Інтерв'ю з Дмитром Комаровим: "У Латинській Америці в нас кидали камінням"

—Чим зйомки в Мексиці кардинально відрізнялися від попередніх?

— Латинська Америка — це абсолютно інший світ. Раніше ми знімали Африку й Азію — Індію, Камбоджі, В'єтнам, інші країни. Можу сказати, що Латинська Америка не схожа на жодне місце, де я бував: абсолютно інші традиції, інші настрої у людей. Наприклад, латиноамериканців було складно знімати, тому що люди не такі позитивні і відкриті, як ті ж камбоджійці або індійці. У цьому регіоні ми не раз стикалися з ситуаціями, коли в нас кидали камінням, били палицями по камері — дуже багато нащадків індіанців вірять у те, що вона краде частинку душі, і у них це переконання дуже поширене.

— І сильно били?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Живі, як бачите, повернулися (сміється. — Авт.). Але нас камінням закидали не раз. У кращому випадку – просто забороняли знімати. Ми вже звикли до того, що не можна знімати тут і там, і там. І оператор Сашко Дмитрієв був завжди готовий до того, що якась бабуся на вулиці в Болівії підійде і стукне по об'єктиву просто за те, що він краде частинку її душі.

— Як довго ви були в Латинській Америці?

— 4 місяці майже. Так довго все відбувалося через специфіку країни. У деяких людей, наприклад, у регіоні болівійської Амазонії, мислення специфічне, і в зв'язку з цим під час зйомок не раз відбувалися форс-мажори. Я просто обожнюю приклад з мисливцем на крокодилів — людиною, яка цим заробляє на життя. Ми його знайшли, домовилися. Він каже, що йому треба купити м'ясо — для цього ми повинні дати грошей. Він каже, що йому потрібно заправити човен і машину — ми також у цьому допомагаємо. Все обговорили, за все заплатили, домовляємося зустрітися о третій годині ранку на ресепшені в готелі. Приготувалися, лягли спати раніше. Третя година — його немає. Дзвонимо — не бере трубку. Вранці додзвонюємося: "Що трапилося?!". — "А я передумав". — "Це що значить?". — "Ну от просто передумав. Я взагалі не хочу зніматися". — "Ми ж тобі вже гроші дали!". — "Ну і що. Я не поїду ловити крокодилів".

Мисливець на крокодилів взяв гроші і відмовив у зйомці.

— І що ви робите в таких випадках?

— У тій ситуації все обернулося на краще. Ми знайшли іншого мисливця — ще більш колоритного, цікавого. Цей сюжет глядачі побачать в одній із серій.

— У скількох країнах ви встигли побувати?

— Ніколи не рахував. Приблизно в сорока, а може, і в п'ятдесяти — не знаю. Встигнути поїздити по світу зараз нескладно. Якщо задатися метою, можна, наприклад, всю Південно-Східну Азію об'їхати за два тижні. Там все близько: сів на автобус, переїхав з однієї країни в іншу, візу по приїзді ляснув у паспорті і поїхав далі. Те ж саме і в Латинській Америці. Але мені нецікава кількість, для мене важлива якість. До речі, я ніколи не був у США — ця країна ніяк не перебереться з просто планів у найближчі реальні. Поки наша програма шукає екзотику в інших місцях.

— Де ще не були, але куди мрієте потрапити?

— У мене мрія — Еверест: хочу зійти на вершину, причому сам, своїми ногами. Я вже був там, біля підніжжя. Два тижні йшов пішки по селах шерпів до висоти 5550 метрів. Так, Еверест — це дуже високо, 8848 метрів: на цій висоті літають літаки. Але після того як я один раз там побував, відчуваю, що зобов'язаний туди повернутися.

— Як проводите свої відпустки?

— Ось це складне питання — відпустки у мене не було вже дуже давно. Всі 4 місяці в Латинській Америці, наприклад, працювали взагалі без вихідних.