5 осіб. За місяць вони можуть викрасти близько 20 машин. Половину повернути власникам, інші автомобілі перегнати за кордон. Стало бути, 10 заяв відразу відпадуть, господарі повернутих машин їх заберуть. А повернення ж зовсім не безоплатне: викрадачі "просять" понад 50 відсотків від вартості автомобіля. Ось остання група грузин, яких ми взяли за викраденнями, за "Хонду CRV" 2008 року, оцінюється в 15 тисяч доларів, вимагала та отримала 10 тисяч. Правда, на цій "Хонді" вони і попалися. Ми переконали господаря співпрацювати з нами, твердо пообіцявши повернути машину. А гроші він не свої відніс здирникам, звичайно... Ми за цією групою полювали 5 місяців. Підозрюємо 12 викрадень, підтверджується вже чотири. Двох членів групи затримали, троє — в бігах. На жаль, їх попередили, хтось із нашої системи злив інформацію. Це один з моментів, чому система вимагає глибокого реформування.

— Які цифри по викраденнях?

Реклама

— Наведу цифри за останнє десятиліття. Багато викрадень в Україні було скоєно в 2005 році, відразу після Помаранчевої революції — 6200 епізодів. Потім кількість знизилася і різко зросла в 2014 році — 8900 епізодів. У минулому році було приблизно 7 тисяч викрадень, в цьому — менше, тобто тенденція до зниження кількості є. Але треба міняти законодавство і посилювати покарання за викрадення. Інакше кількість так і буде вимірюватися тисячами... Як і, до речі, крадіжки з автомобілів. За них реально дають адмінштраф, ст. 185, ч. 1 КК. У нас же є ідея, яку ми проговорювали в комітетах ВР, прирівняти автомобільну крадіжку до квартирної, зробити це злочин тяжким, розглядати його по ст. 185, ч. 3. Чи підтримає нас законодавець, не знаю, сподіваюся, так. Адже і деякі депутати постраждали від такого злочину...

З досвіду керівництва міліцією і поліцією Київської області скажу, що велика проблема тут — міжтериторіальні злочини. Бандити з Києва їдуть в область, викрадають там машину і повертаються в столицю. І навпаки. А розслідують-то за місцем вчинення. Це, за відсутності взаємодії, дуже складно. Тоді ми з керівником столичної поліції домовилися і створили, переконавши в цьому Хатію Деканоїдзе, спільні групи по викраденнях. І результат не забарився: з листопада 2015 року, ми затримали вже 15 злочинних груп. Допомогла оперативна робота, про яку, зрозуміло, розповідати не можу, і наші спільні з поліцією громадської безпеки рейди по криміногенних місцях: по розборок автомобілів, приватним штрафмайданчик, паркувальних майданчиках, гаражів та ін. Більшість цих злачних місць ми закрили, встановивши злочинну діяльність зі розбирання викрадених машин. Природно, через суд. Тут є складність при закріпленні доказів, навіть якщо знайшли частини машини: поки не знайдемо особу, яка вчинила викрадення, важко звинуватити розбирачів. Той робить здивоване обличчя, мовляв, яке викрадення, попросили розібрати машину, я погодився, і все... Але закрити таку точку все ж можна.

— Чи правда, що у людей кількість зброї на руках зросла мало не в сотні разів, у зв'язку з АТО? Як це впливає на криміногенну ситуацію?

— Це страшилки. Я не дуже розумію, як порахувати, скільки у людей зброї. Якщо навіть військова прокуратура не може визначитися, скільки зброї залишилося на тому боці, на складах після початку боїв. І хто ці склади відкривав: "ДНР"-рівці або просто населення, яке вирішило запастися. Так, багато хто привозить з фронту дещо з зброї, ніби як на пам'ять. Ми його вилучаємо дуже активно. Але якщо брати кількість учасників АТО в злочинах, пов'язаних зі зброєю, то це менше 1%.

— А як ви ставитеся до легалізації нарізної зброї в Україні?

В тренді
Рінат Ахметов привітав шахтарів і донеччан зі святами: Нехай швидше на Донбас прийде довгоочікуваний Мир

— Нарізна зброя у нас і так не заборонено, наприклад, мисливські карабіни. Мова лише про короткоствола, тобто про пістолети. Розглянемо приклади. Ось в Нью-Йорку, де зброя легалізовано, за ніч відбувається розбоїв із застосуванням зброї більше, ніж по всій Україні. Чи готові ми, і суспільство, і поліція, до такого? Не впевнений... Чи можна зброю роздавати всім підряд? Теж не впевнений. Другий приклад: за 2014 рік в Україні тільки з травматичної зброї було скоєно 35 вбивств! Та й нині таких випадків повно. У Києві за два тижні — три стрільби з травмата. Один труп і двоє поранених... Зазвичай так розбираються водії, у яких здають нерви. А якщо дати їм у руки справжні пістолети? Переконаний: всім підряд зброю давати не можна. Людина,яка постійно носить зброю, коли захоче його застосувати... І не завжди в законних цілях.

— Ви створюєте новий підрозділ — Департамент кіберполіції. Розкажіть про нього. Кажуть, зарплати деяких співробітників там починаються від 30 тисяч гривень.

— Так це правда. І наші фахівці того заслуговують. На жаль, зарплати звичайних оперативників в інших службах набагато нижче, стартують від 4 тисяч гривень. Рядовий патрульний отримує більше. Звичайно, мотивувати людей за такі гроші нереально. І міністр розраховує на підтримку уряду в опитуваннях збільшення такої мотивації. Я і сам свого часу, в 2003 році, пішов з МВС, тому що зарплата була мізерна, а обсяг роботи — величезний. При цьому процвітала корупція на всіх рівнях. Я зрозумів, що в такій системі працювати не хочу.

Кіберпідрозділ створено з нуля. В основному весь блок в Києві, по країні тільки маленькі відділи. Зараз в строю 186 осіб. Але в Харкові незабаром випустить ще 180 чоловік для цього підрозділу. У ньому є група фахівців високого класу, близько 30 осіб. Решта — оперативники. Вважаю, кіберполіції — це майбутнє поліцейського розшуку.

Раніше кіберпідрозділ займалося і боротьбою з торгівлею людьми. Зараз торговцями людьми займається інша служба. Зокрема, випадками, коли дівчат продають в інші країни нібито для законних занять, а на ділі — в борделі. Іноді вивезені люди просто пропадають, доля їх невідома... Взагалі ж проституцію у нас, вважаю, треба легалізувати, бо сама боротьба з нею неможлива, це визнали в багатьох країнах. Інша справа, що законодавець повинен ретельно опрацювати питання легалізації, щоб все було по закону.

— Чи залучаються ваші підлеглі до роботи в зоні АТО?

— Весь час. Оперативники займаються розшуком і розкриттям злочинів в тих районах. До речі, зараз в цьому плані найкращі показники, як не дивно, в Донецькій області (на підконтрольних нам територіях). Дуже складно було в 2014 році. А зараз там навели повний порядок, муха чужа не пролетить: на кожен метр там або військовий, або нацгвардеец, або поліцейський. Відпрацьовуються також агентурні зв'язку з тим боком, це дуже важливо. На мій погляд, будь-який поліцейський повинен послужити в зоні АТО. Він там змінюється професійно, бачить, що відбувається і розуміє, наскільки важливою є його служба. Неможливо щось оцінити, не побувавши там. Є, на жаль, і втрати. За час АТО загинуло понад 180 співробітників МВС, не рахуючи Нацгвардії (у них втрати — понад 170 осіб). І більше 2 тисяч поранених.

— Коли ви були главою міліції і поліції Київської області, вам доводилося особисто виїжджати на місця серйозних конфліктів, навіть переконувати людей зі зброєю здатися. Як зараз виїжджаєте?

— Звичайно. Скажімо, коли горів будинок для літніх людей в столичній області, я був там, коли ще гасили. Розгорнули штаб, спланували дії, затримали одних, виявили інших... Або на недавнє потрійне вбивство, коли знайшли вбитими батьків, а в сусідній кімнаті — їх дочка... Ми розкрили за два дні, знайшли знаряддя вбивства (пістолет з глушником), довели, що всі це зробив чоловік дочки, який спочатку вів себе як потерпілий... я не можу не виїжджати на подібні тяжкі резонансні злочини, адже я відповідаю за розкриття перед усією країною, мені взагалі дзвонять і повідомляють по кожному вбивства. Департаменти роблять це через одну спеціальну програму, начальники з місць — через іншу, вартівня — через смс. Це відбувається в режимі онлайн 24 години на добу. Буває, виїжджаю на місця гострих конфліктів зі зброєю. Коли одна з озброєних груп намагалася захопити об'єкт, я з ними говорив, вивів і роззброїв. Літав в інші області за таким приблизно приводу, наприклад, в Харківську... Словом, якщо я знаю, що особисто можу вплинути на ситуацію, то йду туди. В основному це ситуації, де беруть участь бійці АТО, праворадикальні угруповання. Це люди, у них нерви здають, з ними треба говорити на одній мові, пояснювати, де правда, а де брехня.

— Розкажіть про себе, про сім'ю. Чи продовжуєте займатися рукопашним боєм? Або у вас нині інші захоплення?

— Зараз покажу вам мій спортзал (заводить в сусідню кімнату відпочинку, де на столі вода і печиво, а в кутку — турнік на стіні, бруси і розбірні гантелі по 42 кг. — Авт.). На єдиноборства зараз просто часу немає. Але я все одно люблю активні види спорту, викроюю час. Ось здав іспит з дайвінгу, зараз отримую міжнародний сертифікат. Я медитую, філософствую, працюю над своїм внутрішнім світом. Рутину, якщо чесно, не люблю. Якщо я не йду вперед, не розвиваюся, то в прямому сенсі йду в депресію. Чи повірите, якщо я не розумію в якийсь момент, що мені потрібно робити далі, я закриваю в кімнаті на кілька днів, навіть дружина не заходить. Лежу, читаю, ходжу і думаю, поки сам не відповім на свої питання. І так, поки не прийму рішення. Так було, наприклад, коли я йшов на нинішню посаду (мене переконували півтора місяця), я думав, поки не зрозумів, чому я повинен тут бути. І коли з полку "Азов" переходив в міліцію Київської області, три доби розмірковував. Чесно, спочатку не хотів переходити. Але у міністра і колегії МВС, які запропонували мені очолити міліцію Київщини, були переконливі аргументи. Багато генерали мене знали по роботі в АТО. З Паскаль ми співпрацювали з викорінення криміналітету, з Яриною я був під Іловайськом... А у моїх однополчан — свої резони. Командир Андрій Білецький став народним депутатом, я — начштабу і шеф розвідки, на кого залишити полк? Однак гострота бойових дій спадала, військову кар'єру я для себе не бачив. У підсумку прийняв рішення і перейшов. Втім, перед тим запитав дозволу у сім'ї: це дружина, мама, сестри — мій жіночий батальйон... Живу я з мамою і дружиною в Києві, сестри — по всій Україні. Але у нас традиція: хоча б раз в три місяці збиратися разом. Правда, зараз, з моєї новою посадою, — раз на півроку, інакше не виходить. Так ось, коли я в 2003-му йшов з міліції, рідні раділи. Потім я працював топ-менеджером великих компаній, добре заробляв, мав вільний графік... А тут — знову цілодобово перебувати на службі. Вони і так за мене переживали, коли я з війни по півроку не повертався. Коротше кажучи, мої близькі теж думали пару діб, а потім ми зібралися за вечерею. Рідні сприйняли мої аргументи і, можна сказати, благословили на нову службу.

Хобі? Люблю рибалку, а ось полювання — немає. Я тварин часом більше захищаю, ніж людей. До речі, мене при атестації запитали, як я ставлюся до вбивств на війні. Я відповів, що на Сході дійсно йде братовбивча війна, і це великий гріх для всіх нас, його ще належить відмолювати. Але ще є поняття "Батьківщина" і "ворог". І коли ворог знищується, я ніякого жалю не відчуваю. Хоча я зовсім не соціопат, любитель вбивати. Більш того, повернувшись з війни, я став більш сентиментальний.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...