"Газпром" втрачає проекти в Європі та Китаї

Російський газовий монополіст "Газпром" програє в Європі – реалізація проектів "Турецький потік-2" і "Північний потік-2" опинилася під питанням через ускладнені відносин з Туреччиною і претензії Єврокомісії. А масштабний контракт з Китаєм на $400 млрд може скоротитися вчетверо і навіть виявитися збитковим через звалені нафтові ціни, до яких прив'язана ціна газу, пише Газета.ru.

За десять місяців 2015 експорт російського газу до Європи (основний ринок "Газпрому") виріс на 11% і склав 118 млрд кубометрів, свідчать дані Федеральної митної служби РФ. Середня експортна ціна в січні-жовтні склала $233,9 за 1 тис. кубометрів. Для порівняння, в аналогічний період минулого року середня ціна була $323 за 1 тис. кубів.

За прогнозами голови East European Gas Analysis Михайло Корчемкін, в цілому в 2015 році експорт до Європи складе близько 155 млрд кубометрів (мова йде про країни ЄС та Туреччини), що приблизно на 10 млрд кубів більше результатів попереднього року.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Основним споживачем російського газу в Євросоюзі в 2015 році була Німеччина

"Але зростання забезпечене заниженою базою – в кінці минулого року "Газпром" скоротив обсяги експорту в Європу в надії припинити реверсні поставки з ЄС в Україну", – уточнює експерт. Сам "Газпром", правда, тоді заявляв, що скорочення постачань не було – компанія лише відмовилася надати контрагентам додатково запитані обсяги.

Газова монополія не розкриває обсяги постачань, проте за даними Фонду національної енергетичної безпеки, основним споживачем російського газу в Євросоюзі в 2015 році була Німеччина. За дев'ять місяців вона закупила 32,4 млрд кубометрів газу.

Туреччина, яка не входить до Євросоюзу, є другим за величиною контрагентом "Газпрому". За оцінками експертів газового ринку, за дев'ять місяців вона закупила більше 21 млрд кубометрів. Але з Туреччиною у "Газпрому" виникли найсерйозніші проблеми.

Росія забезпечує близько 60% споживання газу Туреччини. Однак після інциденту зі збитим російським літаком російсько-турецькі відносини загострилися, і турки почали говорити про відмову від газових постачань з Росії. Туреччина вже домовилася з Азербайджаном про прискорення реалізації проекту трубопроводу, по якому буде надходити газ з азербайджанського родовища "Шах-Деніз". Також турки ведуть переговори з Катаром про постачання зрідженого природного газу. Ізраїль заявив про те, що розглядає можливість поставок газу в Туреччину зі своїх родовищ "Тамар" і "Левіафан". Навіть Іракський Курдистан заявив, що готовий постачати до 10 млрд кубів на рік.

Росія забезпечує близько 60% споживання газу Туреччині

Втім, раніше експерти ринку зазначали, що у Туреччини просто немає інфраструктури для заміни російського газу. З Росії газ надходить по трубопроводу "Блакитний потік", а також транзитом через Україну. Передбачалося, що після 2019 року, коли закінчиться термін російсько-українського транзитного договору, Росія не буде його відновлювати, а 14 млрд кубометрів, які Туреччина отримує через Україну, будуть поставлятися новою трубою, що отримала назву "Турецький потік".

Газопровід повинен був пройти через Чорне море до Туреччини, а далі через турецьку територію до кордону з Грецією, де передбачалося зробити газовий хаб, звідки б вже російський газ розподілявся європейським споживачам. "Турецький потік" – альтернатива "Південному потоку", від якого Росія була змушена відмовитися через претензії Єврокомісії.

Потужність альтернативного газопроводу повинна була скласти 63 млрд кубометрів на рік, аналогічно ПдП. Проте Росія і Туреччина не змогли виробити єдиної думки з приводу потужності. Турки заявляли, що їм достатньо і однієї нитки, якраз, щоб отримувати ті самі 14 млрд кубів, які б випали після припинення українського транзиту.

Але у зв'язку із загостренням відносин з Туреччиною, проект "Турецький потік" взагалі опинився під загрозою зриву, переговори за ним припинені. При цьому, за оцінками Михайла Корчемкіна, Росія вже вклала в нього близько $15-18 млрд.

Крім "Турецького потоку", монополія ініціювала "Північний потік-2" – паралель вже діючого "Північному потоку". ПнП-2 – це дві гілки загальною потужністю 55 млрд кубометрів, як і у ПнП-1. Труба повинна бути прокладена по дну Балтійського моря до узбережжя Німеччини.

Акціонерну угоду щодо ПнП-2 було підписано 4 вересня, в проекті взяли участь німецькі E.On і BASF, австрійська OMV, британо-нідерландська Royal Dutch Shell і французька ENGIE (колишня Gaz de France). Для реалізації проекту буде створена спільна проектна компанія New European Pipeline AG, де "Газпрому" належатиме контрольний пакет (51%). Решта акціонерів, крім французів, отримають по 10%, ENGIE – 9%.

Однак і цей проект зустрівся з перешкодами. Україна і низка країн ЄС виступили проти другого "Північного потоку". І якщо позиція України та Словаччини зрозуміла, то Польща і країни Балтії економічно нічого не втратять. Однак поляки і прибалти вимагають у Єврокомісії заборонити реалізацію проекту, оскільки він, на їхню думку, порушує законодавство Євросоюзу.

Йдеться, зокрема, йде про так званому Третьому енергетичному пакеті ЄС, який забороняє одній і тій же компанії займатися поставками газу і його транспортуванням. Саме через Третього енергопакету Росія була змушена відмовитися від "Південного потоку". Втім, що стосується ПнП-2, то акціонери проекту вже заявляли. що він буде реалізований в повній відповідності з нормами ТЕП.

"Ні "Турецького", ні другого "Північного потоку" не буде, – упевнений Корчемкін. – Турецька – через стосунки з турками, а ПнП-2 Брюссель або заборонить відразу, або затягне видачу дозвіл на будівництво труб в Німеччині. Залякування імпортерів російського газу – це сильний аргумент на користь перемикання на газ з інших джерел".

Східний "фронт"

Член експертної ради Союзу нафтогазопромисловців Росії Ельдар Касаєв нагадує, що "Газпром", як і колись, покриває близько третини газових потреб Європи, а й паралельно – націлився на Азію, насамперед на Китай. "За прогнозами, до 2030 року потреба Китаю в газі зросте, а споживання вугілля понизиться", – говорить експерт.

Поки Росія поставляє на азіатські ринки тільки скраплений газ з проекту "Сахалін-2", щоправда, майже 90% від цих обсягів (10 млн тонн) поставляється в Японію. Але в Азії саме Китай найбільше зацікавлений в постачаннях газу, у тому числі – російського.

У Китай Росія має намір постачати газ за двома трубах – "Сила Сибіру" і "Алтай" ("Сила Сибіру-2"), потужність яких складе 38 млрд кубометрів на рік і 30 млрд кубів відповідно. За першим проектом вже укладено контракт на $400 млрд, що припускає постачання протягом 30 років. Запуск труби планується наприкінці 2017 – початку 2018 року.

Китай знизив прогнози темпів зростання своєї економіки, що відіб'ється на паливному балансі країни. А для Росії при нинішніх цінах на нафту поставки газу в Китай будуть збитковими.

Масштабні проекти газопроводів в Китай можуть виявитися вкрай невигідні Росії, так як для їх реалізації потрібно вкласти понад $80 млрд, і велика ймовірність, що ці кошти не окупляться. Це пов'язано як з протяжністю газопроводів, так і з ресурсною базою, яка також може виявитися недостатньою, але головне – з остаточною ціною на газ для китайських споживачів.