Аліна Бонд
редактор 14 вересня, в нашій країні святкували День українського кіно. Це свято стосується усіх, хто причетний до кінематографу – від сценаристів до акторів з режисерами. Актор шоу "Мамахохотала" на каналі НЛО TV Євген Янович має чималий досвід роботи в кадрі. Він вже встиг зіграти головну роль у комедїї "Інфоголік", а також одну з головних ролей у серіалі про студентів-медиків "Куратори" на каналі НЛО TV.
Женю, як часто ти ходиш в кіно? На які показники спираєшся при виборі сеансу?
Насправді намагаюся ходити в кіно регулярно, раз на один-два тижні. Обираючи фільм, спираюся все ж таки на якісь очікування. Я себе вважаю глядачем, якого відносять до широкої аудиторії, тобто я люблю хороші, класичні, попсові фільми. Якщо у мене є настрій розслабитися, то я обираю цікаву комедію, дивлюся різноманітні рейтинги. Дуже часто фільми виходять закордоном раніше, ніж у нас, тому я маю змогу дивитися закордонні рейтинги – для мене це перший критерій. Плюс власні вподобання та очікування. Буває, що йду на українські фільми через те, що вони українські.
Це нормально на твій погляд – ходити в кіно самому?
Це, як на мене, найцікавіший спосіб відвідування кінотеатрів, тому що наодинці я дивився чимало фільмів. Навіть влаштовував марафони, дивлячись по три фільми за один раз. До речі, усі були непогані. Ти більше концентруєшся, не потрібно відволікатися на чиїсь реакції та обговорення – все це відбувається у твоїй голові. І це нормально! Люди, які ходять самі у кінотеатри, можливо, навіть більші поціновувачі кіно, ніж ті, які ходять парочками.
Які з останніх українських фільмів тебе вразили найбільше?
Ще не було такого українського фільму у нас в прокаті, який би мене дійсно вразив. Були фільми, які мені сподобались. Мабуть, найбільше з усього, що я бачив, мені сподобався фільм "Кіборги", тому що це нетривіальна історія про класичне добро та зло. Показана двоякість, і глядач сам обирає, що для нього правильно. Людині дається вибір, а не показується суто пропагандистська точка зору. Я виділив би для себе "Кіборгів" як найцікавіший український фільм за останні роки, який я бачив. Ну, не враховуючи "Інфоголіка" J.
Ти можеш назвати ТОП фільмів-розчарувань в українському кінематографі для тебе?
Щоб я собі не наживав багато ворогів, назву лише два. Я про них казав, як тільки виходив з кінозалу. "Крути 1918" – це найгірший український фільм, який я бачив. Він знятий за кошти Держкіно, але цю історію можна було розповісти набагато цікавіше, змістовніше. На фільмі є відчуття, що це просто вирвані скетчі, які чомусь потрібно було показати один за одним. Немає адекватної історії і не цікаво дивитися за тим, що відбувається: некрасиво знято, змонтовано, не завжди гарно зіграно. Я знаю, що багато з акторів, що йшли зніматися у цей фільм, мали неймовірно високі очікування, а вийшло так, що дехто навіть соромиться за результат. І я в тому числі. Дуже хочу, щоб ми колись все ж таки зняли про Крути зрозумілу та цікаву історію. Якщо говорити про фільми, що були зняті не з фінансуванням Держкіно, то їх не варто оцінювати. Це комерційне кіно, у яке люди самі вкладають гроші, ризикують чимось. Але я б виділив фільм "Продюсер" як найгірший. Я вже казав, що не можна знімати з такими дивними діалогами, персонажами, які не завжди грають. Спочатку було враження, що нас дурять і цей якийсь прикол, от зараз 5 хвилин мине – і почнеться фільм. Але виявилось, що це і був фільм.
Що в українському кіно треба покращити або змінити?
Насамперед, як на мене, в українському кіно не вистачає якісних, освічених, а головне – "незагнаних" сценаристів. Які будуть писати правильні сценарні ходи, а не робити все по шаблону, що був придуманий 150 років тому. Які не будуть брати книжку і виписувати діалоги, при цьому не додаючи художньої складової саме для фільму. Я дуже сподіваюсь, що новий фільм "Віддана" за книгою Софії Андрухович "Фелікс Австрія" буде не таким.
І друга проблема – це актори, я і себе трішки до цієї когорти приписую. У нас немає акторів-брендів, своєрідних українських Ді Капріо. Ми йдемо на "Скелю" Джонсона, Ді Капріо, Камбербетча, тому що знаємо, що на таких фільмах ми точно отримаємо задоволення. Замість того, щоб у кіно брати хороших професійних акторів, у нас намагаються робити їх з людей із шоу-бізнесу, але це не завжди йде на користь акторській складовій.
Звісно, бувають вдалі та невдалі приклади, навіть з одним і тим самим актором. Я вважаю, що можна протиставити роль Павла Миколайовича Зіброва у "Інфоголіку", де він тричі смішно та доречно з’являвся у фрагментах, ролі у "Продюсері", де його занадто багато разів показували, тому це було не так цікаво. Тому залучати час від часу – це правильно, але робити це у масштабах, як зараз – перебір.
Яку роль ти хотів би зіграти в найближчому майбутньому?
У найближчому майбутньому я готуюся морально та фізично до ролі у повнометражному фільмі про поліцейських. Зйомки розпочнуться через декілька місяців, але потрібно виглядати і поводитись так, щоб люди дійсно розуміли – цей поліцейський має гарну фізичну підготовку. Мені цікаво зіграти, тому що такого я ще не робив, а далі, у майбутньому (теж осяжному), можливо прийде драматична роль.
Як ти готуєшся до своєї ролі в "Інфоголіку-2"?
Не сказав би, що я зараз максимально налаштовуюся, тому що "Інфоголік" та Максим, якого я граю у цьому фільмі, – це був мій дебют на великому екрані. Напевно дуже багато своїх рис я присвоюю Максиму, він максимально близький до мене. Потрібно буде просто підкорегувати це під реалії, і я думаю, що Макс стане тільки більш цікавим для глядача.
Чи не змінив ти свою думку, що актору не потрібна класична освіта?
Я не казав, що актору не потрібна класична освіта. Я казав, що актори можуть бути без неї, але ті, хто мають освіту, відповідно мають кращий фундамент. Якщо мій фундамент – це досвід, який потрібно довго здобувати, аби дійти до певного рівня, то люди з класичною освітою здобувають досвід навчаючись. Вони мають більше часу і можуть ґрунтовніше підійти до підготовки.
Тому я вважаю, що якщо вам зараз 12 років і ви мрієте стати актором, то йдіть і навчайтеся!
Ти завжди хотів зіграти драматичну роль – чи були вже пропозиції?
Все починається з маленького. Звичайно, кожна людина не думає, що все життя буде до 70 років скакати і веселити людей. Хочеться грати для людей, аби спонукати їх до роздумів. Брати ті ролі, які розкривають серйозні проблеми. Пропозицій на головні ролі ще не було, але вже зіграв епізодичну некомедійну роль у фільмі "Віддана", який вийде у 2020 році на екрани. Спробував себе у зовсім інших умовах. Я поки що нічого не роблю для того, щоб грати драматичну роль, тому її немає. Думаю, що з часом я до цього прийду, і драма знайде мене сама.
Про які події з української історії (минулого або сучасності) ще потрібно зняти фільм в Україні?
У нас занадто багато драматичних подій, цікавих для історії нашої держави. Починаючи з часів Київської Русі, навіть раніше, і до сьогодні. Дат, тем і подій, які було б цікаво показати, максимально багато. Битва під Полтавою, яку можна показати з різних сторін. До прикладу, розказати про те, як Івану Мазепі було важко зіставити все, що відбувається, наскільки важко було переконати людей підтримати його ідею. Висвітлити цю дуалістику нашого народу, який чомусь завжди був по різні сторони барикад, хоча насправді хотів чогось одного – лише хорошого для своєї землі.
Оскільки я ще цікавлюся спортом, то вважаю, що жанр спортивної драми також потрібно відновлювати, і не лише у документальних фільмах. Була б крута історія про Валерія Васильовича Лобановського, про його життя, команду 98-99-х років, що розносила всіх, і чим це закінчилося далі.
Подій купа, головне, щоб було бажання і десь знаходилися інвестори на реалізацію.
Показники якісного фільму особисто для тебе – це…
Для мене показник якісного кіно – це коли ти за сеанс жодного разу не глянув на годинник. А ще після хорошого фільму завжди залишається післясмак. Він може бути гіркий, коли сюжет був сумний, може бути легенька нотка усмішки від комедійної історії, а може бути мотиваційний заряд, після цього ти хочеш щось робити у своєму житті.
Що варто зробити, щоб українське кіно збирало такі ж бокс-офіси, як голівудські блокбастери?
По-перше, у нас вже є приклади, коли наші фільми збирають також бокс-офіси, які можна зіставляти з голлівудськими блокбастерами. В Україні ми можемо говорити про "Я, ти, він, вона" та "Скажене весілля", які збирали більше 50 мільйонів гривень. Це рівень величезної кількості світових бестселерів, що виходять на наших екранах. Якісне промо і формування довіри до того, що українське кіно може стати крутим – це основа для того, щоб ми хоча б в Україні були конкурентами світових фільмів. Звісно, що б зараз не випускав "Марвел", майже все б’є світові рекорди. Не можна боротися з "Месниками", які є лідерами ринку скрізь, але хоча б рівнятися і бути десь поруч, у нас для цього з’являється все. Залишається писати якісні сценарії та підтягувати бренд-акторів. Дуже хочеться, аби за декілька років у нас щорічно виходили фільми, які будуть оновлювати українські рекорди.
Яких жанрів тобі не вистачає сьогодні в українському кінематографі?
У нас дуже часто виходить не драма, а "журба" в українському кіно – її дуже багато. Хочеться більше якісних комедій і знову ж таки, спортивних драм, які зовсім не представлені в Україні. Це ніша, яку потрібно займати.
Твій особистий ТОП-5 українських і світових фільмів, які варто подивитися кожному?
У мене є улюблені фільми, з якими нічого не зробиш і завжди будеш називати їх. Це "Початок", "Зелена книга", "Форест Гамп", "Піймай мене, якщо зможеш" і радянський фільм "Любов і голуби". До речі, про "Зелену книгу": я зрозумів, що цей фільм справив на мене найбільше враження за останній час. Таке відчуття, ніби це якась невимовно цікава та добра історія, де показані серйозні проблеми, але настільки легко, що залишається приємний післясмак.
І бонус – усі частини "Гаррі Поттера", які залишу поза рейтингом. Це окрема історія!
Раніше ми також писали, що з'явився зворушливий трейлер фільму "Додому" Нарімана Алієв.
Головні теми