Міла Князька-Ханова
редактор розділу Київ Бюджетні подорожі набувають в Україні все більшої популярності – адже хочеться і світ подивитися, і в борги не влізти. А з отриманням безвіза поїздка в Європу стала більш доступною. До того ж, якщо віддати перевагу транспорту, нетрадиційному для великих переїздів – подорож, до того ж, вийде особливою.
Нещодавно киянин Олександр Богаченко-Мішевський повернувся в столицю після тривалої подорожі. Велоактивіст проїхав на велосипеді по Європі близько 2270 кілометрів, витративши за півтора місяці... всього 400 євро.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Взагалі, ідея поїхати через частину Європи на велосипеді з'явилася ще тоді, коли про безвіз навіть не йшлося – три або чотири роки тому. Тоді хотів поїхати в Грецію пізньої осені, але так і не вибрався. А коли безвіз вже став реальним, рік тому я створив сторінку в Facebook "Безвізова велоподорож". І почав збиратися, – розповідає Саша. – Я планував спочатку, що поїду в Португалію – з Києва до Лісабона, або зі Львова, або Ужгорода. Потім подумав: це чотири тисячі кілометрів, всі розповідають, що там дуже спекотно в цей час, в Іспанії та Португалії +40 градусів. І вирішив: перш за все, для першої великої велоподорожі треба щось менше вибрати. Тоді я зупинився на Амстердамі, місті велосипедистів, про яке я багато чув.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Як відбувався перетин кордону?
- З мого досвіду і багатьох моїх знайомих, які були в Європі, ні в кого майже нічого не вимагали, питання прості – куди їдете, скільки у вас грошей, на скільки днів. У мене теж це запитували, і чи не везу алкоголь і сигарети. Я сказав чесно: збираюся бути у Словаччині сім днів. Я не сказав, що поїду далі, тому що, ймовірно, виникли б питання до грошей. А так без проблем.
За день мандрівник проїжджав на велосипеді до 120 кілометрів, а наступний пункт призначення вибирав, орієнтуючись на місці. "У мене був тільки приблизний маршрут, я ніколи не придумую нічого заздалегідь. Мені так комфортніше – я їду якось так, або якось інакше. Потім вже по факту вирішую. Імпровізація в межах одного напрямку", – розповідає Олександр.
Маршрут подорожі: Ужгород – Кошице – Попрад – Жиліна – Острава – Оломоуц – Брно – Прага – Карлові Вари – Байройт – Бамберг – Франкфурт-на-Майні – Бонн – Льєж – Маастрихт – Ейндховен – Роттердам – Гаага – Харлем – Амстердам
Клікніть по карті для збільшення
У минулому у мандрівника був досвід мандрівок автостопом. Такі поїздки теж приємні для бюджету, але велосипед дає більше незалежності, каже Саша.
- Коли ти автостопщик – ти все-таки залежиш від того, хто тобі попадеться, куди тебе довезуть. А тут ти "самохідний" і сам все визначаєш: куди хочеш – туди їдеш. Ну і швидкість пересування: на велосипеді їдеш повільніше і більше звертаєш увагу на дрібні деталі.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Велосипеди в Європі: окремі дороги і протести
В Європі для подорожі на велосипеді є все необхідне: спеціальні дороги для двухколесників і незвичайна для українських велосипедистів ввічливість з боку водіїв автомобілів.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Там можна абсолютно безпечно подорожувати на велосипеді всюди. Наприклад, в таких країнах, як Нідерланди, де одна з найкращих велоінфраструктур, уздовж будь-якої траси ти можеш проїхати по окремій дорозі – між містами демонтують старі залізничні колії, які не використовуються, і на їх місці створюють велодороги. Багато таких в Німеччині і Нідерландах, в Чехії теж є. Біля великих доріг веломагістраль відокремлена відбійниками. Правда, по ній мають право пересуватися і маленькі мопеди. Іноді вони тебе обганяють, але жодної небезпечної ситуації не було.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Більшу частину дороги можна проїхати по велодоріжках, якщо не брати до уваги Словаччину і трохи Чехії. Але чим ближче до Праги – вже все прокладено. Але я не завжди ними користувався, тому що іноді це далеко не найкоротший шлях. Однак він приємний, завжди відділений від автомобілів.
- Як в Європі складаються відносини між автомобілістами і велосипедистами?
- Ситуація кардинально відрізняється від України. Якщо дорога вузька – ти чуєш, що за тобою машина їде, пригальмовує, їде неспішно до місця, де поворот або дорога розширюється, тоді тільки об'їжджає з великою дистанцією. Більшість водіїв так роблять. Західні європейці скаржилися на словацьких водіїв, але навіть від них я не помічав неввічливого ставлення. Жодного разу мене не підрізали, а сигналили тільки один раз, я навіть здивувався, тому що від цього за час подорожі відвик, це була нестандартна ситуація. У Нідерландах взагалі з ними не перетинався, в Чехії іноді доводиться їхати по автомобільній дорозі, але зрозуміло, що там всі їдуть повільно, ніхто тебе не обганяє і не підрізає.
Тим часом, європейські велосипедисти задоволені не всим і періодично влаштовують протести.
- У Німеччині я брав участь в "критичній масі" – це такий рух, який існує в усьому світі, коли велосипедисти збираються і їздять великою групою, тримають всю дорогу і нікого не пропускають. Їх девіз – ми не блокуємо трафік, ми і є трафік. Ми такі ж учасники дорожнього руху і з нами треба рахуватися.
- І багато народу збирається на такі акції?
- У Бонні було близько 300 осіб. Виявилося, що вони незадоволені тим, що в деяких місцях немає велодоріжок, вони вважають це небезпечним. У порівнянні з Києвом, де їх всього кілька... До речі, у Львові я здивувався, що коли приїхав на автостанцію за містом, там виявилася велодоріжка, яка вела майже в центр. Львів за цим показником уже обганяє Київ.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Правил дорожнього руху велосипедисти дотримуються?
- В Європі багато порушують. Велосипедисти – найбільш привілейовані в цьому плані люди. У Німеччині та Нідерландах я помітив, що порушують як тільки можна – на червоне світло проїжджають, вилазять на сусідню смугу, по тротуарах їздять там, де це заборонено, їздять по дорогах, де односторонній рух, в протилежному напрямку. Поліція на це, в основному, не звертає уваги. У Нідерландах трохи суворіше, говорили, що можуть оштрафувати за відсутність фар і маячків на 50 євро. До велосипедистів на дорогах – найменші вимоги. Можливо, це свідома стратегія міста, щоб обмежити присутність автомобілів.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Особливості подорожі: гроші та архітектура – не головне
- Яка з країн була найбільш комфортною під час подорожі?
- Нідерланди, Німеччина та Чехія. Трохи незручною була Бельгія, на контрасті між Німеччиною та Нідерландами – і там, і там, велоструктура хороша, а в Бельгії вона гірша, і дороги, як в Україні – з ямами. Немає такого порядку, сміття більше. Неприємні моменти більше пов'язані з моїми власними промахами, коли заздалегідь не знайшов місце ночівлі. У мене далеко не скрізь були "вписки", їх не було іноді по кілька днів, у мене все розряджається, і це було не комфортно.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Де залишався найдовше?
- У Празі, був там два дні. Я планував один повний, але на наступний день була злива, тому ще залишився, якраз сходив в музей каналізації, це коштувало близько 12 євро. Дуже круте місце, колишні очисні споруди, плаваєш на поромі по колишньому каналізаційного каналу. У Бонні повний день, у Франкфурті теж. Ще день сидів у наметі біля озера в Словаччині, спілкувався з місцевими.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Яке з міст найбільше запам'яталося?
- Всі абсолютно різні. Я і люблю міста, і одночасно не люблю. Більше люблю бути на природі. Але коли потрапляю в місто, я намагаюся знайти щось таке, що запам'яталося б. Є багато однакового – центральні площі, костел гарний, ратуша, магістрати. Але в цілому, можна побачити щось унікальне. Іноді це вдається – у Франкфурті, Празі, Гаазі.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Тим часом, на думку Олександра, головне в таких подорожах – атмосфера країн, а не архітектурні принади.
- Не варто витрачати багато часу на туристичні місця. Чим довше ти подорожуєш, особливо якщо це за один раз, відчуття і враження збиваються в голові, особливо якщо це "стандартні" – "вау, який гарний собор", "вау, який гарний будинок", до кінця цього "вау-ефекту" більше немає, ти на них не звертаєш уваги. Через рік ти не згадаєш, чим собор в місті Хеб в Чехії відрізнявся від собору у Франкфурті в Німеччині. І що там всередині було. Тому варто "ганятися" за більш вишуканими враженнями, звертати увагу на певні моменти. Наприклад, як якийсь дідусь вийшов на берег каналу в Амстердамі і почав щось наспівувати. І шукати яскраві враження – подивитися на місто з висоти, пообідати на цікавій оглядовій точці. Наприклад, вразила в Амстердамі сучасна архітектура, там все новітнє.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Бюджет в подорож: як заощадити на їжі і ночівлі
- Скільки грошей витратив під час подорожі?
- 400 євро за півтора місяці. Це за все – і повернення назад на автобусі, і ремонт велосипеда, який обійшовся мені в 60 євро, і їжа. За гроші тричі ночував в кемпінгах і один раз в хостелі (за все – близько 37 євро), коли треба було зарядити все – power-банки, телефон, фотоапарат. Платних ночівель було тільки чотири, решта безкоштовні. Їжу в супермаркетах купував, їв сир і ковбасу, бутерброди, супи швидкого приготування.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Витрати за кордоном не дуже відрізняються від домашніх, каже Саша.
- Якщо країна дорожча – ти орієнтуєшся на це, кажеш собі "ой, як дорого!" і включаєш режим економії. Якщо країна не дуже дорога – режим економії "вимикається". В результаті приходиш до цифри, яка більш-менш схожа на ту, що в Україні. Колись у мене було 10 доларів на добу, зараз виходить трохи менше. Найбільше грошей, як не дивно, йшло в Чехії, хоча це і не найдорожча країна. 20 крон – це майже 25 гривень, але думаєш: це один до одного. Тому, менше економиш на їжі, покришку ще міняв. Понад 100 євро я там витратив. Потім в Німеччині подивився, що гроші занадто швидко йдуть, і я істотно зменшив витрати. Вийшло так, що там була можливість жити у людей, якщо ти у когось живеш, то вечерею і сніданком, як правило, годують.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Чи не боялися "вписувати" незнайомця?
- Коли я писав запити про подорож велосипедиста з України, я думаю, що деякі люди, самотні дівчата, наприклад, відповідали – у нас інші плани, вибач, ми не можемо. Можливо, побоювалися. Але були люди, які позитивно реагували – ок, можеш приїжджати. Познайомився з дідусем з Нідерландів, йому 72 роки, вони з дружиною тричі були в Україні, на велосипеді тут їздили. Були в Рахові, Києві, Харкові, Одесі. В Іркутськ доїжджали на велосипеді! Я питав, чи були проблеми, кажуть – ні, ніяких. Дуже багато бачив відкритих людей, такої фігні в головах, як у багатьох в Україні, в Європі просто немає. Взагалі, відчуття, що люди там щасливіші.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Крім "вписок", де в Європі можна безкоштовно переночувати?
- У Німеччині та Нідерландах заборонено ставити намети всюди, крім тих місць, де це дозволено. У Нідерландах це – офіційний кемпінг, є кілька десятків спеціальних точок, де стоїть значок, що можна ставити намет. Якщо його немає – значить, заборонено. У Німеччині можна тільки в офіційних кемпінгах. Взагалі, в Європі немає поліцейських порядків, ніхто за тобою стежити не буде, якщо ти нічого протизаконного не робиш – ніхто поліцію не викликає. Якщо ти хочеш переночувати – можна де завгодно, якщо це не приватна територія, де власник за тобою стежить. Знаходиш ліс, готуєш собі поїсти, чекаєш, коли стає темно, ставиш намет і лягаєш спати. Вранці на світанку встаєш, збираєш речі, готуєш сніданок. Просто так ночувати не заборонено. Тихо прийшов, тихо пішов. Багато з європейців-туристів теж так роблять.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Найкраще ночувати за межами міста, там менше шуму. У самому місті можна ночувати десь в парку, під навісом, але не з наметом, бо з ним тебе, швидше за все, виженуть. Треба враховувати, що у великих містах тебе можуть обікрасти. А в маленькому містечку ніякого криміналу не буде. У Нідерландах один раз ночував під мостом через канал. Все було безпечно.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
Подорож на півтора місяці: що брати з собою
В тривалих подорожах на велосипеді гроші – не головне, каже Саша. А ось засобами для зарядки гаджетів варто запастися.
- Можна подорожувати з великим бюджетом, меншим або без грошей. З великим бюджетом поїздка стає більш комфортною, у кожного свої потреби. Обов'язково потрібно взяти з собою перехідники для зарядок, бажано мати окремий туристичний gps, як прилад для походів. Вони працюють на стандартних пальчикових батарейках. Їх ти можеш купити в будь-якому магазині, або взяти з собою акумулятори. Заряджався на "вписках", у мене було два power-банки, за ніч вони заряджалися повністю. Якщо не було "вписок", коли я ночував в платних кепмінгах – там можна теж зарядитися. Іноді вони за це беруть додаткові гроші.
Також немає сенсу везти з собою багато запчастин для велосипеда, в Європі вони коштують не набагато дорожче, ніж в Україні. Так, на ремонт велосипеда Олександр витратив близько 60 євро, замінивши заднє колесо і покришку.
- Варто брати тільки найнеобхідніше – ланцюг, вкладки для камер, мастило, насос, інструменти, пару спиць. Елементарні якісь речі варто навчитися робити самому – відрегулювати гальма, заклеїти покришку, наприклад. Це доводиться під час поїздок робити часто. Бажано провести повний техогляд велосипеда. І попередити в майстерні, що ти хочеш проїхати кілька тисяч кілометрів – вони порадять, що взяти.
"Найкраща компанія – ти сам"
- Не страшно самому подорожувати?
- Страшніше вийти з кимось із друзів або з дівчиною ввечері, по спальному району пройтися в Києві. Я не знаю, чого можна боятися, подорожуючи по Європі. Чим більше люди задоволені життям, тим рівень агресії менший – я не бачив там агресивних або нещасних людей. Хоча, я звернув увагу: на дорогах вони не сигналять один одному, але якось один хлопець "бібікав", стоячи в заторі за дівчиною. Я прислухався – в його машині звучала російська музика. Бачив злодіїв на вокзалі в Амстердамі, теж російськомовних, які обговорювали, як красти в Нідерландах і хто з них де сидів. Але я не знаю, чи можна було від них чогось поганого очікувати, тому що всюди люди, не та ситуація, може, якби зустрів їх в темному підворітті... У великому місті можна зустріти кримінал, це треба враховувати завжди, коли ти по темній вулиці йдеш, де нікого немає.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
На природі дикі звірі більше бояться людей, ніж люди їх. Їжу треба на ніч ховати подалі, тому що миші або ще якісь тварини можуть її з'їсти. Миші мені банку з кавою намагалися прогризти, шаруділи поруч з наметом, коли я спав у лісі. А катаклізмів або піратів боятися смішно.
- Як все-таки цікавіше подорожувати – самому або з компанією?
- Це залежить від компанії. З незнайомими людьми можуть виникнути конфліктні ситуації, можливо, ви один від одного чогось не очікуєте. Якщо є пара – звичайно, буде комфортно подорожувати з дівчиною чи хлопцем. Але не факт, що після цього ваші стосунки збережуться. Таких історій, зрозуміло, багато.
- Подорож – це все ж серйозний "тест-драйв" для стосунків...
- Ну так. Бувають ситуації, коли не зовсім комфортно, треба щось вирішувати. Можна подорожувати з друзями, або навіть з випадковими попутниками, але коли подорожуєш довго – краще це робити самому, або з перевіреними людьми. Ну і щоб вирватися в подорож на кілька місяців, потрібно, щоб у людини не було роботи, тому що це занадто довга відпустка. Тобто, в такому форматі найбільш реалістично – самому, не треба цього боятися.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
- Уже плануєш наступну велику європейську подорож?
- Я вирішив: в цьому році я поїду в Амстердам, і якщо все буде в порядку, то в наступному році – на автобусі або літаку з велосипедом в Амстердам, а звідти – в Лісабон. Якщо все буде добре, то в наступному році я продовжу маршрут безвізової поїздки.
Життя для мене – це подорож, я не відчуваю майже ніякого задоволення від того, що я робив в Києві, сидячи в офісі. Мабуть, варто переглянути свою діяльність для заробітків, тому що подорожі – це те, що мені подобається. Не треба змушувати себе сидіти в офісі, тому що через півроку я все одно звільнюся, мені все набридне.
Поради: як перевозити велосипед в літаках, поїздах і автобусах
У різних компаній є власні правила. Коли купуєш квиток, треба спочатку прочитати багажну політику, зв'язатися з call-центром і все уточнити. Зазвичай, якщо це не лоукост, твоє багажне місце обмежене тільки кілограмами. Ти упаковуєш велосипед в коробку так, щоб нічого не поламалося і не розбилося. Якщо це лоукост – швидше за все, доведеться доплатити за транспортування "спортивного спорядження".
Так само і з автобусами, деякі мають ззаду кріплення для велосипеда – я таким їхав з Нідерландів в Прагу. Але я велосипед упакував повністю і здав у багаж, оскільки в Празі у мене повинна була бути пересадка. Якщо немає кріплення для велосипеда, можна його повністю розібрати і здати в багаж. Іноді потрібно звертатися до перевізника і реєструвати його.
Фото: Олександр Богаченко-Мішевський
У поїздах іноді є спеціальні вагони, в яких велосипед можна перевозити. Можна знайти варіант перевезення велосипеда завжди. Але не у всіх перевізників.
Головні теми