Чи знаєте ви легенду про засновників Києва і його назву? Напевно скажете "так", мовляв, хто не в курсі про трьох братів і їх сестру? Однак є й інша версія – що Київ почався з містечка Самбат, тобто Шаббата. Так-так, за однією з версій, Самбат заснували на берегах Дніпра іудеї.
ДНІПРО З ТАЛМУДА. Ця назва Києва приведено в письменах візантійського імператора Костянтина VII Порфірородного. Також зустрічаються в билинах стародавні назви Дніпра – ви не повірите – "Ізраїл-ріка", "Сафет", "Самбатіон". Вони прийшли з єврейських казкових (агадічних) переказів. Там ще сказано, що ця річка протікає по території, населеній десятьма втраченими колінами Ізраїлю. У Талмуді теж згадується загадкова суботня річка Самбатіон, чудове властивість якої в тому, що ця бурхлива річка нездоланна по буднях (можливо, малися на увазі знамениті пороги Дніпра-Борисфена), але з настанням суботнього відпочинку вона затихає. Однак євреї, які живуть по той бік Самбатіон, не можуть перейти річку, оскільки це було б порушенням шабата, коли всяка робота заборонена. Про Самбатіон писали стародавні історики Йосип Флавій і Пліній Старший. А імператор Костянтин VII пише однозначно: "Отже, всі вони спускаються рікою Дніпро і сходяться у фортеці Кіоава, званої Самват". До речі, одним з найстаріших відомих нам документів, в якому згадується Київ, є лист, який було виявлено в стародавній синагозі в Єгипті, написане на шматку пергаменту давньоєврейською мовою...
Правда, на притулок втрачених 10 колін ізраїлевих претендує і Британія. Тамтешні прихильники цієї теорії навіть розшифровують слово British як "брит іш", тобто "людина завіту" на івриті. У відповідь, щоправда, деякі сміливі теоретики жартома розшифровують слово "сарматів" як "Сара-мати", натякаючи, що, мовляв, наші давні предки були синами якоїсь Сари...
ХАЗАРСЬКЕ ПИТАННЯ. З іншого боку, бог Кіун або Кайван ототожнюється греками з Сатурном, вдень якого була саме неділя – шабат. З тюркського ж "самбат" перекладається як "Верхнє місто", тобто найважливіший, головний. Ця хазарська фортеця була найпотужнішим і найбагатшим з городищ краю. Розшифровкою цього слова займалися вчені кілька десятиліть, називаючи "труднейшим сфінксом російської історичної географії". Шукали в ньому не тільки іудейські коріння, але й слов'янські, пропонуючи варіант "Сам батя" – мовляв, "батько міст руських".
Єврейську теорію розділяють, звичайно ж, далеко не все. Деякі й зовсім піднімають її на сміх. Так, Гліб Щербатов, багато пише на тему російського націоналізму, іронізує: "Як відомо, Російська Земля пішла з Києва... Але якщо росіяни – це насправді євреї, то Київ тоді заснували брати Сруль, Ізя і Мойша, а також їх сестра Сара Лейбман". Причому свої жарти Щербатов навіть обґрунтовує. Наприклад, так: "Кий – це насправді Ізя, оскільки половина київських князів носила ім'я Ізяслав – тобто "Слава Ізі – засновнику Києва!". А Хорив – насправді Мойша, оскільки ім'я "Хорив" перекладається як "Гора". Мається на увазі, очевидно гора, на якій Мойша отримав Тору. Ця гора була обрана Єговою для вручення Тори тому, що на ній ніколи не стояли ідоли. До Мойши кияни поклонялися давнім семітського богу на ім'я Кіун – співзвуччя зі словом Перун очевидно. Отже, Мойша отримав Тору на горі Хоревиця – на ній ніколи не стояв ідол Перуна (він стояв на Старокиївській горі)".
Іронічний автор пішов далі: "Крім того, що євреї заснували Русь, вони потім її ще й захищали від ворогів. Найперша російська билина оповідає про якогось богатиря Вольге. Вольга був грамотний, знав іноземні мови, різні науки, володів чаклунством – тобто Вольга безсумнівно був євреєм. Після Вольги Русь захищали Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович. Коли вони зустрічали якогось подорожнього, то вітали його: "Гей, гой єси, добрий молодець!". Але якщо добрий молодець був гоєм (в іудаїзмі "гой" – позначення людини, що сповідує будь-яку релігію, крім іудейської (аналогічно слову "іновірець" в російській мові). – Авт.), то російські богатирі тоді, виходить, були євреями!..".
КВАДРИГА БОГІВ. Ще одна цікава версія: Кия, Щека, Хорива та Либеді взагалі не існувало. Це лише боги, які з'явилися древнім мешканцям цих місць, звелівши заснувати поселення. Наприклад, брати завідували Громом, Вогнем і Сонцем. Скажімо, ім'я Хорив співзвучна з ім'ям язичницького бога денного світила Хорса.
ОРТОДОКСАЛЬНО. Офіційна ж версія появи Києва викладена в найдавнішою східнослов'янської літописі "Повість временних літ".
Нагадаємо: "...У році 862. Вигнали (чудь, словени, кривичі і весь) варягів за море, і не дали їм данину, і стали самі в себе володіти. І не було у них правди, і повставав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: "Пошукаємо самі собі князя, який би володів нами і правил за договором, по праву", Пішли вони за море до варягів, до русі... Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: "Земля наша велика і щедра, а порядку в ній немає. Ідіть княжити і володіти нами". І зголосилося троє братів з родами своїми і з собою всю узяли русь"...
Кияни вірять, що відважна і мудра четвірка засновників стольного града дійсно існувала. І тому увічнили її відразу в двох пам'ятниках у столиці України. Перший з'явився на березі Славутича-Дніпра-Самбатіон за дивних обставин, про які знають в основному лише історики. Спочатку цю скульптурну композицію хотіли встановити на пілоні Московського мосту!
На початку 70-х років відомий український скульптор Василь Бородай, батько київської Батьківщини-матері, подарував по невеликому настільного варіанту свого твору – човна із засновниками міста – Леоніду Брежнєву і Володимиру Щербицькому. Скульптура настільки сподобалася державним мужам, що ті віддали наказ проектувальникам моста на Троєщину встановити величезну човен нагорі переправи. Такий собі "Летючий корабель". А парити йому належало на висоті 35-поверхового будинку! Причому там постійно дмуть сильні вітри, і надійно закріпити велику скульптуру неймовірно складно, якщо не сказати неможливо. Та й видно її звідти було не дуже, хіба що з відстані. Але ясна річ, що в СРСР, тим більше за наказом вищого начальства, нічого неможливого не буває...
На щастя, за допомогою одного з секретарів тодішнього Київського міськкому партії Олександра Ботвіна вдалося провести експеримент і прилаштувати на пілон фанерний муляж скульптури. Виглядало це жахливо. Переконавшись у кошмарі затії, човен вирішено було опустити на землю. Лише через кілька років символ Києва встановили в парку біля мосту Патона, відкривши його на честь 1500-річчя з дня заснування міста 22 травня 1982 року.
Головні теми