Як російська криза вдарить по Україні

Виступаючи 17 грудня в ефірі одного з польських телеканалів, президент Петро Порошенко заявив: "Мета України – не те, щоб було гірше Росії. Мета – домогтися миру на нашій землі". Ця фраза прозвучала в контексті обговорення обвалу російського рубля і того, як це може вплинути на розвиток ситуації в Донбасі.

Максимальне погіршення політико-економічної ситуації в Росії мало відповідає інтересам України. Нинішня війна називається гібридною, в тому числі й тому, що з одного боку, Україна і Росія ведуть збройну боротьбу, а з іншого – торгують, залишаються тісно пов'язаними економічно. Саме економічний аспект вказує на те, що якщо завтра Росія – гіпотетично – просто пропаде зі світової арени, то Україна позбудеться проблем, пов'язаних з її існуванням, але отримає нові, обумовлені зникненням колишнього сусіда. Але ж крім економічних аспектів, є ще особистісні та соціальні фактори.

Вплив рубля на гривню

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Керівник Diamond Age Capital Advisors Слава Рабинович вважає, що в результаті обвалу курсу рубля всі країни СНД чекає "конкурентна девальвація". Про це він написав 19 грудня в Facebook. "Після competitive devaluation Путіна будуть ненавидіти вже всі жителі СНД. Він залишить після себе випалену землю на всьому пострадянському просторі, і навіть за його межами". В економічному словнику роз'яснюється, що конкурентна девальвація – положення в світовій фінансовій системі, при якому країни змагаються для досягнення низького обмінного курсу національної валюти, щоб допомогти вітчизняній промисловості.

Олена Білан з Dragon Capital налаштована менш трагічно. Вона зазначає, що "український і російський валютні ринки не пов'язані між собою безпосередньо. Вплив девальвації рубля на Україні буде здійснюватися через економічні зв'язки двох країн, в основному – через канал зовнішньої торгівлі". Але потрібно враховувати, що половину обсягу імпорту в Україну з Росії займають енергетичні товари (газ, нафтопродукти, вугілля), ціна на які формується в доларах США на світових ринках.

Деякі аналітики припускають, що одним з можливих факторів, що впливають на курс гривні, є дії українських банків, що мають російські кредити, – вони зацікавлені в падінні гривні слідом за рублем.

Станом на 17 грудня, якщо орієнтуватися на офіційні курси валют, то російський рубль з початку 2014 року ослаб по відношенню до долара США на 107,6%. Гривня за цей же період знизилася по відношенню до долара на 97,4%. По відношенню до євро рубль ослаб за той же період на 87,7%, а гривня – на 79,2%. Рубль ослаб і безпосередньо до гривні: було 39,63 рубля за 10 гривень, а стало 42,84 рубля (мінус 8,1%).

Дефіцит на внутрішньому ринку

Навіть у кращі часи економіка України потребувала сировину та ресурси, що одержувала з-за кордону. Ситуація зараз багато в чому ускладнилася. На додаток до традиційних нафти і газу з Росії ми змушені закуповувати вугілля та електроенергію.

Газ доводиться імпортувати, тому що поставки з Європи ростуть, але поки не можуть задовольнити всі потреби України. Необхідність в електроенергії виникла через дефіцит вугілля на ТЕС, що сталося внаслідок війни в Донбасі. Спроба імпорту вугілля з ПАР закінчилася міжнародним скандалом.

Деяким українським ТЕС вже довелося перейти з вугілля на газ, але газова альтернатива дорога. За даними ДТЕК, собівартість 1 кВт⋅год електроенергії, що виробляється газомазутним блоком на Трипільській ТЕС, складає 2 гривні, а вугільним – 0,86 гривні.

До закупівель електроенергії доводиться вдаватися тому, що вона дозволяє відразу ж ліквідувати дефіцит потужності в енергосистемі, та й обходиться дешевше, ніж отримана з газу. Але нагадаємо, що до недавнього часу Україна не тільки не купувала електроенергію за кордоном, а й експортувала її.

Закупівлі електроенергії технічно можливі тому, що в колишніх республіках СРСР існувала єдина енергосистема. Тому в даний час системи в Україні, Росії, Молдові, Білорусі працюють паралельно. Між цими країнами укладено угоди про так званих взаємних перетоках. Надлишки електроенергії перетікають в ту країну, де в даний момент є її недолік. Оператори енергосистем періодично підводять консолідовані підсумки, і, як правило, виходять в нуль.

Непроста ситуація склалася і на ринку мінеральних добрив, з якого українські виробники давно намагалися "видавити" росіян, але в нинішніх умовах по деяких позиціях самі не зможуть задовольнити потребу аграріїв. Наприклад, на ринку аміачної селітри частка російської "Єврохіму" в 2009-2010 рр. досягала 20-25%. Торік Міністерство економічного розвитку і торгівлі для продукції компанії збільшило ввізне мито втричі, звинувативши компанію в демпінгу. Але зараз українські заводи на Донбасі простоюють, тому аграріям навесні може не вистачити вітчизняних азотних добрив.

Крім того, все паливо для українських АЕС надходить з Росії. Уряд покладає великі надії на зростання потужності, видаваної АЕС, а поставки ядерного палива хоче диверсифікувати. Обіцяно, що на початку 2015 року перші касети американської компанії Westinghouse будуть завантажені в активну зону реактора Південно-Української АЕС. Разом з тим, Україна за січень-липень цього року імпортувала з РФ ядерного палива на $ 389 млн, що на 73% більше, ніж роком раніше. Але за інформацією агентства Росбалт, росіяни призупинили постачання обладнання для споруджуваного в Україні заводу з виробництва ядерного палива, оскільки українська сторона не підтверджує початкові наміри про його використання.

Скорочення збуту через падіння внутрішнього споживання в Росії

При погіршенні економічної ситуації в Росії закономірно скоротиться внутрішній попит на багато товарів, особливо промислової групи, що відіб'ється на експорті з України. Де-факто у зовнішньоекономічних відносинах країнами обрані протилежні стратегії: Росія – підвищення автономності, Україна – збільшення відкритості. Індикатором відкритості економіки аналітики вважають співвідношення обсягу зовнішньої торгівлі та ВВП. Відповідно до даних Світового банку за 2012 р, цей показник у Євросоюзу дорівнює 84%, в України – 110%, у Росії – 52%.

В середньому за 2000-2013 рр. в українському товарному експорті на частку ЄС припадало 28,1%, Росії – 23,5%. Але з урахуванням експорту послуг (прокачування газу) частка російського ринку була вищою: 28% проти 26% (у 2012 р). У 2013 р частка Росії в товарному експорті України впала до 23% з піку в 29% в 2011 р, а в товарному імпорті стала мінімальною за 10 років (30%).

За спостереженнями Інституту економіки РАН, ринки країн в останні роки поступово відмежовуються один від одного – в структурі торгового обороту динаміка основних для обох країн товарів (сировина, метали, машинобудування) була протилежною. Так частка мінеральних продуктів в експорті Росії з 2000 р по 2013 рр. зросла майже наполовину, перевищивши 70%, в імпорті України – скоротилася на третину. Частка сільгосптоварів в імпорті Росії скоротилася в 1,7 рази, а в експорті України – зросла в 2,7 рази.

У результаті, якщо в 2000 р структура експорту Росії відповідала імпорту України на 54%, то в 2012 р вже на 39%, а відповідність українського експорту імпорту Росії скоротилося за той же період з 41 до 34%. А чим менше структура експорту однієї країни відповідає структурі попиту інший, тим менше можливостей для збільшення зовнішньоторговельних зв'язків. Але все одно абсолютна величина російських ринків для ряду категорій українських товарів залишається значною.

Україна поставляє до Росії не тільки метали та вироби з них, а й продукцію з високою доданою вартістю, так до 40% експорту займає продукція машинобудування, на сусідню країну до недавнього часу припадала приблизно половина імпорту вітчизняного машинобудування. Деякі його галузі майже повністю працювали на російський ринок (електродвигуни та генератори, ядерні реактори, вагони і локомотиви, деталі для літаків та ін.). Перевести ці обсяги на інші напрямки вкрай складно. І справа не тільки у високій конкуренції на багатьох ринках, а й у тому, що вітчизняна продукція часто не відповідає технічним вимогам, що пред'являються до неї на ринках далекого зарубіжжя. Робота в цьому напрямку ведеться, але вона нешвидка і витратна.

Статистика показує, що частка українського експорту в Росію в серпні-вересні 2014 скоротилася до 17% – найнижчого показника за останнє десятиліття (у 2011 р цей показник становив 33%). А експорт у Росію знизився з $ 1,8 млрд доларів в місяць в середині 2011 р до $ 0,8 млрд – у третьому кварталі 2014 р.

Прем'єр-міністр Яценюк нещодавно заявив на засіданні уряду: "Експорт України почав диверсифікуватися завдяки тому, що ЄС відкрив свій ринок для українських товарів, і ми збільшили обсяг експорту туди на $ 1,3 млрд і одночасно зменшили торгівлю з Росією на $ 2,5 млрд" .

Обсяги зовнішньої торгівлі України, млн доларів

Дані НБУ за підсумками 2012 р

Частки країн у зовнішній торгівлі,%

Джерела: НБУ, Інститут економіки РАН

Виробнича кооперація

У минулому році, коли Україну зазизвали в Митний союз, багато говорилося про виробничі альянси. Така кооперація існує і зараз, але як спадщина радянських часів. Говорилося, наприклад, що оборонно-промисловий комплекс України на 80% пов'язаний з Росією, а поставки його продукції в Росію досягали $ 500 млн на рік. Але одночасно з цими розмовами РФ давно почала займатися імпортозаміщенням. Процес цей дорогий і нешвидкий, тому потреба в українській продукції ще довго зберігатиметься. Так українськими двигунами, виробленими на запорізькій "Мотор Січі", в даний час оснащуються практично всі російські бойові і транспортні вертольоти. Росіяни налагодили випуск своїх двигунів, але в них використані українські деталі, а повну заміну ними українських двигунів російські військові вважають недоцільною через більшу ціну. Дніпропетровське КБ "Південне" продовжує роботи з технічного нагляду та продовження термінів служби найпотужніших російських стратегічних ракет шахтного базування РС-20. Без участі КБ "Антонов" неможливий випуск і модернізація літаків "Ан".

Зменшення російських інвестицій

Потреби України в інвестиціях гострі і практично безмежні. І якщо зараз інвестиції з Росії (безпосередньо або через офшори) практично неможливі, то в міру нормалізації відносин між країнами російський бізнес тією чи іншою мірою, але зверне увагу на наш ринок. Ймовірність і величина цієї уваги будуть залежати від гостроти ситуації в самій РФ і тяжкості втрат її економіки в умовах нинішньої кризи.

Точка зору європейців

У середині грудня країни ЄС провели саміт, темою якого стало майбутнє російсько-європейських відносин. Вони не стали вводити нових загальноросійських санкцій і пом'якшили риторику на адресу Москви. "ЄС має працювати з Росією, це має стратегічне значення. Ми повинні підштовхнути Росію до виходу з української кризи і продовжити працювати з нею з ключових міжнародних питань", – сказав Маттео Ренці, прем'єр-міністр Італії. А канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що Євросоюз розгляне питання про зняття санкцій з Росії "за умови збереження територіальної цілісності України".

Зарубіжні ЗМІ відзначають, що деяка зміна позиції пов'язана з кількома причинами. По-перше, ймовірно, Європа почала втомлюватися від цієї конфліктної ситуації. По-друге, наростають сумніви в подальшій значущості санкцій, які "створюють в Росії щось подібне менталітету-барикади, і російський народ не відвернеться від Путіна". До того ж санкції частково впливають на розвал повільно створюваного в Росії громадянського суспільства – люди зараз менше висувають політичних вимог владі, оскільки побоюються опинитися в очах більшості співгромадян "посібниками" Заходу, від якого "всі біди в країні". По-третє, Європа визнає деяку шкоду від російської кризи для європейської економіки, який складається хоча б у тому, що чим більше ослабне рубль, тим менше європейських споживчих товарів куплять росіяни і менше туристів виїдуть з країни.

Тому Федеріка Могеріні, високий представник ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки, заявила: "Я хочу чітко позначити: складне економічне становище Росії – це не хороша новина. Ні для жителів Росії, ні для України, ні для ЄС, ні для решти світу". Але якщо якесь пом'якшення позицій лідерів ЄС і відбувається, то воно не означає, що криза подолана – мова всього лише йде про бажання повернути її в контрольоване русло. При цьому Москва продовжує розглядатися європейцями як недружній елемент.

Фактор особистості Путіна

Особливість Путіна як політика полягає в тому, що він не визнає поразок і не приймає рішень під тиском. Таким тиском в його розумінні є і нинішнє погіршення економічної ситуації в країні. "Прес-конференція Путіна 18 грудня в черговий раз показала, що у президента немає жодної ідеї або концепції, за допомогою якої можна було б вийти з нинішньої кризи, – підкреслює німецька газета Sueddeutsche Zeitung. – Більше того, є підстави вважати, що економіка для Путіна другорядна, оскільки патріотичний пафос і розмови про російського ведмедя, якого не можна підпорядкувати, поки що виконують поставлені перед ними завдання і згуртовують народ і президента". Мотивацію Путіна в конфлікті з Україною пояснив політолог Станіслав Бєлковський: "Метою анексії Криму і війни в Донбасі для Путіна було бажання вийти з Бараком Обамою в першу чергу, з Ангелою Меркель – у другу – на переговори про долю миру. Тобто Путін домагається любові Заходу. Ні Україна, ні Крим не мають ніякого значення в цьому сенсі. Якби він вважав, що за допомогою Киргизії можна викликати до себе любов Заходу, він займався б Киргизією".

Ментальність більшості росіян

"Дивлячись на таблички з курсами обміну валют, прості росіяни поступово усвідомлюють, наскільки серйозна нинішня ситуація", – пише британський журнал The Economist, називаючи це явище перемогою холодильника над телевізором – у випадку, якщо продукти дорожчають, телевізійна балаканина про велич країни стає все менше правдоподібною. Але згідно з даними соціологів, переважна більшість росіян підтримує курс "партії та уряду". Як вважає Deutsche Welle, конспірологічна свідомість в Росії як і раніше сильна, і більшості бачиться за обвалом рубля хитра махінація "ворогів". Друга причина в тому, що значна частина населення Росії веде свою особисту війну з США. На їхню думку, у всіх проблемах винні американці. І чим гірше йтимуть справи в країні, тим наполегливіше будуть звинувачувати в цьому США. Третя причина – для більшості росіян цінності західного суспільства споживання представляються неважливими, принаймні – на словах. Заради "величі країни" громадяни цілком готові відмовитися від задоволення своїх потреб. Тому при погіршенні ситуації в ній, вони не пред'являють претензії до вищої влади, а навпаки, висловлюють їй ірраціональну підтримку. Правда, є й така думка, що "російський мужик" в певний момент може вмить змінити любов до влади на ненависть до неї ж і "взяти в руки ломаку".