У Києво-Печерській лаврі готують хліб і випічку за столітніми рецептами. Ченці беруться за роботу ще вночі. Здобу їдять не тільки в монастирі, але і розбирають парафіяни.
Поки місто спить, монахи і послушники починають випікати просфори для богослужінь. Перед справою – коротка молитва. Борошно тільки вищого гатунку, вода і дріжджі. Три години тісто сходить – і готово для ліплення. "Нарізають верхи, нарізають низи, що символізує людську і божественну сутність", – говорить Максим, послушник.
За день тут випікають сім з половиною тисяч просфор. На кожній вручну проставляють печатку, яка символізує Божу Матір чи Ісуса Христа. Є серед них і особливі, святкові. "Це наша Києво-Печерська дореволюційна печатка. І вітальні просфори старшим братам на день ангела", – пояснює Максим.
Поки ченці працюють, в сусідній пекарні для них готують духмяний хліб і пиріжки з солодкою начинкою. "Поки воно маленьке таке, коли воно підросте – пухке буде. Тісто потрапляє на розкатувальну машину, у нас йде розкочування тіста до певної товщини, це прискорює працю", – поділилася Памва, ієродиякон Києво-Печерської лаври.
Пиріжків на будь-який смак, піци, тортиків і навіть хачапурі виходить до трьох тисяч. Секрет смаку – в щирій молитві і простоті. "Ми не використовуємо розпушувачів. І "таблицю Менделєєва" ми не використовуємо", – пояснює ієродиякон Києво-Печерської лаври.
Всі інгредієнти в випічці тільки з власного господарства Лаври, а воду додають з святого джерела. Здоби, овочів і молочної продукції в Лаврі вистачає не тільки для служителів, але і для киян. "Ми продаємо масло власного виробництва, і мед у нас дуже смачний. Дзвонять і просять, щоб їм залишили", – говорить Олена, продавець.
Проходить кілька годин – і монахи завершують свою щоденну справу. А в пекарні якраз поспів запашний хліб, особливого смаку і аромату, який не купиш ні в одному супермаркеті.