Лось Олена
Катерина Степаненко
редактор Завжди цікаво знаходити місця , відкриті для кожного – але при цьому такі, що залишаються загубленими куточками , про які мало хто знає . До таких належить залізнична станція " Рябушки " на Сумщині . За день тут проходить всього чотири рейкових автобуси ( два в один бік і стільки ж назад ) . Вони перевозять 5-6 пасажирів : влітку більше , взимку може взагалі нікого не бути . Ми вирушили туди , щоб побачити , як це – жити в загубленому світі .
ІСТОРІЯ.Станція була побудована в 1894 році, і з тих пір будівлю лише кілька разів ремонтували . Наприклад , зовсім недавно пічне опалення поміняли на електричне . Назва станції походить від багатого козака на прізвище Рябушко : він приїхав жити в ці краї зі своїм сімейством і дуже скоро обзавівся цілим хутором . Раніше станція була великою , з трьома лініями , на яких формували склади . Був навіть власний бурякопункт . Але в 1990-ті роки станцію зменшили , залишивши всього одну лінію і безвихідь .
Є така професія. Зустрічати і проводжати потяги
МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ.При станції – три квартири , в різний час тут жили сім'ї залізничників . Зараз одну квартиру займає сім'я 37 – річної чергової по станції Тетяни Кукотенко . Це квартира її дитинства : раніше вона жила тут з мамою , яка теж працювала черговою , а зараз – з донькою – випускницею і чоловіком . Зручності на вулиці , воду приносить із сусідньої кімнати . Опалення досі пічне : за зиму " спалюють " дров на 3-4 тисячі гривень . Зате " комуналка " дешева : була 3 гривні , а зараз підняли більше ніж в 2 рази – до 7 гривень .
Нікого немає. На хуторі прописані 9 осіб
Буквально в 50 метрах знаходиться хутір , в якому офіційно прописано 9 осіб ( влітку , правда , приїжджають дачники ) . Будинок , якщо знайдете цілий або погодитеся вкластися в ремонт мальовничих руїн , обійдеться в 3-4 тисячі гривень . Магазину немає : пару раз в тиждень приїжджає автолавка . Але місцеві стверджують , що з шопінгом ніяких проблем : можна сісти на рейковий автобус і поїхати за покупками в сусідній Лебедин . А навколо лісу , де ростуть гриби і ягоди – було б бажання збирати .
Чергова. Працює за антикварним столом
Зал очікування. Нещодавно зробили ремонт
ЖИТТЯ ЧЕРГОВОЇ: МРІЯ ІНТРОВЕРТА
Чергування тут : " день / ніч – два дні вдома " , а робота – мрія для любителів самотності . Обов'язки – " зустрічати і проводжати " поїзди , виписувати квитки , прибирати сніг взимку і доглядати за клумбами влітку . Після кожного поїзда – прогулянка : потрібно пройти 800 метрів до стрілочного поста і підготувати шлях для наступного . " Влітку простіше . А взимку , коли снігу по пояс , це ціле випробування ! " – розповідає чергова Руслана . Дівчата кажуть , залишатися ночами не страшно : чужих тут немає , в гості можуть завітати хіба що лисиці і кабани .
Білети виписує вручну
Кожен потяг — подія
РЕЙКОВИЙ ШИК: АВТОБУСИ З ЄВРОПИ
Років 5 тому замість звичайних поїздів з декількома вагонами, які виконували функцію приміських електричок, тут почали ходити ось такі рейкові автобуси, куплені в ЄС. Місцеві звикли, а от ті, хто бачить їх вперше – шоковані! Тут зручні сидіння і навіть вакуумний туалет. Час дороги до Сум (квиток коштує 7 грн) пролетіли, як захоплююча екскурсія: тихо їде автобус, за вікном – неймовірної краси пейзажі. Про те, що ми на батьківщині, нагадують тільки бабусі з авоськами і відрами ягід, дбайливо прикриті лопухами. Але є і суворі правила: з велосипедами вхід заборонений: його потрібно розібрати і заховати в чохол.
СТАНЦІЇ ЧОРНОБИЛЯ: 15 РОКІВ САМОТНОСТІ
А ось в Чорнобильській зоні час буквально зупинився . Багато станції тут буквально поглинула природа : пейзаж тут , як кадри з постапокаліптичного фільму . Але люди тут працюють : щоранку зі Славутича виїжджає три " атомних " електрички і без зупинок мчать в зону відчуження , привозячи працівників , які забезпечують безперебійну роботу сполучення " великої землі " з Чорнобилем .
Раніше працювала станція "Пересадочна": тоді все було продумано так, щоб потяги не покидали зону відчуження. На неї приїжджали електрички з співробітниками атомної станції, їх висаджували на платформах, а звідти їх забирав спеціальний чорнобильський поїзд, який і відвозив людей на роботу. Увечері їх знову доставляли на "Пересадочну". Ця станція не працює вже 15 років, і час обійшовся з нею нещадно: дерева проросли навіть крізь бетонні конструкції. Співробітники приїжджають сюди, лише щоб підрізати їм гілки і не дати їм порвати лінії електропередач. Чорніють кістяки покинутих потягів: свого часу вандали розтягнули на металобрухт все, до чого змогли дотягнутися.
Незважаючи на те що тут немає ні людей , ні машин , система сигналізації працює справно . Звичайно , шлагбаум не опускається , і немає перешкод на переїздах . Але сирена завиває , а ліхтарі блимають . І з боку це виглядає моторошно : порожнеча , тиша і цей застережливий сигнал , який чують тільки численні лісові звірі .
Головні теми