ТОП-5 найдорожчих автомобілів світу, на яких можна заробити

Купівля раритетних та унікальних машин – непогана інвестиція, навіть якщо вони і коштують мільйони! Зате з роками мало втрачають у вартості, а деякі і зовсім як дріжджі на батареї: стоять собі в гаражах – і ростуть у ціні. Видання "АвтoВecти" обрало найдорожчі "колісні інвестиції" – як раритетні, так і цілком сучасні.

У середині серпня цього року на аукціоні sotheby's, який відбувся під час конкурсу елегантності в каліфорнійському місті Пеббл-Біч, з молотка пішла найдорожча в світі колекція автомобілів. 22 унікальні екземпляри, яких їхній американський власник збирав кілька десятків років, були продані за суму в 67 мільйонів доларів!

Як водиться, під час торгів багато з цих машин побили рекорди вартості для своїх моделей. Наприклад, найдорожчою машиною цього аукціону стала Ferrari 250 LM 1964 року, яка пішла за 17,6 мільйона доларів. Астрономічна сума, здавалося б. Але, виявляється, це – середній цінник, є машини куди дорожче! І світове лідерство тут поки також тримає Ferrari.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Lykan Hypersport, 2013 гoд - $3,4 млн

Думаєте, Bugatti Veyron – це дорого? Вже ні. Ліванська компанія W Motors представила в кінці січня 2013 року перший арабський суперкар Lykan Hypersport, який за ціною легко переплюнув "Вейрона", що став легендарним! При цьому арабський гіперкар вже встиг стати кінозіркою, знявшись у сьомому "Форсажі", і дебютував як мінімум у 4 відеоіграх. План випуску серійних машин – всього 7 штук, хоча компанія отримала більше сотні заявок з усього світу.

У створенні Lykan Hypersport брали участь не тільки самі ліванці, але і визнані європейські авторитети – інженери німецького тюнінг ательє RUF, що "заряджає" спорткари Porsche, специ з італійського підрозділу компанії Magna Steyr, дизайнери з Studiotorino і багато інших. На доведення середньомоторного суперкара до серійного виробництва пішло шість років. З "фішок" машини – повністю світлодіодна оптика, інкрустована діамантами, фари з титановими "лезами", шкіряні сидіння, прострочені золотою ниткою, a також кермо, яке за рахунок вбудованого інтерактивного дисплея виконує роль приладової панелі.

Заводиться гіперкар допрацьованим 6-циліндровим "оппозитом" Porsche об'ємом 3,7 літра, за допомогою яких дух турбокомпресорів зняли 780 к. c. і 960 Нм тяги. На вибір запропоновані 6-ступінчаста секвентальная КПП або 7-ступінчастий поршевський "робот" PDK. Максимальна швидкість гіперкара – 385 км/год, а на розгін до "сотні" йде 2,8 секунди. І за все це араби попросили 3,4 мільйона доларів! Причому до машини в подарунок додаються унікальні годинники Cyrus Klepcys ціною понад 200 000 доларів.

Lamborghini Veneno, 2013 гoд – $4 млн

Спорткар Veneno від Lamborghini – яскравий приклад того, як за допомогою ділової хватки і гучного імені можна "наварити" мільйони, не докладаючи до цього великих зусиль. У 2013 році цю модель італійська марка подарувала сама собі до 50-річчя, вразивши публіку ціною і ексклюзивністю. Але по суті лише пустила пил в очі: конструктивно Veneno виявився ґрунтовно перелицьованою і трохи доопрацьованою моделлю Aventador – машиною більш масовою і не особливо молодою на той момент. І їхав Veneno не особливо швидше, незважаючи на знижену за рахунок карбону вагу і виграючи на розгоні до 100 км/год всього одну десяту секунди – 2,8 секунди проти 2,9.

По техніці і відкритий і закритий спорткари не відрізнялися: один і той же 6,5-літровий мотор V12 (на Aventador він розвиває 700 к. c., a для Veveno форсований до 750), однаковий 7-ступінчастий "робот" у парі з повним приводом, одна і та ж підвіска зі штовхаючими штангами.

Фінансовий "вихлоп" від ідеї з Veneno так сподобався людям в Lamborghini, що проект вирішили продовжити. Та восени того ж 2013 року був розсекречений відкритий Veneno Roadster. І якщо машин з жорстким дахом зробили всього чотири, то родстерів було випущено вже дев'ять штук. Родстер оцінили дешевше купе – "всього" в суму близько 3,7 мільйона доларів. Що, зрозуміло, також нікого не зупинило – всі 9 машин були благополучно розкуплені.

Maybach Exelero, 2005 гoд – $8 млн

Захмарна вартість автомобільних раритетів зрозуміла – історична та колекційна цінність, ностальгія за минулим і все таке. Але і в наш вік періодично з'являються автомобілі, ціна на які важко вкладається у свідомості простого смертного. Взяти до прикладу розкішне концептуальне купе Maybach Exelero, представлене в 2005 році...

Величезний спорткар довжиною аж 6,2 метра був розроблений компанією Daimler на замовлення виробника шин Fulda. Причому прототип був не банальним виставковим макетом на мускульній тязі, a абсолютно працездатним автомобілем для демонстрації нових шин Fulda. Тому в основі цього нереального на вигляд купе лежав абсолютно реальний серійний седан Maybach 57. Від нього ж був узятий і 6-літровий бітурбовий V12, форсований до 700 к. c.

Сам концепт важив 2,6 тонни, але це не заважало скаженому мотору "вистрілювати" купе до 100 км/год за 4,4 секунди і набирати максимальну швидкість у 351 км/год, причому шини Fulda на цьому прототипі могли витримувати і 370 км/год. Exelero не простоював і фактично працював ходовою лабораторією для випробування покришок. Але в 2011 році, за даними Top Gear, тестова служба машини закінчилася: "Екселеро" був викуплений американським репером Birdman (Брайаном Вільямсом), який віддав за прототип суму в 8 мільйонів доларів. Люблять ці репери ефектні і пафосні штучки, не шкодуючи свого гаманця...

Bugatti Type 57SC Atlantic, 1936 гoд – $38 млн

Побитий Ferrari світовий рекорд аукціонної вартості автомобіля до цього тримався 4 роки. А встановив попередню цінову межу чарівний небесно-блакитний Bugatti Type 57SC Atlantic 1936 року випуску, який замовив собі барон Віктор Ротшильд. І в травні 2010 року на аукціоні Gooding and Company ця машина пішла з молотка за $38 000 000, поступившись Ferrari копійками!

Захмарна ціна пояснюється не тільки тим, що машиною володіла знаменитість. Просто Bugatti Type 57SC Atlantic випустили всього три штуки, з яких до наших днів в оригінальному вигляді існують лише два з них. Atlantic був створений особисто Жаном Бугатті, який використовував для кузова легкий, але дуже вогненебезпечний сплав магнію і алюмінію, який називався "електрон". Варити такі кузовні панелі звичним зварюванням було не можна, так що деталі кріпилися на каркас заклепками, які, за задумом Бугатті, були виведені капелюшками назовні.

Bugatti Type 57SC Atlantic, який встановив аукціонний ціновий рекорд (номер шасі 57374), був куплений передостаннім власником (ним був колекціонер автомобілів Пітер Вілльямсон) ще в 1971 році за $59 000 і перефарбований у початковий світло-блакитний колір. Тепер машина виставляється в приватному музеї Mullin Automotive Museum в місті Окснард (Каліфорнія). Вцілілий другий автомобіль чорного кольору "живе" в колекції американського модельєра і збирача автомобілів Bugatti Ральфа Лорена. А ось доля третього Atlantic з шасі номер 57473 склалася менш райдужно: в 1955 році машина потрапила під поїзд і була відновлена лише до середини 70-х.

Ferrari 250 GTO, 1962 гoд – $38,1 млн

Ferrari 250 GTO Berlinetta 1962 року з номером шасі 3851GT – саме цей раритетний спорткар поставив 14 серпня 2014 року новий світовий рекорд за ціною автомобіля, коли-небудь проданого на аукціонах. На американських торгах Bonhams у Каліфорнії ця машина пішла з молотка за оглушливі $38 115 000! Що ж такого в цій машині, раз за неї просять держбюджет невеликої країни?

Машини сімейства компанія Ferrari 250 GTO випускала з 1962 по 1964 роки. Зроблено було всього 39 штук, і всі вони збереглися до наших днів. Причому версія GTO була не просто спорткаром, a машиною, омологірованою для гонок категорії FIA GT3, про що і говорить абревіатура моделі (GTO – Gran Turismo Omologata). А цифра 250 позначала обсяг кожного циліндра в кубічних сантиметрах. На машину ставився 3-літровий V12 потужністю 300 к. c. у парі з 5-ступінчастою "механікою". Були зроблені і кілька варіантів з 4-літровим мотором V12.

Першим власником проданого на аукціоні Ferrari 250 GTO був гонщик Жо Шлессер, a сама машина відома своїм другим місцем у гонці Tour De France Automobile в 1962 році. Але є в історії цієї машини і трагічна сторінка: у тому ж році французький гірськолижник Анрі Орейе потрапить на ній у фатальну аварію на перегонах. Розбиту машину пізніше відновить сама компанія Ferrari і з 1965 року її власником стане італійська родина Віолаті, що зробила стан у сфері сільського господарства та виробництві мінеральної води.