Звісточка з фронту: кияни отримали листи від рідних, відправлені 77 років тому

21 Жовтня 2018, 16:24

Жінка прилетіла за сімейною реліквією через океан

<p style="text-align: justify;">Фото: Мила Князьська-Ханова, "Сегодня"</p>
Фото: Мила Князьська-Ханова, "Сегодня"

Листи, надіслані в 1941 році з окупованого Кам'янця-Подільського, знайшли своїх адресатів в 2018-му. Солдати радянської армії відправляли звісточки своїм сім'ям в Україні, проте їхні листи нацисти вивезли до Австрії, а пізніше вони стали музейними експонатами, так і не потрапивши за адресою.

Ситуацію виправляють співробітники
музею історії України у Другій Світовій війні і волонтери: з 1215 листів, що знаходяться в колекції меморіалу, понад 600 потрапили до родичів людей, яким були адресовані. Оригінали звісточок залишаються в музеї, але точні копії листів на грубому, темно-жовтому папері, стають сімейними реліквіями.


П'ять листів від Марії і Давида Польових, які військові відправляли до Києва свої рідним, знайшли своїх адресатів лише днями, після непростої детективної історії. І допомогли зустрітися нащадкам великої дружної родини, які ніколи не бачилися раніше.

44375416_156640628621458_8816398515186958336_n

Фото: Анастасія Лесик, "Сегодня"

Трагедія родини Польових-Кодрянських: адресати листів загинули в Бабиному Яру

Зоя Польова та Володимир Кодрянський - племінники Давида і Марії, онуки брата і сестри з великою дружною єврейської сім'ї, що жила в Києві в довоєнні роки. Більшість чоловіків цього сімейства пішли на фронт. Давид, перебуваючи в Кам'янець-Подільському, дуже переживав за рідних, що залишилися в Києві, і писав їм листи.

1_90

Давид і Марія Польові. Фото з семейного архіву Зої Польової

"Давид - рідний брат мого батька, він на два роки старший. Один з листів він посилав своїй мамі - моєї бабусі. Я її ніколи не бачила, тому що вона пішла в Бабин Яр, її забрали з лікарні. Родичі, які евакуювалися, на щастя, вижили. І я знаю подробиці від тітки своєї. Вона собі все життя не могла пробачити, що не було можливості забрати бабусю. Давид писав мамі, не знаючи, що її через три місяці не буде в живих", - зі сльозами на очах згадує Зоя Польова.

"Дорога матуся. Вибач, що мало пишу. Зараз дуже мало вільного часу. Живу я на старому місці, відчуваю себе добре. Дуже турбуюся про тебе. Читав в газеті, що Київ бомбили, чи все у вас благополучно? Гроші передав, 200 рублів. Привіт від Мусі, якщо у тебе що від Мітеньки?", - йдеться в листі військового.

Один з листів Давида адресовано тітці Мані.

"Це дружина брата мого дідуся. Вона була загальною улюбленицею і красунею. Часто влаштовувала зустрічі родичів і друзів у себе вдома, дуже любила приймати гостей", - розповідає Зоя.

Давид переживав за маму, знаючи, що вона хворіє, і писав тітці: "Дуже і дуже хвилююся за Вас. Як у вас життя? Що є від Ізі (син тітки, який також пішов на фронт - ред). Тітка, Ви не хвилюйтеся. Все буде добре. Що чути від мами?".

44487727_1554669191300671_2461141385890234368_n

Фото з сімейного архіву Зої Польової

Дядько Давида, який доводиться дідусем Володимиру Кодрянському, також загинув в Бабиному Яру - разом з донькою, дружиною і тещею.

"Вони жили на Подолі, в будинку на Ярославській. Коли забрали жінок, дідусь намагався сховатися на горищі. Але його знайшли поліцаї і в той же день розстріляли", - говорить Володимир.

Листи подружжя Польових передають шокуючу атмосферу початку тієї страшної війни. 3 липня 1941 Марія писала: "Коли війна закінчиться, тоді можете писати менше, а зараз дуже вас прошу писати частіше".

Давиду і Марії вдалося пережити війну і повернутися з фронту додому. Але пережиті потрясіння позначилися на їх здоров'ї: Давид помер в 1948 році, а Марія - 1954. Вони поховані поруч, на одному з київських кладовищ.

У їх листів виявилася непроста доля: загубившись вперше через нацистів, які вивезли епістоли до Відня, де вони відразу потрапили до адресатів і в наш час. Однак уже в Києві стали приводом для зустрічі родичів, які раніше не були знайомі
.

Детективна історія: по дорозі через океан листи військових викрали

Проект "Непрочитані листи" допомагає потрапити звісточку від військових до адресатів через десятиліття.

"Ця колекція у нас – не перший рік і ми працюємо над пошуками рідних і близьких тих, кому писалися ці листи в 41-му році. Саме ця історія почалася влітку цього року. До нас звернулася волонтер Вікторія, яка зацікавилася цією колекцією і запропонувала свою допомогу в пошуках. Ми тісно спілкувалися, у нас було кілька варіантів – це родичі наших адресатів, чи ні, і спільно нам вдалося в інтернеті розшукати Зою в Штатах і Володимира тут, в Києві. І коли подзвонили Володимиру Михайловичу та написали пані Зої, і вони нам відповіли, то ми зрозуміли, що настав той день, коли ці листи, через 77 років, потраплять до своїх адресатів", – розповіла сайту "Сегодня" Світлана Даценко, наукова співробітниця музею історії України у Другій світовій війні.

Муляжі листів виготовили в музеї і відправили поштою за океан, попросивши Зою Польову надіслати відповідь, коли вона їх отримає. Орієнтовно, конверт з листами повинен був прийти в США близько місяця, але прийшов лише через два з половиною. І по дорозі вони таємниче зникли!

"Історія виявилася з продовженням. Лист пані Зої, який прийшов нам два тижні тому, нас сильно вразив: це вперше в нашій історії, за кілька років, листи були втрачені!", - розповіла Світлана Даценко.

"Мені сказали, що вони прийдуть через три-чотири тижні. Але їх все не було. Через два з половиною місяці прийшов тощенькой конверт, багаторазово розірваний, і заклеєний липкою стрічкою- видно було, що його розкривали. Всередині - тільки супровідний лист від музею", - схвильовано каже Зоя Польова.

Виявилося, що листи викрали невідомі.

"Ми були дуже розчаровані: незрозуміло, кому і навіщо вони знадобилися. І так співпало, що Зоя Польова міркувала, чи їхати в цьому році до Києва відвідувати своїх рідних, чи ні. Але втрата листів привела її до вирішення приїхати, забрати ці листи і подивитися на них в музеї ", - говорить співробітниця музею.

"Ідея приїхати до Києва дозріла у мене давно. Я взагалі сюди приїжджаю, але це зміцнило мене в думці. Киян колишніх не буває, я завжди сюди із задоволенням повертаюся - адже це моє місто", - говорить Зоя.

Отримавши в музеї довгоочікувані конверти, жінка помітно хвилюється: "Ці листи - це щось, від чого рукам жарко ... У мого батька був почерк, дуже схожий на почерк Давида. Дуже чіткий. І коли я його побачила ..."

44497059_317876238992681_5486003779205595136_n

Фото: Мила Князьська-Ханова

Хвилюється і Володимир Кодрянський, який вирішив на пенсії розшукати всіх своїх рідних.

"Листи написали старший брат мого дідуся і його дружина. У мене не було ніяких документів по цій лінії, у батька зникли всі рідні. Дідусь - в Бабиному Яру, його рідна сестра - теж, тому ні фотографій не залишилося, нічого ... Я не можу їх зараз читати, потрібна спокійна обстановка", - говорить киянин.

44522685_301896730413508_1015062889880354816_n

Фото: Мила Князьська-Ханова

На врученні Володимир і Зоя зустрілися вперше і навперебій ділилися сімейними історіями. На знак подяки Зоя Польова подарувала музею фотографії авторів листа - Давида і Марії, або Мусі, як її називали в великій дружній родині, а також фото адресатів їх листів, які загинули в Бабиному Яру.

44484127_719750758399664_9019549119668027392_n

Фото: Мила Князьська-Ханова

Як знайти лист з минулого

Більше шести сотень листів з колекції музею вже знайшли своїх адресатів, але частина звісточок від військових - до сих пір залишаються "непрочитаними".

"У нас на сайті музею є інформація про цей проект і коли люди дізнаються - відразу телефонують нам і питають, чи немає там серед листів 41-го від їхніх родичів. Був випадок, коли на одне з вручень приходила журналістка знімати сюжет і теж запитала, чи є можливість подивитися цю колекцію, можливо, там є лист її дідуся. І виявилося, що є! Ми виготовили копію і вручили її сім'ї", - розповіла нам Світлана Даценко.

А волонтер Вікторія, яка допомогла розшукати Зою і Володимира, радить також відвідати сайт "Подвиг народу", де можна знайти чимало інформації про своїх рідних, які воювали у Другій Світовій - від місця їх бойових подвигів, до нагородних листів.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, які "посилки" часів Другої Світової знаходять під Києвом.

Автори:

Людмила Князьська-Ханова, Анастасія Лесик

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...