Інтерв'ю з автором студії "Квартал 95" Валерієм Жидковим: "За освітою я інженер, але працював оперуповноваженим"

Ім'я: Валерій Жидков

Народився: 24 березня 1975 (Тамбов, Росія)

Кар'єра: сценарист, телеведучий, автор проектів студії "Квартал 95"

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Валерій закінчив Тамбовський державний технічний університет за спеціальністю "інженер-системотехнік". Після навчання служив в армії, потім два роки працював у міліції оперуповноваженим. Кар'єра в КВН у Жидкова почалася з команди "Тамбовські вовки", пізніше був капітаном команди "Тапкіни діти" (у цьому ж колективі грав Степан Казанін).

У 2003 році разом з колишніми кавеенщиками з Кривого Рогу переїхав жити до Києва. На базі цієї творчої групи і була створена студія "Квартал 95".

На сьогоднішній момент Валерій є ведучим двох програм ("Чисто NEWS" і "Вечірній Київ"), а також учасником "Вечірнього Києва", де виступає під псевдонімом "Тамбовський вовк".

Разом з дружиною Марією Жидковою виховує двох доньок – 11-річну Єлизавету і Софію, якій нещодавно виповнився рік.

- Валерію, ви народилися в Росії. Якою була ваша перша зустріч з Україною?

- Вперше у Києві мені вдалося побувати в 1999 році – це було ще за часів гри в КВН. У складі тамбовської команди "Тапкіни діти" ми приїхали до вас битися з командою з Кривого Рогу, яка називалася "95 квартал". Так собі команда, звичайно, була (посміхається). Саме тоді мені вперше в голову закралася думка, що непогано було б жити в такому красивому місті. Через чотири роки я і Степан Казанін (також брав участь у складі "Тапкіних дітей". – Авт.) вже грали у Вищій лізі в Москві за "95 квартал": хлопці запросили нас посилити їхній склад, тим більше що наша команда на той момент вже почала потихеньку розвалюватися. Ми погодилися. Але, на жаль, той сезон для "Кварталу" був невдалим, ми не дійшли навіть до півфіналу. Але хлопці не сумували і вирішили перебиратися з Кривого Рогу до Києва – нібито з'явилися перспективи роботи на телебаченні. Нам зі Стьопою запропонували приєднатися. Ось так ми, власне, і стали жителями вашої столиці.

- Пам'ятаєте свій перший день життя в Києві?

- Чітко! Я їхав до Києва через Харків на поїзді. Тут мене зустрів наш автор Серьога Шефір, і ми заїхали з ним пообідати в якесь кафе. Там у мене вкрали гаманець з усіма заощадженнями – 50 доларів. Ось таким був мій перший день життя в Києві (сміється). Хоча багато хто тоді в цьому побачив хороший знак. З тих пір минуло вже 12 років.

- За ці роки ви не змінили громадянство?

- Ні, я як і раніше громадянин Росії, але у мене є вид на проживання в Україні. У мене є всі права, крім можливості голосувати на виборах. Я, звичайно, сильно засмучений з цього приводу, але якось переживу (посміхається).

- Скільки років життя в Києві пройшло, перш ніж ви відчули, що стали заможною людиною?

- Напевно, рік. У якийсь момент я зміг собі дозволити знімати однокімнатну квартиру на Лівому березі, чому був безмежно радий. Коштувало це моторошно дорого – трохи більше 200 доларів на місяць. З часом до мене переїхала дружина, яка до цього залишалася в Тамбові, і донька, якій було всього півроку. Пам'ятаю, як під час прогулянки ми випадково забрели в магазин побутової техніки і вирішили купити музичний центр, заздалегідь не плануючи цього, ми просто взяли і витратили гривень 500. Ось тоді я вперше відчув, що у мене з'явилися вільні гроші. До цього ж моменту я 12 років займався КВН, не отримуючи за це ніяких грошей, але віддаючи цьому практично всі свої фізичні й моральні сили. З часом ми змогли купити квартиру, кредит за яку, щоправда, вдалося виплатити якимись нелюдськими зусиллями. Хоча зараз згадуєш все це як щось веселе і забавне.

"Чисто News". Веде вже п'ять років разом з Володимиром Зеленським.

- А це правда, що ще під час участі в КВН ви встигли попрацювати в міліції?

- Так, мені вдалося випробувати на собі багато цікавих професій. Я закінчив інститут за спеціальністю "інженер-системотехнік". До речі, нещодавно з подивом дізнався, що в українському шоу-бізнесі є ще одна людина з такою ж освітою – ведучий Андрій Доманський. І він теж, як і я, за цим фахом не пропрацював і дня. Ще в інститутські часи КВН поглинув мене настільки, що кожну сесію я здавав з великими труднощами і зазвичай найпізніше. Вже через три дні після захисту диплома я був у Збройних силах. Рік відслужив, а коли повернувся на "громадянку", зрозумів, що потрібно якось заробляти собі на життя. Півроку перебивався незрозумілими заробітками – зараз навіть не пам'ятаю, за рахунок чого в той час жив. Зрештою батько побачив мої терзання і митарства і порекомендував мене своїм знайомим з міліції. У цій сфері він сам пропрацював усе життя – пройшов шлях від рядового до полковника. І ось після шестимісячної підготовки я став оперуповноваженим. Уявляєте, мені навіть пістолет не побоялися видати (посміхається)! На щастя, в роботі не довелося його застосовувати, оскільки працював у відділі по боротьбі з економічними злочинами, і всі злочинці, з якими я стикався, були вельми ввічливими, з вищою освітою і на високих посадах.

- Повернімося до вашої кар'єри в Україні. Проекту "Чисто News", який ви ведете з Володимиром Зеленським, виповнилося вже п'ять років. Як змінилося виробництво програми за ці роки?

- "Чисто News" на початку і нинішній – два зовсім різні проекти. Зараз це одна з основних програм студії "Квартал 95", тому що забезпечує роботою та заробітком наш численний авторський цех. Над "Чисто News" працюють близько п'ятдесяти авторів. Я навіть не всіх знаю по іменах і в обличчя (сміється). У зв'язку з ситуацією в країні за останній рік у нас з'явилося багато авторів з Маріуполя, Луганська, Донецької області. Зараз криза, люди втрачають роботу, і навіть ті, хто раніше грав у КВН, а потім пішов у бізнес, знову вирішили повернутися в творчу сферу.

Програму ми знімаємо в той же день, коли і виходимо в ефір. У нас є чотири редакторські групи, кожна з яких відповідає за свій випуск. Тобто пишуть жарти всі, але одна група збирає з цього якусь драматургічно вибудувану програму. Думка авторів щодо того, смішний цей жарт чи ні, не завжди на 100 відсотків збігається з моєю або Володимира. Тому саме ми, ведучі, кінцеві редактори програми: безпосередньо перед зйомкою ще раз проходимся за сценарієм, прибираємо те, що не подобається, щось перефразовуємо. Якщо говорити про зміни в новому сезоні, то ми змінили знімальну студію, форму подачі деяких сюжетів, додали нові рубрики.

"Вечірній Київ". Новий сезон програми вийде вже сьогодні.

- Ви учасник студії "Квартал 95", але не входите в акторський склад колективу. Вас не ображає, що хлопці не запрошують грати разом з ними на сцені?

- Якщо чесно, свого часу я вже навиступался в КВН. І пародіював когось, і будь-які інші обов'язки артиста виконував повною мірою. Коли ж засів за сценарну авторську роботу, то звернув увагу, що хлопці, які не переставали грати, дуже сильно відірвалися вперед в плані акторства. Змагатися, відбирати у них якісь ролі на сцені зараз би було нерозумно і необачно, тому що у них значно більше досвіду, ніж у мене. І, якщо чесно, мені подобається та форма, в якій я з'являюся на сцені – як автор на ім'я Тамбовський Вовк. Цей образ мені ніхто не нав'язував, я його придумав сам, я там такий, яким хочу бути для глядача. Крім того, знаю, що багато наших акторів по-хорошому мені заздрять у тому сенсі, що я можу виходити на сцену і читати тільки ті думки, які сам вважаю за необхідне озвучити. Як будь-який сценарист, я ставлюся до чужих жартів з критикою, мені далеко не всі вони подобаються. Якщо мені дадуть текст і скажуть "виходь і читай", я відразу почну шукати в ньому якісь недоліки, намагатися щось з ним зробити, трансформувати, поліпшити. А коли ти читаєш своє, то вже несеш відповідальність за те, що хочеш сказати, і за те, як глядач це сприйме.

- Тобто всі тексти, які читає зі сцени Тамбовський Вовк, написані тільки вами?

- Не тільки. Велика частина того, що я читаю, написана мною і нашою авторською групою, до якої входять Саша Пікалов та Лєна Зеленська. Зазвичай ми пишемо тексти втрьох в одному кабінеті. Але були випадки, коли ідея для монологу з'являлася на загальних читках по "Вечірньому кварталу", і в якийсь момент мене запитували: "Валєра, візьмеш це собі?". І на базі цієї ідеї ми потім розробляли те, що ви чули зі сцени.

- Уже сьогодні на "1 + 1" стартує новий сезон "Вечірнього Києва" (початок о 20:20). Що нового там буде?

- Ми постаралися зробити програму жвавішою, динамічнішою. З рубрик залишаться розіграші, пародії, але все це буде в контексті єдиної історії в кожному випуску.

З улюбленою сім'єю. Дружина Марія і старша донька Єлизавета.

- До речі, щодо розіграшів. Траплялося таке, що їхні герої відмовлялися приходити в студію і коментувати сюжет з собою?

- Гості, які приходять у студію, – це люди, які згодні з тим, що розіграш з ними буде показаний по телевізору: зірка зобов'язана дати нам офіційний дозвіл на це. Якщо ця людина не згодна – показу не буде. Зізнаюся, у мене в столі є декілька дисків з розіграшами, які телеглядачі ніколи не побачать. Я не буду називати прізвища тих, хто відмовився, скажу лише, що це зірки нашої естради, відомі люди. Деяких з них, до речі, ми потім розіграли повторно, і другий розіграш вже пішов в ефір. У першому сезоні ми тільки вчилися розігрувати, не все було чітко продумано, іноді виходило надто жорстко. Зараз ми вже розуміємо, які речі люди психологічно не переносять. Був випадок з однією зіркою, коли, здавалося, все має йти за сценарієм, але в якийсь момент людина просто закрилася в машині і не стала виходити. І ми розуміємо, що нічого з цим зробити не можемо – не тягти ж його силою, адже це кримінальна стаття! Нам довелося розкрити карти, зірка пішла нам назустріч і дограла розіграш за сценарієм. Для глядача все виглядало нормально.

Ми в принципі завжди намагаємося довести справу до кінця. Адже установка камер, робота акторів, костюми, автомобілі, переїзди, техніка – все це коштує грошей. Ми не можемо собі дозволити приїхати в ліс, подивитися на зірку і передумати її знімати. Того разу нам довелося піти на "спектакль" і розкрити карти, але це одиничний випадок. Ми ж не хочемо повторити досвід казахської, здається, знімальної групи, коли вони придумали настільки стресовий сценарій, що в результаті герой отримав серйозний психічний розлад. Весела витівка обернулася тим, що людина на все життя, можливо, втратила здоров'я. Тому я щиро закликаю тих, хто хоче стати нашими конкурентами, не поспішати зі сценаріями, а подивитися, як це робимо ми: адже ми вже пройшли школу протягом кілька сезонів.

- Цікаво, як відбувається мозковий штурм у "Кварталі"? Складно повірити, що ви придумуєте жарти в строго відведений час – наприклад, з дев'ятої ранку до шостої вечора.

- А приблизно так і відбувається! Ми щодня приходимо на роботу, сідаємо, дивимося один на одного і починаємо згадувати, що нас хвилювало вчора: цікаві та парадоксальні історії з життя, цікаві матеріали в газетах. З одного боку, це робота, а з іншого – спосіб мислення, який став для нас уже абсолютно звичним. Щодня ми шукаємо зачіпки, парадокси, які можна викрутити у щось веселе і цікаве.

- Ви батько двох доньок, розкажіть про них трохи. І зізнайтеся чесно – про сина не мріє?

- Старшій, Єлизаветі, вже 11, а молодшій, Софії, 8 жовтня виповнився рік. Напевно, поява дитини – це найбільше щастя, яке може бути в житті людини. Мене Бог вже двічі нагородив таким. Це така радість, що в тебе є дві людини, які люблять тебе абсолютно: їм не потрібно нічого доводити, і ти їх любиш так само. Не потрібно щодня щось відстоювати, як у відносинах з жінкою, наприклад, боротися за територію, за місце в парі, з суперниками... Ці дві людини люблять тебе завжди, що б не трапилося. Саме такі відносини варті того, щоб жити. Я радію кожному жесту моїх дівчат, кожному їхньому успіху – адже це продовження і мого життя. З віком ми перестаємо відчувати якісь емоції від нових вражень, дорослу людину дуже складно чимось здивувати. А коли народжується дитина, батько, сам того не помічаючи, починає дивуватися дурним, здавалося б, речам – котові, який нявчить, краплям дощу, дивним звукам. Коли дивлюся на своїх дітей, заново переживаю те, що відчував колись маленьким хлопчиком. Їхніми очима заново дивлюся на світ. Якщо говорити про сина, то буду дуже радий, якщо він з'явиться. Але я не маю ніякого права вимагати від дружини, щоб вона знову на рік випала з життя. Думаю, якщо вона сама захоче, вона мені дасть про це знати, ну а я, звичайно, постараюся цей шанс не упустити (посміхається).