У Києві на вокзалі військовим влаштували відпочинок з ялинкою і відбивними

/ Фото: Анатолiй Бойко

/ Фото: Анатолiй Бойко

/ Фото: Анатолiй Бойко

/ Фото: Анатолiй Бойко

/ Фото: Анатолiй Бойко

1/5

Рівно три місяці на Південному залізничному вокзалі працює волонтерський пункт відпочинку для військових, що прибувають і відбувають на Схід. За цей час пункт відвідало близько трьох тисяч військових, а волонтери роздали кілька десятків тисяч порцій з їжею.

Знаходиться пункт у залі очікування на другому поверсі. Знайти його не важко – він обгороджений маскувальною сіткою. За нею, на залізних лавках, відпочиває близько 10 військових. Хтось спить, хтось дивиться фільм по телевізору, який поставили в центрі пункту. Є тут і стенд з книгами і новорічна ялинка. У маленькому скляному приміщенні метушаться чотири дівчини у фартухах кольору хакі: нарізають сир, хліб, заварюють чай і каву. У цій імпровізованій кухні-коморі кожен метр заставлений банками з консервацією, ящиками з одноразовим посудом, судочками з різними кашами та м'ясними биточками, каструльками з супами. Окремо, стопкою, складені пледи, подушки і каремати – для тих бійців, які хочуть поспати.

У пункті. Військові чекають відправлення поїздів по кілька годин. Фото: А. Бойко

"Це все нам принесли городяни і волонтерські організації. А починали ми з того, що годували бійців печивом да бутербродами з ковбасою", – говорить нам координатор пункту Катерина Борисенко. Дівчина за освітою психолог і волонтерить у пункті з перших днів його роботи. "Ми тут з хлопцями і Різдво відзначали і Новий Рік зустріли. Пам'ятаю, довелося їх навіть будити, щоб разом по стаканчику соку випити і олів'є закусити", – з усмішкою говорить дівчина.

За її словами, зазвичай за день пункт відвідує близько 20 військових. "Раніше їх доводилося по всьому вокзалу розшукувати і до нас запрошувати, а тепер вони самі приходять. Багатьом з них потрібно навіть не стільки відпочити і перекусити, скільки просто виговоритися. Можуть в очікуванні поїзда годинами розповідати про свої переживання і страхи, про те як будуть жити, коли закінчиться війна", – каже Катерина. За її словами, з речей і їжі їм всього вистачає, а от волонтерів катастрофічно мало.

На кухні. Волонтери заварюють чай і каву і розносять їжу військовим. Фото: А. Бойко

Далі ми проходимо в зал, де в кутку двоє військових щось активно обговорюють. Цікавимося у них: чи подобається їм в пункті. "Як у кращих будинках Парижа! Шкода тільки, що вбиральня далеко знаходиться", – говорить військовий і представляється Павловичем. Він розповідає, що пішов на фронт після того, як у нього на Сході вбили сина.

"А тобі Палич, потрібно щоб в центрі залу ще й кабінку встановили! Нагодували вас, напоїли, от і будьте вдячні", – повчає його боєць на ім'я Руслан.

За їхніми словами, познайомилися вони на вокзалі, а тепер після свят знову спрямовуються на Схід. "Нам поїзд ще 4 години чекати і добре, що є таке місце, де з тобою і поспілкуються і нагодують смачно. Звичайно, після домашньої куховаріння, а я навіть кабанчика на свята вдома заколов, тепер шматок в горло не лізе. Але ось, коли їдеш "звідти", то єдине, про що мрієш, – навернути тарілку наваристого борщу, бо від армійських бичків в томаті вже просто нудить. Так що, дай бог, здоров'я цим дівчаткам. Ці дівчатка – золоті!" – Говорить нам Руслан.