Аліна Бонд
редактор Перша субота лютого, традиційно, вважається днем зустрічі однокласників. Неважливо, минув рік, десять чи двадцять п'ять – колишні шкільні друзі телефонують, збираються разом і ностальгують. Напередодні зустрічі однокласників 2019, яка відбудеться вже другого лютого, в кінопрокат виходить однойменна комедія.
Вже з 31 січня українці зможуть насолодитися комедією "Зустріч однокласників", що розповідає про трьох друзів, які, власне, і зібралися на таку зустріч. У головних ролях – актор і продюсер Андрій Бурим (НЛО TV), актор театру "Золоті ворота" Олексій Нагрудний і фронтмен гурту "Друга ріка" Валерій Харчишин.
Як зізнаються творці фільму, Валерій Харчишин на знімальному майданчику підкорив усіх – і продюсерів, і режисерів, і весь жіночий склад колективу. Своїми враженнями про зйомки "Зустрічі однокласників" Валерій ділиться з Сьогодні. Лайфстайл:
Як ви сприймаєте стрічку "Зустріч однокласників"? Це типова комедія?
Ні, адже в ній є трохи драматизму та лірики. Думаю, це не намагання зробити щось на зразок голлівудської комедії, а все ж таки, європейське кіно, адаптоване та зрозуміле для нашого глядача. Можливо, це навіть трохи драма, від якої все одно залишається легкий присмак, а не роздуми про даремно прожите життя.
Якщо треба заплакати в кадрі, ви можете це зробити?
Дуже легко. В цьому фільмі, до речі, це було найлегше, що я міг зробити. Набагато важче зіграти природню радість.
Як узагалі ставитеся до цієї традиції – зустрічі однокласників?
З огляду на те, як я дорослішаю і шкодую, що жодного разу не був на зустрічі однокласників, то, мабуть – гарна традиція, незважаючи на те, що подія носить певний характер ярмарки марнославства. Тепер я думаю, що це корисний досвід, принаймні, у тебе є шанс відраховувати прожиті роки за такими вечірками і найголовніше – застати своїх однокласників "впізнаваними" та не лякатися на вулиці, коли з тобою вітаються незнайомці, або лізуть цілуватися чужі дяді й тьоті, що нагадують далеких родичів твоїх однокласників.
А були такі "однокласники", котрі з’явилися у житті, коли ви стали відомим?
Часом виникають такі друзі-"однокласники", вірніше однокурсники але, чомусь із житомирського педінституту чи ще з якогось вишу, де я ніколи не навчався. Доводиться довго розповідати, що це – не я, і ніколи там не навчався. Зрештою я здаюся і кажу: так-так, звісно пам’ятаю, ми ще разом з тобою в "общагу" лазили до дівчат чи саме до неї, якщо це новоявлена однокласниця.
"Зустріч однокласників" – це фільм для кого? Кому буде цікаво його подивитися?
Це комедія без віку. Але найцікавіше, звичайно, буде подивитися 30-40-літнім, яким вже давно гепнули під дупу шкільні двері.
Що для Валерія Харчишина ідеальна вечірка? Що обов’язково має бути?
Найближчі друзі. Ніяких обмежень, в межах умовної пристойності. Гарна музика і обов’язково водойма (басейн, озеро, річка чи море), природа, барбекю. Дачний олдскул, коротше кажучи.
Чи ходите ви в кіно? Які жанри подобаються?
Так, обов`язково, на мультфільми з дітьми! Для мене це велике свято. Ми беремо останній ряд з диванами і приблизно на 10-й хвилині я засинаю і прокидаюся вже наприкінці, коли святкують хепі-енд. Важливо не прокинутися аж на титрах, бо це фіаско, братан. Відтак, ти знаєш початок та кінець фільму, тобто зможеш поділитися враженнями чи підтримати розмову, раптом що.
Які стрічки за останній час вразили?
Ой, це таке просте і водночас питання, яке потребує багато тексту. Вразили вже не дуже нові фільми: "Лев", "Інше життя Уве", а також гра Бредлі Купера у римейку "Народження Зірки" та абсолютний шедевр, на мою думку, "Нелюбовь" Звягінцева.
Для мене дивно, що майже всі критики вщент розбомбили "Літо", а за ним і "Богемську Рапсодію". Але мушу сказати про українське кіно, яке не просто критикують, а публічно страчують, окрім кількох касових комедій.
Добре це чи погано, але на такому культурному рівні ми знаходимося: найкраще у вітчизняній кіноіндустрії працює саме відділ критики. Раптовий розвиток українського кіно надихнув усіх стати кваліфікованими "експертами" у цій галузі та, на диво, усі знають, як НЕ треба знімати, але ЯК це потрібно робити – нікому не відомо. Досить утопічне протиріччя.
Критика – це добре, вона мотивує та розвиває, але не публічна страта. Зрештою, у наш цифровий вік, ніхто на забороняє кожному "критику" здивувати усіх своїм кіном, хоча б на власному YouTube-каналі.
Знаючи процес зсередини, скажу, що кожна повнометражка (в українських реаліях), що йде у прокат – це подвиг. І саме завдяки таким "невдахам" українське кіно виповзає із вікової стагнації.
Мені здається, що те фінське слово "меотохапія" (коли хтось зробив дурню, а соромно тобі) – це національна українська хвороба, хоч і тут ми не дотягнули, бо слово вигадали фіни, а сором і позор за своє – ми.
Ми стоїмо на початку, і має пройти якийсь еволюційний час та природній відбір. Може, я помиляюсь, але поки ми не приймемо і не перестанемо зневажати своє, до тих пір українське кіно буде в сраці, окрім тих шедеврів, "шоб поржать, але шкода, шо дітям такого не показать".
Я не можу впевнено сказати, що я аж великий шанувальник нашого нового кіно, бо теж тут народився і разом з вами переживаю ту недугу, але після занурення у процес, а саме після зйомок та прем’єри "Легенди Карпат", яка, до речі, за кордоном зібрала більше, ніж в Україні, хоч і знята була по собівартості кейтерингу у Голлівуді та кров’ю і потом звичайних буковинців, я зрозумів, що не буду… Не маю права нікого критикувати, якщо це, звісно, не фекальна комедія, яка "просвітляє" знаннями наших перезавантажених мережевим шлаком всепоглинаючих дітей. Але поставив собі на меті передивитися українське кіно, відзняте протягом останніх п’яти років, і вже починаю це робити.
А як ви ставитеся до мюзиклів?
Залежить від музики. Мені, наприклад, абсолютно не зайшов оскароносний "ЛаЛаЛенд", але дитячий "Співай" мені сподобався дуже. Та мої улюблені це: "Across the Universe" та "Мулен Руж". Незабаром, сподіваюсь, і ми з "Другою Рікою" долучимось до роботи над мюзиклом з одним відомим режисером, де, окрім музики, ми виконаємо деякі ролі.
Вас легко образити?
Та ні, якщо це жарт чи якась іронія, то я абсолютно легко це все сприймаю, якщо смішно, то сміюся і сам. Але коли незнайома людина, не володіючи інформацією про мене, робить якісь критичні чи повчальні зауваження, вдаючись при цьому ще й у характеристику моєї особи, то таке, звісно, ображає.
Я досить швидко таке забуваю, бо за 20 років у шоу-бізнесі набув імунітету, але буває хтось попадеться під гарячу руку, після якогось повчального вербального поносу у мій бік, то можу не втриматися і заїхати в "пакет". Потім мені стає соромно, і я починаю вибачатися, тобто стає ще гірше.
Якби можна було обрати тільки одну книжку, яку б ви обрали?
Мабуть, Біблію. Але, певно, схопив би ще щось розважальне.
Як ставитеся до того, що нині діти читають все менше?
Це не дуже добре, але я маю надію, що світ змінюється, і потрібну інформацію вони все одно отримають. Та для профілактики я би все ж таки вводив довгі паролі на планшети, смартфони та комп’ютери для дітей. Тобто, аби розблокувати, ти мусиш прочитати кілька сторінок, не абиякої, а цікавої та корисної інформації.
Із якою піснею у вас асоціюється любов?
The Cure – Trust.
Чи має для вас важливе значення одяг?
Звісно, одяг важливий, але це не те захоплення, на яке у сучасному світі потрібно витрачати час, відшуковуючи рідкісні бренди та відслідковувати сезони знижок у Нью-Йорку, Парижі та Мілані.
Одяг – це як обгортка з ознаками візитної картки. Так, тепер це дуже зручно, коли за тією "обкладинкою" ти можеш за кілька секунд зрозуміти, що людина слухає, дивиться чи читає, тобто, ти відсотків на 30-40 знаєш, хто стоїть перед тобою. А для мене музика – це майже 100% характеристика, бо рідко коли буває, що людина, яка слухає інді, альтернативу чи рок-н-ролл, є по-справжньому ідіотом.
Натомість я остерігаюся людей, що виставляють напоказ дорогі аксесуари, брутально дорогі речі, прикраси, що іноді не вписуються в той лук, який вони собі уявляють ультрамодним. Коли на тобі намішано, як на ялинці, то, скоріш за все, таке і у твоїй макітрі, яка навряд чи взагалі щось слухає, окрім того, що їй "впихнуть" у вуха авторитетні музичні канали.
Чи є у вас, у такому випадку, улюблені аксесуари?
Маю один браслет, що подарувала на день народження дружина. Люблю його дуже та рідко знімаю, бо там від коханої дуже потрібні слова... Та він, мабуть, вже не прикраса, а оберіг.
Недавно ви відзначили трояндове весілля (10 років). Як дружина реагувала і реагує на ваш образ мачо?
Вона сміється, який з мене мачо? Я роблю дерев’яні столи, саджаю квіти, дерева та інколи співаю. Хоча, це їй подобається найбільше (я про спів). А! І ще, всі мачо гарно танцюють та вміють зводити брови так, щоб одна була на північ/захід, а друга націлилась десь у бік ваших очей, але обов`язково крізь ваші груди, пронизуючи аж до самих сідниць. І найважливіше у цей момент – не засміятися. Так ось, з цих двох речей я можу тільки одне, воно другим пунктом. Бо коли я танцюю, на це важко дивитися без сліз. О, точно! Мачо – не плачуть, а я, часом, можу розплакатися від випадково переглянутої з дружиною мелодрами. Та й таке!
Нагадаємо, "Зустріч однокласників" – це повнометражний фільм, що розповідає про трьох друзів, які багато чого досягли в житті, але і придбали багато проблем.. Вони зустрічаються через 25 років після випускного. Це адаптація датської комедії Klassefesten, знята на замовлення телеканалу НЛО TV компанією Tauras Films за участю Idea Production і "Кінокомпанії ММД".
Нагадаємо, спеціально для Сегодня.Lifestyle один з головних героїв – продюсер, актор Андрій Бурим також розповів про зйомки фільму "Зустріч однокласників", відносинах з жінками і ділиться шкільними спогадами.
Головні теми