Пам'ятна прогулянка до обелісків Києва: несемо квіти солдатам і захоплюємося легендарним Кожедубом

Дніпровський

Незважаючи на те, що цього року городяни святкуватимуть День Перемоги без помпезних заходів, вшанувати пам'ять загиблих військовослужбовців та покласти квіти зможе кожен – адже згадати людей, які віддали своє життя за оборону Батьківщини від фашистів, – справа честі і совісті. Один з найбільш незвичайних пам'ятників, присвячених загиблим під час Великої Вітчизняної війни, знаходиться в Гідропарку, на центральній алеї. Бронзовий хлопчик, що плаче і сидить у візуальному отворі дверей, навряд чи когось залишить байдужим – адже через військові дії він навіки втратив найближчих і рідних людей на цій землі. Раніше над дитиною височіли два бронзових голуба і квітка, але не так давно при загадкових обставинах вони кудись зникли. Монумент на алеї з'явився більше 20 років тому і називається пам'ятником знищеної фашистами передмостової Слободи. До війни на цьому місці було селище, жителі якого працювали на водному транспорті заводу "Арсенал".

Хлопчик, який плаче, у Гідропарку

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Фото: А.Бойко

Печерський

На Дніпровському узвозі, неподалік від парку Вічної слави, знаходиться бронзовий монумент, присвячений льотчикам Другої світової війни, загиблим при визволенні України. На ньому зображений легендарний актор Леонід Биков, який зіграв роль командира співаючої ескадри Олексія "Маестро" Титаренка у фільмі "В бій ідуть одні "старики". Сидячи на крилі літака, актор виглядає трохи сумним і стомленим. Городяни цей військовий пам'ятний знак називають "Ленечка" – на честь актора Бикова, який загинув в автокатастрофі неподалік від Києва. Встановлено пам'ятник в 2001 році, напередодні 58-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських військ. Автори скульптори – Володимир Щур та Віталій Сивко.

В пам'ять про загиблих льотчиків

Фото: А. Яремчук

Святошинський

Одна з військових пам'яток Святошинського району – скульптура фронтового водія (вул. Симиренка, 21). У бронзі увічнений військовий автомобіль Jeep Willys і вусатий водій в шинелі, який, присівши на бампер і схиливши голову перед гранітним обеліском, поминає загиблих в бою побратимів. На жаль, монумент неодноразово піддавався грабежу: запасне колесо для машини і кухоль з окрайцем хліба мародери не раз відбивали, здаючи бронзу в пункти прийому дорогоцінного металу. Кілька разів влада відновлювали вкрадене, але кухоль, викрадений в черговий раз, поки так і не відновили – на це не знайшлося коштів навіть до 9 Травня. До монумента часто приходять діти війни та ветерани, щоб покласти квіти, адже на гранітному обеліску увічнені імена загиблих у війні солдатів.

Авто і фронтовий водій

Фото: А. Яремчук

Печерський

Згадати захисників Батьківщини і покласти квіти можна на Алеї військової слави, що в парку Слави, неподалік від станції метро "Арсенальна". Там встановлені пам'ятники 5 легендарним льотчикам-випробувачам, які відзначилися, захищаючи країну від фашистів. Один з пам'ятних знаків присвячений маршалу авіації, льотчику-асу часів Великої Вітчизняної війни – тричі Герою Радянського Союзу Івану Кожедубу. Уродженця Чернігівської губернії зобразили в повному обмундируванні, з медалями на грудях, а поруч на камені – два літаки. Всі ордена Кожедуба – заслужені, адже він зробив неймовірне: на його рахунку 330 бойових вильотів, 120 боїв у повітрі і 62 збитих фашистських літака! До речі, він мав своєрідний псевдонім – під час бойових дій у складі групи радянських військових спеціалістів у Кореї його називали Крилов. Прізвисько за ним закріпилося навік. Помер він в 1991 році, похований у Москві.

Алея військової слави і льотчик-ас

Фото: А.Бойко

Оболонський

В Оболонському районі, неподалік від станції метро "Мінська", завдяки киянам кілька років тому був встановлений пам'ятник загиблим солдатам. У композиції, виконаної з бронзи, – два солдати, які зупинилися на привал. Вони розпалили багаття і вирішили зварити польову кашу в казані. Один із солдатів поранений – у нього перев'язана голова, а другий боєць задумливо сперся на бойову зброю. Поки на багатті готується скромна трапеза, обидва військовослужбовців поминають загиблого побратима, який поліг у кривавому бою: неподалік на камені самотньо лежить каска, плащ загиблого бійця і кружка зі шматочком хліба. Також на камені символічно лежить дубова гілка, на якій видніються кілька жолудів.

Зараз поблизу монументу висадили безліч квітів. І букети біля пам'ятника є цілий рік, а не тільки на День Перемоги – тому що в районі пам'ятають тих, хто загинув під час Другої світової війни. У нічний час пам'ятник підсвічується, і розгледіти деталі пам'ятного знака можна навіть в темний час доби. Пам'ятник у багатьох асоціюється зі знаменитою піснею військових "Давай, запалимо". Поруч біля пам'ятника вмонтована меморіальна табличка, де написано: "З вдячністю від киян".

Бійці зупинилися на привал

Фото: А. Бойко