Українець, що відсидів більше п'яти років в Таїланді: "Вийшов з в'язниці завдяки бійкам"

30 Січня 2017, 08:30

Андрій Жалковський, який відбував покарання у в'язниці "Клонг Прем", розповів про наслідки приходу до влади таїландської хунти і перші дні на батьківщині

<p style="text-align: justify;">Перша сигарета на рідній землі. Після амністії Андрій знову почав курити, хоча в тюрмі цю шкідливу звичку кинув ...</p>
Перша сигарета на рідній землі. Після амністії Андрій знову почав курити, хоча в тюрмі цю шкідливу звичку кинув ...

Про поневіряння жителя Дніпропетровської області Андрія Жалковського в Південно-Східній Азії "Сегодня" докладно писала. Двічі, з інтервалом в рік, ми зустрічалися з ним у в'язниці "Клонг Прем", де українець відбував покарання.

Його кримінальна історія до примітивного проста. Після служби в армії (строкову проходив в спецназі) Андрію дошкуляли болі в спині. Друг порадив підлікуватися за допомогою тайського масажу. Спробував – допомогло. Приїхавши в Бангкок вдруге влітку 2011 року, мав необережність підібрати на вулиці безхазяйний, як йому здалося, пакет. Всередині лежали десятки кредитних карток. Зраділий звалилися з неба щастям Андрій вирушив в найближчий торговий центр. Але не встиг купити ні фотоапарат, ні мобілку – затримала поліція, звинувативши в зберіганні і використанні чужих кредиток.

Жалковський донині не знає, справжніми вони були або підробленими, так би мовити, наживкою. Слідство і суд визнали дану обставину несуттєвою. Наданий тайською стороною адвокат переконав Андрія, що в справі воно не має значення: варто лише покаятися, і покарання буде мінімальним.

Однак суд щиросердне зізнання проігнорував. І в липні 2012-го засудив українця до 34 з половиною років позбавлення волі! Подавати апеляцію було марно, адже раніше він свою провину не заперечував і не заперечував. Екс-спецназівця запроторили в одну з найпохмуріших тайських в'язниць максимального рівня безпеки, помістивши разом з кілерами, грабіжниками, гвалтівниками, наркодилерами – і місцевими, тайськими, й іноземними підданими.

Завдяки першому секретарю з консульських питань посольства України в Таїланді Олександру Зубу, який регулярно відвідував нашого в'язня, морально, а іноді і матеріально підтримував його, Андрій не зламався, не поставив на собі хрест. У суворих, часом нестерпних умовах ізоляції, далеко від дому, рідних, близьких, страждаючи від хронічних хвороб, українець не відчував себе в тайському пеклі ні забутим, ні покинутим, ні знедоленим.

Хороша поведінка, сумлінна робота у виробничих майстернях, де Андрій деякий час шив обмундирування та амуніцію для тайських військових, а пізніше і заняття спортом зарахували адміністрацією. Термін ув'язнення йому знизили в два з половиною рази – до 14 років. Потім були ще дві амністії.

І ось Жалковський вийшов на свободу. Він був помилуваний і депортований в Україну. "Сегодня" першою зустрічала Андрія в Бориспільському аеропорту.

new_image5_162

Врата в "Клонг Прем". Централ максимального рівня безпеки.

ДИПЛОМАТ: "ЗАКОН ОДИН – ЧУЖОГО ГОРЯ НЕ БУВАЄ"

Історію з Андрієм Жалковський "Сегодня" прокоментував його "хресний" – керівник консульського підрозділу посольства України в Королівстві Таїланд Олександр Зуб:

- Не рахував і не вважаю, що в справі Андрія вчинив якось неординарно або вибірково. Для кожного українського дипломата, де б він не працював, основоположним і безумовним є одне – не залишатися байдужим до чужого горя, захистити того, хто цього потребує, дарувати надію втратила або втрачає її...

Так, позаду дуже складна, копітка юридична робота. Врятовано життя ще одного українця, якого з нетерпінням чекали вдома. Перш за все, дочка Ліза. У серпні минулого року, ще не знаючи, як все складеться, вона писала йому: "Вітаю тебе з днем народження! Хоча для нас це поки сумне свято... Не втрачай віри в краще! Хочу побажати здоров'я, сили духу, радості і виконання бажань. Якщо хоч коли-небудь у тебе буде хвилина відчаю – пам'ятай, я поруч, як мінімум ми під одним небом, а це вже щось. ти завжди у мене в серці, я люблю тебе. Дуже чекаю і сподіваюся, що ти скоро повернешся... Так багато хочеться розповісти, але це вже при особистій зустрічі, яка, впевнена, буде зовсім скоро. Бережи себе, татко! Цілую, обіймаю! Твоя принцеса".

Звертаюся вкотре до українців, які планують поїздку до Таїланду або вже знаходяться тут на відпочинку, з наполегливим проханням поважати і дотримуватися законів королівства, традицій і правил цієї країни.

Нехай історія з Андрієм стане повчальним прикладом і уроком для інших, змусивши переосмислити погляди на життя і своє місце в ньому...

new_image3_248

Олександр Зуб. Консулу часто дзвонять і в позаробочий час теж.

ВИРОК: ПО 50 РОКІВ КОЖНІЙ!

Такі величезні терміни ув'язнення отримали за шахрайство з кредитними картами в Таїланді громадянки України Світлана Гребенюк та Ольга Ротар. За даними місцевої преси, слідство мало неспростовні дані про те, що разом з чотирма співвітчизниками і ще одним росіянином вони входили в добре організовану злочинну групу, що заробляла підробкою кредиток і привласненням коштів їх законних власників. Завдані потерпілим збитки, як випливає з матеріалів кримінальних справ, оцінюється в кілька мільйонів тайських бат (близько 100 тис. доларів США). У ЗМІ Таїланду регулярно повідомляють про операції місцевої поліції та спецслужб проти представників російської та української мафії, які частіше за інших потрапляють в їх поле зору. Однак кількість викритих, заарештованих і засуджених "гастролерів" не зменшується. А деяким взагалі вдається уникнути покарання.

ВДОМА: "З ЖИТТЯ ВИКРЕСЛИЛИ П'ЯТЬ З ПОЛОВИНОЮ РОКІВ"

- Вітаємо, Андрій Анатолійович! Ось і побачилися нарешті – вже в Україні. Як дізналися, що вас відпускають?

- В кінці минулого року була чергова амністія. Причому ніхто так і не зрозумів, для чого – в зв'язку зі смертю короля Рами IX або вступом на престол його наступника. Зазвичай у в'язниці вивішується указ, і кожен шукає в ньому своє прізвище... До цього було дві амністії – в квітні 2015-го і серпні минулого року. Вони трохи зменшили мій термін. Ми знали, що буде ще одна, тільки не знали, коли. І тут раптом мені і ще декільком іноземцям кажуть: "П'ять хвилин кожному зібратися, і – на вихід!"

- Скільки в цілому ви відсиділи?

- 5 років, 6 місяців і 18 днів.

- Це ж 2 тисячі днів і ночей!

- 5 з половиною років, викреслених з життя.

- Як сприйняли звістку?

- Зрадів, звичайно. Але емоції притупилися. Чекаєш, чекаєш, чекаєш... А саме звільнення сприймається вже не так гостро. Прийшов і прийшов...

- Так вас відразу з в'язниці і на літак?

- Не зовсім. Недалеко від аеропорту знаходиться імміграційний центр ІDC. Це пересильна в'язниця для депортованих осіб – порушників візового режиму і залишають місця ув'язнення. Там мене протримали два тижні. Потім перевезли до аеропорту, де теж є невелике приміщення ІDC. Переночував. Офіцер провів через службовий вхід прямо до посадкового місця. Багажу у мене не було. Посадили на літак і – додому.

- За чий рахунок?

- За мій власний. Друг прислав грошей – на дорогу і одяг. Не в шортах ж і майці летіти. Тайцям було все одно, в чому мене випускати. Дякую Олександру Зубу, з яким разом купували куртку, светр, штани, кросівки. Але не на посольські гроші.

- Закордонний паспорт повернули?

- На процесі його віддали судді. Зуб намагався забрати документ, але сказали, що він загублений. І посольство виписало ось це тимчасове свідоцтво (показує).

- Чи не було відчуття, що це сон?

- Ще не злетіли, очікував будь-якої несподіванки. І лише пізніше прийшло розуміння, що збувається те, про що стільки думав.

- У свідоцтві стоїть позначка про депортацію – 10 років. А потім можна і приїхати?

- Навіть якби штампа не було, я б туди вже не повернувся. Нічого хорошого в Таїланді не бачив. І робити мені там більше нічого.

- У в'язниці "Клонг Прем" ми зустрічалися взимку 2013-го і 2014-го. Що сталося у вашому житті за минулі три роки?

- Згадувати особливо немає про що. Мене позбавили всіх контактів з родиною, перервали спілкування в соцмережах, відключили телефонний зв'язок. Заборонили писати російською мовою. Дозволялося англійською, але текст потрібно було пересилати в українське посольство, там повинні були перекласти на тайську, повернути до в'язниці і тільки після цього, ознайомившись з перекладом, адміністрація вирішувала б, чи відправляти мій лист. На все йшло місяці три, ну і плюс дорога в Україну. Сенсу писати дружині, дочці не було.

new_image4_202

"Хенд Мейд". У тюремному магазинчику – речі, зроблені в'язнями.

- Чим тайці пояснювали такі складнощі?

- Вони нічого нікому не пояснюють. Не можна, і все.

- Як здоров'я?

- Живий, і на тому дякую.

- Домашні знають, що скоро вас побачать?

- Спочатку хотів їх попередити. Але незадовго до мене відлітав інший українець. Він подзвонив матері, та приїхала в аеропорт його зустрічати. А тайці в останній момент виявили, що не вистачає якогось папірця. І він не прилетів. Гаразд, квиток зник. Але як було мамі... Щоб такого не було, я своїх не попередив.

- Скучили?

- Не те слово! Особливо по моїй принцесі. Так дочку називав. Їй вже 18.

- Щось можете про свою історію розповісти такого, про що не говорили?

- Так, взагалі-то, все той же. Винен сам. Не втримався, взяв чуже. Погубили жадібність і дурість.

- Не прикро?

- У Таїланді часто фабрикують кримінальні справи. У в'язниці, де сидів, відбували покарання 10 або 11 поліцейських. Їх судили за фальсифікацію 450 справ. І за кожне вимагали гроші.

З кого-то тисячу доларів, з кого-то 10 тисяч або навіть 100. Не знайдеш – сядеш, і надовго. У в'язниці теж все визначають гроші. Все продається і все купується.

- На зміну королю-довгожителеві, який правив країною 70 років, прийшов новий. Щось змінилося в тюремних порядках, умовах утримання в'язнів?

- Режим утримання змінився після приходу до влади військової хунти. Ставлення до засуджених стало ще жорсткіше. Провели тотальний шмон, викинули вміст всіх тумбочок, навіть книги. Не встиг заховати – пиши пропало. У будівлі тисяча осіб. Часу на душ дається – година. Не встиг помитися, попрати – твої особисті проблеми.

new_image_304

Прогулянка. Пощастило, якщо вивели без важких кайданів на ногах.

- Так все ж – знайдені вами кредитки були справжніми або фальшивками?

- У суді не були представлені результати експертизи. Не було і висновки фахівців банку – справжні чи ні. Суд сказав, що фальшиві. А як насправді, гадки не маю.

- Що б порадили українцям, котрі збираються в Південно-Східну Азію, той же Таїланд?

- Уважно знайомитися з інформацією про ту країну, куди їдуть. І не тільки офіційною, з турагентства, а й про те, що пишуть в соцмережах, інтернеті.

- Зараз в тайських в'язницях відбувають покарання співвітчизники, яким пред'явлені схожі звинувачення?

- Тільки в "Клонг Прем", за моїми даними, сидить семеро українців. А в іншій в'язниці – дві українки. Скільки ще очікує вирок, точно не знаю.

- Чому полювання за кредитками набуло такого поширення в Таїланді?

- Можу помилятися, але кредитно-фінансова і банківська система країни недостатньо надійно захищені в технічному плані. Цим проломом користуються всі кому не лінь. Лівий бізнес поставили на потік. Крім росіян, знаходяться і серед українців любителі легкої наживи. Клюнувши на обіцянки швидко збагатитися, вони летять до Таїланду і часто опиняються в дурнях. А потім шлють слізні листи: "Ми не винні, нас обдурили, виручайте, гинемо...". Але тайське законодавство передбачає за економічні злочини дуже серйозні терміни. І легковажність обертається роками ув'язнення...

- Як тайці ставляться до іноземців?

- Там дуже розвинене стукацтво. У тайців це в крові. Здати фаранга (білу людину) в поліцію – святе. Не важливо, винен, не винен, приїжджий – значить, при грошах. А значить, на ньому треба нажитися. Підійшов білий до банкомату, швиденько подзвонили в поліцію, та під'їхала – все, затриманий небезпечний злочинець. І доводь, що ти не верблюд. Те ж саме в тюрмі. В'язнів фактично охороняють не офіцери. А такі ж в'язні – тайці. І з великим задоволенням доносять, що хтось, наприклад, готує втечу. Ніде правди діти, і у мене виникали подібні думки. Але якби поліз на огорожу, то зупиняли б не офіцери, а ув'язнені тайці. Не за винагороду, не за послаблення режиму. Вони б нічого не виграли, і термін їм би не скоротили. Просто здати фаранга – найбільше щастя. Побачив у іноземця мобільний телефон, Айпад, дзеркало – негайно настукають офіцерові. А як же? Заборонений предмет.

- Напевно, це у вас від надлишку негативу роздратування накопичилося...

- Так, тайців не люблю і не приховую цього. І мова їх вчити не став. Тайським боксом зайнявся за пропозицією тюремної адміністрації. Виступав на змаганнях. Тайців моїй ваговій категорії там не було. А чорношкірі були. Ось з ними і зустрічався. А знаєте, чому? Це дозволяло придбати більш високий, Екселент-рівень. Тобто зробити ще один крок до звільнення.

- Як в'язні до нього поставилися?

- Були ті, хто порадів. Були й інші. Деякі тайці, до речі, взагалі не хочуть виходити на свободу. Або виходять, щоб знову повернутися до в'язниці. Вони абсолютно щиро говорять: тут безкоштовна електроенергія, їжа, вода, кімната для сну і так далі. Можна влаштуватися помічником офіцера, що дає деякі привілеї. А на волі треба працювати, самим себе забезпечувати, сім'ю утримувати. На аутсайд у людини нічого немає, живе в картонній коробці під мостом, а щоб отримати шматок хліба і жменю рису, потрібно працювати. У в'язниці ж не треба ні про що думати, не треба піклуватися про себе. І багато хто не бажає нічого змінювати. Мене запитували: чому так хочеш звідси вийти? Живи, відпочивай. А це не життя. Це існування.

- Чим плануєте зайнятися тепер?

- По правді кажучи, не знаю. Для початку потрібно трохи озирнутися, прийти в себе, зрозуміти і відчути, що навколо відбувається. І вже потім щось робити. Там у мене, вважайте, день бабака, схожий один на інший, кожен день був. А тут життя промчало – і дуже багато що змінилося кардинально.

- Не стрьомно, що зустрінуть як чужака?

- Навряд чи. Народився і виріс в Україні. Чи не мною помічено: людина здатна всюди вижити. Інша справа – як. А взагалі на Землі близько двохсот країн. Не знайду себе на батьківщині – знайду десь...

- У курсі подій в Криму, на Донбасі?

- Так. Але хочу в них розібратися сам.

- Що скажете наостанок?

- Ще раз подякував би МЗС України і Олександру Зубу. Не посольство, не омбудсмена нашого, не чиновників Адміністрації президента, не Мін'юст. Дай Бог Сан Саничу за все, що заслужив своєю турботою, безкорисливістю, наполегливістю, професіоналізмом. Міг би поставитися формально, по-чиновницькі. А він постійно говорив, що все буде добре, що інакше бути не може. Дякую "Сегодня", що провідували, писали мені. Я повернувся. І починаю з чистого аркуша...

Матеріал вже був готовий, коли подзвонив: "Все в порядку. Обживати. Роботу поки не знайшов. Тут час біжить швидше. І холодно. Відлітав з +34. А завтра обіцяють -20. Але все буде добре".

Ви зараз переглядаєте новину "Українець, що відсидів більше п'яти років в Таїланді: "Вийшов з в'язниці завдяки бійкам"". Інші Цікаві історії дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Олександр Ільченко

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування