Інтерв'ю з Ларою Фабіан: "Чекаю Євробачення в Києві. Може, заспіваю з Джамалою"

Популярна співачка розповіла "Сегодня" про те, як любить познущатися над собою, чому намагається брати квитки на нічні рейси, що хоче зробити насамперед після приїзду до України і за що любить кулінарні ТВ-шоу.

- Ларо, цієї осені, 18 жовтня, у вас великий концерт у Палаці спорту в Одесі, а взимку, 2 і 3 грудня – два сольника в Палаці "Україна" в Києві. Що це буде за шоу? Чим ви маєте намір дивувати українського глядача?

- Я сама з нетерпінням чекаю, коли ж приїду до України з новим шоу. Мені здається, це найособистіша з усіх моїх програм – вона називається Ma Vie Dans La Tienne, що означає "Моє життя в твоїх...". Таку назву носить і мій останній альбом. До нього увійшли пісні, які я написала як любовні листи до моєї родини: мамі, чоловікові, дочці, найкращому другові. Це те, що виходить від мене, з глибин моєї душі. Але водночас я вважаю, будь-яка людина може послухати і уявити, що це його листи до її близьких людей. У них – про, здавалося б, найпростіше, але разом з тим – про найголовніше. Старі хіти, як Je T'aime і I Will Love Again, теж прозвучать: це досі найулюбленіші мої пісні. Я дарую іншим тільки те, що люблю сама. Мені здається, це дуже важливо – щоб артист, стояли не сцені, теж отримував задоволення.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Якось ви два місяці провели в Україні, на зйомках музичного фільму Алана Бадоєва "Мадемуазель Живаго". Що вам найбільше запам'яталося: українська кухня, люди, архітектура, щось ще?

- Я дуже люблю цю частину Європи. Україна, на мій погляд, – це унікальна слов'янська романтика, щедрість у всіх сенсах цього слова, красиві пейзажі, дивовижні пам'ятки архітектури, багата історія... Але перш за все – це дуже красиві люди, як зовні, так і внутрішньо. Я дуже люблю вашу країну, пишаюся своїм знайомством з нею і вважаю себе другом України.

- Уже думали над тим, як проведете тут вільний час? Якщо він, звичайно, буде...

- Якщо мені вдасться викроїти трохи часу між репетиціями, уроками співу (з Ларою на гастролі до сих пір їздить педагог з вокалу. – Авт.), саундчеками і концертами, я із задоволенням прогулятися по Одесі та Києву. Я люблю гуляти інкогніто, бродити пішки, не привертаючи до себе зайвої уваги. Я не з тих артистів, які водять за собою "свиту". Хотілося б зайти до якогось затишного ресторанчику, де можна спробувати місцеву їжу: я дуже люблю готувати, і якщо мені подобається щось, питаю у кухаря рецепт. Пам'ятаю українські страви: борщ, вареники, деруни... Може, вийде спробувати щось одеське, приморське, чого в іншому регіоні вашої країни не готують, а тільки в Одесі. Подивимося. Сувеніри я зазвичай не скуповую – не фанат пам'ятних дрібничок. Як на мене, найважливіші сувеніри – це спогади, які залишаються після зустрічей з новими людьми. Те, що в пам'яті, важливіше якихось речей, нехай навіть красивих і корисних.

- У вас, як у популярної артистки, концертний графік розписаний на рік вперед. Як ви почуватиметеся – жити, знаючи, де ви будете наступного року, що робитимете?

- Концерти заплановані заздалегідь, так. Однак я не знаю точно, де я буду і що робитиму через рік, про це краще запитати у мого менеджера (сміється). Зараз я працюю над новим англомовним альбомом, який вийде 2017-го. А потім буде новий тур, пов'язаний з ним. Але я не загадую наперед і не вирішую, що в моєму житті тоді-то і тоді-то має статися. Я просто живу – тут і зараз. А там вже як доля розпорядиться.

- Ви імпульсивна людина? Чи виникають думки зробити якийсь авантюрний вчинок, наприклад, зібрати валізу і кудись полетіти?

- Ви хочете знати, чи тягне мене на пригоди? Ви знаєте, напевно, ні. Моя найбільша пригода – це музика. Завдяки їй мені випав унікальний шанс прожити не одне, а кілька життів, зіграти різні ролі, складати пісні, багато подорожувати, побачити світ у всьому його різноманітті, бути почутою людьми з різних країн і, сподіваюся, різних поколінь... Чого ще можна бажати? Зірватися з місця і поїхати... Напевно, це мрія самотнього втомленого людини. А мені від кого їхати? Я мама і дружина – у мене чудова дочка і люблячий чоловік. Якщо вже збирати валізу в дорогу, то не одну, а цілих три – на кожного з нас по валізі. Життя саме по собі велика пригода. У кожній дрібниці з нашого повсякденного життя прихована якась авантюра, загадка – досить придивитися, щоб помітити це. Буває так, що людям набридає те, що у них є, і вони поспішають кудись, шукають щось трохи краще, свіжіше. А я задовольняються тим, що маю, і ціную кожну, здавалося б, дрібницю: поцілунок коханої людини, втішне слово одного, чашку кави, випиту в приємній компанії, обід вдома, на кухні, з родиною... Щастя близько, ближче, ніж нам здається. Але іноді потрібні роки, щоб це зрозуміти.

- Ви брали участь в Євробаченні-88. Зайняли не перше – четверте місце, але все одно стали світовою зіркою. Як вам здається, що все-таки головне для артиста: офіційні нагороди, які допомагають в розкручуванні, чи визнання публіки?

- Євробачення – це дивовижний досвід, мені було всього 18 років! Але я не можу сказати, що після участі в цьому конкурсі я злетіла і стався якийсь стрибок у моїй кар'єрі – я ж не перемогла. Знадобилося ще кілька років, щоб про мене заговорили, спочатку в Канаді, а потім вже у Франції, Бельгії. Звичайно, це велика честь – отримати високого рівня нагороду і визнання професіоналів світової музичної індустрії. Але куди більше для артиста означає контакт з публікою. Якщо він є, ти успішний артист. І я роблю все, щоб цей контакт був і не переривався. Любов публіки значить більше, ніж всі пам'ятні статуетки, разом узяті. Можна не виграти жодного конкурсу і навіть в них не брати участь, але бути любимим мільйонами.

- Знаю, ви дивилися Євробачення цього року і привітали Джамалу. А які емоції викликав у вас її виступ?

- Номер Джамали здався мені приголомшуючим, досконалим як художньо, так і емоційно. Її пісня, її голос, то, про що вона співала, – все це дуже зворушило мене. Я вірю, що історія прабабусі Джамали і її народу так само зворушила мільйони людей по всьому світу, і якщо ще не змусила, то обов'язково змусить їх почитати історію і більше дізнатися про кримських татар і Крим. Я б хотіла зустрітися з цією чудовою співачкою. Може, ви передасте їй, що я запрошую її на один з моїх українських концертів? Була б щаслива побачитися з нею в Одесі чи Києві – де їй буде зручніше.

- Обов'язково передам! Зараз вже відомо, що конкурс прийматиме Київ. Але ви через соцмережі пропонували провести конкурс в Одесі – у вас з цим містом пов'язані якісь приємні події?

- Чому я висловилася за Євробачення в Одесі? Як на мене, це прекрасний привід показати це місто всьому світу – адже воно заслуговує, воно унікальне! Київ уже проводив Євробачення, і мені здається, було б справедливо, якби цього разу столиця поступилася і гості конкурсу побачили іншу Україну – південну, приморську, курортну. Від цього ваша країна тільки виграла б економічно. І я б із задоволенням приїхала – як гість. Може, і приїду, якщо запросять, чому ні? Я могла б, наприклад, заспівати дуетом з Джамалою в фіналі. І, повірте, зробила б все, щоб це був грандіозний фінал.

- Багато українських шанувальників чекають ваш концерт, щоб почути легендарну Je Suis Malade. Це дуже драматична пісня, зі своєю особливою історією, її називають передсмертною запискою Даліди... Ви пам'ятаєте, як виконували її вперше?

- Перш за все, це золотий фонд французької естради – пісню написали Серж Лама і Аліс Дона, і першим її виконавцем був саме Серж. Даліда заспівала по-своєму, в своїй прекрасній інтерпретації. У моєму репертуарі цей хіт звучить інакше – вже багато років я не мислю свої концерти без Je Suis Malade. Але для мене це, насамперед, не стільки пісня Даліди, скільки важлива частина французької пісенної культури. Вічна естрадна класика, якщо коректно так сказати. Я намагалася проникнутися її лірикою і мелодійністю, вкласти в неї свою історію.

- Експерти періодично складають рейтинги наймелодійніших мов, і в трійці лідерів – українська, французька та італійська. Ви співали на багатьох мовах, яка мова вам, як співачці, здається наймелодійнішою?

- У кожної мови є своя мелодика і ритміка. А рейтинги – це все одно щось штучне. Ось здається вченим, що ця мова мелодійна – значить, вона на першому або другому місці. Я співаю переважно французькою і англійською, рідше іспанською та італійською, експерименту заради пробувала російською, турецькою, на івриті... І у мене немає ніякого рейтингу мелодійності мов. Я б хотіла послухати традиційну українську музику і більше дізнатися про ваші народні пісні.

- Вас назвали на честь героїні роману Пастернака – Лари. У російській мові є приказка: "Як ви човен назвете, так вона і попливе". Чи вплинуло ім'я на вашу долю і ваш характер?

- "Доктор Живаго" – літературний шедевр, і мене дійсно назвали на честь Лари Пастернака. Але, на відміну від героїв цього твору, моє життя досить просте (сміється). На щастя чи на жаль, не знаю, вона позбавлена цих всіх драматичних перипетій. Перш за все я дочка, дружина і мама. Можете мені не вірити, але моє повсякденне життя схоже на життя більшості жінок. Я навіть пісню про це написала, вона називається Quand Je Ne Chante Pas, що означає "Коли я не співаю".

- Вам доводилося зустрічатися з багатьма відомими людьми: артистами, політиками. Зустрічами з ким з них ви дорожите найбільше?

- Значення зустрічі в нашому житті не залежить від статусу людини: ми всі оточені прекрасними людьми, і їм не обов'язково бути співаками або президентами, щоб ми цінували їх за доброту, порядність, мудрість. Я не ділю людей на категорії – ось з цими престижно спілкуватися, а з тими не так престижно. Не посади і не гроші красять людину. Але, звичайно, я була дуже схвильована, коли вперше на власні очі побачила Барбру Стрейзанд. Я її фанатка, пам'ятаю, як у мене в кімнаті висів її плакат! Взагалі, її музика, образ і особистість мене дуже надихають. Напевно, вона вирішила, що я якась дивна, тому що я розмовляла з нею не як колега з колегою, а як збентежена дівчина з кумиром, у якого вона не знає як автограф попросити (сміється).

- Ви самоіронічна людина? Чи вмієте посміятися над собою?

- Звичайно, ще й як! Напевно, це тому, що в мені бельгійські гени: бельгійці люблять над собою познущатися. Вони абсолютно позбавлені пафосу. Як на мене, немає нічого смішніше людини, яка занадто серйозно до себе ставиться. Треба вміти бути смішним і дурним, безглуздим і незграбним. Я можу бути жахливо недолугою, ляпнути щось невпопад – ну і що? Я жива людина, це частина моєї натури. Хтось скаже: "Як можна?" А хто сказав, що не можна? Невже потрібно постійно себе контролювати і боятися, як би хто чого не подумав? Можливо, такі люди існують, але це точно не я. Не хочу за такого роду побоюваннями пропустити життя.

- В одному з ваших інтерв'ю я читала, що ви постійно потрапляєте в різні курйозні ситуації – можете машину на стоянці переплутати або спертися рукою на торт. Яка кумедна ситуація з вами сталася за останній час?

- Кумедні речі стаються постійно. Наприклад, недавно я їздила до Стокгольма, пішла прогулятися, а потім, вже ввечері, взяла таксі, щоб повернутися в готель. По радіо звучала пісня Вітні Х'юстон I Wanna Dance With Somebody. Я була в гарному настрої і почала підспівувати. Таксист почув і сказав: "Мадам, мені здається, у вас непоганий голос. Вам варто взяти участь в телешоу "У Швеції є талант". Але одного вашого співу недостатньо – треба поставити номер". Це було дуже мило (сміється).

- Наскільки складно поєднувати гастролі і сімейне життя? Як ваша дитина і чоловік зустрічають вас після довгих розлук – щось готують, дарують? Чи, можливо, вони подорожують з вами?

- Моя дочка ще дуже маленька, вона ходить до школи і тому не може їздити за мною на гастролі. Але вона приходить на мої концерти, коли я виступаю в Брюсселі. І я намагаюся не бути відсутнім вдома надовго. Іноді навіть беру квиток на нічний літак після концерту, щоб бути поруч, коли Лу прокинеться вранці. Чоловік іноді подорожує зі мною, але не завжди. Родина – це мій пріоритет. А стосовно готування... Так, смачно поїсти ми любимо (сміється). А ще ми дивимося кулінарні шоу, тому що дочка мріє стати кухарем, коли виросте.

- Ларо, ви дуже добре виглядаєте, час абсолютно над вами не владний. Які у вас обов'язкові ритуали краси? Що підтримує вас у формі?

- Дякую за комплімент. У мене немає жодних ритуалів, я просто намагаюся харчуватися здоровою їжею і вести здоровий спосіб життя. Все починається з того, що ви їсте і як живете, чи уникаєте надмірностей у всьому, чи вмієте справлятися зі стресом. І чи є поруч з вами люди, яких ви кохаєте. Кохання – це дійсно відповідь на більшість наших запитань. Прописна істина, але я в цьому переконуюся сама кожен день, що коли жінка не кохає, коли вона позбавлена любові, вона в'яне.