Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Як у світі борються з бідністю

26 січня 2015, 12:00

Ряполов Костянтин

Реформи, субсидії на продукти і війна з людською лінню

Картина Е. Сорокіна «Жебрачка дівчинка-іспанка»

Картина Е. Сорокіна «Жебрачка дівчинка-іспанка»

Реклама

Бідність і спроби їй протистояти супроводжують людське суспільство з самої зорі історії. Уже в найдавніших державах, розташованих на території Месопотамії, в III тисячолітті до нашої ери були закони, що забороняють багатим гнобити бідних і вимагали надавати допомогу тим, кого сьогодні називають соціально незахищеними верствами суспільства – вдовам, сиротам, немічним.

Однією з найважливіших функцій держав Стародавнього Сходу було координування громадських зусиль і ресурсів для запобігання в неврожайні роки масового голоду серед бідняків. Для цього створювалися механізми накопичення запасів зерна з відносних надлишків. Це дозволяло в невдалі роки або зберігати ціни на доступному для бідняків рівні, або навіть організовувати адресну допомогу малозабезпеченим. Царі, жерці і знати займалися і тим, що нині називають філантропією: від своїх багатств жертвували найбіднішим на їжу та одяг.

Відносини з бідністю людство донесло і до наших днів. Але з розвитком цивілізації точкова допомога і пожертвування трансформувалися в державні програми та громадські ініціативи.

ТАКА РІЗНА БІДНІСТЬ

Одна справа, коли "я бідна людина" говорить індієць або житель однієї з країн Центральної Африки. І зовсім інакше ця фраза звучить в устах німця чи, наприклад, бельгійця. Тому є сенс говорити про те, що бідність буває різною.

АБСОЛЮТНО. Є так звана концепція абсолютної бідності, яка відштовхується від поняття межі бідності. Якщо ваш рівень доходу (або споживання) виявився нижче цього рівня, ви вважаєтеся бідним.

Межа бідності може бути національною або міжнародною. У першому випадку вона може виглядати як прожитковий мінімум. Він повинен забезпечувати можливість придбати споживчий кошик – набір найнеобхідніших (за мірками цієї країни і в цей період часу) товарів і послуг. Не факт, що на прожитковий мінімум дійсно можна вижити – в деяких країнах влада може робити його занадто низьким, піддаючись спокусі як поліпшити статистику, так і заощадити на соціальної допомоги офіційно визнаним біднякам.

Міжнародна межа бідності – це рівень доходу в $2 на день. Ще один рубіж – $1 на день – це вже міжнародний рівень бідності. Масштаби абсолютної бідності в світі вражають: на торішньому економічному форумі в Астані (Казахстан) повідомлялося: майже 1,5 мільярда людей живуть приблизно на долар в день, а дохід майже 2500 млн (близько 40% населення Землі) людина – менше $2 на день.

Боротьба в рамках концепції абсолютної бідності – прагнення дати якомога більшій кількості людей можливість елементарно вижити і забезпечити на самому мінімальному рівні базові потреби.

ВІДНОСНО. Інший поширений підхід – концепція відносної бідності. Нею, зокрема, керуються багато країн Європи. Наприклад, за методикою Організації з економічного співробітництва і розвитку до бідних відносять людей, чиї доходи нижче 60% від медіанного доходу суспільства. Цей найбільш медіанний дохід вираховується за складними формулами і являє собою якусь суму, при якій половина населення країни має більше, а інша половина – менше неї. Приміром, медіанна зарплата в Німеччині в 2012-му становила 26 191 євро на рік. Це означає, що половина німців отримує менше, а половина – більше цієї суми.

Ось і виходить, що в дуже багатьох країнах в число "бідняків" потраплятимуть люди, чиєму рівнем життя по-чорному позаздрять навіть "забезпечені" громадяни Індії чи Африки. Зате в багатьох суспільствах боротьба з бідністю більше схожа на згладжування майнової нерівності громадян, а не на пошуки способу вижити.

ПРИЧИНИ І СПОСОБИ ПРОТИДІЇ

Якщо для прикладу взяти людину, народжену в відсталою індійській провінції, та ще й у родині з нижчої касти, то можна говорити, що його бідність визначила сама доля. Теоретично, проявивши неабияку цілеспрямованість, силу волі і при наявності везіння, така людина може вирватися з тенет злиднів. Але на практиці ймовірність цього мізерно мала: навколишнє оточення і відчуте з молоком матері світогляд виключають навіть постановку такої мети, адже людина сприймає свою бідність як неминучість.

Є ряд об'єктивних причин, що зумовлюють масову бідність у багатьох країнах. Це – економічна відсталість, безробіття, низька продуктивність праці тощо. Дуже сприяє поширенню бідності та неконтрольоване зростання населення. Гарні в цьому плані також війни, громадянські конфлікти та інші політичні потрясіння, що призводять до масової міграції та порушують нормальну роботу економіки.
Відповідно, і заходи по боротьбі з бідністю повинні бути в першу чергу спрямовані проти головних породжуючих її чинників. Десь потрібно встановити мир. Десь – вжити заходів з обмеження народжуваності. І практично скрізь потрібно сприяти зростанню виробництва та модернізації економіки, а також матеріально підтримувати тих, хто опинився на краю прірви (посібниками, субсидіями і тому подібними пільгами).

СВІЙ ВИБІР. Зовсім інша справа – бідність громадян у благополучних країнах. Тут вона часто стає результатом власного вибору. "У Німеччині є люди, які вирішили бути бідними, – говорить українка Валерія Радомайер, яка більше 10 років живе в Мюнхені. – Як правило, німецькі бомжі свідомо обрали життя на вулиці. Їм подобається їхній шлях, позбавлений всякого тягаря відповідальності. Та й звичайна бідність часто теж усвідомлена: людина, наприклад, працює чотири дні на тиждень. Вона небагата, відмовляє собі в чомусь, але воліє працювати менше".

Такі ж добровільні жебраки є і в інших країнах. Наприклад, як каже колишній киянин, а нині житель Барселони Олександр Куринский:

"У частини іспанців це – стиль життя. Вони розважаються, подорожують, працювати не хочуть"

У подібних випадках, як не парадоксально, відносна бідність породжується багатством економіки: матеріальні домагання конкретної людини можуть виявитися скромнішими, ніж у середньому по суспільству, а напружуватися, як усі, він не хоче.

І звичайно, що більший обсяг соціальної допомоги в багатому суспільстві, то у більшої кількості людей може виникнути спокуса стати "бідним".

МОДЕЛІ. У різних країнах прийняті різні підходи до боротьби з бідністю. У США виходять з того, що бідність – це особистий вибір людини. Тому держдопомогу не повинна забезпечувати біднякам аж надто комфортне існування – всі отримують соцдопомогу в одному і тому ж обсязі. Зате такий допомогою (будь то фінанси або талони на харчування) охоплені всі нужденні – близько 15% населення країни. Систему соціального захисту в США відносять до так званої ліберальної моделі. Її дотримуються і деякі інші країни (наприклад, Великобританія і Японія).

В основі континентальної моделі боротьби з бідністю лежить розвинена система обов'язкового страхування. Відповідно до неї чим довше і плідно працює людина, тим вище у нього рівень соціального захисту (більше пільг, вище розмір допомоги). Таким шляхом пішли Німеччина, Нідерланди, Франція і деякі інші європейські країни.

У південних країнах Європи допомоги чекають не стільки від держави, скільки від родичів, так що усілякі пільги та субсидії з бюджету тут досить скромні.

І нарешті, рай для бідняків – скандинавська модель. Тут усім гарантовано високий рівень соціального захисту, нехай навіть ти не працював і ніколи не платив соцвнесків.

БАГАТА ЄВРОПА: ВСЕ ЗАХИЩЕНІ

Є країни, в яких, здається, взагалі неможливо стати по-справжньому бідним. У Бельгії, наприклад, соцстандарти досить високі навіть порівняно з іншими країнами Європи. "Тутешнє населення входить до трійки найбагатших у світі. Тим не менш, тут також є проблема соціальної нерівності, – говорить мешканка Брюсселя Вікторія Розендаал. – Іммігранти з менш розвинених країн – наприклад, Марокко та Туреччини – вважаються найбіднішими. При цьому населення постійно стежить за тим, щоб соціальні стандарти та виплати не урізалися. У грудні, коли уряд оголосив про плани скоротити соціальні виплати, пройшли чотири серйозні страйку в різних куточках країни".

Головну ставку в боротьбі з бідністю тут роблять на освіту. За словами Вікторії, не тільки бельгійці, але й іммігранти, які приїхали сюди жити, можуть безкоштовно пройти курси перепідготовки, вивчити мову і знайти собі роботу за допомогою соціальних служб. Також існують агентства по найму "Інтер" ("Тимчасова робота"), які допомагають з підробітком. Як правило, це некваліфікована робота, але вона добре оплачується, так що людина не тільки не помре з голоду, але і буде вести цілком пристойне існування.

НІМЕЧЧИНА. У цій країні життя влаштоване таким чином, що людина не залишиться ні голодним, ні без даху над головою. У вигляді соціальної допомоги держава гарантує певний прожитковий мінімум (для кожної ситуації він вираховується індивідуально і становить в середньому 700 євро). Причому це стосується всіх, хто постійно і легально проживає в Німеччині. Правда, соцдопомогу призначається тільки в тому випадку, коли людина може показати, що зробив усе від нього залежне, щоб забезпечити себе, але в нього не вийшло.

"Є люди, які, наприклад, взяли кредити і втратили всі – роботу, житло, здоров'я, – розповідає Валерія Радомайер. – У такому разі вони оголошують себе банкрутами. Вони можуть отримувати соціальну допомогу, щоб оплатити мінімальне житло і прожиток, але повинні працювати, якщо дозволяє здоров'я, і виплачувати борги, наскільки це можливо. Через сім років усі борги їм можуть списати. Після цього людина починає жити вже для себе. Я особисто знаю одного такого людини, і живе він не так уже й погано. Він працює, "зайве" віддає в рахунок боргів банкам, при цьому його діти вчаться, сім'я живе в тілом будинку, та ще й на відпустку вистачає".

new_image2_48

ІНДІЯ: СУБСИДІЯ НА ПРОДУКТИ

За міжнародними нормами більше половини населення Індії (близько 700 млн осіб) страждають від бідності, а кожна третя дитина голодує. І все це – після трьох з гаком десятиліть економічних реформ та урядових програм зі скорочення масштабів бідності. Якщо вам траплялися бадьорі звіти індійської влади про скорочення частки будинків (наприклад, з 37,2% в 2004-2005 фінансовому році до 21,9% в 2011-2012), не дивуйтеся: у цій країні людина, що заробляє в місяць понад $14 в селі і $17 в місті, бідним вже не вважається. Хоча за нормами ООН він не просто бідняк, а перебуває у крайній убогості.

"Офіційним" біднякам від держави покладена допомога – субсидовані продукти і паливо. Одна з наймасштабніших програм була ініційована влітку 2013 року, коли в результаті подорожчання продуктів харчування сотні мільйонів людей опинилися перед обличчям голоду. Уряд планував забезпечити кожному біднякові можливість купити 5 кг крупи на місяць за субсидованими цінами (кілограм рису, наприклад, коштував 3 рупії замість ринкових 40). На цю програму з індійського бюджету виділили $24 млрд. Правда, деякі індійські економісти відзначили, що проконтролювати цільове використання цих коштів неможливо.

Торік місцева влада оголосила про нові підходи в боротьбі з голодом: пріоритет тепер віддають прямої грошової допомоги.

СТАВЛЕННЯ. "Індійці не дивляться на бідність так, як ми, – каже мешканка Нью-Делі Світлана Гровер. – Днями хлопчик почав кидати скляні кульки в нашу машину. Від двох кульок залишилися невеликі вм'ятини, а третя розбила заднє скло. Батько того хлопчика сказав, що він бідна людина – пробачте і зрозумійте. І все на цьому. Чоловік поїхав, віддав $120 за ремонт (і це зі знижкою), і більше проблема не обговорювалася. І так у всьому: бідність не проблема, а факт, який нікого особливо не напружує".

new_image3_31

Допомога. Рис бідним в Індії продавали за ціною в 13 разів нижче ринкової.

ІСПАНІЯ: НАДІЯ НА РОДИЧІВ

В Іспанії соціальний захист не так розвинена, як, приміром, у Німеччині – тут за традицією розраховують на допомогу близьких, а не держави. Хоча є допомоги по безробіттю, тимчасовій непрацездатності, вагітності, догляду за дитиною тощо. Наприклад, подовгу непрацюючі отримують більше 400 євро, мають право на щомісячний повернення частини коштів, витрачених на оренду житла, користуються знижками на проїзд у транспорті і купівлю товарів в певних магазинах, можуть безкоштовно навчитися нової спеціальності тощо. Є й варіанти заохочення працевлаштування "хронічних" безробітних: якщо роботодавець взяв на роботу того, хто не працював більше двох років, то отримує від держави премію. А щоб заохотити здачу житла біднякам, власник такого звільняється від сплати податку на нього.

МИЛОСТИНЯ. "Я живу в Барселоні, одному з найбагатших регіонів Іспанії. Тут бідність, можливо, відчувається менше, ніж в інших регіонах, – говорить Олександр Куринский. – Але й тут є люди, які просять милостиню. Часто це молодь неформального вигляду, яка сидить з собачками і просить грошей на їжу для тварин. А еше – румуни, яких в Барселоні дуже багато. Вони або жебракують, або збирають металобрухт, папір та інше вторсировину".

Як розповідає Олександр, в Барселоні бомжі ночують не так на вокзалах, а в кабінах для банкоматів поряд з банками. Для бездомних є нічліжки, де можуть і погодувати.

Працюють різні програми благодійності. "У період різдвяних свят, наприклад, в супермаркетах було повно оголошень про збір продуктів для малозабезпечених", – згадує Олександр.

КОРЕЯ: СТАРИМ НЕ ПРИЗНАЧЕНА ПЕНСІЯ

В стрімко розвивається Південній Кореї також існує проблема бідності. "Тут бідними вважаються люди, які заробляють менше 10 млн вон у рік (на сьогодні це – $9200). У 2012-му близько 15% південнокорейців отримували менше 10 млн вон у рік. При цьому близько половини літніх людей отримували менше цієї позначки, – розповідає Аліна Бартулі, яка живе в Сеулі. – Справа в тому, що пенсійна програма з'явилася тільки в 1988 році, і щоб стати її частиною, треба витратити багато часу і зібрати чимало документів. Пенсію отримує лише третина людей пенсійного віку, а розмір її вкрай малий (базова пенсія – 200 тис. вон, або $180). Старим залишається сподіватися на підтримку дітей, компаній, в яких вони працювали, або на приватні пенсійні фонди".

ЗМІ НЕ ДОПОМАГАЮТЬ. Крім пенсій є спеціальні посібники для бідних, проте їх не можуть отримати літні громадяни, у яких є діти. Що стосується недержавної допомоги, тобто, наприклад, безкоштовні обіди для бідняків, які влаштовують численні церковні організації.

В Кореї існує "Прекрасний магазин", який приймає і продає старі товари за низькими цінами, а виручку використовує для надання допомоги нужденним.

Великі корейські корпорації теж час від часу виділяють кошти для допомоги бідним. "Ця проблема широко висвітлюється місцевими ЗМІ, – розповідає Аліна. – По телевізору щотижня показують шоу, де корейські знаменитості на волонтерських засадах допомагають бідним корейцям. Також транслюють документальні фільми про те, як нелегко живеться людям в нужді. Створюється враження, що діяльність ЗМІ спрямована на підвищення рівня самосвідомості населення по відношенню до проблеми бідності. Проте їм це поки не дуже вдається – люди, що живуть більш-менш благополучно, не особливо цікавляться іншими сторонами життя в Кореї. Та й я сама перед тим, як почала дослідження на цю тему, навіть не замислювалася, наскільки погана ситуація".

ЛАТВІЯ: 53 ЄВРО ПОСІБНИКИ НА МІСЯЦЬ

"Латвія сьогодні – одна з найбідніших країн ЄС. Тут середня зарплата становить близько 500 євро, а в "старих країнах" ЄС навіть соціальні допомоги більше", – розповідає рижанин Вадим Родіонов.

У жовтні, за даними латвійського міністерства добробуту, офіційно зареєстрованих незаможних в країні налічувалося 64760 осіб (близько 3% населення). Посібників їм було виплачено 3,457 млн євро – по 53 євро на брата. Максимальна посібник, на яке може розраховувати працездатний житель Риги, – 60 євро, пенсіонер – до 130 євро. Втім, багато що залежить від місцевої влади. Нещодавно, наприклад, ревізія Держконтролю виявила як "скупі" міста, де отримати допомогу дуже важко, так і занадто щедрі. Наприклад, виявився приклад, коли сім'я з трьох осіб отримувала сім різних посібників.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...
загрузка...