Шкільна Анна
— Павле, розкажіть, коли ви востаннє були в Києві і що стало приводом для візиту?
— Ми були тут, здається, в жовтні минулого року, коли у нас був перший концерт групи Trubetskoy в Україні. Також приїжджали навесні, коли робили відео з вашим чудовим кліпмейкером Сашею Стеколенком (знімав "911" для "Океану Ельзи". — Авт.). Ми знайомі з ним ще по спільній роботі з "Ляпіса", і вирішили знову до нього звернутися. Відео на пісню "Гагарін" вийшло дуже класним, в ньому взяв участь наш приятель, популярний російський репер Лігалайз. Наскільки я знаю, за місяць з невеликим воно набрало близько півмільйона переглядів в інтернеті, а це як би непогано. Останній наш приїзд був лише місяць тому, коли нас запросили до Києва на невеликий фестиваль "Від сябра до брата". Від музичних волонтерів ми дізналися, що вони організовують збір коштів для покупки реанімаційного автомобіля, який необхідний для допомоги постраждалим на сході України. Ми вирішили, що це хороша можливість дійсно допомогти комусь конкретно, а не абстрактно.
— Ви стежите за ситуацією в нашій країні?
— Як же можна не стежити, ви ж все-таки наші сусіди! Не дарма нас називають братніми народами. Звичайно ж, нас все хвилює, і ми переживаємо за вас. Знаю, що багато музикантів їздять виступати в зону АТО. Нам таких пропозицій не надходило, але якби були — чому ні? Ми б їх розглянули.
Одне з перших спільних фото. Міхалок і Булатніков
— Чим ваш новий колектив Trubetskoy відрізняється від всім відомого "Ляпіса Трубецького"?
— Почнемо з того, що в нашу нову групу входять Олександр Сторожук, який більше 10 років грав в "Ляпісах", беззмінний гітарист цієї групи Руслан Владико, ну і я, власне. Додався новий член колективу — молодий, але дуже талановитий білоруський музикант Алесь-Франтішек Мишкевіч, він грає на бас-гітарі. У звучанні Trubetskoy відрізняється насамперед тим, що у нас немає духової секції, звичного атрибуту "Ляпісів". Ми спеціально вирішили позбутися її, щоб не склалося стереотипу, що ми, мовляв, той же "Ляпіс". А в іншому, як нам здається, це просто хороша гітарна музика і пісні про все, що хвилює сучасну людину.
— Ви сказали, що вирішили позбутися стереотипу, але все-таки взяли назву Trubetskoy...
— Спочатку було обумовлено, що наш колектив виконуватиме якісь пісні групи "Ляпіс Трубецкой", тому що другий колектив (Brutto, в якому грає Сергій Міхалок. — Авт.) взагалі збирався відмовлятися від спадщини "Ляпісів". Було б нерозумно, якби ці пісні пропали. Тому ми вирішили, що так буде простіше: назва Trubetskoy стало поясненням, чому ми використовуємо творчість нашого колишнього колективу.
Початок шляху. Двоє солістів в гурті з'явилися в 1997 році
— Я знаю, що ніяких договорів з Сергієм у вас не було. Після усього цього бруду, публічних листувань в інтернеті не шкодуєте, що не закріпили колись свою співпрацю печатками та підписами?
— Ми взагалі ні про що не шкодуємо, бо у нас давно сформувався свій стиль життя і роботи: ми поводимося як анархісти, і більше довіряємо саме слову, а не якимось папірцям.
— А які у вас зараз взаємини з Сергієм? Як давно ви взагалі бачилися?
— Останній раз ми бачилися на фінальному концерті "Ляпіса Трубецького", це було в останніх числах серпня минулого року. Потім Сергій заявив, що забороняє нам виконувати пісні з репертуару тієї групи. Але це вже неактуальне повідомлення, тому що в наступному інтерв'ю він пояснив, що це був жарт. Чесно кажучи, останнім часом ми вже готові до чого завгодно. Але в осяжному майбутньому, думаю, все-таки відмовимося від пісень "Ляпісів". Тим більше що у нас вже свій матеріал піднакопичився. Треба ж завжди рухатися вперед, чи не так?
— А якщо шанувальники будуть вимагати пісні "Ляпісів"?
— Будемо вирішувати проблеми по мірі їх виникнення (посміхається).
Зірковий склад. Таким білоруський колектив запам'ятали фанати
— Як я розумію, ви зараз не зовсім у дружніх стосунках з Сергієм. Що має статися, щоб ви помирилися?
— Справа в тому, що ми з ним офіційно і не сварилися. Ми втомилися трохи один від одного, у кожного є якісь свої плани, амбіції та починання, тому нам хочеться розвиватися автономно. Принаймні, кажу за себе, а що з цього приводу думає Сергій, мені невідомо. Насправді нас об'єднувала не лише гра в одному колективі, але і кумівство — я хрестив його старшого сина Пашу. Не так давно, до речі, ми грали з ним на музичному фестивалі в Талліні. Незважаючи на те, що хлопцеві всього 20 років, він вже достатньо дорослий чоловік — у нього своя група Super Besse.
— На хвилі всіх цих чуток і популярності минулого колективу не було бажання написати книгу, щоб пролити світло на створення хітів і життя групи?
— Поки що у мене немає особливого бажання розповідати про те, як все це створювалося. Тим більше пам'ять у мене вже не юнацька, спеціально ніколи нічого не фіксував. Є речі, які я б все одно не став виносити на широку аудиторію, і в цій ситуації це тим більш логічно. Тому нехай це залишиться з тими, хто був до цього причетний.
— У "Вікіпедії" є інформація, що ви "не зіграли жодної ноти на гітарі, хоча і вмієте грати на акустичній". Зізнайтеся, ви були причетні до створення репертуару "Ляпісів"?
— Цей колектив складався з дуже хороших музикантів. Сергій приносив якусь музично-поетичну ідею, інші брали її в обробку, а в створенні аранжування брали участь всі. Я робив тільки вокальні партії: займався саме тим, що від мене вимагалося.
— У яких найбільш незвичайних місцях вас запрошували виступати?
— Ну, в саунах ми точно не грали. Була справа, працювали на вечірках у приватних великих будинках — по суті, це можна було вважати вечіркою у клубі. А от якось була історія: ми грали в Дубаї для якихось там пострадянських олігархів. Було багато різних артистів: якісь кавеенщики, танцівники, багато іншого народу — їх було в рази більше, ніж тих, кого вони обслуговували. Уявіть: сидить якась купка людей, яких розважає маса різних артистів, спеціально привезених з іншої частини Землі!
— У вашому нинішньому колективі є певне табу, наприклад, грати за великі гроші на підтримку якогось політика?
— Ні, ми не збираємося агітувати ні за яких політиків, партії і так далі. Це я вам точно кажу. Хоча пропозиції такі вже були. Брати на себе такого роду відповідальність ми не будемо, наскільки б порядними ці політики не були.
— Які найбільші неадекватні вчинки здійснювали шанувальниці за час вашої творчої кар'єри?
— Навіть не можу пригадати таке. У нас всі шанувальники і шанувальниці ніби як адекватні. Деякі наші фанати знають, що ми любимо віскі і сигари, тому часто притягають саме це.
— Чи бували моменти, коли вам доводилося битися?
— У них ми особливо не вплутувалися, хоча бувало різне. Зустрічалися на корпоративах неадекватні замовники, але ми намагалися вирішити цю справу мирним шляхом.
— Зараз є заборона на ваші виступи в Білорусі?
— Ми грали 25 квітня в Мінську свій перший сольний концерт — нам його дозволили. Але є дивні моменти з цим дозволом. Знаєте, у нас в країні система, як у Радянському Союзі: щоб виступити, ти подаєш заявку в управління культури, а воно дає добро на проведення того чи іншого концерту конкретного артиста. Ми не з першого разу, але все-таки отримали такий дозвіл, але при цьому були цікаві моменти: жодна радіостанція чи телеканал не взяли в ефір рекламний ролик про концерт, відповідаючи: "Воно нам не треба". Може, це боязнь директорів радіостанцій — не знаю.
— Ні для кого не секрет, що багато музикантів не обходяться перед концертом без певного допінгу, а Шнуров і зовсім п'є прямо на сцені. Як у вас з цією справою?
— У нас все дуже традиційно: ми — люди, які вживають алкоголь, і можемо дозволити собі перед концертом випити якусь кількість віскі (посміхається).
— Бувало таке, що концерт скасовували через те, що ви випили занадто багато?
— С попереднім колективом багато чого було.
— З ким із українських музикантів ви дружите?
— Ми в близьких взаєминах із "Воплями" ("Воплі Відоплясова". — Авт.), "Гайдамаками" — приємні хлопці. Добре знайомі з "Океаном Ельзи", наш друг Влад Ярун — їх звукорежисер, ми з ним багато писалися в Києві. У нас в принципі дуже багато друзів в Україні і в Києві зокрема. До того ж тут багато білорусів, які переїхали давно, працюють тут і, власне, вже частково вважаються українцями.
— Хотілося б запитати щодо ваших численних тату: скільки їх? І яка з них найулюбленіша?
— Чесно? Я не рахував їх. Напевно, близько десяти, і кожна з них по-своєму дорога і з чимось пов'язана. Найулюбленіша — ось ця (показує лікоть. — Авт.), з написом "Magister bibendi": у перекладі з латини "Майстер пиття", такий собі розпорядник пиятики. На всіх п'янках зазвичай розливаю я. Є повір'я, що в мене легка рука, ні у кого після мене похмілля не буває. Ну, ясна річ, це дивлячись скільки випити, але в цілому все правда.
— Розкажіть про ваше особисте життя.
— Я одружений, у мене є дочка Василина, їй 12 років.
— Вона ходить на ваші концерти?
— Так, вона буває на наших виступах і знає практично всі наші пісні, але музикою, наскільки я знаю, вона не дуже цікавиться в плані самостійної творчості. Знаю, що у неї є пристрасть до тварин, вона доглядає за ними у волонтерському гуртку.
— Ваша дружина не ревнує до прихильниць?
— На щастя, моя дружина — дуже мудра жінка, та й шанувальниці досить адекватні. Я не даю приводів для божевільних ревнощів.
Група Trubetskoy. Була створена після розпаду "Ляписа Трубецкого"
Історія: за 26 років — 13 альбомів
Цього року білоруській групі "Ляпис Трубецкой" виповнилося б 26 років. До свого дня народження вона не дотягла всього півроку — нагадаємо, в березні 2014-го соліст колективу Сергій Міхалок оголосив про розпуск групи, а 31 серпня музиканти "Ляписа Трубецкого" припинили свою діяльність і розділилися на дві команди: Trubetskoy (з Павлом Булатниковим) і Brutto (з Сергієм Михалком). Обидва колективи — часті гості в Україні; більше того, Міхалок не так давно отримав посвідку на проживання в нашій країні. "В Україні народжується нова епоха. Це новий Тибет, тому я тут, щоб насолодитися по повній і прийняти участь у всьому цьому", — так пояснив своє рішення Міхалок в інтерв'ю "Громадське ТБ". На спілкування з журналістами музикант погоджується дуже рідко, а про колишній колектив і зовсім чути не хоче. Більше того, Сергій кілька разів в ультимативній формі забороняв колишнім колегам виконувати пісні з репертуару "Ляписа Трубецкого", але до суду справа поки не дійшла. Як би там не було, для багатьох шанувальників білоруської групи Міхалок залишиться в пам'яті не агресивним качком з татуюваннями, а гладким веселуном, який оспівує справжнє кохання. До слова, саме Міхалок придумав назву своєму колективу — він названий на честь героя роману Ільфа і Петрова "12 стільців", поета-халтурника Никифора Ляпіса. З самого початку Сергій був лідером групи. Другий же соліст, Павло Булатніков, з'явився в групі лише через сім років. У 1997 році група випустила свій перший відеокліп (на пісню "Ау"), після чого про неї заговорили вже не тільки в Білорусі. З виходом альбому "Ты кинула" музикантів починають запрошувати на різні фестивалі і ТБ-ефіри. Всього за час існування колективу було випущено 13 альбомів. Їх хіти — "Яблони", "Сочи", "В платье белом" — досі на слуху, а деякі ("Евпатория", "Ты кинула", "Воины света", "Капитал") є в репертуарах відразу двох команд.
Досьє артиста
Ім'я: Павло Булатніков
Народився: 27 червня 1972 р.
Кар'єра: музикант
Навчався в Мінську, в білоруському Інституті культури, де був студентом і Сергій Міхалок. Там музиканти подружилися, а через 7 років після знайомства Павло вступив до групи Сергія "Ляпис Трубецкой" (заснована в 1989 р.) в якості вокаліста. Колектив оголосив про свій розпад в 2014 році.
Головні теми