В Україні погано приживаються концесії: причини невдач

Наприкінці вересня Державне агентство автомобільних доріг ("Укравтодор") повідомило, що конкурсні заявки обох претендентів – української компанії "Українські транспортні магістралі" і французької Bouygues на будівництво першої в Україні концесійної дороги Львів – Краковець не відповідають умовам концесійного конкурсу.

Серед іншого, виявилося, що претенденти не можуть забезпечити фінансування робіт з будівництва дороги ні за рахунок власних, ні за рахунок залучених коштів (вони повинні були фінансувати проект на рівні 85%).

Суть концесії полягає в тому, що держава, визнаючи свою неготовність самостійно впоратися з конкретним завданням, тимчасово продає приватному партнеру своє право на володіння і користування певним майном.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Після цього в "Укравтодорі" визнали, що для реалізації проекту необхідно переглянути раніше затверджені урядом умови конкурсу, зокрема, знайти компромісне рішення щодо його фінансування, щоб умови були прийнятними для інвесторів і держави. Інші компанії, що проявили на початку року інтерес до реалізації даного проекту, просили перенести конкурс на 2016 р. або відстрочити його реалізацію до поліпшення економічної ситуації в Україні.

Чому концесії важливі для України

Концесія є однією з форм державно-приватного партнерства.

Закон України "Про концесії" визначає її як надання органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (званим в даному контексті концедентом або концесієдавцем) на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) права на створення та/або управління (експлуатацію) якого-небудь об'єкта, за умови взяття концесіонером на себе певних зобов'язань по відношенню до об'єкта концесії, майнової відповідальності і частині можливого підприємницького ризику.

Для держави концесія вигідна тим, що воно:

• привертає приватні гроші, зберігаючи власність над об'єктом;
• може підвищити ефективність управління об'єктом, передавши його приватній особі, за рахунок цього посилити конкуренцію в галузі і якість надаваних послуг.

Концесіонер отримує:

• доступ до раніше недоступних для нього привабливим і стратегічно важливим економічним об'єктам;
• розподіл ризиків;
• державні гарантії повернення вкладених коштів (як мінімум, істотною їх частини).

Концесії ефективно застосовується у міжнародній практиці більше ста років. За даними Світового банку, в країнах, що розвиваються на частку концесій зараз доводиться до 70% контрактів, які держава укладає у сфері транспортної інфраструктури (залізниці та автомобільні дороги, морські та аеропорти). На сьогодні концесійні договори укладаються в чотирьох десятках країн, включаючи Францію, Німеччину, США, Великобританію, Італію.

Для України концесії необхідні тому, що в осяжному майбутньому в держави не знайдеться ні коштів, ні необхідного управлінського ресурсу для приведення в порядок ряду критично важливих для економіки та життя громадян галузей.

Досвід українських концесій

У нашій країні закон про концесії був прийнятий в 1999 р. Про проект дороги Львів-Краковець вперше почали говорити 16 років. Багато говорилося і про інші проекти "Укравтодору", про передачу в концесію аеропорту Бориспіль. Але справ не було.

У квітні 2011 р. Кабмін розширив список концесійних об'єктів. Крім активів "Укравтодору", вітроенергетики та пам'яток архітектури до них були додані вугледобувні підприємства та підприємства ЖКГ. Після цього в концесію були передані декілька вугільних шахт і деякі об'єкти централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Причому для ЖКГ концесія має особливу важливість, тому вже давно зрозуміло, що без бізнесу держава не здатна самостійно змінити плачевну ситуацію в цій сфері. Але при цьому важливо щоб державна влада змогла забезпечити баланс інтересів концесіонера і обслуговуваних їм громадян, в умовах існуючих прогалин у законодавстві могла в потрібний момент втручатися в хід виконання концесійної угоди, щоб забезпечити безперервність надання послуг.

Повертаючись до проекту дороги Львів-Краковець, – він вважається пілотним, його успіх або невдача буде впливати на долю майбутніх концесійних об'єктів. На його прикладі можна показати загальні правила гри. Фінансування здійснить приватний інвестор, якому протягом 45 років з моменту запуску дороги будуть повертати кошти (за законом, термін концесії не може бути менше 10 років і більше 50 років). Вся зібрана плата за проїзд буде надходити до держбюджету, а там гроші розподілять між "Укравтодором" та інвестором. Якщо інтенсивність руху на магістралі виявиться недостатньою, щоб повернути інвестиції, то борг перед концесіонером ляже на держбюджет. Але як фінансові ризики будуть розподілені між державою та інвестором, в "Укравтодорі" поки не можуть сказати.

Потенційно привабливим об'єктом концесії можуть бути українські морські порти. Закон поки не дозволяє цього, але на сьогоднішній день більшість цих портів знаходиться в складному стані.

Тому уряд шукає модель управління галуззю, включаючи приватизацію або концесію.

При цьому глава Фонду держмайна Ігор Білоус нещодавно заявив, що концесія портів несе безліч ризиків, якщо її здійснювати за нинішніми законами. "По-перше, можливі маніпуляції з формулою підрахунку концесійного платежу. У світі прийнята схема: чим більше концесіонер інвестує в об'єкт, тим менше концесійний платіж – і навпаки. Мета такої схеми – збільшити віддачу об'єкта завдяки якості активу. Але в Україні концесійна ставка прив'язана до коефіцієнта фондовіддачі (коефіцієнту обороту основних засобів): що нижче фондовіддача – то нижче концесійна плата. А щоб знизити фондовіддачу, достатньо всього лише завищити балансову вартість основних фондів, переданих у концесію. "Крім цього, глава ФДМУ пропонує скоротити на законодавчому рівні максимальні терміни концесії (наприклад, в Європі ці терміни не 50, а 15-20 років), дозволити передачу в концесію не псується, а виключно терміналів.

У Верховній раді зареєстровано законопроект про внесення змін в концесійне законодавство (№4237а від 03.07.2014 р). Але вже більше року він лежить без руху.

У чому запорука успіху концесій

Ключовою передумовою ефективної діяльності в умовах концесії є наявності довіри між партнерами. При цьому відзначимо, що сфера державно-приватного партнерства характеризується тим, що досягнення спільної мети спочатку нерівноправні партнери фактично зрівнюються у своїх повноваженнях. Так відповідно до ст.3 Закону "Про державно-приватне партнерство", одним із принципів такого партнерства є рівність перед законом його учасників. Але в наших умовах у відносинах між "приватниками" і державою завжди існуватиме ризик можливих зловживань з боку другого. У зв'язку з цим законодавство містить низку гарантій для приватного партнера. Однак реальна ефективність таких гарантій поки не перевірена практикою. Зате держава демонструє свою необов'язковість відносно деяких вимог законодавства, вносять тим самим додаткові сумніви в уми потенційних партнерів.

Наприклад, за даними Мінекономіки, станом на кінець 2014 р. в Україні реалізувалося 210 договорів концесії. Однак в реєстрі концесійних договорів державного та комунального майна, який веде ФДМУ, значаться лише 146 контрактів (частина з яких до того ж вже не діє). Так, факт реєстрації або нереєстрації договору концесії не впливає на його силу. Але реєстрація є законодавчо обов'язковою, і те, що чиновники не виконують її, може служити ілюстрацією загального ставлення держави до прав та інтересів приватних партнерів.