Навчання за кордоном: особливості освіти в неквапливій Данії

Система освіти Данії ніколи не була в передовиках серед світових систем освіти. Але данці нею пишаються і впевнені, що вона справедлива і фундаментальна. "До вступу до школи (7 років) батьки не завантажують своїх дітей знаннями: їх дають іноді, і лише добровільно. Кожну тему за програмою вивчають довго, навіть є можливість прослухати клас ще раз (на другий рік можуть залишити батьки, якщо вони розуміють, що чаду це необхідно). До цього дітей в дитсадках готують до життя – розповідають не про науку, а про шкоду наркотиків, ПДР, хвороби, статеве виховання та т. п.", – розповідає українка Світлана Свідіч, яка проживає в Данії.

В ПЕРШИЙ КЛАС.Середня школа називається "фолькескул". Вона може бути як безкоштовною, так і приватною (такими управляють муніципалітети, типу християнських шкіл). Навчання розраховане на 10 класів, причому останній – необов'язковий, а за бажанням батьків і відповідно до того, яким вони бачать майбутнє своєї дитини. "При цьому відвідувати школу щодня або навчатися вдома теж вирішують батьки. Вони ж вибирають дисципліни, що вивчаються, – продовжує Світлана. – Я вибрала своїй дитині математичний ухил. Всього в школі 15 обов'язкових предметів і кілька факультативних дисциплін".

НА МАЙБУТНЄ.На дітей в школах не можна навіть підвищувати голос . Але за " заслуги " дитини , за рішенням керівництва школи , можуть відправити на примусові роботи : прибирання , дрібний ремонт тощо . Після школи є вибір : вступати до гімназії або вибрати підготовку на інженерно – математичний або бізнес – напрямок . Навчання в кожному з цих навчальних закладів готує дітей до вступу в коледжі та університети . Але в окремих вищих школах учні здобувають освіту , достатню для знаходження роботи , непрестижної за мірками країни .

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ВНЗ НЕ ДЛЯ СЛАБКИХ І ЛЕДАРІВ

"Ще вступнику обов'язково потрібно скласти до вступу свою автобіографію, – розповідає співрозмовниця. – Увага звертається на активність і щирість. Пишномовність і "чергові" фрази не в пошані, а автобіографія, яка "викликає підозру", може запросто позбавити шансу на вступ до вузу".

Зарахування також залежить від обраної спеціальності. Може братися до уваги практика (в будь-якій області – тренерська, волонтерська діяльність і т. п.), певний рівень знання предмета (для цього, крім школи і факультативів, потрібно ходити ще на якісь курси). А тим, хто вступає на творчі професії, потрібно переконати комісію в своєму таланті. Звичайно, до цього за плечима у вступника має бути 12 років навчання і обов'язково – успішні результати по одному з випускних шкільних іспитів або кваліфікацій.

ВНЗ.Вища освіта в країні тільки безкоштовне (але для іноземців обійдеться приблизно в 6-16 тис. Євро (18-480 тис. грн на рік). Вибір у вступників між двома секторами – професійно орієнтованим коледжем (ступінь бакалавра) і університетом (де при бажанні можна довчитися до ступеня доктора). Місця в самих вузах поділяються на дві системи квот. У першій розподіляються між кандидатами, що володіють шкільними сертифікатами на базі середнього результату, в другій – віддаються кандидатам за індивідуальною оцінкою інституту. "Останнє престижніше. Зарплата таких фахівців вище", – підкреслює наша колишня співвітчизниця.

СТИПЕНДІЯ. Тому абітурієнти намагаються вчитися якомога довше ( пройти всі кваліфікаційні етапи ) , і краще . Ще в старшій школі можна претендувати на держпіклування – студентську допомогу , типу наших стипендій . Це добре стимулює на навчання : за європейською традицією , багато батьків дають занадто мало кишенькових грошей ( а можуть і зовсім не давати , за принципом " треба – зароби " ) . А якщо родина не дуже забезпечена , розмір фінансової допомоги дозволяє жити скромно , але мати все необхідне ( близько 2-3 тис . грн на місяць ) .

БИТВА ЗА КУРАТОРА І ПОЛЮВАННЯ НА ФІНАНСИ

СПИСУВАННЯ НЕ ПОПУЛЯРНЕ.Такого поняття , як списування , в вузах немає . Навіть коли хтось з поважних причин ( лікарняний ) пропустив лекцію , конспектом діляться не надто охоче . Розраховувати не можна навіть на тих , хто у вашій маленькій групі . " Для деяких може бути навіть принизливо просити конспект у одногрупників , їм легше підійти до викладача . Інша справа , що його складно знайти – багато викладають відразу в декількох вузах " , – пояснила Світлана .