В Україні зростає кількість іномарок з закордонними номерами

Україна намагається всі переваги безвізу, але таке відчуття, що це Європа кинулася в гості до нас. На машинах.

Кількість старих іномарок із закордонними номерами – зростає. Їх – сотні тисяч. Але, за кермом – наші громадяни, які готові платити штраф, але не розмитнювати авто – адже машини старше п'яти років законним шляхом ввезти не можна. Повз скарбницю пропливають сотні мільйонів. У парламенті зареєстровані проекти законів, що зобов'язують платити. Невже автомобільній вольниці кінець?

Зараз ми порівняємо два автомобіля за однаковою ціною. За дві тисячі доларів. На перший погляд, різниця очевидна і авто на європейських номерах виглядає куди привабливіше. Але, може бути, ми помиляємося. Може бути, головне не форма, головне – зміст. Давайте протестуємо.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Опель Кадет" вісімдесят сьомого року. Час, звичайно, зносив машину. Фарба на бортах облущується. Але зате – відкривається з брелка. Ручок на дверях немає. Біля дверей прекрасний музичний супровід. Скрипучі двері. Машина була бита і фарбована. Витрата палива 10 літрів. Максимальна швидкість, з огляду на вік машини, 90 кілометрів на годину. Потребує капітального ремонту. Кермо дуже важке. Немає гідропідсилювача. Скрипить, ледве повзе, але їде. Для машини 87-го року випуску ще нічого. Передачі недовключаются. Тест закінчено. Ручник не працює.

І перейдемо до другого примірника. Це машина 2006 року випуску. Фарба, принаймні, не облізла.

"Рено Лагуна". Витрата палива -5-6 літрів, їздила виключно по дорогах Європи. Максимальна швидкість 180 км/год. Ремонту не потребує. Сидіння значно комфортніше. Ключ. Ключ вставляється ось в таку ось нішу і натискаємо на кнопку "старт". Тихо спокійно завелася. Кермо дуже легке. Кермо – пушинка. Ця машина коштує дві тисячі доларів.

Але саме тільки такі напівживі "кадети" і можна буде купити на вторинному ринку, якщо заборонити або істотно обмежити ввезення старих іномарок. Вони будуть міняти господарів, але ніколи не впадуть в ціні до своєї реальної вартості – доларів сто від сили. Але поки до цього не дійшло, інтернет переповнений пропозиціями трохи порушити закон і стати співвласником автомобіля на європейських номерах. Автомобіля, який набагато дешевший, ніж український. Настільки дешевший, що всі штрафні санкції за його використання, виглядають смішними в порівнянні з офіційною розмитненням і українською реєстрацією.

Якщо ще півроку тому відкрито з камерою увійти в офіс, щоб купити старе авто з іноземними номкрамі було практично неможливо, сьогодні, особливо не соромлячись, пояснюють, що потрібно буде трохи обійти закон.

Затримати на рівному місці лише за те, що ви їздите на литовських номерах у поліцейських вийде, якщо ви чітко засвоїте певні статті законів.

Після всіх вступних, переходимо до процедури покупки.

Журналісти вибрали автомобіль, який знаходиться у Вільнюсі. Нам туди їхати не треба.

Фірма відправляє фахівців, які оглянуть і складуть повну картину.

Фахівці швидко добираються до машини, і ми можемо практично онлайн оглянути автомобіль за допомогою телефону.

При всіх недоліках, обраний автомобіль, в Україні коштує близько 10 тисяч євро, в Литві ж – 2400. Плюс від 900 до 1000 євро фірма візьме за посередництво. Разом, максимум 3,5 тисячі замість 10000.

Максимальний термін перебування, виходячи з легітимності техпаспорта – це до п'яти років.

Вибрали, узгодили, оплатили. Машина в'їжджає в країну з водієм з Європи. Але є нюанс. З водія потрібно зняти автомобіль. Адже його ввозять як транзитний. Для цього вам необхідно в його компанії здійснити невелику подорож до кордону.

У фірмі пояснюють, що в Чорнобильській зоні є маловідомий митний пункт, на який приїжджають водій з покупцем, там вони розгортаються, обмінюються документами і в'їжджають назад в країну.

З цього моменту ви є співвласником транспортного засобу спільно з яким-небудь хлопцем або фірмою в Європі. Кожні 10 днів ви зобов'язані виїжджати за кордон. Якщо ви цього не зробите, вас чекає штраф в розмірі 8,5 тисяч гривень. Штраф, як стверджують продавці, одноразовий. Схема настільки популярна, що їй вже користуються в країні за різними оцінками від 600 тисяч до 2,5 мільйонів людей.

Артем – середньої руки покупець автомобіля на іноземній реєстрації. Машину взяв не для розваг, а під бізнес.

Цікава деталь – нові українські автомобілі дійсно коштують недешево. Вже точно ніяк не дешевше, а іноді ще й набагато дорожче, ніж злегка старі іноземні аналоги.

Для того, щоб дізнатися, як справи у вітчизняного виробника, журналісти приїхали на легендарний запорізький автомобілебудівний завод.

Безлюдними вулицями величезного підприємства, слідують до головного показника життя заводу – відвантажувального майданчика.

У 2008 році ця площадка була заповнена вщерть. Сюди заїжджають понад 1000 автомобілів в день. Сьогодні не більше 25 виходить з конвеєра заводу, і то не кожен день.

"Якщо чесно, то треба опускати очі вниз. Не тільки мені, а й усім людям, які там в уряді за це відповідають. Тому, що якщо раніше автомобільний ринок був такий, що 620 тисяч автомобілів продавалося по Україні. В минулому році він був трохи більше 60 тисяч. Більше, ніж в десять разів падіння ринку", – говорить Микола Євдокименко Голова правління ЗАТ "ЗАЗ".

І раді б зробити авто дешевше, але обслуговування старих кредитів, узятих в доларах на переобладнання заводу, завищені (на думку автовиробників) податки, не дають зробити ціну конкурентоспроможною. При цьому, переобладнані під час економічного підйому 2008 року цехи заводу максимально роботизовані. Наприклад, на цій лінії, раніше працювало 20 осіб.

"В даний момент лінію обслуговують двоє операторів. Які знімають деталь в кінці лінії. І один оператор, який стежить за системою супроводу лінії", – говорить Василь Кривонос, заступник голови правління з виробництва.

Але машини працюють лише на кілька відсотків своїх можливостей. Велика честь ліній стоять. На заводі нарікають на керівництво країни, від якого очікують допомоги.

Перше. Не робити дурниць і не відкривати ринок для імпорту. І нових автомобілів, і, особливо, що були у вжитку. Прийнято закон, за яким зменшено акциз на вживані автомобілі. У парламенті нам говорили, шо це для людей. Так. Ми розуміємо, що це для людей. А тоді чому паливо, сигарети, алкоголь – на них збільшується акциз? Так? Це ж теж для людей?

Днями на сайті президента України з'явилося розпорядження, що дає надію вітчизняному автовиробникові зітхнути вільніше.

Але поки в Адміністрації президента, Верховної Ради та кабінеті міністрів продумують кроки з наведення порядку, кількість автомобілів на іноземній реєстрації в країні стрімко зростає. Мода на закордонні номери дісталася з Ужгорода, де це почалося ще в 90-і роки до Харкова.

У нехитрому експерименті журналістів по виміру кількості автомобілів, що проїжджають за годину по дорогах міст, встановили: в Харкові за годину по міській дорозі в одному напрямку проїжджає близько 35 автомобілів. У Києві за цей же час, 101. Ну, а в Ужгороді – близько трьохсот. Це приблизно половина трафіку. У потоці іноземних номерів депутати встигли розглянути непоганий додатковий дохід до бюджету.

Бажання отримати гроші з любителів поїздити в обхід закону, нардеп Максим Бурбак оформив в законопроект. І негайно в стінах Верховної Ради розгорнулася неабияка боротьба. Група депутатів протиставила йому інший закон, теж стягується плата з автомобілів з іноземними номерами, але в більш скромних розмірах. І саме цей законопроект під номером 5567 підтримують ті, хто ввозить ці машини в країну і ті, хто на них їздить.

Активна частина водіїв, які керують автомобілями з іноземною реєстрацією, об'єднуються в організації, готові до захисту свого права їздити на номерах чужих країн.

Чи доведеться демонструвати силу і згуртованість власникам іномарок? І чи можна обмежити імпортну вольницю не доводячи до соціальних потрясінь? Наскільки вдалося зрозуміти зі спілкування з власниками уживаного транспорту – компроміс можливий. Так їх безумовно хвилює – скільки доведеться платити. Але ще більше – куди підуть гроші? На ті ж дороги, наприклад? Або традиційно – в кишені чиновників?