Головна Сьогодні

Юлія Сінькевич про кінопремію "Золота Дзиґа", нові номінації і проблеми в кінематографі

Кількість номінацій, за її словами, з кожним роком зростає

Юлія Сінькевич Фото: прес-служба
Юлія Сінькевич
Фото: прес-служба

Нагородження премією "Золота Дзиґа" цього року відбудеться 19 квітня. Сьогодні.Lifestyle вже поділилися іменами ведучих щорічної церемонії. А також з'явився повний список номінантів премії "Золота Дзиґа 2019". А тепер генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю, член Наглядової ради Української кіноакадемії Юлія Сінькевич розповіла Сьогодні.Lifestyle про особливості кінопремії, номінації і номінантів.

- Юліє, цього року Національна кінопремія "Золота Дзиґа" вручається вже втретє. На ваш погляд, як вона змінилася за ці роки?

- По-перше, у нас збільшилася кількість номінацій. З кожним роком їх кількість зростає, цього року у нас 20 номінацій – це на дві більше, ніж торік. Ми отримуємо все більше заявок, це теж багато про що говорить. З'явилася реальна інтрига з приводу того, які фільми отримають нагороди цього року. До того ж, про те, як розподіляться голоси кіноакадеміків, ми не знаємо до останнього – принаймні, я вважаю за краще не знати, хто переміг, адже так цікавіше стежити за самою церемонією, переживати і вболівати за особистих фаворитів. До речі, стосовно самої церемонії, то ми завжди намагаємося дивувати, вкладати в програму важливий посил, а не просто проводити захід як даність. Можу сказати, що цього року програма буде несподіваною – переконаєтесь в цьому 19 квітня.

- Якою особисто вам пригадується перша "Золота Дзиґа"?

- Перша церемонія вручення була камерніша, вона відбувалася в готелі, де було набагато менше місць, а відповідно і кількість гостей. Основна інтрига тоді розігрувалася між двома фільмами – "Гніздо горлиці" і "Моя бабуся Фанні Каплан". Різниця між цими картинами і іншими претендентами була очевидна. З іншого боку, та церемонія дійсно вражала. Ми розуміли важливість самої події. Адже стільки років в Україні не було національної кінопремії, що не є нормальним для країни, де є своя кіноіндустрія – і тут вона з'явилася. Сама ж церемонія запам'яталася мені своєю зворушливістю. Було душевно і навіть якось по-домашньому. Звісно, навряд чи таке вже повториться – Кінопремія стає все статуснішим заходом, розвивається і масштабується. Але так, перша була особлива – ми побачили, що за багато-багато років українські кінематографісти нарешті дочекалися свого професійного свята.

- Розкажіть докладніше про нові номінації, які з'явилися цього року.

- До тих 18 номінацій, які вже були, додалися дві нові: за кращу пісню і кращий монтаж. Виробництво фільмів зростає і почало викристалізовуватися власне обличчя українського кіно. Уже ніхто не хоче наслідувати когось, використовувати чужу музику. Беруть авторські пісні, замислюються про промо, адже пісня як саундтрек до фільму в цьому дуже допомагає. Так, власне, і виникла необхідність такої номінації. Тим більше, це була пропозиція самих кіноакадеміків.

Стосовно номінації "Кращий монтаж", то це дійсно важлива технічна категорія. Не варто недооцінювати силу монтажу: він може прикрасити фільм або ж змінити задум режисера. Роботи в таких номінаціях, як кращий монтаж, звук, грим, я вважаю, повинні оцінюватися не всіма академіками, а експертною групою. Я вже озвучувала свою думку на зборах Правління, але поки мою ініціативу не підтримали. У Європейській кіноакадемії, наприклад, така практика існує. Там костюми, монтаж, операторську роботу і звук оцінює конкретна експертна група. У нас же кіноакадеміки в своїй більшості дивляться фільми на ноутбуках або в кращому випадку на телевізорі вдома, а в такому масштабі практично неможливо достовірно оцінити проведену роботу. Тому голосують інстинктивно. Якщо бачать складний грим (наприклад, зістарювання або рани), вважають це показником професіоналізму, а якщо людина в кадрі виглядає природніше – значить, це несерйозна робота. Насправді тільки професіонал може побачити відмінності і оцінити роботу.

- Яких номінацій, на ваш погляд, ще не вистачає?

- Надалі було б непогано, щоб з'явилася номінація за кращий адаптований сценарій. Зараз складно диференціювати такі фільми. Ймовірно, анімаційні фільми теж можна було б розділити на роботи короткої форми і довгої. Можливо, впровадження номінації виключно для комедій, яких виробляється достатньо багато, а порівнювати їх з артхаусним кіно досить важко. У практиках інших національних кіноакадемій існує номінація за кращий іноземний фільм. Ми могли б взяти приклад і нагороджувати зарубіжні картини, що вийшли у нас в прокат.

- Чи можете розповісти про своїх фаворитів серед номінантів на Третю Національну кінопремію? У списку є чимало картин, які були показані і на Одеському кінофестивалі.

- Якщо зараз називати імена або назви – буде не так цікаво. Скажу тільки, що у мене є явні фаворити в номінаціях за кращу жіночу роль, роботу художника-постановника, в короткому метрі, який я вручатиму, і за режисуру.

- На ОМКФ є Національний конкурс, де перемагає кращий український фільм. Які критерії визначення лауреатів на ОМКФ і на "Золотій Дзизі"?

- Це абсолютно різні категорії, які не можна порівнювати. Претендентів на "Золоту Дзиґу" оцінюють кіноакадеміки, а на ОМКФ – експертне журі, яке переважно складається з іноземців. До того ж, всюди різні критерії оцінювання. Рішення журі Одеського кінофестивалю так чи інакше суб'єктивне, нерідко компромісне. Ми спостерігали такі ситуації, коли були сильними явних два фільми, а в підсумку переміг третій, тому що члени журі не могли прийти до спільної думки – і тоді пішли на компроміс.

- Які основні проблеми, на ваш погляд, існують в українському кінематографі?

- Вони полягають, насамперед, в слабкій освіті, нестачі кадрів. Стосовно фінансування, то воно є. Питання в тому, як ним оперувати. Державна система підтримки дуже недосконала: є новий закон, але поки не будуть прийняті зміни в інших нормативних актах, ним неможливо користуватися ефективно і повною мірою. Зі свого боку Українська кіноакадемія робить все можливе, щоб впливати на кінематографічний процес і в цих питаннях. Сама мета її існування полягає в популяризації українського кіно, його підтримки, створенні інституту зірок. Донедавна через засилля медіапростору російськими зірками, українські актори та режисери перебували в тіні, десь на других ролях. Для нас важливою функцією було зробити українське кіно і його творців затребуваними, причому як в професійному ракурсі, так і в глядацькому. Щоб люди впізнавали наших режисерів, акторів, ходили на їхні фільми до кінотеатрів. І премія – це теж один з інструментів, який в цьому допомагає.

Крім того, ми проводили серію майстер-класів з кіноакадеміками. Ми розуміли, що хоча б такі альтернативні форми освіти, як майстер-класи, воркшопи, можуть дати необхідну допомогу. Кіноакадемія активно бере участь в питаннях формування стратегії в сфері кінематографії. Коли потрібно було підтримати приєднання України до Єврімаж, Кіноакадемія не стояла осторонь. Коли був патріотичний пітчинг, то Кіноакадемія висловилася про те, щоб система була прозорішою. Зараз ми підтримали звернення до Українського культурного фонду, щоб конкурси враховували ті події в сфері кіно, які проходять до дедлайну подачі заявок. Через це наразі осторонь залишаються такі фестивалі, як Docudays UA, KISFF, "Молодість" і сама Кінопремія як подія. Таким чином, Кіноакадемія грає важливу роль у формуванні стратегії в сфері кіно, займаючись освітньою, культурною та просвітницькою діяльністю.

Нагадаємо, цього року в номінації "Премія глядацьких симпатій" Національної кінопремії "Золота Дзиґа" представлено 10 фільмів. Сьогодні.Lifestyle пропонує голосувалку на цю тему

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Джерело: "Сегодня"

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь