Ігор Сєров
Провідний редактор Сьогодні 
Катерина Степаненко
редактор До тридцятиріччя трагедії на Чорнобильській АЕС журналісти "Сегодня" побували в зоні відчуження, що розтягнулася на 270 тис. гектарів, і подивилися на будівництво арки, яка накриє саркофаг четвертого енергоблоку. Нагадаємо, 26 квітня 1986 року через проблем в ізоляції стався вибух четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС. Радіоактивні елементи розлетілися на сотні кілометрів від епіцентру трагедії, а кількість постраждалих від однієї з найвідоміших техногенних катастроф світу не можуть точно визначити досі.
"ДО НАС ЇЗДЯТЬ ТІЛЬКИ МІНІСТРИ ТАК ПРЕЗИДЕНТИ". Територія зони від "чистої" землі відокремлена пунктом пропуску "Дитятки" і кілометрами дикого лісу, з заростей якого визирають покинуті будинки. Від одних залишився тільки натяк на стіни, у інших навіть шибки у вікнах цілі. Більшість доріг в зоні рівні, без вибоїн і ям – ніби нові. Наш провідник, радник міністра екології по чорнобильській зоні Василь Ковальчук пояснює: промисловості вже 30 років як немає, вантажівки їздять рідко, а серед відвідувачів – лише міністри та президент, тому і дороги такі хороші. Одна з них нас приводить до Чорнобиля, який зовсім не схожий на покинуте місто: на балконах сушиться білизна, стіни фарбують робочі в "спецівках" і камуфляжі, іноді повз проносяться службові авто. У зоні вахтовим методом, по 15 діб, працює близько 10 тис. осіб. Вдень же на майданчику ЧАЕС працює близько 2,5 тис. осіб, серед яких українці, французи, німці і японці.
Дорога в "пекло". Робочі зони відправляються до четвертого енергоблоку.
АРКА. Залишивши позаду місто, ми в'їжджаємо в умовний 10-кілометровий "п'ятачок" – серце зони і її промисловий центр. Здалеку бачимо мету нашого візиту – будується в декількох метрах від енергоблоку арку заввишки в сотню метрів. "Це унікальний об'єкт, спроектований спеціально під нашу ситуацію. Арка – найбільший інфраструктурний проект в Європі вартістю в 1,5 млрд євро. Найбільший внесок зробили країни "Великої сімки", – розповіла нам радник міністра екології Світлана Коломієць. Заступник директора з ядерної та радіаційної безпеки ЧАЕС Олександр Новіков додає, що аналогів цій будові взагалі немає в світі, і більшу частину роботи виконали саме українські фахівці! Будували арку по частинах – спочатку верхівку, потім середину і низ. Поєднати в одне ціле ці частини допомагала голландська фірма, піднімала з дна затонулий російську човен "Курськ". Ще одна з особливостей арки – вона зібрана без єдиного зварювального шва, виключно на болтах. Експертам з Франції навіть довелося вимірювати лазером пази і отвори для болтів, щоб все збіглося до сотих часток міліметра. Добудувати її повинні вже до кінця цього року, а потім накрити нею саркофаг: арка стоїть на рейках, по яких "наїде" на четвертий енергоблок. Далі робочі забетонують торцеві стіни, закупоривши саркофаг, і почнуть розбирати реактор, хоча ця робота ведеться і сьогодні. Коломієць зазначає, що на етапі робіт з розбирання великі плани саме у японців, які хочуть запустити під арку роботів – вони допоможуть демонтувати руїни енергоблоку: "Все, що там сьогодні залишилося, по факту – радіоактивні відходи. Їх потрібно вивезти, поховати і тоді в арці не буде ніякої потреби. Тому говорити про терміни її придатності немає сенсу, хоча розрахована вона на 100 років".
Ферма. Тут до аварії намагалися розводити рибу.
Спальня. Дитячий садок всього в парі кілометрів від ЧАЕС.
МАЙБУТНЄ. "Центр зони діаметром 10 км в найближчі сотні років не повернеться до свого звичного життя – сюди вже не будуть заселяти людей. Але і цю, і решту території відчуження просто необхідно використовувати", – зізнається Ковальчук. Серед основних планів на майбутнє – створення біосферного заповідника, який займе дві третини всієї зони. У Мінекології говорять, що сьогодні ці території чисті, сюди повертаються тварини. Що ж стосується промзони, то її хочуть пустити під проекти альтернативної енергетики – встановити вітряки, сонячні батареї. "У зоні дуже розвинена інфраструктура ЛЕП – потужні лінії, які зберегли працездатність. Їх можна вже зараз використовувати. Але це поки на рівні ідей – сьогодні потрібні законодавчі зміни щодо зони. Наприклад, в земельному кодексі немає чіткої норми про те, хто керує цими земресурсів, хто може виділяти землю під всі ці проекти", – пояснює Коломієць.
Ексклюзивні фото. Саме так зараз виглядає сумно відомий четвертий енергоблок ЧАЕС під саркофагом. Ці фотографії публікуються вперше.
ВСЕРЕДИНІ "АДА": БЕТОН І ПИЛИ
"Сегодня" поспілкувалася з будівельниками, які зараз зводять нові залізобетонні конструкції самого небезпечного об'єкта на планеті – четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС. Суть виконуваного обсягу робіт полягає в тому, щоб демонтувати сотні тонн технологічного обладнання, тисячі кубометрів нестабільних конструкцій і післяаварійних напливів бетону, зруйнованих вибухом четвертого енергоблоку, і побудувати десятки тисяч "кубів" нових залізобетонних стін, які будуть захищати конструкції Нового Безпечного Конфайменту (НБК, саркофаг). Після цього на енергоблок насунений по рейках нову арку. Крім того, "Сегодня" вперше публікує ексклюзивні фото зсередини блоку.
"Об'єкт "Укриття", який зараз існує, представляє для світу небезпека. Він будувався в високих радіаційних полях, а якість робіт в 1986-му, в тих умовах, було складно проконтролювати, – говорить гендиректор компанії "Укренергомонтаж" (входить в корпорацію "Укрбуд") Михайло Бородавко. – Термін експлуатації "Укриття" закінчувався через 25 років з моменту його будівництва, тобто в 2011 році. Але коли світове співтовариство зрозуміло, що до 2011-го звести НБК не встигнуть, було вирішено продовжити термін його служби".
ДЕМОНТАЖ. "Кілька років тому під вагою снігу на машзалу "Укриття" обрушилися елементи покрівлі. Це підтверджує нестабільність старих конструкцій, – уточнює Бородавко. – Багато хто з них були пошкоджені під час вибуху в 1986-му, і це ще раз підтверджує те, що термін служби "Укриття" добігає кінця. Об'єкт не може забезпечити достатній рівень безпеки як для України, так і для світу".
За словами Бородавко, демонтаж саркофага проводиться в складних умовах. "Є місця, де потужність дози не дає можливості працювати довше 30 хвилин, інакше це завдасть непоправної шкоди здоров'ю персоналу. А є місця, де можна працювати і по 8 годин. Зони є зовсім різні: ті, де можна працювати лише з "пелюсткою" (захисною маскою), в х/б і гумових рукавичках, а на найнебезпечніших ділянках працюють в спеціальних костюмах (нагадують скафандри космонавтів. – Авт.), крізь які проникає навіть пил. Я сам раз періодично заходжу на об'єкт, роблю обхід робочих місць, контролюю просування робіт. Додам: люди, які будували старе "Укриття" – справжні герої і на совість зробили свою непросту роботу. Під час демонтажу після аварійного бетону ми пробували алмазні пили, використовували хімреагент, свердлили отвори для запуску туди розривають сумішей, але бетон виявився настільки щільний і якісний, що залишилося тільки братися за відбійні молотки і протягом п'яти місяців демонтувати напливи бетону", – розповідає Бородавко. За його словами, місяць тому на прохання ЄБРР на об'єкт приїжджали фахівці міжнародної компанії з перевіркою якості, термінів, безпеки робіт. "На заключній нараді фахівці зізналися, що таких складних робіт і в таких умовах вони ще не бачили ніде в світі", – каже Бородавко.
ЗОНА: ПІРАМІДА НАД БЛОКОМ І КУЧУМ
У Мінекології визнаються: Чорнобильська зона оповита міфами про двоголових вовків і розгул злочинності. Незважаючи на те що більшість цих історій не більше ніж фантазії місцевих жителів, тут же є місце для своїх секретів, таємниць і особистих трагедій.
Наприклад, будівельники, які розбирають старий саркофаг, розповіли нам, що кілька років тому активно обговорювалася ідея побудувати нове укриття не у вигляді арки, а у вигляді піраміди. Проектувальники навіть вибрали вже існуючий аналог – над четвертим енергоблоком повинні були звести зменшену копію піраміди Хеопса (найбільша з єгипетських пірамід). Далі проекту, проте, справа не дійшла – розрахунки показали, що таке укриття просто піде під землю разом з саркофагом.
Журналісти "Сегодня" з'їздили за зону і побували на об'єкті, який до цього громадськості не показували: мова йде про Будинку культури, розташованому по дорозі від міста Чорнобиль до самої станції. Щоб потрапити в будівлю, минаємо пам'ятник ліквідатору на вході і жваво пробігаємо по доріжці: ці місця небезпечні в плані радіаційного фону, і затримуватися тут шкідливо для здоров'я. А коли ми заходимо всередину, стає зрозуміло – перед нами зовсім не місцевий клуб і не Будинок культури. Це дитячий садок села Копачі, всього в декількох сотнях метрів від Чорнобильської АЕС. Тут на стінах всередині ще збереглися фотографії і плакати з правописом, а на підлозі – дошкільні підручники з математики, іграшки, триколісний велосипед... До аварії в селі жило 114 осіб, і діти перебували в садку під час вибуху. Причому навіть після аварії їх вивезли не відразу: за словами працівників станції, якщо Прип'ять евакуювали 27 квітня, то людей з сіл вивозили набагато пізніше – багато хто просто не хотіли залишати будинки.
Поспілкувавшись з нами, працівники ЧАЕС визнаються: багатьом цікаво, що з дітьми з Копачів зараз, чи пам'ятають вони аварію, чи пам'ятають свою втечу з дому.
Наступний пункт, який нам вдалося відвідати, – рибні ферми поруч зі ставком-охолоджувачем, з якого брали воду для реакторів. Після аварії риба стала брудною, тому біля ЧАЕС вирішили побудувати звіроферми з видрами і нутріями, яких і годували цією рибою. Спочатку їх шерсть хотіли продавати, але виявилося, що це невигідно, тому ферми закинули разом з лайками, які охороняли тварин. За словами Олександра Новикова, до 2006 року собак в зоні не залишилося: одних загризли вовки, інші злилися зі зграєю. Але в 2010-му сталося справжнє диво: "Виїжджаючи з зони, я знайшов цуценя лайки! Назвали Кучумом. Його прихистив лісник, але кинув цуценя, як тільки пішов на пенсію. Виходить, люди зрадили його двічі. Я не люблю собак, але в цього просто закохався і хотів забрати додому. На жаль, на нього напали вовки і сильно поранили. Я його перев'язав як зміг, але потрібно було виїхати із зони. А коли повернувся – Кучума вже не було", – розповів нам, ледве стримуючи сльози Новиков, якого через сувору вдачу в зоні інакше як Залізяка не називають.
Головні теми