Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Майже як Швеція: навіщо Україна купує сміття з Європи, Тунісу і Філіппін

8 жовтня, 07:37

Віталій Андронік

Українські переробні підприємства змушені купувати вторсировину за кордоном

/ Фото: Сергій Ніколаєв, "Сегодня"

Реклама

Швеція переробляє понад 99% відходів, і ще майже 700 тисяч тонн сміття імпортує з інших країн. Шведські родини окремо збирають папір, пластик, метал, скло, електроприлади, лампочки і батарейки. В окремі контейнери викидаються інші побутові відходи. Все це переробляється і використовується повторно або йде на добрива.

Україна теж імпортує відходи з інших країн. Але з іншої причини.

"Нам не вистачає сміття для переробки, тому доводиться його імпортувати"

В Україні близько сотні переробних заводів. З вторсировини вони виробляють сміттєві пакети, шини і навіть металопластикові вікна. Але більшу частину вторсировини підприємства змушені закуповувати за кордоном.

Компанія Polygreen займається вторинною переробкою поліетилену. На заводі переробляють близько 800 тонн поліетилену, з них максимум 30% – український пластик.

Фото: С. Ніколаєв

Фото: С. Ніколаєв

В Україні просто нестача вторсировини – склобою, пластику, макулатури. І не вистачає сортувальних ліній – їх всього 26, а потрібно 60, зазначає Дмитро Ануфрієв, генеральний директор Recycling Solutions. Причому на кожну сортувальну лінію потрібно 15-16 тис. сміттєвих баків.

"У це складно повірити, але нам дійсно не вистачає сміття для переробки, тому доводиться його імпортувати. А все тому, що в Україні поки що не налагоджений процес сортування та роздільного збору сміття", – розповідає Роман Гладишев, керівник виробництва товарів для будинку корпорації "Біосфера", до якої входить Polygreen.

Проте прогрес є. За словами Гладишева, ще 10 років тому практично всі пакети для сміття в Україні виробляли з первинної сировини. Хоча Європа на той час уже кілька десятиліть робила широкий спектр товарів народного споживання з вторсировини, в тому числі і пакети для сміття.

Читайте також: "Як я повністю відмовилася від пластика і пакетиків": розповідь еко-активістки

Купуємо сміття з Європи, Філіппін і Тунісу

Відходи пластика імпортуються переважно з країн ЄС, каже Дмитро Ануфрієв. На європейське сміття приходиться 31% всього імпорту. Значна частина ввозиться з Філіппін – 21% і Тунісу – 14%. Всього за минулий рік Україна імпортувала близько 100 тис. т відходів. Загальна вартість вторсировини становила близько 40 млн дол. З них близько 30 млн дол. припадає на ПЕТ (поліетилентерефталат, з якого роблять пластикові пляшки – Ред.), решта – на інші сорти пластика.

Незважаючи на те, що в Україні організовані пункти прийому склобою, його теж не вистачає. Склобій переважно ми завозимо з Білорусі, на неї припадає 78% сировини. Причому понад 90% склобою відсортовано (в т.ч. за кольорами) і очищено. Загальна вартість імпортованого склобою – близько 11 млн дол.

Також до України ввозиться макулатура для виробництв картонно-паперових фабрик. Загальна вартість – понад 80 млн дол. За 2018 р. понад 54% макулатури було ввезено з Російської Федерації, ще близько 20% – з Польщі.

Приватним підприємствам вигідніше закуповувати відсортовану вторсировину, ніж налагодити сортування в Україні, вважає Дмитро Ануфрієв.

"Більшість вторсировини, яка імпортується для українських виробництв, є якісно відсортованою. Наприклад, за видами матеріалу, таким, як види пластика: поліетилентерефталат (ПЕТ), етилен, стирол, пропилен, вінілхлорид, і за кольорами. Очевидно, що таке сортування зажадає або високого рівня усвідомленості населення, або значних інвестицій для сортувальних заводів", – зазначає він.

В Україні не вигідно сортувати побутове сміття

Сортування сміття приватними компаніями в Україні існує, це величезний бізнес, говорить Роман Гладишев. У нас краще налагоджена переробка виробничих відходів – заводів, великих магазинів і так далі. Це великі обсяги досить чистої і однорідної сировини, за які триває конкурентна боротьба між переробниками. І ціна на таку сировину через конкуренцію досить висока.

Але найбільший потенціал становить категорія побутових відходів. І основна проблема відсутності їх переробки – це відсутність культури роздільного збору сміття.

"Історично склалося, що всі відходи ми складаємо в одне відро. На сьогодні є люди, які готові сортувати сміття у себе вдома, але при цьому виносити ці відходи вони змушені в один бак. Саме факт того, що культура збору сміття в Європі вище, ніж у нас, є одним з важливих чинників того, що вигідніше купувати відходи в Європі. Займатися сортуванням сміття з одного відра – економічно не доцільно, тому що левова частка витрат у собівартості відходів – це сам процес сортування, який відбувається вручну", – зазначає Гладишев.

Фото: Д. Павлов

Фото: Д. Павлов / Фото: Данило Павлов, "Сегодня"

Щоб бізнесу було вигідно переробляти українське сміття, необхідно створити умови, при яких люди почнуть сортувати сміття у себе вдома. Але це не все. Потрібно забезпечити можливість людей викидати сміття окремо. Мало хто хоче возитися зі сміттям містом в пошуках пунктів збору вторинної сировини. Ну, і ще створити умови, при яких бізнес захоче інвестувати гроші.

"У моєму розумінні, це комплексне завдання. Одне без іншого не працюватиме. І якщо друга і третя умова лежать в області бізнес-рішень, то перша – це зміна свідомості людей. І це найскладніше завдання. Очевидно, що якщо гіпотетично припустити, що завтра в кожному дворі на місці одного бака з'явиться чотири для різних типів відходів, це не приведе до того, що більша частина наших співгромадян почне сортувати сміття у себе вдома. Для більшості наших співгромадян на сьогодні проблеми екологічного стану планети далекі і незрозумілі. Пояснюється це як низьким рівнем життя, так і відсутністю системної роботи щодо інформування людей ", – додає Гладишев.

Закон не допомагає

Згідно із законом "Про відходи" українці з 2018 року повинні сортувати сміття. За фактом закон не працює. І для цього є дві причини.

По-перше, виробники пакувальної тари, пива, мінеральної води та безалкогольних напоїв, молочної продукції не несуть відповідальності за подальшу утилізацію використаної упаковки. Вся відповідальність за утилізацію перекладена на місцеві бюджети.

"А оскільки у них немає на це відповідних коштів, у тому числі і на контейнери для сортування, то країна щорічно втрачає вагомий ресурсний потенціал для переробної промисловості", – говорить Дмитро Ануфрієв.

Фото: Г. Салай

Фото: Г. Салай / Фото: Григорій Салай, "Сегодня"

Інший бік – немає механізму контролю за виконанням закону, немає реальної волі до його реалізації. А організація збору відсортованих відходів вимагає створення інфраструктури і грошей.

"Це завдання має розв'язуватися спільно: бізнесом і державою. З боку держави – створення чіткої прозорої законодавчої бази, впровадження освітніх програм, спрямованих на пробудження свідомості наших співгромадян, податкові пільги для бізнесу, який інвестує гроші у розв'язання екологічних проблем. Бізнес відгукнеться швидко, як тільки будуть створені привабливі з ринкової точки зору умови", – говорить Гладишев.

Ще одним непрацюючим законом може стати заборона пакетів. Нещодавно в парламенті зареєстрували законопроект № 2051-1. У ньому йдеться про заборону деяких видах поліетиленових пакетів з 2022 року. За поширення пакетів пропонують ввести штраф до 8500 грн.

Як розповідали новини "Сьогодні", в спробі позбутися "пакетних" гір людство вже мимоволі створило Велику тихоокеанську пляму – острів сміття величезних розмірів, що дрейфує на півночі Тихого океану.

Всі подробиці в спецтемі Життя без відходів

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...