Земля Донбасу усипана тисячами снарядів "Ураганів" і "Смерчів": що відбувається на новій лінії фронту

Виповнився рік з початку військових дій. Як відомо, нині діють угоди "Мінськ-2", за якими істотно скоротилися обстріли, хоча і не повністю. Однак нова лінія фронту є, і вона живе своїм життям. Причому в нинішній час відносного затишшя основна увага зосереджена на навчанні військ і на інженерній підготовці позицій українських бійців і техніки. Завдання з обладнання траншей, укриттів, окопів та іншого покладені на Держспецслужбу транспорту, що входить в Мінінфраструктури (їх машини в побуті називають "ковшами" або "кротами", причому по обидва боки фронту). На жаль, вся їх робота під Дебальцеве пішла нанівець, з причин, відомим тільки військовому керівництву. Всі добротно укріплені позиції дісталися противнику... Але цієї весни перед "ковшами" і саперами поставлені нові завдання. Бійці працюють під мінометним вогнем, розміновують "бомби", за що не беруться військові та рятувальники і навіть навчилися тікати від... вибуху розтяжки.

ЗА МІСЯЦЬ – 1000 МІН! Розповідає "Сегодня" глава адміністрації Держспецслужби транспорту генерал-лейтенант Микола Мальков:

- Ми з початку вересня до 21 грудня 2014 року споруджували укриття для бійців і техніки близько Дебальцеве. Усі завдання виконали. Потім, з дозволу Генштабу, зняли звідти механіків, вивели техніку, залишили тільки варту охороняти наш табір. Техніку привели в порядок, обслужили. На базі Навчального центру в Чернігові підготували 21 контрактника-сапера і 28 екскаваторників. І з 6 березня виконуємо завдання вже в районі Артемівська, де працюють 10 екскаваторів. Генштаб поставив завдання – підготувати 93 взводних опорних пункти, на сьогодні готові вже 54.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Поки працюємо по першій лінії зіткнення з противником – треба викопати траншеї, укриття для бойової техніки, котловани під бліндажі. Там роботи закінчуються. Але ще є друга і третя лінії. Причому особливістю нинішнього етапу робіт є те, що під Артемівськом набагато більше мін, снарядів тощо. Однак наші сапери молодці, без жодного перебільшення. Якщо за весь час роботи (вересень-грудень) навколо Дебальцеве (а там тільки в секторі "С" ми обладнали 126 взводних опорних пунктів) вони підняли близько 500 вибухонебезпечних предметів, то тут за місяць – вже понад 1000! Часом в день – більше півсотні одиниць смерті, що причаїлася! Це в зоні роботи наших "ковшів", а також при виконанні нашими саперами інших завдань, поставлених Генштабом. Адже там, в тих краях, не можна їхати, куди захочеш – можна потрапити на міну! Ось згадаємо сумний випадок з підривом автобуса 25 березня. Машина об'їжджала блокпост і рушила по грунтовці в бік Горлівки. Там стояло загородження небезпечної ділянки. Під'їхав мужик на "Жигулях", підняв його, проїхав. Інший на легковій машині приїхав – те ж саме. Ну і водій автобуса вирішив, що проїде. Але не врахував, що тиск на грунт у автобуса куди більший, ніж у легковика. І вибухнув, бо стояла протитанкова міна! Загинули четверо, понад 20 поранених...

Розмінування. Серед снарядів нерідко зустрічаються величезні монстри від "Урагану".

Виконують різні завдання у нас близько 1000 осіб, стоять у 47 різних місцях. Це і ті роботи на фронті, про які ми говоримо (виконують їх "ковші" і сапери), і охорона різних об'єктів (мостів, водосховищ, підстанцій, залізничних станцій, наприклад Маріуполь, Волноваха, Комиш-Зоря).

ВИБУХ ШЛЮЗУ – КАТАСТРОФА. Про напружену службу з охорони водосховища "Сегодня" розповів старший солдат Володимир Корсак: "Одного разу вночі пролунав сигнал "Тривога". Вартовий помітив чотирьох осіб, наказав лягти на землю і викликав начальника караулу. Виявилося, порушники перелізли через паркан і рухалися у бік маяка, що суворо охоронявся. Що їм треба було, мені невідомо, може, і диверсію готували. Там адже справа неабияка: якщо терористам вдасться підірвати робочі шлюзові ворота, буде катастрофа, вода затопить величезні території, можуть загинути люди. Перепад води – 8 метрів! Начальник варти викликав міліцію, приїхав наряд і забрав порушників".

Сапери. Рахунок знешкоджених боєприпасів йде на тисячі.

КОМПЛІМЕНТ ВІД LIFE NEWS: "УКРАЇНЦІ РИЛИТУТ НА СТОЛІТТЯ"

Заступник голови Держспецслужби транспорту полковник Олександр Баранов – про відступ з Дебальцеве:

- Після Дебальцевського котла пішли різні розмови, в тому числі чому так сталося? Хто винен? Може, погано були підготовлені позиції наших військ в інженерному відношенні? Впевнено скажу, що це не так, все було готове до тривалої та успішної обороні. Але війна є війна, не мені судити, чому відступили... Високу оцінку нашій роботі дав... навіть противник, вустами журналістів з "Лайфньюс". Ось їх ролик: "Ми на околиці Дебальцеве, селище Фестивальний. Тут знаходилися укріпрайони української армії. За цим укріпленням, окопами можна судити, наскільки глибоко і серйозно окопувалися українські військові. Яма викопана глибиною метра 2,5, зверху лежать колоди і бетонні плити. Існує думка, що вони, українські силовики, погано зариваються в землю... Це не так, зариваються вони дуже серйозно... Тут все перекопане, тут стояли танки і артилерія. Рили вони тут на століття... Все в капонірах, все, як годиться, викопано. Молодці, хлопці, хто тут споруджував укріплення, попрацювали дуже добре...".

ВИБУХИ ЗА 10 МЕТРІВ. За півтора місяці з початку робіт у цьому році було 4 мінометних обстріли наших позицій (адже працюємо на передовій, противник максимум в кілометрі від наших "ковшів"). Звичайно, набагато менше, ніж раніше, але все ж... Причому міни лягали метрах в 10-20 від працюючих "ковшів". Уявляєте, як там нашим екіпажам? У таких випадках їх дії відточені тренуваннями: як тільки ліг перший снаряд, всі біжать в укриття, а машини не заглушуються (за технічним регламентом не так-то просто заглушити екскаваторні установки, треба виконати певні маніпуляції, а ці кілька секунд можуть стати фатальними). Обстріл закінчився – робота триває. Але якщо розвідка попереджає, що обстріл, швидше за все, відновиться, ми просто згортаємо роботу і їдемо з об'єкта. Всі ці заходи дозволили нам до сих обходитися без втрат, дасть Бог, так буде і надалі.

Смерть, що причаїлася. Розтяжка з гранатою- "лимонкою" Ф-1.

БУВАЮТЬ І ПРОВОКАЦІЇ. Ось випадок, що стався днями. Метрів за 300 від місця роботи наших двох екіпажів знаходиться посадка. Рятує поки те, що вона ще не зелена, проглядається наскрізь. Наші спостерігачі з числа бійців МО, в чиїх інтересах ми працюємо, помітили, що в посадці з'явилися кілька людей. Потім під'їхала вантажівка, звідти стали вивантажувати... плиту міномета! Це дуже небезпечно, тому охорона об'єкту відкрила попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, зробили понад сто пострілів, але поверх голів противника. Який все зрозумів правильно, переконався, що тут є кому оборонятися, тому міномет знову завантажили, і люди поїхали... Працюють на передовій і наші сапери, їх дві групи, в кожній до 10 осіб.

САПЕРИ: "КІШКА" ДЛЯ МІНИ І "ПРАВИЛЬНИЙ" ДЖГУТ
Детальніше про небезпечну роботу саперів "Сегодня" розповів заступник начальника відділу Держспецтрансслужби полковник Ігор Курбатов:
- Почали наші сапери виконувати бойові завдання з 8 липня 2014 року. Тоді ми прибули до Слов'янська, щоб запустити залізничний рух, тому що там багато об'єктів було заміновано. Ми впоралися, і через 10 днів пішли поїзди, у тому числі швидкісна електричка "Інтерсіті". Виконували й інші завдання Генштабу. Зараз йде новий етап нашої роботи – в районі Артемівська. Спочатку візуальний огляд, потім пошук за допомогою металошукачів. Адже перед тим як на лінію фронту зайде перший "ківш", там повинні попрацювати наші сапери, все обстежити, витягти як нерозірвані боєприпаси, так і спеціально залишені міни.

У зоні АТО немає мінних полів як таких. І, що дуже важливо, немає протипіхотних мін, заборонених (в некерованому варіанті) у всьому світі. Інакше небезпека зросла б багаторазово, в тому числі для саперів. Зате дуже багато зустрічається так званих розтяжок. Найпростіший варіант – з РГД або "Ф-1" виймається чека, граната ставиться в пластиковий стакан і маскується. Дуже важко помітити таку в снігу, тому зараз працювати набагато легше (взагалі, якщо земля промерзла більш ніж на п'ять сантиметрів, заборонено проводити розмінування). Якщо на такий "сюрприз" наступає людина, стакан ламається і – вибух... Є ще саморобні міни: припустимо, маскується відро з гайками, в якому знаходяться шашки з амонітом (зазвичай використовується на шахтах). Це керована "бомба", від неї тягнуться дроти, і вибухає вона за командою. Такі "відра" ми знімаємо десятками.

ДЕБАЛЬЦЕВЕ. Наші групи працюють і по загородження транспортних об'єктів на Південно-Західній та Південній залізниці. Там визначено об'єкти, які в разі прориву противника повинні бути знищені (у нашому випадку – підірвані. – Авт.). Ці об'єкти мінуються заздалегідь. Адже всі знають, що сталося в Дебальцеве... Це ж величезний залізничний вузол, там шість т. зв. парків, десятки шляхів та інших об'єктів. Було так: сам вузол Дебальцеве утримувався нашими військами, а всі підходи до нього – сепаратистами, які їх замінували. Свого часу нам поставили завдання все оглянути і підготувати станцію до пропуску складів. Адже в Дебальцеве скупчилися понад тисячу вагонів з вугіллям, металом і т. д. Ми станцію і шляхи перевірили ще у вересні, знали, де противник заклав фугаси, причому встановлені на невилучення, їх можна було тільки підривати. А після Нового року отримали наказ знову виконати цю роботу. Але на неконтрольованій нами території міни і фугаси могли з'являтися хоч щогодини. Таке питання можна було вирішувати тільки за взаємною домовленістю. А там поблизу стояли непідконтрольні нікому козачки, з якими домовитися не можна було. Вони відразу заявили: тільки хтось із вас з'явиться на полотні дороги – відкриваємо вогонь. А що таке сапер на шляху – його ж за кілометр з будь-якого боку видно, відмінна мішень... Коли наші пішли з Дебальцеве, противник, зрозуміло, тут же розміновував всі підходи. І тепер на допомогу сепаратистам з Росії вже йдуть не просто колони "гумконвої", а залізничні ешелони... Відповідно, всі запаси у вагонах, що стояли там, теж пішли в бік Росії. Ось і відповідь на питання, навіщо противнику потрібно було Дебальцеве.

"Кішка". Міну, що зарилася, відкопують, чіпляють за "хвіст" і стягують в безпечне місце.

РОЗМІНУВАННЯ. Завжди допомагаємо місцевому населенню, якщо до нас звертаються з проханням щось обстежувати. Наприклад, у будинок влучив снаряд і не розірвався... Найстрашніше – касетні міни, нерозірвані боєприпаси з "Ураганів" і "Смерчів". Їх в руки брати не можна, треба знищувати на місці. А якщо не можна на місці, що робити? Наприклад, житловий будинок... Життя навчило і з ними поводитися. Якщо акуратно обмотати скотчем детонатор, можна, як виявилося, перемістити цей снаряд на майданчик для підриву. Там свої тонкощі, але ми їх вже знаємо. Не менш небезпечні і боєприпаси від установки "Нона". Нам довелося збирати їх сотнями, коли бойовики підірвали український автомобіль, що перевозив боєприпаси. Страшно згадати... Наші сапери витягали заряди прямо з багать, з-під згасаючої машини...

Схема пошуку мін і снарядів така: спочатку боєць йде з міношукачем (у нас вони дуже хороші, американські). Припустимо, щось виявлено. Потім боєць працює зі щупом, визначає, що за об'єкт, його розміри, розміщення, глибину залягання... Потім починає потихеньку відкопувати. Чіпляє "кішкою", відходить на безпечну відстань, зриває за мотузку... Якщо все нормально, об'єкт відправляється на майданчик підриву. Але бувають випадки і складніші. Якось снаряд від "Урагану" пішов глибоко під землю. Відкопали ми більше метра, вручну, дуже обережно, потім застосували механіку у вигляді саморобної талі. І зірвали КамАЗом! Витягли головну частину з вибухівкою (див. фото).

Кмітливість. Снаряд від "Урагану" висмикнуть тросом за допомогою вантажівки.

РОЗТЯЖКИ І ВОЛОНТЕРИ. Вчимо ми своїх саперів докладно, особливо налягаємо на практику. Припустимо, варіант "наступив на розтяжку". Єдиний шанс в такому випадку – негайно рвонути в сторону, на це є три секунди. Можна встигнути пробігти 10-15 метрів і впасти. Можливість вціліти зростає багаторазово, особливо якщо в склянці – граната РГД. Хоча й пишуть, що у неї розліт осколків до 25 метрів, але це в теорії. На ділі – метрів 10, далі осколки вже не ефективні і малонебезпечні. Але це треба "вбити" до рівня автоматизму, бо часу на роздуми немає. Звичайно, з "Ф-1" справа йде набагато гірше, там теоретичний розліт до 200 метрів (на практиці менше, але все одно багато).

У ході навчання нам допомагають волонтери. Наприклад, вони навчали саперів надавати першу медичну допомогу, правильно накладати джгут і т. д. Адже дві третини втрат на полі бою – від втрати крові! До речі, волонтери розкритикували наявні у нас в наявності джгути червоного кольору. І показали "правильні" джгути, включені до складу аптечок (з іншого матеріалу, більш еластичного, який ефективніше зупиняє кров. – Авт.). В аптечці, до речі, немає взагалі знеболюючого. Волонтер Катя пояснила, що якщо поранений хоче вижити, знеболюючим користуватися не слід, воно застосовується тільки у разі травматичної ампутації кінцівки. В інших випадках треба терпіти, тоді більший шанс вижити, ніж якщо "вколотися і забутися".

Забезпечили нас волонтери ще й пробною партією електронних планшетів із вбудованою системою навігації. З їх допомогою можна точно встановити і запам'ятати координати, де ми мали справу з вибухівкою, встановлювали або знімали міни, фугаси та ін. На основі цих даних плануємо створити електронну базу таких місць. Причому планшет автоматично накладає нанесені точки на всі види карт, у тому числі і військові топографічні. Раніше, звичайно, існували формуляри мінних полів, але це справа не цілком надійна. Наприклад, змінився орієнтир (припустимо, крива сосна була зрізана або знесена вибухом), і вже важко зрозуміти, де що закладено. А тут точність прив'язки до метра через супутник! В Україні подібна система для саперів-мінерів використовується вперше. Проблема в тому, що немає єдиної бази даних: у військових своя, у МНС своя, у МВС (Нацгвардії) – теж... Електроніка ж допоможе створити таку базу.

Знищення. Розірвані боєприпаси готують до підриву.