Бійцю 72-ї мотострілецької бригади потрібна допомога – йому рятують очі

З татом 25-річного артилериста Максима Ільченка з Краматорська ми розмовляли вчора, коли його синові в Дніпропетровській обллікарні робили чергову, третю за рахунком операцію. Хлопцеві, який після служби в армії збирався одружитися, рятують обличчя.

Максим рік тому закінчив Краматорський індустріальний інститут і встиг трохи попрацювати програмістом у фірмі. За словами тата, його син – хороший комп'ютерний фахівець. 20 травня 2013 його призвали в армію, направили служити в Білоцерківську 72-у мотострілецьку бригаду, і в травні 2014-го він мав демобілізуватися. Максим служив в основному при штабі і готовий був залишитися надтерміново. З початку АТО його направили на схід.

Разом з 72-ю бригадою Ільченко пройшов весь її військовий шлях на пропускному пункті Ізварине Луганської області: більше місяця в оточенні, голодування, брак боєприпасів, перехресні обстріли бойовиків і російських військ. Максим залишився серед двох десятків тих військових 72-ї бригади, які не перейшли на територію Росії, а пробивалися до своїх по території, контрольованій бойовиками. "Він міг би опинитися на території Росії, як опинилися там його товариші, і без поранення повернутися в Україну, – каже Олександр Ільченко. – Але Максим не вважає тих, хто опинився в Росії, зрадниками: вони, відступаючи на російську територію, прикривали тих, хто залишився".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Коли залишки 72-ї бригади отримали наказ відступати, вони кілька разів потрапляли в засідки. В одному з боїв Максим був поранений – куля увійшла трохи нижче правої скроні і по дотичній вийшла через ліву щоку. "Я його запитав: як же тебе могло поранити, якщо ти мав їхати на своєму САУ-152? Син був навідником на цій установці, – каже Олександр. – А він мені відповів: "Вони б не проїхали і п'яти кілометрів. Установка вся розвалювалася. Це ж металобрухт!" Тому вони виїжджали на КрАЗах. Від такого поранення Максим міг померти на місці. Але завдяки швидко і правильно зробленій перев'язці бойового товариша краматорців (до речі, родом із Західної України) і вертолітників, які вилетіли за пораненими, так і не дочекалися відповідного наказу, життя Максиму вдалося врятувати.

На сьогодні медики дають обережні прогнози, що удасться врятувати зір хоча б одного ока. Що робити з другим – ніхто не знає. Є надія, що обидва ока зможуть врятувати ізраїльські лікарі, але на це потрібні кошти.