НБУ продовжує "чистку": скільки банків потрібно Україні насправді

У вересні минулого року Світовий банк заявив, що очікує консолідації банківського сектора в Україні і зниження кількості банків до 100 в 2016 р. "круглості" цільового показника говорить про те, що він визначений на вічко, методом "експертного оцінювання".

Розрахувати банки наперед

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Відповіді на питання "Яка кількість банків є правильним для конкретної країни?" не існує навіть теоретично. І на практиці банківська система різних країн не дозволяє виявити будь-які істотні закономірності.

Якщо орієнтуватися на розмір ВВП країни, то в Польщі (всього 60 банків) на один банк припадає близько $9 млрд, в США (6335) – $2,7 млрд, в Угорщині (140) – $1 млрд. Якщо дивитися на чисельність населення, то в тій же Польщі на 1 млн жителів припадає 1,6 банку, в США – 15 банків, а в Угорщині – 14 банків.

В Україні (120) зараз 1 банк доводиться на 2,8 млн осіб, І на 1 банк – $1,1 млрд ВВП ($132 млрд в 2014 р.). Якщо говорити про перспективу, то на чий досвід нам орієнтуватися? Якщо на польський, то виходячи з величини ВВП, нам потрібно 15 банків, а якщо США, то – 49. Якщо виходити з чисельності населення, то приклад Польщі дає нам 69 банків, а США – 645.

Статистика також показує, що кількість банків залежить від площі країни і принципу її держустрою. Так велике число банків в США і Німеччині (1800 банків усіх видів) визначається багато в чому саме тим, що це федерації. У цих країнах багато підприємств малого і середнього бізнесу, яким потрібні банки. А американський фінансовий ринок – найбільш розвинений в світі. Це означає, що і обсяг фінансових операцій в країні і просто кількість транзакцій там в рази більше, ніж десь ще.

Крім того, структура банківської системи країни неминуче несе на собі відбиток історичних традицій і національних особливостей. Так що досвід інших країн для України може бути тільки інформацією для роздумів, але не більше того.

Справа не в кількості, а в якості

Про те, що неможливо нормувати чисельність банків в конкретній країні, зрозуміло, знають у Світовому банку. Тому коли там визначили орієнтир "100", то виходили з якості існуючих українських банків, нинішнього розміру економіки країни і її стану.

Справа не в кількості банків, а в тому, що ефективність банківської системи України все ще перебуває на низькому рівні, тому Нацбанк і каже, що не просто закриває банки, а розчищає систему – в першу чергу від недобросовісних гравців, а потім і від "слабаків". Ситуація в економіці кардинально покращиться ще нескоро, тому банки, особливо невеликі, будуть продовжувати зазнавати труднощів з ліквідністю і виконанням нормативів. Так що робота по скороченню числа банків і їх укрупнення проводиться, ніби як, в інтересах всієї країни. Хоча практика показує, що стійкість банку залежить в більшій мірі від професіоналізму, чесності менеджменту і від ставлення акціонерів до установи, підтримки в скрутну хвилину, ніж від розміру капіталу.

Форсуючи процес укрупнення банків, НБУ видав постанову №58 від 4.02.2016, яким прискорене приведення мінімального капіталу банків до рівня, встановленого нині чинним законодавством (не менше 500 млн грн). Зокрема, тепер працюють банки, статутний капітал яких нижче встановленого мінімуму, зобов'язані наростити його до 120 млн грн до 17 червня 2016 р. до 300 млн грн – до 11 січня 2017 р. Тобто виходить, що деяким банкам потрібно буде наростити капітал за півроку на 180 млн грн! Звідки власники візьмуть ці кошти в нинішніх економічних умовах? Нацбанк сподівається, що ті, у кого немає "заначки", підуть на злиття банків. Але можливий і інший варіант, коли кошти для поповнення статутного капіталу будуть сформовані "за участю" грошей, які будуть виведені з самого цього банку, а потім в іншій обгортці будуть повернуті в нього ж. Якщо нагляд НБУ пропустить такі операції, то докапіталізувати таким чином банк навряд чи стане реально міцніше.

Чи потрібні країні невеликі банки?

В учасників банківського ринку деколи складається враження, що регулятор веде боротьбу з малими банками як з класом. Глава НБУ впевнена, що "коли 85 банків являють собою тільки 5% банківської системи, то це ненормально".

З одного боку, такі банки часом дійсно виконують невластиву їм роль казначейств, кас і організаторів "нестандартних" банківських послуг. Але з іншого боку, в ряді великих банків порушень не менше, і якщо закриття малого банку відбивається тільки на його власників і декількох сотнях-тисячі клієнтів, то крах великого банку приголомшує всю банківську систему країни і призводить до соціальної напруги.

Економічна теорія говорить, що будь-який банк виконує дві функції.

• Перша – забезпечення платежів між учасниками економії. Тут найважливіші фактори – стабільність і ефективність бізнес-процесів. У теорії, чим більший банк, тим менше його витрати, стабільніше він працює і більший прибуток отримує.
• Друга функція – бути мотором економіки, пов'язуючи інвесторів та одержувачів кредитних коштів. Тут банк виконує роль збирача і розподільника інформації, він оцінює ризики і підбирає можливості для інвестування. Великому банку легше впоратися з цим завданням, так як він консолідує більше інформації. Але дрібні банки здатні реагувати швидше і більш гнучко. Однак чим менше банк, тим більше ризик його краху в разі невдалих інвестицій.

Але у невеликих банків є і свої переваги: вони знаходяться ближче до клієнта, там швидше приймають рішення, вони добре знають специфіку регіону і його потреби. До того ж їх наявність збільшує в ряді аспектів рівень конкуренції в банківській сфері, що необхідно для економічного здоров'я всієї системи.

У питанні "відсіву" банків політики не менше, ніж економіки

І взагалі, яка різниця – великий або маленький? Є факти порушень – значить потрібно закривати. А якщо регуляторні вимоги виконує, закон не порушує? Так і нехай собі "цвітуть всі квіти".

Ризики, пов'язані з закриттям банків

Не потрібно забувати, що в питанні "відсіву" банків політики не менше, ніж економіки. Адже економісти стверджують, що макроекономічні ефекти від закриття малих банків знайти неможливо.

При оголошенні банку неплатоспроможним, його вкладники – фізособи отримають від Фонду гарантування вкладів відшкодування до 200 тис. грн. На 1.01.2016 р. фондом з початку його роботи було виплачено 65,9 млрд грн, а на 1.02.2016 р. – вже 76,9 млрд грн. Таких грошей і самого фонду немає, тому він залучає для виплат кредити, які бере у НБУ і Мінфіну.

Тим же, у кого депозити (разом в відсотками) перевищують 200 тис. грн, а також всім іншим клієнтам залишається чекати завершення ліквідаційних процедур і сподіватися на отримання залишків від розпродажу майна закритих банків. На практиці втрати по багатьом банкам є досить суттєвими, особливо для бізнесу. А також для держбюджету, який змушений покривати витрати ФГВФО, бо активи ліквідованих банків найчастіше невеликі.

Як тільки банк потрапляє в зону пильної уваги Нацбанку, у його менеджменту може з'являтися бажання вивести активи. Тобто своєю боротьбою з сумнівними операціями НБУ частково провокує їх наростання.

Якщо клієнти банку дізнаються про підвищену увагу до нього регулятора, то починають переводити кошти в інші банки, що погіршує фінансовий стан "підозрюваного" і створює проблеми з його ліквідністю. Але навіть якщо немає претензій до конкретного банку, але клієнти знають про що йде кампанії тиску на малі банки, тому частина з них завчасно переводить свої гроші в більш великі установи, що провокує погіршення фінансового становища невеликих банків.

Перспективи

Виходячи з поточних тенденцій і заяв офіційних осіб, можна припустити, що найближчим часом:

• продовжиться робота щодо докапіталізації всіх банків, які потребують цього. 18 лютого Нацбанк затвердив план по першій десятці, і почалося діагностування наступних 20 банків;
• 20 найбільших банків вже пройшли діагностику якості їх активів, 40 пройдуть її в цьому році, в 2017 р. НБУ має намір провести стрес-тестування залишилися на той час невеликих банків;
• навесні Нацбанк має намір запропонувати поправки в законодавство, що спрощують процедуру реорганізації банків і прискорюють її терміни до трьох місяців;
• в 2016 р. НБУ займеться перебудовою системи нагляду. Передбачається контроль за виконанням нормативів замінити оцінкою бізнес-моделі банку, а для запобігання ризиків необхідно визначати межі ризикових втрат;
• структура власності 29 банків досі не приведена у відповідність до вимог прозорості. Завершити цю роботу банки повинні до квітня цього року, в іншому випадку вони можуть бути визнані неплатоспроможними (в один їх банків на цій підставі недавно вже введена тимчасова адміністрація).

Оскільки помітною підживлення від вітчизняної економіки в цьому році банки не отримають, а зовнішні ринки запозичень для них залишаються фактично закритими, то до кінця року можна очікувати, що платоспроможних банків в Україні дійсно, як і хотів Всесвітній банк, залишиться близько 100.