До ювілею Володимира Ілліча Леніна: як Вождь "наслідив" у Києві

Для людей старшого покоління квітень – місяць дуже знаковий: 22 числа вони згадують про Володимира Ілліча Леніна. Цього року виповнюється 145 років з дня народження вождя світового пролетаріату.

Ленін у столиці України ніколи не бував, але його слідів в місті залишилося предостатньо.

ЛЕНІНІАДА. У Києві вже давно немає вулиць Леніна (була перейменована у вулицю Богдана Хмельницького) і Ульянових (нинішня Лабораторна), а також бульвару Леніна (сьогодні – Чоколівський). Нині Ленін ховається там, де свого часу роздував вогонь революції – в основному на заводах. Там досі поблискували лисинами його однотипні статуї. У Києві таких прихованих від очей скульптур легко набереться зо два десятки.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Робочий кабінет. Тут Ілліч трудився ночами.

Залишилися і будівлі музеїв, побудованих на честь вождя. Перший з них розташовувався в дореволюційному Педагогічному музеї імені цесаревича Олексія (нині тут, на вул. Володимирській, 57, знову "живе" педагогічний музей). Раніше туди водили екскурсії, але в якийсь момент вирішили, що ця будівля із завданням не справляється, і тому почали зводити новий музей. Він був побудований як київський філіал Центрального музею В. І. Леніна (багато киян досі пам'ятають, як їх приймали в піонери в овальному залі під гігантським білим статуєю Ілліча). Для його споруди зрили частину історичної Володимирської гірки і знесли старовинну готель "Європейський". Будинок цей за адресою Хрещатик, 2, все ще стоїть, тільки будівля перепрофілювалася і тепер зветься Українським домом. Музей звідти виселили 22 роки тому.

Що цікаво, фонди музею при цьому не розбазарили, а зберегли. "Все, що було в музеї, збереглося – це ж цінні експонати. Частина з них знаходиться в наших фондах, а частина – в музеї історії Києва", – розповіли нам в Українському домі.

Екс-музей. А нині – Український дім.

"СМЕРТЕЛЬНЕ" ПАЛЬТО. Серед реліквій, що збереглися у фондах Українського дому, значиться пальто, в якому Ленін "зловив" кулю, пущену злочинницькою рукою Фанні Каплан (вона ж Фанні Ройда). "Фішка" цього пальто в тому, що воно... є у всіх музеях імені Леніна, які коли-небудь існували. Не факт, що оригінал взагалі зберігся – дивно уявити, що хтось у трагічний момент стрілянини став би стежити за збереженням одягу революціонера.

У фондах Українського дому можна знайти багато цікавого, але особливо гарний макет, який відтворює робочий кабінет Ілліча і його квартиру в Кремлі. Дуже розчулює затишна зелена лампа зі столу Леніна – так і бачиш, як при її теплому м'якому світлі вождь, сьорбаючи гарячий чай, уважно вичитує підготовлені до друку шпальти газети "Іскра".

Знаменита картина. Ілліч після снайперського пострілу Каплан – одягнений в те саме пальто.

ЖИТТЯ ЗАВОДСЬКЕ. Свій вік в Києві доживають колись промислові гіганти всесоюзного значення "Арсенал" і "Більшовик", які при Союзі інакше як колисками революції не називали. До недавнього часу там навіть діяли музеї імені цих заводів. У музеї "Арсеналу" зберігався макет робочого місця Леніна. Справа в тому, що робітники підприємства в 1923 році нагородили вождя званням... почесного токаря-металіста і від усієї щедрої душі виділили йому окремий верстат в сьомому цеху. Працювати за цим місцем було сверхпочетно – цим привілеєм нагороджували тільки ударників комуністичної праці. А в "Більшовику" можна було побачити рідкісні фотографії з відкриття пам'ятника Іллічу на території заводу. Обидва цих музею були закриті менше року тому, їх доля зараз невідома.

"Головне, діти, вчіться добре"

У фондах музеїв – рудий Ленін.

НЕ ПОЖАЛІЛИ НАВІТЬ ЛІЖКА УЛЬЯНОВА

Незважаючи на те, що вождь революції Київ ігнорував, сім'я Ілліча відчувала себе тут цілком привільно.

З ЦЕНТРУ – НА НАРИ. Молодший брат Леніна Дмитро (зовні – копія вождя світового пролетаріату) жив і працював у самому центрі Києва: навесні 1903-го Дмитро Ілліч знімав квартиру № 3 по вулиці Богдана Хмельницького, 80 (тоді – Фундуклеївська). Доля будинку буденна до неможливості – його знесли, на його місці вклинилася новостворена цегляна висотна "коробка", а бронзову меморіальну табличку з профілем Ульянова-мл. вкрали.

Також Дмитро Ілліч встиг пожити на вулиці Пушкінській, в будинку № 32 (з нього, до речі, табличку теж вкрали). Зараз у цьому будинку базується бар та видавництво наукової літератури.

До слова, брат Леніна вів у Києві досить активний спосіб життя: офіційно займався медичною практикою, неофіційно – щосили псував кров царському режиму, завзято беручи участь у революційному русі. За що, власне, і загримів на постій в знамениту Лук'янівську в'язницю, в якій кожен поважаючий себе революціонер хоч раз, але повинен був посидіти. На нарах він провів майже рік, після чого залишив Київ, відпущений жандармами за браком доказів.

Руїни двоповерхівки кілька років тому. Зараз немає навіть їх.

СУСІДИ БУЛГАКОВА. У жовтні 1903 за адресою Кудрявська, 10, проживала мати Леніна, Марія Олександрівна Ульянова, і його сестри – Марія Іллівна та Ганна Іллівна Ульянови.

Цікаво, але в будинку навпроти, під номером 9, з 1895 по 1905 роки мешкало інше не менш відоме сімейство – Булгакових. Хто знає – можливо, майбутній автор "Білої гвардії", тоді ще 12-річний Міша Булгаков, не раз стикався і люб'язно вітався на вулиці з Марією Олександрівною або її дочками?

Квартира, яку знімали дами, збереглася, але в ній вже нічого не нагадує колишні часи – планування повністю змінене. І замість житлового приміщення – там зараз офіс.

Кудрявська, 10. Навіть дивно, що збереглася пам'ятна дошка.

ДЕРЕВ'ЯНА ДОЛЯ. Є й інша київська адреса, за якою встигли відзначитися жінки сім'ї Ульянова: Лабораторна, 12 (в радянський час – вулиця Ульянових). У 1903-1904 рр. сім'я займала три невеликі кімнати на другому поверсі. Саме сюди адресував свої листи Ленін, який жив тоді в Швейцарії. У 1970-х роках в будиночку навіть облаштували музей: в кімнатах було представлено близько 400 експонатів – в основному копії, але були й справжні особисті речі Ульянових.

У 1990-х, після розвалу Союзу, приміщення передали камерному хору "Київ". Правда, хор там розспівувався не так вже й довго: в 2000-х будинок визнали аварійним і зруйнували. І це при тому, що він являв собою історичну цінність – і зовсім не через слід Ульянових, а тому, що був побудований на початку минулого століття. Більш того, будинку було надано статус пам'ятки національного значення. Але чиновників подібні доводи не переконали. До речі, після руйнування будинку на Лабораторної в Києві "в живих" залишилося всього одне дерев'яна будівля: будинок-музей Тараса Шевченка.

Автор цих рядків був присутній при руйнуванні двоповерхівки. Йому супроводжував нехай і млявий, але все ж бунт мешканців навколишніх будинків: мовляв, не зносьте, тут же Ленін жив (нехай це і не так, але звучало пронизливо). Особливо запам'яталися голосіння однієї бабусі: "Що роблять, іроди! Вони ж ліжко винесли!"

На здивоване "Що за ліжко?" несподівано почув: "На якому спав Дмитро Ульянов. Ліжко в якості експоната в музеї стояло, на другому поверсі. А потім будівельники його викинули на вулицю, адже будинок ламати почали якраз з другого поверху. Я бачила, як на ліжку брата Леніна сплять бомжі!"

Лабораторна, 12. Малюнок художника Георгія Чернявського.

НАШ ГРАНІТ В МАВЗОЛЕЇ

Знаменита усипальниця Леніна – мавзолей на Красній площі в Москві – побудований з граніту, який добували на кар'єрах в Житомирській області. З цих кар'єрів його великими монолітними блоками вивозили в Київ, а вже зі столиці залізницею відправляли до Москви.

Приміром, лабрадорит, на якому написано слово "Ленін", вивезли з Кам'янобрідського кар'єра (під Коростишевим). А знаменитий червоний граніт, з якого споруджено сам мавзолей, добули на Лезниківський родовища в Володарськ-Волинському районі.
За спогадами старожилів, всі ці багатотонні брили вирубували зеки. Багато хто при цьому покалічилися через поспіх, в якій все це здійснювалося. Укладених привозили і охороняли озброєні співробітники НКВС.

Що цікаво, після будівлі червоною гробниці видобуток граніту в Лезниківський кар'єрі була заморожена. І лише в 80-х роках було зроблено виняток для однієї знакової споруди. А саме, для київської станції метро "Ленінська" (нині – "Театральна"). Станція була зроблена, що називається, в потрібному дусі: стіни платформи були суцільно прикрашені бронзовими стягами і бюстом Ілліча.

Зроблено в Україні.

10 пам'ятників Леніну

Полеглі

бульвар Шевченка

Знесли в 2013-му. Єдиний пам'ятник Леніну, якого від знесення охороняло кільце "Беркута". Втім, це не допомогло. Після знесення деякі заповзятливі кияни продавали оскільки пам'ятника по 10 євро на інтернет-аукціонах.

"Ленінська кузня"

Скинули вождя революції без шуму і пилу теж в 2013-му – монумент стояв на задвірках напівживого заводу "Ленінська кузня". Попрацювали неакуратно: Ульянову підтяли ноги, залишивши стирчати на тумбі дві неестетичні кукси.

Майдан

Знесли в 1991 році. Монумент Жовтневої революції представляв собою п'єдестал з чотирма фігурами (зображення солдата, матроса, селянина і робітника) висотою 5,25 м. Над ними гордо височів 9-метровий дідусь Ленін.

Медінститут

Демонтували пам'ятник в 1991 році. А щоб добро не пропадало, постамент залишився, а на нього поставили бюст академіка Олександра Богомольця, ім'я якого носить нині інститут, розташований у центрі столиці.

Вулиця Дегтярівська

До 2009 року Ілліч не тільки закликав усіх топати до світлого комунізму, а й зустрічав пацієнтів... дитячої клінічної інфекційної лікарні, як би кажучи: "Інфекція – це дрібниці. Головне, діти, що я з вами".

Все ще стоять

Завод "Будмаш"

Пам'ятник виконаний у класичному вигляді: Ілліч рукою вказує в прекрасне майбутнє, а інший стискає обов'язкову кепку. Цікавий округлий постамент: у ньому обіграно знаменитий виступ вождя на броньовику.

Завод "Поліграф"

Заводу як такого більше немає: його територію нині займають усілякі бізнес-структури (капіталісти таки перемогли комуністів). І тепер бюст Леніна змушений ховатися в лапах ялин – так би мовити, знову пішов у підпілля.

"Меридіан"

Один з найбільш "розслаблених" пам'ятників. Ілліч сидить в позі "нога на ногу" – відчуття, що він просто присів на лавочці в парку і зараз дістане батон, яким погодує качок і голубів. Знаменитий хитрий прищур додається.

Вулиця Алма-Атинська

Цей читає Ленін (в руці у нього книга) встановлено на території Дарницького вагоноремонтного заводу. Кілька років тому монумент засудили до зносу, але він поки стоїть. Якщо він протримається ще 2 роки, то відсвяткує 60-річчя.

Дитячий інтернат

Це навіть не Ленін, а маленький Володя Ульянов, поки ще кучерявий і без борідки. Мабуть, це найбільш незвичайний монумент на честь Ілліча в столиці. Розташовується на території інтернату для дітей з розумовими розладами.