Питання "Куди нас ведуть сни?" давно хвилює людство. Але не менш цікаве питання "Куди можна потрапити на шляху від сну до пробудження?". Виявляється, є люди, які здатні під час сну не тільки бродити з абстрактним видом по дому, але і виголошувати промови, безпричинно скрипіти зубами, водити автомобіль і навіть займатися сексом. Коли їм на ранок розкажуть, що вони таке виробляли, вони дуже здивуються. "Як? Що? Я ж спав!" – Пише "Популярна Механіка".
"Сновиди" – так тоді називали людей, які блукали по ночах по дахах і карнизах – згадуються навіть в Біблії, в Євангелії від Матвія. Це дивна поведінка деяких з нас і в давні часи, і в наші дні здається страшною і загадковою. Втім, з часом загадок стало менше, і якщо механізми виникнення лунатизму до кінця все ж не зрозумілі, дещо науці про них вже відомо.
Розправа уві сні
"Лунатизм" – поняття застаріле, так як вплив Місяця на подібні прояви людської психіки не вважається науковим фактом. У ходу інший термін: сомнамбулізм, тобто "сноходіння" (від латинських слів somnus – сон і ambulare – ходити). Є і більш широке поняття – "парасомнії", що об'єднує в собі ряд розладів сну (очевидно, схожої природи), які ведуть до підсвідомих дій, не обов'язково пов'язаних з ходінням. Ось, наприклад, бруксизм – нічний скрегіт зубами. Спляча людина раптом несподівано сильно напружує м'язи щелепи і гортані, і лунає неприємний скрегіт. Явище відомо давно і має різні популярні тлумачення – від індикації наявності глистів до рудиментарного інстинкту – мовляв, предки уві сні точили зуби. Як би там не було, це лише один приклад того, що тіло може жити якийсь своїм особливим життям, в той час як господар його спить і ні про що не підозрює. Головне, щоб це "життя" не виходило за певні рамки, а це часом трапляється.
Рано вранці 23 травня 1987 американець Кеннет Джеймс Паркс, батько п'ятимісячної дочки, вийшов з дому, сів у автомобіль і вирушив до будинку батьків дружини. В принципі, він і так збирався відвідати в цей день родичів, з якими був у прекрасних стосунках, але, зрозуміло, не в таку рань. Замість посиденьок в гостях трапилася трагедія. Паркс увірвався в будинок, побив тестя, а свою 42-річну тещу зарізав. Потім вбивця знову сів у своє авто, дістався до поліцейської дільниці і здався, заявивши, що вбив кілька людей. Ніяких виправдань у Паркса не було, крім одного: в ході слідства він заявив, що зовсім не пам'ятає нічого з скоєного. Захист наполягав на тому, що вбивство було скоєно у несвідомому стані, тобто являло собою окремий випадок сомнамбулізму. Нібито Паркс перебував у важкому психологічному стані через невдачу в азартних іграх, і це могло викликати настільки тяжке порушення сну. Справу розглядав суд присяжних. З'ясувалося, що і справді ніяких мотивів так жорстоко розправлятися з батьками дружини у молодої людини не було – вони завжди відмінно ладнали. З'ясувалося, що зроблена в рамках слідства електроенцефалограма (в момент сну) демонструє дуже дивний стан мозку. В результаті звинувачення у вбивстві тещі і в замаху на життя тестя з Паркса було знято. Рішення підтримав Верховний суд США.
Можна собі уявити, з яким скепсисом багато тоді поставилися до цього вироку, однак юриспруденція – справа серйозна, і навряд чи суд прийняв би до уваги ні на чому не засновані домисли. Випадки вбивств в стані сомнамбулії рідкісні, але не поодинокі, і про них є свідоцтва починаючи з XVII століття.
Це зовсім не сни
Але навіть якщо людина не заподіює нікому зла і не сідає за кермо (таких випадків теж чимало – наприклад, людина приїжджала на роботу в піжамі), все ж її поведінка, скажімо, під час нічного ходіння по квартирі, виглядає дуже дивно. З одного боку, відсутній погляд, бездумне обличчя, з іншого – відкриті очі і дії, явно підлеглі якомусь задуму. Часто "лунатики" не просто тиняються по житлу, але нібито щось шукають, відкривають дверцята шаф, висувають ящики. Найпростіше, що можна припустити: цим людям сниться сон, і вони несвідомо програють його наяву. Але це, схоже, не так.
Як відомо, під час нічного сну людина проходить через кілька циклів. Приблизно 25% часу кожному з трьох циклів, що тривають 70-100 хвилин, доводиться на так звану фазу десинхронізованого сну, також відому як ШРО-сон. ШРО (англійське скорочення REM – rapid eyes movement) – це "швидкий рух очей", яке відбувається за зімкнутими повіками. У цій фазі активно працює мозок, а ось скелетні м'язи розслаблені. Саме в цей час ми бачимо сни, і якщо людину розбудити у фазі ШРО, вона, швидше за все, зможе розповісти, що ж їй снилося.
В ряду "парасомній" є розлад сну, що припадає саме на цю фазу. Всупереч природної заданості, м'язи сплячого в ШРО-фазі можуть виявитися не розслабленими, а, навпаки, проявляти активність. Людина ворушить кінцівками, здійснює рухи тілом, і, швидше за все, ці рухи будуть відображенням того, що людині сниться. Але це не сомнамбулізм. Він, як показують дослідження, виникає не на п'ятій, ШРО-фазі сну, а на третій-четвертій стадіях, що відносяться до повільного сну, який становить в сукупності 75% циклу. Ці дві стадії представляють собою повну протилежність ШРО-фази, так як є періодом глибокого сну, і мозкова активність під час їх перебігу знаходиться на найнижчій точці. Якщо звичайну людину розбудити у фазі глибокого сну, вона буде довго приходити в себе, поки зрозуміє, де вона і що з нею відбувається. Точно те ж саме станеться з розбудженим "лунатиком".
До речі, серед парасомній, що відносяться до фази повільного сну, крім згаданих сомнамбулії і бруксизма, виділяють ще кілька. Серед них пристрасть до їжі. Людина, що знаходиться в стані сомнамбулії, часом, не прокидаючись, може почати активно поїдати щось, причому не обов'язково їстівне, наприклад пачку сигарет. А для одного з розладів придуманий навіть вельми гучний термін: секссомнія. Про його сенс легко здогадатися: людина, що знаходиться в сомнамбулічному стані, починає проявляти сексуальну активність. При пробудженні, звичайно, не пам'ятає нічого. Жарти? Ні в якому разі!
Занадто довгий і глибокий сон
Десять років тому в англійському місті Йорк відбувся суд по звинуваченню в серйозному злочині. 22-річний бармен Джеймс Білтон звинувачувався в тому, що згвалтував знайому дівчину, яка ночувала у нього вдома, але спала окремо і згоди на сексуальні відносини не давала. Хлопець же стверджував, що нічого не пам'ятає і що був вкрай здивований звинуваченнями вранці. Справу розглядало журі присяжних, що складалося з семи жінок і п'яти чоловіків, так що на поблажливість, здавалося б, підсудному розраховувати не доводилося. Однак суд прийняв до уваги, що у Білтона випадки сомнамбулії регулярно траплялися починаючи з 13 років. Крім того, цей розлад зазначався у членів його сім'ї. Рішенням журі звинувачення в згвалтуванні було знято.
Випадок Джеймса Білтона містить в собі два важливих моменти, що стосуються природи сомнамбулії. По-перше, вона найчастіше починається і зустрічається в дитячому і підлітковому віці. І якщо дорослих "сновид" не так вже й багато, то смутні спогади про нічні ходіння в дитинстві збереглися у багатьох. По-друге, встановлено, що певну роль у виникненні цього розладу сну грає генетична схильність. Також сюди можна додати стреси, вживання алкоголю, наркотиків, певних медикаментів, в загальному, все, що активно і негативно впливає на психіку. З іншого боку, сам феномен парасомній до кінця не вивчений, існує лише ряд гіпотез.
Одне зрозуміло майже напевно: пробудження людини на фазах глибокого сну не дуже природне, і тим не менш у страждаючих парасомніями сну виникає якийсь стимул для пробудження. Однак спроба пробудження виявляється невдалою: прокидаючись, людина не прокидається, а відправляється в особливий несвідомий стан.
Дослідження, опубліковане в 2012 році в науковому журналі Neurology, показувало, зокрема, залежність між випадками сомнамбулізму і інших супутніх розладів з тривалістю стадій глибокого сну. Тобто чим довше ці стадії, тим свідомості, виходить, складніше вирватися з міцних обіймів Морфея, і наступають дивні явища. А на довжину цих стадій якраз і можуть вплинути різні стресові фактори, втома, хронічний недосип або різноманітна хімія.
Зі "сновидами" пов'язані два популярних міфи, про які варто розповісти. Міф перший: людину в період нічних ходінь не можна будити. Нібито це небезпечно для неї самої і того, хто будить ("лунатик" може проявити агресію). Насправді все це далеко від дійсності. Сновиду розбудити складно (як і взагалі людину на стадіях глибокого сну), але можна, і тоді вона буде дуже довго міркувати, як це вона потрапила туди, де її розбудили. Міф другий: про те, що "лунатикам" сам чорт не брат і в своїх нічних ходіння вони нездатні себе поранити або нанести собі іншу шкоду (наприклад, впасти або з'їсти якусь гидоту). Все це теж неправда, тому людині, що тиняється в сомнамбулічному стані, допомога не завадить: найкраще постаратися ненав'язливо відвести її назад в ліжко.
4−5%
Стадія 1. Засинання. Активність м'язів знижується.
45−55%
Стадія 2. Сповільнюється дихання і серцебиття. Легке зниження температури тіла.
4−6%
Стадія 3. Починається глибокий сон. Мозок генерує повільні дельта-хвилі.
12−15%
Стадія 4. Дуже глибокий сон. Обмежена активність м'язів. Мозок генерує дельта-хвилі.
20−25%
Стадія 5. Швидкі рухи очима. Частота хвиль зростає, і починаються сновидіння. М'язи розслабляються, частота серцебиття зростає.
Жах наяву
Часом, прокидаючись, людина відчуває, що вона паралізована і не може поворухнути ні рукою, ні ногою. Іноді це супроводжують бачення.
Відчуття, що ти начебто вже не спиш, але повністю паралізований, знайоме багатьом, таке іноді трапляється при пробудженні. Деяким в цей самий невідповідний момент здається, ніби демонічна фігура тисне на груди. Описуваний ефект приходиться на ШРО-стадію, коли активно працює мозок, але м'язи відключені. Тому при занадто раптовому пробудженні і виникає це явище. А що ж з демоном? У цьому році група нейрофізіологів з університету Сан-Дієго припустила, що дивна постать – це як би друге "я", якийсь образ власного тіла, що зберігається в мозку в районі тім'яної частки. Намагаючись впоратися з проблемою (свідомість працює, а тіло не слухається), мозок як би проектує в свідомість цей образ, і виникає моторошна галюцинація.
Головні теми