В ОПЕК ухвалили рішення з видобутку нафти: кому це вигідно

На зустрічі ОПЕК+ у Відні 22-23 червня експортери чорного золота домовилися підняти видобуток на мільйон барелів на день, через що ціни на нафту впали. Таке рішення порахували компромісним. За оцінкою Bloomberg, нинішнє падіння навряд чи матиме сильний ефект на світові ціни – різкого обвалу спостерігати не доводиться.

Водночас, домовленість може стати тимчасовою, адже кожна сторона угоди вважає її не остаточною і передбачає перегляд, пише "Дело".

Саудівська Аравія

Ер-Ріяд став основним лобістом збільшення квот. Від обмеження видобутку страждає найбільше саме Саудівська Аравія. Королівству довелося обмежити низку соціальних програм і переорієнтуватися на інші джерела доходів. Крім того, попередні нафтові кризи зі скороченням видобутку призводили до скорочення частки Саудівської Аравії на нафтовому ринку, і зараз королівство вкрай негативно налаштоване до повторення помилок минулого. Тому країна максимально придивляється до своїх колег за ОПЕК, а також до Росії і США, щоб не опинитися за бортом нового переділу ринку.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Основним стимулом збільшення квот для Саудівської Аравії стали виробничі можливості. Останні припускають незадіяну розроблену інфраструктуру видобутку нафти, тобто джерела, які можна задіяти "від сьогодні на завтра".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Ситуація з виробничими можливостями в світі вкрай асиметрична, і майже повністю сконцентрована в Саудівській Аравії. Зараз королівство може добувати на 2 мільйони барелів на день більше, тоді як Ірак, Об'єднані Арабські Емірати, Росія і Кувейт мають вільних потужностей на 200-300 тисяч барелів на день кожна. Решта країн і зовсім вимірюють свої незадіяні потужності в десятках тисяч.

Росія

Позиція Росії стала найрадикальнішою і найзагадковішою для оглядачів. З 2016 року Росія досить довго торгувалася, перш ніж скоротити видобуток нафти, хоча сама активно закликала зробити такий крок ОПЕК. Ще на початку 2018-го, коли вже почалися розмови про збільшення квот на видобуток, Росія була проти такого сценарію, побоюючись нового витка падіння цін. Зараз росіяни виступали не просто за збільшення квот для країн. Переговорною позицією Москви було збільшення видобутку на 1,5 млн, що фактично означає майже повну відмову від квот 2016-го.

Сама Росія описує цю ситуацію як прагнення не "завищувати штучно ціни", оскільки це може вдарити по всіх. Російський президент Володимир Путін і зовсім висловлювався, що зростання цін на нафту може вдарити по росіянах через зростаючі ціни на бензин, а відповідно, і на логістичну частину вартості товарів. 

Реальні мотивації Росії розглядають з декількох перспектив. З одного боку, це може бути боротьбою за частку ринку з тими, хто не увійшов до угоди ОПЕК+. Перш за все тут йдеться про Сполучені Штати, які різко наростили свою здобич за останні кілька років. Незважаючи на те, що ні США, ні Росія не мають вільних потужностей, обидві країни мають можливість розконсервувати або навіть розробляти нові джерела. І в Москві можуть боятися просто упустити момент, програвши чималу частку ринку.

Інший варіант – це плани відкріпити ціни на газ від нафти. Зручна для Європи газотранспортна інфраструктура стала запорукою зростання експорту Росією газу вже кілька років поспіль. У комбінації зі збільшенням частки на ринку нафти газова експансія може перекрити низькі ціни на нафту.

Ще одне пояснення було фактично озвучено учасниками переговорів Саудівської Аравії і Росії на зустрічі у Відні. ОПЕК+ може стати чимось більшим, ніж ситуативне об'єднання. Об'єднання двох великих експортерів може бути каменем в город США і їх зростаючої експансії на ринку нафти, а також зміцненням позицій самого ОПЕК.

Іран, Ірак і Венесуела

Якщо з Росією домовитися у саудитів вийшло, то з самим ОПЕК виникли чималі проблеми. Головним серед незгодних виявився Іран, різко висловився проти зростання видобутку, хоча саме Іран останній рік різко нарощував видобуток і експорт. Однак після повернення американських санкцій проти Ірану частка цієї країни впала практично вдвічі. А це означає, що при нинішньому збільшенні квот країни фактично поділять нішу Ірану.

Висловився проти і Ірак. По-перше, із солідарності з Іраном, зовнішня політика якого багато в чому залишається орієнтиром для країни. Але важливіше для близькосхідної республіки залишаються чисто економічні стимули. Країна пережила серйозний економічний шок за час військових дій, а багато нафтових джерел залишалися поза її контролем. Однак переговорні позиції Іраку дуже сумнівні, адже країна навіть не виконала взятих на себе зобов'язань щодо скорочення видобутку нафти, і зараз фактично видобуває не тільки свою квоту, але і частину лівійської та ангольської.

Нарешті, розкритикували угоду і в Венесуелі. Країна, яка охоплена заворушеннями і перебуває під санкціями, насилу утримує свій правлячий режим. Підвищення цін на нафту залишається чи не єдиним варіантом виходу із затяжної кризи без втрати влади для Ніколаса Мадуро. Збільшення ж квот для цієї країни виглядає знущальним – раніше в країні обговорювалося, що ціна вище 110 доларів за барель є практично життєво необхідною умовою для держави.

США

Позиція Штатів неоднозначна, багато в чому завдяки президенту Дональду Трампу. Останній висловився на користь починання Саудівської Аравії і закликав інші країни ОПЕК підтримати рішення. Однією з причин може бути економічний удар по Ірану, з яким у США триває конфлікт. Але сам Трамп підкреслив, що завищені ціни на нафту негативно впливають на імпортерів, і США отримують несправедливо високі ціни. Раніше Трамп розкритикував ОПЕК за те, що ця організація, на його думку, підтримує світові ціни на нафту "на занадто високому" рівні.

З таким підходом не зовсім згодні нафтовидобувні компанії США. За останні кілька років США практично наздогнали Росію і Саудівську Аравію з видобутку чорного золота, і це, на думку експертів енергоринку, не межа. Вийшовши зі статусу імпортера нафти, американці впевнено розвивають інфраструктуру для її експорту.

Проте, навіть представники нафтовидобувних компаній США визнають, що нинішнє зростання цін за умов обмеженої пропозиції – небезпечний шлях. Різке зростання ціни може створити ризики дисбалансів і загрожує важким прогнозуванням, а значить і меншими інвестиціями в сектор, ніж можна було б очікувати від стійкого зростання.