Найнезвичайніші "сусіди" в Києві: біля Бортничів не можна відкривати вікна, а зоопарк радує красивим видом

Не всім жителям Києва пощастило з сусідами. "Сегодня" дізналася, як живеться людям, будинки яких розташовані в не дуже вдалих районах столиці або поблизу до незвичайних об'єктів. Наприклад, тим, хто живе поруч з Бортницькою станцією аерації, доводиться миритися з неприємними запахами. Мешканці будинків, розташованих поруч із залізницею, весь час чують шум від потягів, що  проїжджають повз, щодня переживають міні-землетруси. А хтось протягом багатьох років змушений спостерігати за похоронними процесіями, оскільки живе поруч із цвинтарем... Задоволені своїми сусідами хіба що мешканці будинків, які знаходяться поруч із зоопарком. Кияни расcказалі нам, як їм вдалося пристосуватися до оточуючих "подразників" і жити, не звертаючи на них уваги.

Не пощастило. Киянам доводиться жити по сусідству з могилами і сподіватися на краще від влади. Фото: А. Яремчук

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Бортничі: з закритими вікнами

Один з найбільш проблемних районів Києва – Харківський. Жителі постійно скаржаться на жахливий запах, що йде з розташованих поблизу підприємств. У тому числі – Бортницької станції аерації. Люди кажуть, що живуть із закритими вікнами і постійно хворіють. При цьому тут продовжують зводити новобудови.

"Наш район дуже молодий, тут проживає багато сімей з дітками, але екологічна ситуація просто жахлива. Малюки, та й дорослі теж, постійно хворіють – дуже багато з алергіями, часто чіпляють простудні захворювання. Я сама нянею працюю і бачу, що дитинка, за якою я доглядаю, весь час то з нежиттю, то кашляє. Не дивно, ми ж живемо біля справжньої вонючки! Ось навіть якщо порівнювати з центром міста: там, на перший погляд, через загазованість дихати нічим. Але коли повертаєшся додому, тільки виходиш у нас з метро – відчуваєш, що можна задихнутися, і розумієш, наскільки в центрі було свіжо. Причому неприємний запах стоїть постійно і не залежить ні від вітру, ні від дощу", – каже Ніна Пересенчук, мешканка будинку №5 по вул. Вишняківській.

Ця вулиця розташована дуже близько і до БСА, і до сміттєспалювального заводу. Жінка переселилася в цей район ще в 2000 році, як тільки звели будинок. Переїхала з родиною з Троєщини. "Мені там було дуже добре. Запахів ніяких, все під рукою. Але там у нас була однокімнатна квартира, а тут, на Вишняківській, трикімнатна. Нам її вдалося купити за програмою 50 на 50. Так що вибирати не доводилося, на "побічні ефекти" довелося закрити очі. Хоча після покупки ми ще рік не вирішувалися на переїзд. Час проходить, а екологічна ситуація тут тільки гірше стає. Багато живуть недовго і продають квартири. Деякі здають своє житло в оренду", – каже жінка.

За чистотою повітря на Харківському масиві не стежать – спостережний пост не працює багато років

Страждають від моторошного сморіду і жителі Бортничів. "Наша вулиця в Бортничах найближче знаходиться до БСА. Тому ми живемо з постійно закритими вікнами. Запах доводиться терпіти ось уже 20 років – саме стільки я тут. Правда, багато хто вже "адаптувався" і просто не звертає на нього уваги. Хоча кожен хотів би, щоб станцію аерації перенесли в якесь інше місце. Але ми розуміємо, що це неможливо. А скаржитися безглуздо. 40% жителів Бортничів – працівники станції", – говорить Катерина Стефаненко, мешканка приватного будинку, розташованого на вулиці Луговій у Бортничах.

До речі, фахівці Центральної геофізичної обсерваторії постійно роблять заміри рівня забруднення повітря в різних районах Києва. Але пост спостережень на Харківському масиві давно не працює. З його допомогою можна було б отримувати щоденні дані про якість повітря в цьому районі і приймати при необхідності якісь заходи. "Минулого року в осінньо-зимовий період ми провели разове дослідження в цьому районі. Були перевищення за деякими шкідливим добавкам в кілька разів. Але робити на основі цих даних якісь висновки не можна. Потрібні постійні дослідження. Адже чистота повітря залежить від багатьох факторів, у тому числі від пори року, від погоди. Наприклад, після дощів повітря чистіше, шкідливі елементи осідають. Є погодні умови, які, навпаки, посилюють забруднення. Пост можна було б відкрити, але для цього потрібне фінансування", – пояснює начальник лабораторії спостережень за забрудненням атмосферного повітря Центральної геофізичної обсерваторії Ніна Ротач.

У "Київводоканалі" кажуть, що поки з запахами доведеться миритися. "Ми від них не позбудемося, поки не буде проведена повна реконструкція БСА. Станція будувалася в 60-х роках, коли тут не було такої щільної забудови. На станції очищається все те, що весь Київ змиває в каналізацію. Тому потрібно питання задавати архітекторам, на якій підставі планувалася забудова величезного масиву, і ніхто не подумав, що потрібна реконструкція БСА. Технологічно прибрати запахи на сьогоднішній день просто неможливо. Найбільш смердючі місця – це первинні відстійники, грабельне відділення та каналізаційна станція, яка приймає стоки. Все це знаходиться поблизу житлових масивів. І якщо вітер дме в їх бік, запах там стоїть дуже сильний. Іноді люди телефонують і запитують: "Боже, що ви там сьогодні робите, що дихати нічим?". А ми відповідаємо: "Це робите ви, а ми усуваємо наслідки", – розповіли нам в "Київводоканалі".
На сьогоднішній день вже є проект реконструкції, який пройшов експертизу, він знаходиться в заключній стадії. Є гроші, які готовий дати японський уряд. Залишилося підписати міжурядову угоду. На підприємстві сподіваються, що вже до кінця року зможуть приступити до його реалізації.

Волзька: тікають від диму крематорію

Байкове кладовище – одне з найстаріших у Києві. Найближче до нього розташовані приватні будинки по вул. Волзької і Кіровоградському провулку. Сусідство, відверто говорять кияни, що живуть тут, не найприємніше. Але в те, що тут панує якась особлива аура, люди не вірять, і навіть не замислюються про те, що зовсім поруч проходять похорони.

"До похоронної процесії і скорботних людей ми давно звикли. Я, наприклад, прожила на Волзькій більше 50 років, так що бачила всяке. Куди нам діватися? Яке житло є, такому і раді. До того ж, у нас всюди паркани, влітку все в зелені... Єдине, до чого я так і не змогла звикнути – сильний запах гару, який періодично до нас доносить від крематорію. Ось це, чесно, дуже неприємно. А буває він зазвичай ночами – спати неможливо. Не дивно, що всі молоді намагаються з'їхати звідси. Так що в більшості на вулиці залишилися жити такі, як я. Кажуть, що через крематорій нам навіть пільги якісь мають бути, але ми нічого не отримуємо" – говорить мешканка Волзької Ганна Мельникова.

Життя біля Байкового. Похорон і запах крематорію. Фото: А. Іскрицька

Анна Никодимівна розповідає, що раніше місцеві іноді ходили на кладовище підробляти. "Але тепер там своя служба, свої працівники. Але головна зміна, яка впадає в очі – люди стали вмирати частіше. Причому не старі, а молоді – років по 45-50".

А ось пенсіонерка Марія, мешканка Кіровоградської провулка каже, що у неї на Байковому похований син, який помер у 13 років. "Живу близько, тому є можливість постійно бувати на могилі. Кладовище людям ніяк не заважає. Але сусіди кажуть, що недавно десь поруч відкрився приватний морг. Ось проти цього всі виступають", – каже жінка.

До речі, така скарга дійсно зареєстрована в колл-центрі КМДА 15-51: люди вважають, що таке сусідство – "це страшно і аморально".

Зоопарк: "Звірі хороші, не те що деякі люди"

Незвичайні сусіди – у мешканців вулиць Ванди Василевської, Зоологічної, Ярмоли і Тбіліського провулка. Вони живуть поруч з Київським зоопарком. Але більшість, всупереч очікуванням, від такого сусідства в захваті – лише деяким іноді заважають крики тварин.

"У мене вікна якраз виходять на сторону зоопарку, на пташник. Мені це не тільки не заважає, а навіть подобається! По-перше, за птахами цікаво спостерігати, особливо влітку. Вони дуже гарно співають. По-друге, гірше, коли під вікнами машини їздять або паркуються. А у нас поруч з будинком – тиша, ніяких вихлопних газів, повітря завжди свіже... Можливо, якісь неприємні запахи відчувають люди, які живуть навпроти вольєрів з копитними – буйволами, зубрами, кіньми. Але нам, я вважаю, пощастило", – говорить мешканка будинку №13/2 по вул. Ванди Василевської, Тетяна Проніна.

Тиша. Жителі задоволені сусідами і не скаржаться на крики птахів. Фото: А. Яремчук

Не відчуває незручностей і Олександр Дроздов, який живе в п'ятиповерхівці в Тбіліському провулку, 3-а. "У мене квартира на першому поверсі. І на жаль, територію зоопарку з вікон не видно. Ніяких криків я звідти не чую, так що спимо спокійно. Неприємний запах теж не доноситься, хоча до паркану від моїх вікон – метрів двадцять. Ми більше страждаємо немає від зоопарку, а від будівництва нової 25-поверхової висотки поряд з нашим будинком, впритул до вольєрів зоопарку. У нас весь будинок через це тріщить по швах, в дірки вже руку можна засунути! Влаштовували багато акцій протесту, але нічого не допомагає. А на тварин ми не скаржимося", – каже Олександр.

Живність. З вікон будинків кияни дивляться на верблюдів і тигрів. Фото: А. Яремчук

Тієї ж думки – і сусідка Олександра, киянка Світлана. "З вікна у нас видно озеро, де плавають лебеді і качечки. Там зробили реконструкцію, територія виглядає дуже доглянутою. Влітку все в зелені. Добре, коли під вікнами такий парк. Знаєте, звірі – це прекрасно, а от люди – зовсім інша справа. Думаю, це не тільки моя думка, але всіх наших мешканців", – каже жінка.

З житлових будинків, які розташовані з протилежного боку звіринця, на вулиці Зоологічній, відкривається вид на іншу частину зоопарку: деяким видно слоновник зі слоном Хорасом, іншим – тигрів. Незадоволених сусідством із зоопарком тут нам теж знайти не вдалося: більшість жителів вважають, що скарги можуть поширювати лише ті люди, які намагаються проштовхнути ідею переселення зоопарку в інше місце. Таку ідею, нагадаємо, озвучували вже не раз. Але в такому разі на цій ділянці звільниться місце під нову забудову, а цього мешканці не хочуть найбільше. У КМДА ж постійно запевняють, що чутки про винесення зопарка за межу міста не відповідають дійсності, але будівництво висотки впритул до паркану ніхто не зупиняє.

"Землетруси" кожен день

Несолодко живеться киянам, будинки яких розташовані поблизу залізниці і залізничних станцій. Таких "щасливчиків" у столиці досить багато. Адже залізничні колії проходять через усе місто. Один з таких будинків – №2/103 по вул. Пост-Волинська.

"Дуже заважає постійний гуркіт із залізниці, в будинку все трясеться. Через станцію Київ-Волинський проходить і міська електричка, і приміські потяги, і потяги далекого прямування, тому шум стоїть постійно, навіть вночі. У мене в квартирі, наприклад, чути навіть оголошення про прибуття-відправлення поїздів, що доносяться з гучномовця! Я називаю наше місце проживання "дно", адже окрім шуму, тут вистачає й інших "принад". То сміття палять – сморід стоїть нестерпний, то п'яні компанії вирують", – говорить мешканка будинку Ніна Тарасова.

Інші сусіди оптимістичніше і кажуть, що до шуму від потягів звикли і намагаються в першу чергу поставити хороші металопластикові вікна. "Трохи гірше влітку, коли відкриті вікна – тоді, крім гуркоту із залізниці, періодично чутно якийсь стук із заводу, який розташований неподалік. Він заважає навіть більше", – каже мешканець будинку Олексій. Чують шум і кияни в будинку №101 по вул. Новопольовій – правда, тут він трохи тихіше. Такі ж проблеми і у людей в інших районах – наприклад, на вул. Ушинського, розташованої поруч зі станцією "Караваєві Дачі".

Звикли до гуркоту і жителі вул. Березняківської, 12, у який "під носом" також проходять залізничні шляхи. Але кажуть, потяги – не таке велике "зло" в порівнянні з машинами. Киянин Валентин Бондаренко жартує: "Постійно переживаємо землетруси силою від одного бала до півтора – може трохи качнутися люстра або задребезжати вікна. Значить, проїхав черговий потяг. Ще по характерному звуку ми навчилися визначати, коли їде з екскурсією ретро-поїзд: щосуботи та неділі рівно о пів на четверту лунає гучний гудок паровоза. І ми відразу викликуємо: "О, час для екскурсії!". До речі, рівень шуму залежить і від погоди. Але ми вже на все це не звертаємо особливої уваги. Спокійніше стало, коли встановили хороші склопакети. А влітку від шуму захищають дерева перед будинком. Мені, наприклад, дискомфортніше перебувати вдома у доньки – вона живе на вул. Серафимовича, поруч з мостом Патона. У квартирі від проїжджаючих повз автомобілів стоїть постійний гул, і він набагато голосніше, ніж від потягів у нас на Березняківській".

У рейок. За гуркоту визначають номера поїздів і чують оголошення. Фото: А. Іскрицька

Згадує веселу історію, пов'язану з незвичайним сусідством, і донька Валентина – Лада. "Як відомо, майже 40 років тому, в 1977 році, Київ пережив сильний землетрус. До нас тоді докотилася хвиля приблизно в п'ять балів. Коли затремтів наш будинок, мама відреагувала: "Ну, нічого собі, які важкі ешелони стали пускати!". Вона й подумати не могла, що причина тряски зовсім інша! Тільки потім ми дізналися, що насправді сталося. А ось знайома, яка живе ближче до станції міської електрички, каже, що гуркоту потягів не чує, зате постійно доноситься шум від оголошень: поїзд прибуває, поїзд відправляється", – розповіла нам жінка.

За будівельними нормами відстань від житлових будинків до залізничного полотна має становити не менше ста метрів, але іноді витримати його не вдається – особливо якщо полотно прокладається після будівництва будинку. "Щоб знизити рівень шуму, проводиться ряд спеціальних заходів. Наприклад, встановлюються спеціальні шумозахисні екрани і висаджуються дерева, які також поглинають звуки", – говорить головний архітектор Інституту Генплану Василь Присяжнюк.

Війна з сусідами: кричать і б'ються

Є й більш локальні випадки неприємного сусідства: коли "подразник" знаходиться безпосередньо в житловому будинку. Наприклад, мешканка Оболонського проспекту Анна Снігова розповіла нам, що в її парадному прямо в квартирі мешканці облаштували якусь майстерню. "З квартири на четвертому поверсі постійно чимось смердить, стоїть металевий запах. Там працюють якісь апарати, якісь незрозумілі відходи і речовини зливаються в каналізацію. Кажуть, що виготовляють чи то грати на вікна, чи то сувеніри-підкови. Це просто жах. На наші прохання припинити неподобство сусіди не реагують. Нічим не можуть допомогти і правоохоронці, до яких ми неодноразово зверталися", – скаржиться Ганна Володимирівна.

Мешканці вул. Саксаганського запевняють, що у них в будинку облаштували хостели без згоди інших жителів. А мешканці вулиці Будищанської скаржаться на місцевий паб. Кажуть, не можуть спати через п'яні крики і бійки, які відбуваються поруч із закладом мало не щоночі. Міліцію викликали вже не один раз, але ніяких результатів це не принесло.
Незадоволені відкритим півроку тому кафе і жителі Харківського шосе. Заклад, за їх словами, розмістився в будинку, і жителі стали постійно відчувати запахи підгорілої їжі. "Крім того, співробітники кафе користуються сміттєвими баками, за які платять мешканці – своїх вони не мають", – скаржаться люди.

Дошкуляють галасливі сусіди, бари і гучні молитви. Фото: М. Койфман

Багато скарг не тільки в міліцію, а й в КМДА. Хтось не може спокійно жити через сусіда, який цілодобово виконує на гітарі рок-музику. Інші скаржаться на голосно кричущих дітей, за якими не доглядають батьки.

"Ми реагуємо на всі виклики. Але часто буває так, що людину втихомирили, обмежилися усним попередженням, а він знову буянить", – кажуть у міліції. Покарання за порушення правил тиші передбачені ст. 182 кодексу про адмінпорушення: штраф у розмірі 255-510 грн для гранждан і 850-1700 грн для керівників галасливих закладів.

Незручність коштує дешевше

Місце розташування, безумовно, впливає і на вартість нерухомості. "Якщо говорити про той самий Харківський масив, то він, незважаючи на деякі незручності, популярний, і тут будується багато будинків. На запах люди закривають очі: в деяких місцях він взагалі не відчувається. Тому ціна квартир на Харківському зараз тримається на рівні з цінами житла на Оболоні. Ну а по сусідству із залізницею ціни на квартири дійсно буде нижчими", – пояснює глава Нацради ріелтерської плати України Віктор Несін.