Як перемогти страх білого халата

Кожна людина підвладна "страху білого халата": ми боїмося уколів, відмовляємося ковтати таблетки і лягати на операційний стіл. Дивуватися тут нічому – страшний образ лікаря і всього, що з ним пов'язано, запам’ятовується з дитячих років (пам'ятаєте мамине – "Будеш погано їсти, прийде лікар і зробить укольчик!"). Спочатку живеться спокійно, а потім раптом починається: болючі процедури, сірі кабінети, гіркі ліки, холодний фонендоскоп... Малюк не розуміє, що його рятують – йому просто страшно. А якщо до набутих страхів додати вроджені (в тому числі, отримані в результаті родових травм) – нервових хвороб не уникнути. Як навчитися контролювати страхи і що з ними робити, нам розповіли психолог, волонтер проекту "Лікарняні клоуни Черкас " Вікторія Дорошенко і психотерапевт Ірина Мясникова.

ДИТЯЧА ФОБІЯ

Багато чого у формуванні "лікарняного" страху залежить від лікаря і атмосфери, яку він створює. Якщо лікар вміє переключити увагу дитини, пограти з нею хоч трохи, зацікавити, то малюк не буде боятися лікарів і відвідин лікарні. Але на таке "грайливе" ставлення можна сподіватися лише в приватних клініках – у державних лікарнях лікарям не до сентиментів. Тому про комфортне відвідування педіатра повинна подбати в першу чергу мама. Як? Переключати увагу на щось цікаве в кабінеті або на те, що відбувається за вікном, а також задіяти прихоплену з дому іграшку, книжку або навіть інструменти лікаря.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ВЕЛИКІ ДІТИ

Із заляканих дітей виростають напхані страхами дорослі. Однак ставити на собі хрест не варто, адже здобути перемогу над своїми фобіями можна в будь-якому віці.

ТВОРЕЦЬ БЕЗСТРАШШЯ. Найпростіший спосіб – намалювати свій страх або написати йому листа. Спосіб здається дитячим і в чомусь безглуздим, однак, саме з дорослими він працює чудово. Якщо зважитеся малювати – будьте уважні до деталей і максимально конкретизуйте образ. Якщо малюєте страшного лікаря, вималюйте все – від кольору нігтів до виразу очей. Художні здібності не важливі, головне – витягнути лякаючий образ з підсвідомості. Після цього постарайтеся описати намальоване вголос. Сенс практики в тому, що після всіх маніпуляцій образ почне олюднюватися, а значить, стане ріднішим і перестане лякати.

Якщо ви будете писати листа, почніть, як і в звичайному, зі слова "Дорогий..." і назвіть кривдника по імені – Страх. А далі пишіть все, що думаєте про нього і ваші взаємини, а в кінці обов'язково подякуйте йому за те, що він був у вашому житті. Зробити це буде нескладно, оскільки користь від страху величезна – саме він включає інстинкт самозбереження, вчить нас піклуватися про своє тіло і часто стимулює наш розвиток.

ЧАСТА ПРИЧИНА — РОДОВА ТРАВМА

Окремо стоять вроджені страхи, які відрізняються від набутих неймовірним опором тіла. Так, наприклад, деякі люди фізично не можуть проковтнути таблетку або буквально падають з ніг на порозі кабінету стоматолога. Таке тілесне "виключення" говорить про те, що проблема засіла давно й глибоко і, швидше за все, викликана психотравмою, отриманою під час пологів. Одна з причин страху ковтання, яка зустрічається найбільш часто – травми, пов'язані зі страхом удушення, наприклад, обвиття пуповиною. Важливо розуміти, що подібні фобії – лише симптом глибокої внутрішньої проблеми, і важливо, по-перше, розібратися з тим, що їх створює, а вже потім прожити травматичний досвід в безпечній обстановці (у кабінеті психотерапевта), усвідомити свої переконання, які обмежують і отримати новий досвід спілкування зі страхом.

ЗАХИСТ . Друга причина сильних страхів, – неусвідомлений захист від якогось зовнішнього впливу. Так, якщо дитину примушували їсти, в дорослому віці він може реагувати нездатністю ковтати таблетки, замінивши ними образ небажаної їжі. Інший приклад: якщо дитина якось захворіла перед плановим візитом до шкільного стоматолога, тіло запам'ятовує "радість позбавлення" і все життя буде відключатися на порозі кабінету зубного лікаря. З цим можна жити довго і щасливо, але якщо такі страхи заважають – працювати з ними слід у фахівця. У ході психотерапії важливо зрозуміти причину реакції і усвідомити "зовнішню силу". З усвідомленістю зникне потреба протидіяти їй, а значить, піде і сам симптом – страх.

ЯК ПЕРЕСТАТИ БОЯТИСЬ

Найлегше подолати страх в ранньому дитинстві.

ГРА . Після першого року життя потрібно грати "в лікарню". Притому важливо, щоб у цій грі лікарем була сама дитина, а тато, чи мама повинні зображувати хворого "на всю котушку" і питати: "Лікарю, що зі мною? А як мені треба лікуватися?". Так дитина відчує важливість – і свою, і лікарських справ. Наприкінці гри навіть можна понити, але потім обов'язково перевести все на жарт і подякувати за лікування.

МУЛЬТИКИ . Після двох років можна включати малюкові мультфільми, в яких добрий лікар лікує хворих. Так лікар запам'ятається як рятівник, а не нічна страшилка.

КАЗКИ . Якщо страх білого халата вже прийшов, покличте на допомогу казкових героїв. Якщо дитина не хоче пити несмачні ліки, можна розповісти казку про пташку, яка для того, щоб навчитися літати, повинна була з'їсти гірку ягідку. Таким чином, використовуючи чужий (в даному випадку пташиний) досвід, ми допомагаємо дитині зрозуміти необхідність лікування.

МАМИН СТРАХ. Якщо мама боїться лікарів і не любить лікуватися, безглуздо очікувати, що дитина сміливо переступить поріг лікарні, тому перед тим, як вчити дитину "не боятися", мамі потрібно побороти власний страх.

НАГОРОДА ЗА ВІДВАГУ. У приватних лабораторіях за мужньо зданий аналіз обдаровують цукерками, медалями та грамотами, тому діти йдуть туди охоче. Однак якщо можливості здати аналізи у приватній клініці немає, слід придумати нагороду дитині "від мами", яку вона отримає після того, як справу буде зроблено. Щоб не надавати надважливості такому простому процесу, як здача аналізів або огляд лікаря, не обіцяйте велосипед або планшет – придумайте просту дрібничку.

ФРАЗИ . Налаштовуючи дитину на візит до лікаря, ніколи не кажіть: "Тобі там не буде страшно і не буде боляче". Пам'ятайте: частку "не" стривожений невідомістю мозок не чує, і малюк сприймає цю розмову як страшилку. Краще розповісти, як там буде класно і корисно (але тільки правдиві факти), і після цього ви зможете піти в кафе. Таким чином акцент з лякаючої події зміститься на приємний і буде ясно, що життя після відвідування лікаря триває.

НА КОЛІНАХ. Важливий для малюка і контакт з мамою, тому по можливості тримайте дитину на руках або за руку, розповідайте щось приємне.