Сергій Тарута: "У нас є план, як зробити Україну передовою"

- Сергію Олексійовичу, добігає кінця 2017 рік. Ви виступили з низкою ініціатив, чимало поїздили по Україні. Як оцінюєте нинішню ситуацію в країні?

- Нещодавно я з колегами здійснив поїздку по головних промислових центрах України: Донецька (підконтрольних нам), Дніпровська, Харківська, Запорізька області. І всюди ми побачили одні й ті ж проблеми, деякі підприємства навіть закриваються. Україна, на жаль, все більше стає аграрно-сировинною, а не високотехнологічною промисловою державою. Головна проблема – нестача належної підтримки держави, притомної стратегії розвитку галузей. Плюс труднощі з отриманням фінансів, будь то оборотні кошти або гроші для модернізації виробництва.

Звичайно, не всі і не у всіх так погано. Якщо брати Донецьку область, то в лідерах насамперед Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ). Керівництво зуміло зберегти і розвинути справжній флагман, який є єдиним подібним великим машинобудівним підприємством на території СНД. На НКМЗ встигли на 96% модернізувати обладнання, технології, словом, весь ланцюжок. Сьогодні це сучасне, навіть за світовими мірками, підприємство, що має чітке майбутнє на найближчі 10-15 років. НКМЗ випускає обладнання для металургійної промисловості, для гірничодобувної, енергетичне, вантажопідйомне обладнання.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

І замовлення надходять в основному від західних компаній, німецькі, австрійські, італійські фірми – завод виграє їхні тендери, і вони забезпечують підприємство завантаженням. Кількість замовлень і продуктивність підприємства зросла на 44% стосовно минулого року! Частково є замовлення і від українських фірм. Наприклад, "Азовсталь" замовила там конвертор. Я колись сам займався установкою двох подібних конверторів, але тоді нам їх поставляли чехи. Конвертор НКМЗ, повірте, нічим не поступається тим, що виготовлялися тоді на заводах "Шкода" за австрійськими технологіями.

Вразило мене і одне з найстаріших українських підприємств, харківський завод "ФЕД". Там спочатку робили знамениті фотоапарати, потім стали виконувати замовлення для частини військового сегмента. І зараз це одне з кращих в світі підприємств з випуску систем управління для літаків і космічних кораблів, причому під ключ! Мабуть, це одне з найсучасніших підприємств в Україні з точки зору технологій і розробок, середня зарплата на заводі близько 20 000 гривень, немає ручної праці, відповідно, немає плинності.

Замовляє у них і весь світ, в тому числі і Україна: для нашої армії завод робить чимало найсучаснішого обладнання для управління різними процесами. Причому на завод охоче йде українська молодь, там влаштовані багато випускників Харківського авіаційного та Політехнічного вузів, їм нікуди не треба їхати. Є гідна робота або для мізків, або на виробництві, де використовуються унікальні комп'ютеризовані верстати з унікальною точністю обробки 0,1 мікрон. Причому верстати працюють часто не за стандартною, а за саме тут, в цій кімнаті, написаною молодими фахівцями унікальною індивідуальною програмою.

У Запорізькій області флагманом, на який варто рівнятися, є "Запоріжсталь". Там є домна, мабуть, одна з кращих в Україні, передова за всіма параметрами: щодо екології, системі управління ... Заслуговує також уваги нова лінія травлення рулонів, яка раніше дуже забруднювала все навколо, бо залишки соляної кислоти через місцеву річечку зливалися в Дніпро. Тепер там замкнутий цикл, відходи нікуди не зливаються, а якість продукції дуже висока, європейська. Нині перед заводом стоїть величезне за масштабом завдання – повна модернізація підприємства. Має бути будівництво нових ліній сталеплавильного і прокатного виробництв, є проект, є розуміння, що і як робити. Зупинка, як завжди, за фінансами. Де взяти грошей, дешевих і довгих кредитів? Такі кредити, не дорожче 5% річних, як повітря, потрібні не тільки цьому підприємству, але і всій промисловості для модернізації. Без цього не буде Україна високорозвиненою індустріальною країною.

"Запоріжсталь ". Металургія з юності добре знайома Таруті. Фото: прес-служба С. Тарути

- Кажуть, непроста ситуація на знаменитому своїми космічними апаратами "Південмаші". Ви були там? Які враження?

- Так, в рамках презентації стратегії розвитку України до 2030 року я також відвідав знаменитий завод "Південмаш" в Дніпрі. Там ми вели дискусії про те, як нашій країні стати передовою, як забезпечити високий рівень життя населення – такий, як в Європі. Зарплата повинна бути не менше 30 тисяч грн, пенсія – 10-12 тисяч. Але ці гроші повинна заробляти економіка, а не друкувати верстат. При цьому ціни і тарифи не тільки не повинні зростати, а навіть трохи знизитися за рахунок того, що прибираємо корупцію і прибираємо монополії, створюємо ринкове конкурентне середовище. А ринок сам все відрегулює.

Потенціал "Південмашу" вражає, він колосальний. Ми до сьогодні є космічною державою. Але, на жаль, завод пов'язаний чиновниками, у нього мало самостійності. І гроші, що виділяються державою, до заводу часом просто не доходять ... Завод, я б сказав, стиснувся до мінімуму, за яким вже буде вмирання. Але ми віримо, що наша стратегія "2030" допоможе не тільки цьому заводу, а й всій промисловості України. Над цим і працює зараз команда, куди ми зібрали антикризових менеджерів, які довели свою ефективність в складних ситуаціях.

- Ви не так давно брали участь практично в реанімації двох промислових гігантів: металургійного комбінату в Кам'янському і трубного заводу в Дніпрі. Нагадайте, як було і що там зараз?

- Я говорив, що до мене звернулися профспілки меткомбінату в Кам'янському, а також мер міста з проханням допомогти запустити підприємство після кількох місяців простою через блокаду. Я зустрівся з колективом, сказав, що чарівної палички у мене немає, але є репутація, що дозволяє зустрітися з кредиторами, які вже почали банкрутувати завод, а також з постачальниками, щоб можна було запустити виробництво, а потім з ними розрахуватися. Мені це вдалося, і комбінат заробив на чолі з новим керівником, якого поставили на моє прохання, бо я його добре знаю і довіряю. Підприємство працює вже приблизно на 80% своєї потужності і починає розраховуватися з кредиторами та постачальниками, наповнючи міський бюджет.

Весь той час, що стояв ДМК, стояв і Дніпровський трубний завод, бо трубну заготовку, в основному, поставляло підприємство в Кам'янському. Профспілки і колектив трубного заводу також звернулися до мене з проханням допомогти. У них на той час накопичилися різні заборгованості, було проблемою врятувати колектив. Я пішов назустріч, домовився під своє чесне слово, ланцюжок відновився: заготівля йде з ДМК, а також Нижньодніпровського металургійного заводу. І пішов випуск готової труби, завод виходить на рівень 5-6 тисяч тонн готової продукції в місяць, а це хороший показник.

- Ці колективи вдалося врятувати, але в країні є й інші приклади. Наскільки серйозною є для промисловості України трудова міграція?

- Дуже серйозна. Їдуть вже не тільки молоді люди без спеціальності, а й професіонали, водії, кранівники, зварювальники, медсестри, викладачі ... І навіть металурги, чого раніше не було. Причому з'явилося нововведення: їдуть цілими сім'ями. Якщо раніше "заробітчани" перераховували в Україну 5-7 мільярдів доларів щорічно, то сьогодні цей потік зменшився. Якщо поїхала вся сім'я, то нікому перераховувати. Всі гроші, як і створена додаткова вартість, залишаються за кордоном. А за рахунок наших людей розвиваються інші країни. Наприклад, в Польщі це зростання понад 4% на рік, а у нас малюють 2%, а на справді і того немає.

Ось на усунення таких перекосів і націлена наша програма "2030". Вона описана в книзі: "Доктрина збалансованого розвитку України 2030" і передбачає зростання економіки від 10 до 15% на рік. Ми станемо однією з найбільш динамічно розвиваючою країною світу, а це означає приплив сюди іноземного капіталу у вигляді інвестицій. Зупинимо потік еміграції і створимо всі можливості для повернення наших людей в Україну, де вони зможуть отримувати високі доходи. Оснастимо нашу армію сучасною зброєю і системами стримування, управління, зробимо її не гірше, ніж в Ізраїлі. Без всього цього Україна так і буде скочуватися в бік сировинної, аграрної та бідної країни.

Маріуполь. Люди діляться своїми проблемами, сподіваючись на допомогу. Фото: прес-служба С. Тарути

- Розкажіть про стратегію "2030". Які її цілі, і чи вказує вона шляхи виходу з ситуації, що склалася?

- Наша доктрина – унікальний документ. У його розробці брали участь широке представництво бізнесу і промисловості, вчені, чого ніколи раніше не було. Було проаналізовано стан нашої країни з усіх точок зору, промодельовано сценарії розвитку України в залежності від трендів розвитку всього світу, вивчені тисячі документів, програм, пропозицій. І ми внаслідок надали експертну оцінку: чому ми на сьогодні розвиваємося недостатньо, що потрібно змінити, щоб досягти бурхливого економічного зростання, які тенденції в світі потрібно враховувати, щоб стати однією з найбільш динамічно розвивинених і багатих країн. Зокрема, ми прибираємо чиновника зі схеми розподілу ресурсів і отримуємо картину прозорого ефективного управління. Кількість чиновників, за нашим планом, треба зменшити на 70%, вони просто не потрібні. Багато в чому замість людини буде працювати сучасний інформаційний ресурс, так буде управлятися країна і її території. А завдання чиновників, що залишаться – розробити план розвитку кожного села, міста, області та країни.

Наша партія "Основа" взяла за базис реалізацію цієї стратегії. Хотілося б, щоб і інші політичні сили до нас приєднувалися, якщо у них є бажання змінити країну на краще. Ми таку пропозицію зробили всім, в тому числі діючій владі.

- На слуху ще одна ваша ініціатива під назвою "Майбутнє Донбасу". Розкажіть також про неї.

- Днями в рамках цієї ініціативи ми провели дуже цікавий захід "Каже Донбас: почути людей", в якому брали участь наші партнери з Ради Європи і ООН. Адже 1 700 000 осіб були змушені виїхати з окупованого Донбасу і трохи з Криму, розраховуючи на підтримку нашої держави. Але отримана ця допомога далеко не в повному обсязі. Слава богу, зараз створено профільне міністерство, яке має виробляти стратегію в цьому напрямку. І нашим західним партнерам стало зрозуміло, з ким можна працювати. А ми, в свою чергу, створили парламентську платформу "Майбутнє Донбасу" і міжфракційне об'єднання у ВР. Ми акумулюємо величезну кількість ініціатив і пропозицій від громадських та інших організацій, намагаємося знайти консенсус між пропозиціями народних депутатів, які займаються проблемами Донбасу. І на цьому шляху є успіхи. Навесні був прийнятий закон №4550, що дозволяє переселенцям отримувати від держави компенсацію 50% від вартості житла. Виділили 50 млн гривень, може, не так багато, але краще, ніж нічого. А в бюджеті на майбутній рік закладено вже 100 млн, так що прогрес є. Підготовлено ще ряд законів, що стосуються кожного переселенця (житло, спортивні та культурні можливості, поліпшення роботи блокпостів, що особливо важливо – право голосу), ці проекти чекають внесення до сесійної зали ВР. Сподіваємося, що це скоро станеться. У зв'язку з цим також скажу, що я особисто профінансував модернізацію спеціальної програми СБУ, яка застосовується при обробці інформації про людей, які перетинають лінію розмежування. Тепер це буде швидше, в режимі он-лайн. І ми домовилися, що ОБСЄ буде 24 години на добу моніторити роботу блокпостів, щоб зменшити там можливі порушення. А на самих блокпостах встановлять банкомати, щоб люди не їздили за грошима вглиб території. Розроблено також уніфікований проект блокпоста, який відповідає всім європейським нормам. Сподіваємося, що його приймуть і він буде впроваджений повсюдно.

- Як і коли, на вашу думку, можна повернути мир на землю Донбасу в складі України?

- Ми з командою займаємося розробкою плану мирного врегулювання ситуації на Донбасі. План називається "Три основи" – легітимність, безпека і довіра. Я пропоную замість Мінських переговорів перенести переговорний майданчик до Відня. Це столиця держави, як пеоказала, як бути нейтральною, в той же час забезпечуючи свою безпеку, і яка з 1 січня буде очолювати ЄС. Переговори потрібні на постійній основі за участю спецпредставників "нормандської групи", США, ЄС, і, можливо, Великобританії, як підписанта Будапештського меморандуму. Лідери бойовиків там точно не потрібні. І вести переговори до досягнення повного врегулювання, тому що сценарій його є тільки один – мирним, дипломатичним шляхом.

Спорт. Сергій Тарута підтримує відмінну фізичну форму. Фото: прес-служба С. Тарути

- Ви часто буваєте в Маріуполі, звідки родом. Нещодавно презентували там відкриття офісу великого європейського агентства, що допомагає розвивати місцеве самоврядування. Як це буде працювати?

- Дійсно, нещодавня моя поїздка до Маріуполя була особливою. По-перше, я відзвітував перед своїми виборцями про роботу. По-друге, я запросив до міста мера польського Гданська – побратима Маріуполя, а також ще ряд високих гостей на відкриття "Агентства місцевої демократії". З Польщею я пов'язаний давно, адже мені навіть доводилося рятувати польські підприємства від банкрутства, зокрема металургійний завод в місті Гута-Ченстохова, а також суднобудівну верф у Гданську – флагман не тільки промисловості, але і демократії в Східній Європі, адже саме там зародилася "солідарність" на чолі з майбутнім президентом Лехом Валенсою. І рівно три роки тому, в грудні 2014 року, ми підписали договір про побратимські відносини між Гданськом і Маріуполем. Мер Гданська, Адамович, вже 12 років керує містом незалежно від того, які сили приходять до влади в країні. І основні повноваження в Польщі знаходяться у місцевої влади. Наприклад, бюджет Гданська, за величиною порівнянного з Маріуполем, дорівнює мільярду доларів (у Маріуполя – три мільярди гривень, що набагато менше).

Коли я запросив Адамовича приїхати до Маріуполя, він погодився, але заявив, що привезе подарунок. Це виявилося відкриттям офісу "АМД" в Маріуполі. Наше місто опинилося на сьогодні самим східним, де відкритий офіс цього європейського агентства, що має відділення в 40 країнах. Мета – розвивати горизонтальні зв'язки між містами, переймати кращий досвід, вчитися справжній демократії. Офіс надаватиме можливість землякам, обраним в органи представницької влади, їздити на різні конференції, зустрічі, взагалі сприяти становленню місцевої демократії в Маріуполі.

- Кілька особистих питань. Ви, це очевидно, в чудовій спортивній формі. Як її підтримуєте? Знаю, що влітку любите велосипед, а зараз?

- Вранці обов'язково займаюся йогою, 15-20 хвилин. Це щодня, без вихідних. Робота вимагає дуже багато енергії, так що потрібно нею підживлюватися.

- Підживлювати потрібно і їжею ... У харчуванні ви хто: мільйонер чи хлопець з-під Маріуполя, яким були з дитинства?

- Я взагалі людина досить аскетична, в тому числі в харчуванні. Люблю прості страви, м'яса практично не їм. Хліба теж мало. Не скажу, що вегетаріанець, як моя менша донечка, але близький до того. Їм овочі, фрукти, рибу ... Не переїдаю, бо сита людина зазвичай ледача, багато енергії витрачається на травлення, а не на роботу мозку.

До того ж до овочів і фруктів я звик з дитинства. У нас завжди були великі городи, я з малих років там працював. І перший мій бізнес звідти, до речі, свій перший мільйон я заробив якраз на сільському господарстві.

- А ікру ложками? Адже можете собі дозволити ...

- Ні, ікру не їм. По-перше, там повно холестерину. По-друге, я виріс в передмісті Маріуполя, поруч Азовське море. Там були рибальські селища, отже ікра в нашому сільпо завжди стояла бочками. Її у нас, треба сказати, не сильно любили, бо завжди вона була доступна в будь-яких кількостях. І зараз я до неї байдужий.

- Порада читачам "Сегодня" від Сергія Тарути: як бути здоровим?

- Головне – працювати над собою. На жаль, людина від природи досить ледача, зазвичай хотів би мало рухатися і багато є, а при цьому бути здоровим. Але це несумісно. Тільки, даруйте, ґвалтуючи себе, ти можеш бути здоровим. Я працюю багато, по 16 годин, лягаю спати пізно, в 2-3 ночі, встаю рано, звичайно, хочеться ще поспати. Але ні, не можна, я встаю і йду робити зарядку. Я так себе привчив, і мій організм вже сам не приймає надмірностей.

- І найостанніше питання: чи є у вас домашні улюбленці тварини?

- У нас вдома, де зріс, завжди були і кішки, і собаки, але останніх я люблю більше. Кішка – егоїстка, а собака – друг людини. У мене були і східно-європейські вівчарки, і тер'єри, 18 років жив лабрадор, який став близьким другом ... А зараз – чотири дворняжки. Одну з них знайшли триденною, кинутою в посадці, вона вмирала. Ми її виходили і зараз це наша улюблениця. Скажу чесно, за розумом та поведінкою, призначена для кращого розуміння людей, вона може дати фору будь-якій найпородистій собаці! Ще трьох ми врятували від шкуродерів, коли перед Євро-2012 труїли безпритульних собак в Києві. Їхню мати отруїли, а цуценят ми виходили.