Прогулянка по вулиці Кирилівській в Києві: древній храм, трагедія трамвайників і страшний наказ фашистів

Усипальниця князів і праці Михайла Врубеля

Вулиця Кирилівська за старих часів називалася Плоскою , в Кирилівську ж її перейменували в 1869 році на честь місцевого монастиря . До 2015 року вона носила ім'я радянського держдіяча Михайла Фрунзе , поки їй не повернули стару назву . Одна з найбільш знакових родзинок вулиці – Кирилівська церква . Вона будувалася під час правління чернігівського князя Всеволода Ольговича на початку ХІІ століття .

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

За переказами , храм повинен був стати усипальницею сім'ї Ольговичів , адже тут були поховані дружина князя – Марія ( внучка Володимира Мономаха ) і син Святослав .

Церкву кілька разів перебудовували , а після пожежі в 1734 році її реконструювали в стилі бароко , але рідні фрески на її стінах збереглися . Серед художників , що прикрашали новий храм , був Михайло Врубель .

Древнє депо і страшна куренівська трагедія

Особливу увагу варто приділити Подільському трамвайному депо ( вул . Кирилівська , 132 ) , яке раніше називалося ім. Красіна .

Його відкрили в 1891 році і звідси в центр міста почав ходити перший електричний трамвай, який був запущений в 1892 році. А до цього існували так звані омнібуси (візок на кінній тязі), які були розраховані на 15-20 пасажирів. Вартість проїзду становила 6-7 коп., в той час як сорочку на ринку можна було придбати за рубль. Не можна не згадати про Куренівську трагедію, коли загинуло близько 1,5 тисячі киян (за офіційними даними – 145 осіб). У березня 1961 року прорвало дамбу в Бабиному Яру, куди 10 років зливали відходи від цегельних заводів. Грязьовий вал заввишки 20 метрів накрив будинок депо. Найбільше жертв було саме тут, людей відкопували майже місяць. До пам'ятного знаку біля входу до сих пір несуть квіти родичі загиблих.

Хлопчик читає указ про збір київських євреїв

На вулиці Кирилівській , навпроти однойменного парку , знаходиться непримітний житловий будинок №109 – в / 1 . На розі встановлено пам'ятник жертвам Бабиного Яру в вигляді хлопчика – підлітка , який читає на стіні указ німецького командування від 1941 року про зборі всіх євреїв Києва : " Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року на 8 ранку на вул . Мельника – Доктерівській ( біля кладовища ) . Всі повинні взяти з собою документи , гроші , білизну та інше . Хто не підкориться цим розпорядженням , буде розстріляний " .

Пам'ятник відкрили в 2009 році. Його також називають пам'ятником письменнику Анатолію Кузнєцову , оскільки саме його спогади як очевидця тих страшних подій ( на той момент він був 12 – річним хлопчиком ) лягли в основу роману " Бабин Яр " . Він жив на цій вулиці .

Освітнє " Дітище " родини Грушевських

Вулиця відома і завдяки Пташиному ринку, який існує з радянських часів. Тут продають кішок, собак, птахів, кроликів. До речі, рік тому міська влада погрожували його закрити через продаж тварин без документів, але потім сканадал затих. Біля ринку (вул. Кирилівська, 164) знаходиться пам'ятник архітектури 1911 року. Зараз в ньому знаходиться Академія муніципального управління, а раніше було училище імені Сергія Грушевського (батька Михайла Грушевського, голови Центральної Ради УНР 1917-1918). Будувалося училище на кошти вченого педагога (100 тис. руб) і на гроші Міської думи (23 тис. руб.).

Триповерхова будівля була кілька разів пошкоджена , в тому числі під час Другої світової , і після відновлення вигляд будівлі трохи змінилася , зокрема декоративні прикраси і форма даху .

Хата Тараса на Пріорці і дуб , де відпочивав Кобзар

В кінці вул . Кирилівської знаходиться музей , пов'язаний з ім'ям поета Тараса Шевченка . Його городяни більше знають як " хата Тараса на Пріорці " ( вул . Вишгородська , 5 ) .

Нещодавно зеленбудівці встановили перед нею велику бандуру з нотами , яку прикрашають навесні квітами .

Будинок невеликий , побудований в 1850- х роках . У цій хаті Шевченко жив всього два тижні в серпні 1859 року. Саме цей факт врятував її від знищення за радянських часів . У музеї зібрано багато предметів побуту того часу : посуд , меблі , старовинна український одяг , а також особисті речі Шевченка . А неподалік , на горі , в " Березовому гаю " росте 400 – річний дуб , під яким відпочивав сам поет . До речі , київські випускники ввели традицію зустрічати біля нього світанок .

Фото: Анатолій Бойко