Біль у спині – проблема дуже актуальна. Часто вертебральний больовий синдром розвивається внаслідок недостатньо активного способу життя, відсутності необхідних або ж надмірних фізичних навантажень. Однак в основі виникнення цього симптомокомплексу може також лежати і вроджена патологія опорно-рухової системи, і остеопороз, і навіть зайва вага, пише likar.info.
Що таке вертебральний синдром
Біль – не єдиний ознака вертебрального (від лат. Vertebra – хребець) синдрому. Біль – це завжди ознака морфологічної або фізіологічної патології. Відповідно, в основі виникнення вертебрального больового синдрому завжди лежить або первинне ураження хребетного стовпа (безпосередньо патологія опорно-рухового апарату), або екстравертебральні патологічні процеси, що вторинно вражають хребет, або ж їх поєднання. Таким чином, даний синдром є поліетіологічним (тобто має безліч можливих причин виникнення) і включає в себе не тільки больовий симптомокомплекс, але і морфологічний (анатомічні ознаки патології) і фіксаційний (порушення функцій хребта).
Причини розвитку вертебрального больового синдрому
Причини розвитку цього синдрому можна розділити на вертебральні (частіше дегенеративно-дистрофічні), пов'язані з патологічними змінами м'язів (частіше міофасціальний синдром), вісцеральні (пов'язані з патологією органів черевної порожнини) і неврогенні. Факторами ризику розвитку цього больового синдрому можуть бути травми, важкі фізичні навантаження, переохолодження, малорухливий сидячий (особливо в незручній позі) спосіб життя, депресії і стреси, зловживання алкоголем, ожиріння, шкідливі умови праці (вібрація, опромінення, високі температури).
Серед причин синдрому:
- дискогенна радикулопатія або корінцевий синдром (ішемія корінців через їх здавлення грижею міжхребцевого диска);
- компресія хребетного каналу;
- хвороба Бехтерева (ревматоїдний спондилоартрит);
- остеопороз;
- остеохондроз;
- травми хребетного стовпа;
- рефлекторні м'язові синдроми;
- пухлини хребта (в тому числі метастатичні ураження);
- міофасціальний синдром;
- міозити (запальні процеси м'язів);
- захворювання внутрішніх органів (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, сечокам'яна хвороба, холецистит, панкреатит тощо);
- викривлення хребетного стовпа (патологічні кіфози, лордози, сколіози, кіфосколіози тощо);
- судинна патологія (порушення кровообігу спинного мозку або м'язової системи хребта).
Клінічні прояви вертебрального больового синдрому
Основним клінічним проявом практично всіх патологічних процесів в хребті є біль тієї чи іншої локалізації, який і стає найчастішою причиною звернення пацієнтів до фахівців.
Залежно від локалізації спинального болю виділяють:
- цервикалгію (біль в області шийного відділу хребта);
- дорсалгію (біль в області грудного відділу хребта);
- люмбалгію (біль в попереково-крижовому відділі);
- кокцигодинію (біль в області куприка).
Радикулопатії (корінцеві синдроми), крім больового синдрому, можуть супроводжуватися також випаданням чутливої, рухової і/або рефлекторної функцій ураженого спинномозкового корінця.
Біль при таких патологіях може поширюватися до інших відділів хребта, внутрішніх органів, нижніх і верхніх кінцівок, що нерідко помилково розцінюється як прояви зовсім інших захворювань. Так, біль в грудному відділі хребта може поширюватися до грудної клітки, викликаючи схожі на стенокардію напади болю.
При люмбалгії біль поширюється до органів малого тазу, імітуючи патологію внутрішніх статевих органів і органів сечовидільної системи.
Зазвичай, больовий синдром супроводжується обмеженням рухливості хребетного стовпа, яке може виникати первинно (біль в цьому випадку виникає при спробі руху внаслідок порушення функції) або вторинно (зниження рухливості як спроба уникнути больових відчуттів або зменшити їх).
Діагностика і лікування вертебрального больового синдрому
Лікування та комплекс діагностичних заходів больового синдрому залежить від першопричини його виникнення. Однак обов'язково потрібно:
- зовнішній огляд спини та грудної клітини, пальпація всіх відділів хребта з метою виявлення деформацій хребетного стовпа, больових точок, м'язових напружень (спазмів), м'язової гіпотрофії, набряклості, змін температури шкірних покривів, патологічних новоутворень;
- оцінити обсяг рухів і досліджувати неврологічний статус (симптоми Вассермана, Ласега, Нері);
- інструментальна діагностика, яка включає в себе: рентгенологічні методи, комп'ютерну та магнітно-резонансну томографії хребта, а також при необхідності проводять ультразвукове дослідження внутрішніх органів, ендоскопічні методи дослідження порожнинних органів;
- за показаннями може проводитися дослідження спинномозкової рідини.
Лікування призначається індивідуально залежно від виявленої патології. Для зняття больового синдрому можуть призначатися анальгетики, міорелаксанти і нестероїдні протизапальні препарати (в тому числі у вигляді мазей).
Головні теми