Ірма Вітовська: "На акторів я завжди дивилася скептично"

27 Грудня 2014, 09:00

Напередодні свого ювілею українська актриса і телеведуча розповіла як буде відзначати свято, про постільних сцени в серіалі "Леся + Рома", як завдяки мотанкам допомагає бійцям і про роботу з Ксенією Собчак

<p style="text-align: justify;">«З Віталіком Линецьким я була знайома ще й з Івано-Франківська. Взагалі завдяки йому я, напевно, і вибрала акторську стезю. Адже коли підлітком прийшла знехотя в театральний гурток, першим, кого я побачила на сцені, б
«З Віталіком Линецьким я була знайома ще й з Івано-Франківська. Взагалі завдяки йому я, напевно, і вибрала акторську стезю. Адже коли підлітком прийшла знехотя в театральний гурток, першим, кого я побачила на сцені, б

Ім'я: Ірма Вітовська

Народилася: 30.12.1974 в Івано-Франківську

"Сім'я мого батька родом з села Медуха Івано-Франківської області. – каже актриса. – Там півсела Вітовські. Але найяскравіший представник нашого прізвища – полковник Дмитро Вітовський, який був міністром військових справ Західно-Української Народної Республіки в 1918 році. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина, моя прабабуся, – латишка. Для свого села вони побудували школу, лікарню, але в 1927-му їх розкуркулили, прадіда розстріляли, а прабабуся незадовго до цього померла від тифу. Їхніх дітей, мою бабусю та її брата Андрія, забрали родичі в Латвію. Там після війни бабуся познайомилася з моїм дідом, вийшла за нього заміж і народила мою маму. Звідти ж і моє ім'я – Ірма". Вже більше 15 років Вітовська працює у столичному Молодому театрі. На даний момент задіяна в 4 спектаклях – "Торчалов", "Хоровод любові", "Маринований аристократ" і "Четверта сестра". На березень запланована прем'єра постановки "Баба Пріся". У фільмографії значиться 28 кіноробіт, популярність і нагороду "Телетріумф" Вітовській приніс серіал "Леся + Рома". У 2012-му Ірму визнали найкращою актрисою року ("Телетріумф" за драму "Лист очікування"). Заміжня за актором Молодого театру Володимиром Кокотуновим. Виховують 3-річного сина Ореста.

- Ірмо, через чотири дні у вас буде привід в черговий раз почути про себе багато приємних слів – вам виповниться 40.

- Чесно кажучи, поки мені складно прийняти цю цифру (сміється). Відзначати цю подію 30 грудня в театрі ніяк не буду – тільки після Старого Нового року. Тому що там всі реально вже готуються до 31 грудня, і мене попросили "перенестися". Незважаючи на те що мій день народження близький до Нового року, подарунки я завжди отримувала різні. Та й вітали мене завжди два дні поспіль. Спочатку дзвонили 30-го, боготворили, звеличували, а 31-го вже говорили всю правду.

- У дитинстві ким себе представляли в цьому віці?

- Чи не актрисою точно, адже мій вступ до театрального не було запланованим. Вибір скоріше був спровокований моєю мамою, а саме дерзання і старання – моїм батьком. В юності я захоплювалася історією, хотіла вступити на істфак, мене приваблювала археологія. На акторів я дивилася якось скептично. А взагалі вважаю, що свою коронну роль я зіграю в 75-річному віці (посміхається).

- І як з Івано-Франківська ви потрапили в Київ?

- Спочатку я потрапила до Львова, де закінчила Національну музичну академію імені Миколи Лисенка за спеціальністю "Актор театру і кіно". На четвертому курсі ми приїхали до Києва на фестиваль "Березіль", де посіли перше місце. На тому показі якраз був присутній Станіслав Мойсеєв (екс-художній керівник Молодого театру, нині очолює Театр ім Франко – ..Авт.). Побачивши мою гру, він запросив мене у свій театр. Правда, коли ми з'явилися до нього в кабінет з моїм педагогом Богданом Миколайовичем Козаком, Станіслав Анатолійович здивовано і навіть трохи розчаровано сказав: "У виставі вона здавалася високою, а насправді така маленька!" – "Не хвилюйтеся, на сцені Ірма витягується! "- заспокоїв мій викладач. Тобто коли я закінчувала навчання у Львові, то вже знала, що мене забирають в Молодий театр. На той момент мені було 23 роки.

- І до того часу ви мало того що встигли вийти заміж, навіть встигли розлучитися...

- Так, є такий факт у моїй біографії (сміється). Цей шлюб можна охарактеризувати лаконічно – студентський наглий. Ця людина була другом мого дитинства. Але не з акторської середовища. Можливо, саме тому наш шлюб і протримався так недовго, всього пару місяців. Це сьогодні я вважаю, що в акторській професії і, більше того, в такому юному віці, якщо вже й сходитися, то з таким же ідіотом, як ви (сміється). А тоді я цього не розуміла.

- Перед тим як стати актрисою, багато професій довелося перепробувати?

- Початок 90-х, як відомо, було важким часом, тому доводилося підробляти де вийде. Ще в Івано-Франківську я підробляла в кіоску – продавала жуйки, цигарки, пиво. У Львові ж у нас була спроба відродити місцеве кабаре початку століття – я співала в Будинку офіцерів. Був час, я і нянькою в дитячому садку підробляла, і секретарем в одному з університетів. Але перші великі гроші я заробила в комісійному магазині.

- А коли переїхали до Києва, пропозиції зніматися відразу посипалися?

- Мене відразу почали активно залучати в театрі. Дуже щільно вводили у весь діючий репертуар – мене навіть прозвали "швидка допомога", тому що я могла швидко "вскочити" в спектакль. Загалом, театр займав одне з головних місць в моєму житті. До речі, в той же рік, як я прийшла в театр, у мене відбулася і дебют в кіно – Олесь Янчук взяв мене в свою драму "Нескорений", де на свою роботу я досі не можу дивитися без здригання (посміхається). Мені здається, це все так театрально. Потім у мене було ще кілька робіт для телебачення. Крім того, мені пощастило, і мене запросили озвучувати на телебаченні мультфільми та фільми. Жовтеньку Лалу з "Телепузиків" пам'ятаєте? Це я її робила (посміхається). Ну а потім закрутилися на цілих чотири роки всім відомі "Леся + Рома".

- Знайшла інформацію, що в цей серіал ви потрапили завдяки чоловікові. Це правда?

- Ні, просто мій чоловік робив чорновий дубляж польського варіанту цього серіалу, який називався "Томек і Кася". І прийшовши якось додому, сказав: "Тут запускається адаптація одного серіалу. Знаєш, мені здається, головна роль – для тебе". А потім, через якийсь час, оголосили проби, які, між іншим, тривали близько двох років!

.png_51

- Якби зараз вам запропонували знятися в продовженні цього серіалу, ви б погодилися?

- Думаю, так. Але, чесно кажучи, я не бачу продовження історії цієї пари. Хіба тільки в конфлікті з їхніми дітьми. Після зйомок в цьому серіалі ми з Дімою Лаленковим називали один одного не інакше як брат і сестра. Всі чекали, що у нас трапиться роман, але не склалося (сміється). Але чоловік мене аніскільки не ревнував, бо це смішно – в нашій професії взагалі не прийнято ревнувати до партнерів. А якщо вже роман і трапився, то, повірте, про це дізнаються відразу все. Хто дійсно сильно переживав за наші постільні сцени з Дімою, так це моя бабуся. "Як ти можеш лежати в ліжку з чужим чоловіком?" – обурювалася вона. Я їй пояснювала, що це все умовність, тим більше – навколо нас перебувало 20 осіб зі знімальної групи.

- Правда, що замість Лалєнкова в серіалі міг зіграти покійний нині Віталій Лінецький?

- Так, і Віталік, і Діма були головними претендентами на роль Роми. Мене запитували, з ким би мені хотілося грати в парі, але я не взяла на себе відповідальність у прийнятті такого рішення. А з Віталіком я була знайома ще з Івано-Франківська. Взагалі завдяки йому я, напевно, і вибрала акторську стезю. Адже коли підлітком прийшла знехотя в театральний гурток, першим, кого я побачила на сцені, був саме Лінецький. І тоді я сказала викладачеві: "Якщо ви мене навчите грати, як цього пацана, тоді я залишаюся". По суті, Віталік і був тією першою іскрою, яка запалила в мені бажання спробувати себе в ролі актриси. Останній раз ми знімалися з ним разом у "Офіцерських дружинах", це був квітень цього року. Як зараз пам'ятаю наш останній знімальний день, який ми разом ще дружною компанією відзначили. Знаю, що він дуже переживав за свою роботу в "Гнізді горлиці" Тараса Ткаченка, в якій був задіяний паралельно з "Дружинами". Це його лебедина пісня, як то кажуть – я бачила вже кадри стрічки, яка ще не вийшла. Мені взагалі здається, що якби у нас була кіноіндустрія на нормальному рівні, розвинене промо акторів, то Лінецький мав би такий же успіх, як покійний Богдан Сильвестрович Ступка. Це актори одного рівня.

2_45

- З екс-міністром культури Євгеном Нищуком ви працюєте на одних підмостках. Чи змінив його якось статус чиновника?

- Звичайно, зараз Женя не може собі дозволити деяких речей, які робив до того, як став міністром. Але це ж абсолютно природно, тим більше коли настає так звана впізнаваність. Я теж через це проходила. Наприклад, я досі не можу зайти в улюблені місця, в які ходила раніше. Ця впізнаваність рідко, але все-таки трохи напружує. Не те щоб я не любила людей, просто я волію бути готовою до спілкування з незнайомими. А постійно себе контролювати, щоб, не дай Бог, матюк не сказати, повірте, важкувато.

- Ніколи не хотіли податися в політику?

- Я думаю, є багато інших людей, які більш обізнані в проблемах культури. Я не бачу себе в політиці, тим більше штамп моєї Лесі ще довго висітиме наді мною. Я вже навіть уявляю, як в якому-небудь периферійному місті хтось говорить: "Леська в парламент поперлися". Це ж смішно! Можливо, з роками люди зрозуміють, що Ірма Вітовська та Леся – це дві різні особистості, і ореол веселою дівчинки, що висить наді мною, зникне. Адже у нас з Лесею абсолютно різна начинка. Більше того: мені абсолютно не подобалося те, що робила Леся в деяких ситуаціях. Я навіть жартувала: "Як б не набратися всього цього від неї". А взагалі мені здається, щоб 138 серій грати дурню, потрібно мати хороші мізки.

- Після подій в країні ви приймаєте пропозиції зніматися в російських проектах?

- Коли був Майдан, ми якраз були в запуску "Офіцерських дружин", які йдуть не тільки на український ринок, а й на Росію, Казахстан. Ще до масштабних військових дій я встигла знятися в "Пограбуванні по-жіночому" і більшу частину свого гонорару в цьому серіалі витратила на лікування бійців. На початку листопада у мене почалися зйомки в іншому проекті, який теж продається на російський ринок. Я вважала: це ж добре, що, незважаючи на кризу, у мене є зйомки і 80% свого гонорару я можу віддавати нужденним. Але через два знімальних дні сказала: "Хлопці, все, я так більше не можу!" Не можу зніматися на фоні машини з російськими номерами. Чесно скажу, деякі колеги після цього навіть почали мені аплодувати. Але я не можу засуджувати акторів, які і далі продовжують зніматися в продукції, розрахованій на Росію. У них, цілком можливо, просто немає іншого вибору – сім'ю ж годувати треба. Але особисто я вирішила взяти паузу. Правда, я не знаю, як буду жити на одну зарплату в театрі, яка фактично дорівнює чверті одного гонорару за знімальний день в кіно. Але нічого, якось та буде.

3_27

- Як ставитеся до заборони фільмів з тим же Охлобистіним, Пореченковим?

- Ну якщо люди дотримуються відверто українофобської позиції, то про що можна говорити? Більше того, я вважаю, що це не повний список тих людей, які висловлюють шовіністські ідеї. Але я вірю в те, що в Росії все-таки є багато людей, які розуміють, де правда.

- Ви підтримуєте наших бійців у шпиталях. Пам'ятаєте свій перший візит до поранених?

- Влітку я бувала в цих госпіталях досить часто. Познайомилася з дівчатами з "Волонтерської сотні" і до них, власне, долучилася. Допомагала одній родині, вона жила в моїй квартирі. Це були батьки одного з поранених. Я довго думала, як можу ще допомагати бійцям, окрім як матеріально, і вирішила, що можу робити ляльки-мотанки та потім віддавати їх на аукціони. За ці гроші, які надходять від продажів ляльок, я купую те, що необхідно хлопцям.

- Знаю, що ви вже багато років віддаєте десяту частину свого заробітку на благодійність.

- Так, до цього я прийшла після народження сина (Орест народився в 2011-му. – Авт.) – Стабільно почала віддавати десятину. Я вважаю, що це дуже очищує людину і тільки такою адресною допомогою можна сформувати гідне суспільство. Але мені б не хотілося на цій темі піаритися – можуть дорікнути мені в "показусі".

- У вас був досвід свахи в телевізійному проекті "Давай одружимося". Як працювалося з Ксюшею Собчак, яка виступала вашою колегою по шоу?

- Це більше експериментальний досвід був. І я, і Ксюша розуміли, що свахи з нас ніякі, і ми, підсвідомо, зустрічаючись поглядами, один одного запитували: "Чого ми взагалі сюди приперлися?". З Ксюшею у нас склалися дуже теплі стосунки, ми навіть один над одною жартували. Пам'ятаю, я їй щось сказала українською, вона запитала як це перекладається, а я сказала інше значення цього слова, тим самим її підколюючи. Потім Ксюша стала ці слова до місця і не до місця повторювати, було дуже смішно. До речі, вона говорила, що їй дуже подобається, як звучить наша мова.

- Багато хто пам'ятає ваші пародії на Гаріка Сукачова і Михайла Поплавського в проекті "Шоумастгоуон". Реакцію самих героїв знаєте?

- С Поплавським ми ніде не перетиналися, але мені говорили, що він ніби як образився. Хоча це мінус, якщо у нього відсутня самоіронія. Ніна Матвієнко, на яку я теж робила пародію, плакала від сміху. Про Сукачова – поняття не маю.

- Багато наших читачів до цих вважають вас руденькою. З яким кольором волосся вам комфортніше?

- Я відразу ж змінила колір волосся, як тільки закінчила зніматися в "Лесі + Ромі". Навіть потім, коли нам замовили ще 18 серій, я була вже блондинкою і в кадрі одягала перуку. Вважаю, що рудий колір аж надто активний, а за природою я світло-русява.

- Ні для кого не секрет, що актриси все життя тримають себе у формі і сидять на жорстких дієтах. Як у вас із цим справи?

- Я "гумова" жінка (сміється). Можу дуже швидко набрати 8 кг і так само швидко їх скинути. Звичайно, складно постійно тримати себе в тонусі, тим більше що у мене маленький зріст – 162 сантиметри. Камера ще додає 6 кг. Тому я вже не дивуюся, коли мені на вулиці говорять: "Ви в житті така худенька, струнка, а на екрані така велика". Хоча є оператори, які мене вміють знімати, і я виходжу красунею (посміхається).

- З чоловіком-актором легко уживатися? Хто першим йде на поступки?

- Вдома ми намагаємося про роботу не говорити. А якщо вже й сталася сварка, то робимо вигляд, що нічого не сталося. Через кілька хвилин, як ні в чому не бувало, хтось запитує: "Їсти будеш?" І все, перемир'я настало.

- Серед акторів дуже поширений алкоголізм...

- Запою у мене ніколи не було – я просто люблю погуляти. Але це не від депресії (сміється). Я ніколи не глушила алкоголем якісь проблеми.

- У вас досить рідкісне ім'я. У дитинстві не відчували через нього незручності?

- Ні, ніяких незручностей не було. Тим більше що в Західній Україні дуже поширені рідкісні імена – Злата, Соломія, Еріка. А взагалі в дитинстві у мене була кличка Чача. Просто мені дуже подобалася пісня Ванесси Параді "Джолі Таксі", і там в приспіві це слово весь час повторювалося.

Ви зараз переглядаєте новину "Ірма Вітовська: "На акторів я завжди дивилася скептично"". Інші Інтерв'ю зірок дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Шкільна Анна

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...